Постанова № 30873870, 24.04.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Захарова О.В.

Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2013 року справа №2а/1270/7240/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Компанієць І.Д., суддів Шальєвої В.А., Бишова М.В.,

секретар судового засідання Корадо А.А.,

за участю представників позивача Близнюка О.С., Джуня С.В.,

представників відповідача Тулупової О.А., Задворної Г.В., Коростильової О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року по адміністративній справі №2а/1270/7240/2012 за позовом приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.07.2012 №0000228022, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000228022 від 06.07.2012 року, прийняте відповідачем, яким збільшено ПАТ "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" (далі ПРАТ «ЛИНІК») суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 9327334 грн, з яких за основним платежем 8449675 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 877659 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що з 20.02.2012 по 13.06.2012 відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ПРАТ «ЛИНІК», за результатами якої отримано акт №47/23-01/32292929 від 20.06.2012, за висновками якого позивачем порушено пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість», п.200.2 ст.200 ПК України, при цьому заниження податку на додану вартість відбулося за рахунок неприйнятих до обліку податкових накладних, отриманих від здійснених операцій у попередні податкові періоди (надані із запізненням), а також, за операціями, що віднесені до нікчемних угод, та за операціями з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок інших осіб (за договорами комісії).

Відповідач зробив безпідставний висновок, що право на податковий кредит та підстава для нарахування податкового кредиту у ПРАТ «ЛИНІК» по зазначеним податковим накладним виникло у періоді їх складання, без врахування вимог п.п.7.4.5 п.п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» обов'язковості підтвердження податкового кредиту отриманою податковою накладною. Тому дата складання податкової накладної безпідставно прирівняна до дати отримання.

Також є неспроможним висновок податкового органу про нікчемність угод, за якими були надані послуги або виконані роботи контрагентами ТОВ «ДС Електрик Інжиніринг» на суму 889 715,15 грн., ТОВ «Дніпропромтех» на суму 1 820 780,05 грн.

Проте, позивачем надані всі первинні документи на підтвердження господарських відносин з вказаними контрагентами, які спростовують висновки відповідача, та вказують на неналежне дослідження з його боку документів та інформації, зазначеної в актах перевірок контрагентів з боку відповідних органів державної податкової служби.

При цьому податковим органом протиправно зроблено висновок щодо нікчемності правочинів лише на підставі перевірок контрагентів, що проведені відповідними податковими інспекціями в іншому ланцюгу взаємовідносин, та розповсюджує їх висновки на ланцюг взаємовідносин позивача з безпосередніми виконавцями послуг та робіт.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року в задоволені позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що по господарським операціям з ТОВ «ДС Електрик Інжиніринг», ТОВ «Укренергонафтогазбуд» у позивача відсутні докази, які свідчать про рух товару з моменту придбання до його списання/використання. У зазначеного контрагента відсутні трудові ресурси, складські приміщення, автомобільний транспорт тощо, що ставить під сумнів реальність здійснення господарської діяльності цим товариством.

По взаємовідносинам з ТОВ «Есмє», ТОВ «Укрпромсервіс», ТОВ «Лігохім», ТОВ «Електропроектпроммонтаж», ТОВ «Вентуріс», ТОВ «ТНК-ВР Коммерс», ТОВ «Торговий дім «Фрегат», ТОВ «Днепрпромтех 97» позивачем не надано доказів на підтвердження якості придбаного товару, транспортування, обліку та зберігання на підприємстві до його використання. Через відсутність у контрагентів майна та інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій встановлено неможливість фактичного здійснення зазначеними контрагентами господарських операцій з позивачем.

Складені на виконання умов договору податкові, видаткові накладні, акти -приймання передачі, платіжні документи підтверджують відображення підприємством здійснення господарських операцій в бухгалтерському обліку підприємства та не відображають реальності (товарності) господарськиї операцій. Тому сам по собі факт сплати коштів не є безумовним свідченням, що поставки товару в даному випадку мали місце.

На підставі наведеного, суд першої інстанції прийшов до висновку що позивачем у період: жовтень 2010 року - грудень 2011 року безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, отриманим від ТОВ «ДС Електрик Інжиніринг», ТОВ «Укренергонафтогазбуд», ТОВ «Есмє», ТОВ «Укрпромсервіс», ТОВ «Електропроектпроммонтаж», ПП «Лігохім», ТОВ «Вентуріс», ТОВ «ТНК-ВР Коммерс», ПП «Торговий дