Постанова № 30875226, 05.04.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 квітня 2013 р. Справа №801/1774/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Аблякимова Е.Е., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції в особі Совєтського відділення

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби, Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції в особі Совєтського відділення про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 04.10.12 № 0000601701.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне рішення прийнято на підставі висновків акта перевірки, в якому викладено відомості, що не відповідають дійсності та суперечать вимогам податкового законодавства. Перевіряючими не вивчалась господарська діяльність позивача в розрізі контрагентів, у зв'язку із чим ними порушено положення податкового законодавства України. Висновки про нікчемність господарських взаємовідносин позивача з його контрагентами не відповідають дійсності і спростовуються первинними бухгалтерськими та податковими документами.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.03.13 відкрито провадження в адміністративній справі, проведено підготовче провадження, за результатами закінчення якого справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся неодноразово належним чином, надав заяву про розгляд справи за їх відсутності, в якій в задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Приписами статті 19-1 Податкового кодексу України на органи державної податкової служби покладено обов'язок з виконання функцій із здійснення: контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом; контролю за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість; контролю за своєчасністю подання передбаченої законом звітності (податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків та зборів), а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів, а також виконання інших функцій, визначених цим кодексом і законами України.

Посадовими особами Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби проведена позапланова виїзна документальна перевірка Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з БВП "Строітель-Плюс" (код ЄДРПОУ 31263808), КП "Альянс" (код за ЄДРПОУ 32468182) за період з 01.01.2009 по 31.03.2012р. (а.с.34-45), за результатами якої складений Акт від 12.09.2012р. № 1169/17-02/НОМЕР_2 (далі акт перевірки) (а.с. 34-45).

На підставі названого акта перевірки 04 жовтня 2012 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №000061701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість сумою 70 833,34 грн., в тому числі, за основним платежем сумою 56 666,67 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 14 166,67 грн. (а.с.54).

Донарахування ПДВ у розмірі 70 833,34 грн. здійснено податковим органом за фактом порушення ФОП ОСОБА_1 положень пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст.4, п.7.2.1, п.7.2.3 п.7.2 ст. 7, пп. 7.4.1 п. 7.4.5 п. 7.4.1 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. №168 "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненням), в наслідок чого занижено суму податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ БВП "Строітель-Плюс", КП "Альянс" на загальну суму 56 666,67 грн. за жовтень 2010.

Подані платником податків в порядку адміністративного узгодження скарги на вказане податкове повідомлення-рішення, залишені Державною податковою службою в Автономній Республіці Крим Державної податкової служби України без задоволення, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Будучи не згодним з прийнятим суб'єктом владних повноважень рішенням за вказаними в акті перевірки висновками, платник податків, скориставшись правом захисту порушеного права суб'єктом владних повноважень у публічно-правових відносинах, оскаржив до суду прийняте ним рішення, що безпосередньо змінюють склад належного йому майна, з метою його збереження.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Вирішуючи спір, що виник між позивачем, який є суб'єктом господарювання, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, узятий на облік платником податків з 02.02.1998 за № 5, є платником податку на додану вартість з 10.09.2004, індивідуальний податковий номер НОМЕР_2, та відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, наділений управлінськими відносно позивача контролюючими повноваженнями, суд виходить з того, що вчинення суб'єктом владних повноважень дій, прийняття рішень є правомочним за умови дотримання ним засад, відповідно до наданих йому повноважень, визначених законом в його компетенції, відповідно до порядку, у якому здійснюються дії та приймаються рішення, що спрямовані на реалізацію владних повноважень, дотримання засобів, форм, прийомів, передбачених законодавством, компетенційними правами і обов'язками.

Відповідач є суб'єктом владних повноважень, територіальним органом у системі органів Міністерства податків і зборів України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, що входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, державної митної політики, в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізації єдиної державної податкової, державної митної політики. У своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністра фінансів України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра фінансів України, у тому числі наказами, а також розпорядженнями органів державної податкової служби вищого рівня.

Як убачається з акту перевірки, визначені в його висновках порушення податкового законодавства, на підставі яких прийнято спірне податкові повідомлення-рішення, мають такі підставі: у провадженні ГСУ ДПС України перебуває кримінальна справа № 69-0146 по обвинуваченню директора ТОВ "Союз КДС" ОСОБА_3 за фактом умисного ухилення від сплати податків за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками складу злочину, передбаченого за частиною третьою статті 212 КК України та відносно директора ТОВ БВП"Строитель Плюс" ОСОБА_4, фізичних осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема: ПП "Ротонда Торг", ПП "Габарит-Груп", з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в сприянні директору ТОВ "СОЮЗ КДС" ОСОБА_3, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України.

Відповідно до змісту актів перевірок: досудовим слідством встановлено, що протягом 2009-2012 рр., на території АР Крим, діяла група осіб, яка, згідно єдиного плану з розподілом ролей, умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету, спрямовану на здійснення тяжких та особливо тяжких злочинів економічної спрямованості, організувала злочинну схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, заволодіння бюджетними коштами.

Для функціонування зазначеної схеми вказані особи, діючи без наміру здійснювати діяльність пов'язану з виробництвом та продажем товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт або наданням послуг, в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності зареєстрували та придбали суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні особи), зареєстровані на "підставних" осіб, зокрема: ПП "Ротонда Торг" (код ЄДРПОУ 36165656), ПП "Габарит-груп" (код ЄДРПОУ 35941644) та "транзитне" підприємство - ТОВ БВП "Строітель-Плюс" (код ЄДРПОУ 31263808), директором і головним бухгалтером якого являється ОСОБА_4, через які здійснювали операції щодо незаконного переведення безготівкових коштів, перерахованих із поточних рахунків підприємств різної форми власності, у готівку.

Також, в ході судового слідства порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), а саме: ПП "Гранд-М" (ЄДРПОУ 33581667), ПП "Райс-М" (ЄДРПОУ 33655597), ПП "Грандпродукт" (ЄДРПОУ 34946788), ПП "Севелітстрой" (ЄДРПОУ 55096833), ТОВ "ВТК "Окнополь" (ЄДРПОУ 36070617), ТОВ "БрендСтрой" (ЄДРПОУ 36165567), ПП "Сіті Буд" (ЄДРПОУ 37081640), ПП "Скипер" (ЄДРПОУ 37081677), ПП "Добре Місто" (ЄДРПОУ 37081745), ПП "Комманд" (ЄДРПОУ 37081766), ПП "Мобкримторг" (ЄДРПОУ 37081792), ПП "Визит Торг" (ЄДРПОУ 37081939), ПП "Нантехімидж" (ЄДРПОУ 37081965), ПП "Кримторг" (ЄДРПОУ 32271261), ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь" (ЄДРПОУ 32841299), ПП "Базис Торг" (ЄДРПОУ 36165986), ПП "Укрторгпартнер" (ЄДРПОУ 36693415), ПП "Мастер Торг" (ЄДРПОУ 37196250), ПП "Кримспецтехнолоджи" (ЄДРПОУ 36693441), ТОВ "Тонар-Крим" (ЄДРПОУ 37860178), ТОВ "Кримстройіндустрія" (ЄДРПОУ 32100553), ТОВ "Аквамарин" (ЄДРПОУ 32836776), ПП "Евроградстрой" (ЄДРПОУ 34836406), ПП "Прима Торг" (ЄДРПОУ 37081588), ТОВ "ТМ-Компані" (ЄДРПОУ 37132621), Фірма "Капітель Плюс" (ЄДРПОУ 31095815), КП "Альянс" (ЄДРПОУ 32468182), ПП "Пан Буд" (ЄДРПОУ 37081614), ПП "Беллатрикс" (ЄДРПОУ 37081991), з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 28 ч. 2, ст. 205 ч. 2 КК України.

Використовуючи реквізити та банківські рахунки зазначених підприємств ,вказана група осіб документально оформлювала неіснуючі операції, які нібито свідчили про отримання товарно-матеріальних цінностей, надання послуг, виконання робіт, після чого, вказані завідомо підроблені документи передавались замовникам "послуг" із конвертації в готівку безготівкових коштів для їх відображення в бухгалтерському і податковому обліках, з метою незаконного формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток підприємств для подальшого заниження своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства.

В ході досудового слідства було встановлено, що одним з суб'єктів підприємницької діяльності України, яке протягом 2009-2012 р. мало фінансово-господарські стосунки з вказаними вище підприємствами, був ФОП ОСОБА_1

З вказаних податковим органом підстав, документальною перевіркою встановлено, що в податковій декларації позивача з податку на додану вартість за жовтень 2010 року відображено відомості придбання у період з 01.01.2009 по 31.03.2012 ФОП ОСОБА_1 у ТОВ БВП "Строитель-Плюс" (код ЄДРПОУ 31263808) товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 140000,00 грн., а також відображено відомості щодо придбання у той же період ФОП ОСОБА_1 у КП "Альянс" (ЄДРПОУ 32468182) товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 200 000,00 грн.

Зазначаючи, що "Нікчемність" правочинів та "сумнівність" господарських операцій позивача з зазначеними контрагентами, податковий орган пов'язує їх із наявністю акта про неможливість проведення зустрічної звірки з контрагентами з метою встановлення факту реальності проведення взаємовідносин від 06.04.2012 № 32/22/37081766 з КП "Альянс" отриманої інформації з комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем АРМ "Аудит", пошуково-довідкової системи ДПА України "Картка платника", АРМ "Облік податків і платежів", АРМ "Звіт", АРМ "Облік", даних з системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, а також з висновку від 02.04.2012 № 430/07-31, наданого УПМ ДПС в АР Крим, щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності КП "Альянс" та ТОВ БВП "Строітель-Плюс".

Такі твердження відповідача суд знаходить безпідставним, такими що суперечать нормам діючого законодавства, з огляду на наступне.

Оскільки спірні господарські операції позивача відбулися до 01.01.2011р., тобто до набрання чинності Податковим кодексом України, спірні правовідносини в той час регулювалися Законом України Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168-97-ВР (далі Закон №168) та Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 за №334/98-ВР (далі Закон №334).

Відповідно до преамбули Закону №168 (тут і далі за текстом в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин щодо податкового кредиту) цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.7. статті 1 Закону №168 встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону №168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З положень пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Положення п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно п.п. 7.5.1. ст.7 Закону №168 встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За змістом п.п.7.2.1.п. 7.2. ст. 7 Закону №168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Із системного аналізу вищезазначених норм випливає, що підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документам.

Сутність порушень, за висновками податкового органу, полягає в тому, що податковим органом складено акти про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин контрагентів позивача з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин.

За даними податкового органу у БВП "Строітель-Плюс" та КП "Альянс" відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами -постачальниками та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам -покупцям.

Податковим органом встановлено, що відносно посадових осіб контрагентів Позивача порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємства. Як вказано в Акті перевірки, проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності контрагентів Позивача (БВП "Строітель-Плюс" та КП "Альянс") встановлені ознаки фіктивності, передбачені ст. 55-1 Господарського Кодексу України. Враховуючи даний факт, вбачається проведення транзитних фінансових потоків спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Не мають реального товарного характеру (платник не знаходиться за місцезнаходженням) тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками. Вказані факти свідчать про укладення договорів без мети настання реальних наслідків.

Проте, платником податків надано при зверненні із цим позовом первінні документі, які, спростовують висновки податкового органу щодо заниження позивачем суми ПДВ та порушення податкового законодавства під час формування об'єкта оподаткування з ПДВ.

Під час розгляду справи судом встановлено, що у позивача наявні необхідні первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з КП "Альянс" у жовтні 2010 року, а саме: видаткова накладна №4797 від 01.10.2010 року на суму 200 000,00 грн., податкова накладна №4797 від 01.10.2010 року на суму 200 000,00 грн. (а.с.159-160).

Як убачається зі змісту п. 1.32. ст.1 Закону №334 встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Оплата позивачем у готівковій формі придбаного у КП "Альянс" (ЄДРПОУ 32468182) товару, а саме насіння підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів №4284 від 27.10.2010 року, №4295 від 28.10.2010 року, №4238 від 19.10.2010 року, №4247 від 20.10.2010 року, №4251 від 21.10.2010 року, №4262 від 22.10.2010 року, №4269 від 25.10.2010 року, №4277 від 26.10.2010 року, №40203 від 11.10.2010 року, №4214 від 12.10.2010 року, №4219від 13.10.2010 року, №4225 від 14.10.2010 року, №4229 від 15.10.2010 року, №4233 від 18.10.2010 року, №4166 від 01.10.2010 року, №4174 від 04.10.2010 року, №4177 від 05.10.2010 року, №4188 від 06.10.2010 року, №4187 від 07.10.2010 року, №4199 від 08.10.2010 року (а.с.161-164).

Судом під час розгляду справи встановлено, що у позивача наявні необхідні первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій і з БВП "Строітель-Плюс" (ЄДРПОУ 31263808) у жовтні 2010 року, а саме: видаткова накладна №5266 від 01.10.2010 року на суму 140 000,00 грн., податкова накладна №5266 від 01.10.2010 року на суму 140 000,00 грн. (а.с.165-166).

Оплата позивачем придбаного у БВП "Строітель-Плюс" товару, а саме дизельне паливо у готівковій формі підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів №3579 від 19.10.2010 року, №3594 від 20.10.2010 року, №3534 від 11.10.2010 року, №3537 від 12.10.2010 року, №3549 від 13.10.2010 року, №3561 від 14.10.2010 року, №3566 від 15.10.2010 року, №3572 від 18.10.2010 року, №3482 від 01.10.2010 року, №3489 від 04.10.2010 року, №3497 від 05.10.2010 року, №3509 від 06.10.2010 року, №3518 від 07.10.2010 року, №3523 від 08.10.2010 року (а.с. 167-169).

Суд не погоджується з висновками відповідача, стосовно нікчемності укладених правочинів позивача та його контрагентів, та зазначає, що в матеріалах справи міститься довідка Виконавчого комітету Краснофлотської сільської ради № 61 від 19.02.2013 року, відповідно до якої ФОП ОСОБА_1 займається сільськогосподарською діяльністю: обробляє земельні ділянки загальною площею 350 га. З досліджених судом доказів, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 використовує працю найманих працівників, відповідно до трудових договорів між працівником та фізичною особою. Названі працівники направляються ФОП ОСОБА_1 центром зайнятості (а.с.98-105).

Пунктом 1.32. статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334 встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Згідно акту перевірки та матеріалів, які залучені до позову, основним видом господарської діяльності позивача основним видом діяльності позивача, відповідно до КВЕД є вирощування зернових та технічних культур, вирощування соняшника, підтверджує факт використання придбаного товару у КП "Альянс" та БВП "Строітель-Плюс" у своїй господарській діяльності.

Таким чином, доводи відповідача відносно невизнання вищевказаних господарських операції з господарською діяльністю позивача та використання цього товару в господарської діяльності позивача є необгрунтованими, спростовуються самим відповідачем, про що ним зазначено в акті перевірки.

За період з 01.01.2009 по 31.03.2012 згідно додатків 5 "Розшифровка податкових зобов'язань податкового кредиту в розрізі контрагентів" до податкових декларацій з ПДВ встановлено, що ФОП ОСОБА_1 відобразив взаємовідносини з платниками податків БВП "Строітель-Плюс" та КП "Альянс" у податкових деклараціях з ПДВ за жовтень 2010 року, в результаті чого встановлено його завищення сумою 56 666,67 грн., у тому числі БВП "Строітель-Плюс"- сумою 23 333,34 грн. та КП "Альянс"- 33 333,33 грн.

Згідно Акту перевірки донарахування позивачу ПДВ у розмірі 11 767.43 грн. здійснено Відповідачем за фактом порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4., пп. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість від 03.04.1997 р. №168 (із змінами та доповненням) за 4 квартал 2010 року по операціях придбання товарів у БВП "Строітель-Плюс" та КП "Альянс".

Виключення вказаних сум зі складу податкового кредиту за висновками податкового органу пов'язано з тим, що платником податків необґрунтовано включено до їх складу суми сплаченого (нарахованого) ПДВ на придбання товарів у БВП "Строітель-Плюс" та КП "Альянс" за відсутністю об'єкту оподаткування, а саме операцій поставки товарів. Сутність порушень, за висновками податкового органу, полягає в тому, що були складені акти про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку, обсягу та якості розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності, за висновками яких встановлено нікчемність укладених БВП "Строітель-Плюс" та КП "Альянс" з контрагентами - постачальниками (покупцями). За даними податкового органу у БВП "Строітель-Плюс" та КП "Альянс" відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами -постачальниками та по операціях з продажу цих товарів підприємствам-покупцям.

Твердження податкового органу про безпідставне формування податкового кредиту підприємцем реального сектора економіки, нікчемність укладених позивачем БВП "Строітель-Плюс" та КП "Альянс" угод, внаслідок здійснення вказаними контрагентами діяльності спрямованої на вчинення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у тому числі позивачу, крім того, відносно посадових осіб контрагентів позивача порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємства.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем суми ПДВ включено до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому отримані товари, що підтверджено податковими накладними, та проведена їх оплата, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним. У зв'язку з чим, по даті отримання податкових накладних, що засвідчує факт придбання платником податків товарів (по даті отримання товарів, що підтверджено податковою накладною) по даті оплати товарів відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону №168 та у позивача виникло право на формування податкового кредиту на суму ПДВ. Отже, вказані податкові накладні, які оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства, є звітними податковими документами і одночасно розрахунковими документами, тобто документами, які згідно з вимогами ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" повинні підтверджувати витрати позивача, та надають право на формування податкового кредиту по вказаним господарським операціям.

Первинними документами підтверджується реальний рух активів в процесі здійснення господарської операції; наявність безпосереднього зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю позивача; наявність господарської мети при укладенні угод з контрагентами - постачальниками. А відтак, податковий кредит, нарахований Позивачем по операціях придбання товарів/послуг у ПП "Альянс", БВП "Строітель плюс" є обґрунтованим та відповідає нормам Закону України "Про податку на додану вартість".

Що стосується посилань відповідача на нікчемність правочинів між позивачем та ПП "Альянс", БВП "Строітель плюс", судом встановлено наступне.

Щодо нікчемності, про яку зазначив податку орган, що господарським визнається зобов'язання, відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині. Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають. Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст. Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового законодавства України та Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Про зміни податкового стану платника податків свідчать відомості, зазначені платником податків у бухгалтерській та податковій звітності.

Щодо посилання відповідача на обставину, що укладені між позивачем та його контрагентом правочини є нікчемність угод в силу вимог ст.228 ЦК України, як такими що порушують публічний порядок, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 228 ЦК України (в редакції на момент вчинення правочинів) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Із наведеної норми слідує, що правочин може бути визнаний таким, що порушує публічний порядок якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави. За даних обставин, такий правочин може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності наміру у сторін на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань контрагентами позивача, доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" Верховний Суд України звернув увагу судів на таке: "Відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до суду із позовом про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за правочинами, укладеними з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини.

Як зазначалося вище, у складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Порушення кримінальної справи відносно посадових осіб контрагента позивача само по собі не свідчить про вчинення такими посадовими особами інкримінуємих ним злочинів.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідачем не надано доказів наявності обвинувального вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагентів позивача.

Оскільки посилання податкового органу на порушення правил оподаткування мотивовані виключно нікчемністю укладених угод, суд відхиляє їх, як необґрунтовані.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Судом досліджено документи на підставі яких сформовано спірний податковий кредит позивача, встановлено, що такий кредит сформовано обґрунтовано та відповідно до вимог чинного на момент формування законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення № 0000601701 від 04.10.12 року є протиправним і підлягає скасуванню.

Оцінивши повідомлені сторонам докази, дослідивши матеріали справи, аналізуючи обставини, якими обґрунтовувались вимоги та докази, якими вони підтверджуються, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи висновок про задоволення позову, суд вважає можливим здійснити розподіл судових витрат на користь позивача суми, відповідно до сплаченого при зверненні до суду розміру судового збору, в порядку, встановленому ч.1 ст. 94 КАС України.

Керуючись статтями 94, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби України від 04 жовтня 2012 року № 0000601701.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) шляхом їх безспірного списання із рахунку Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби судовий збір у розмірі 742,74 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Аблякимов Е.Е.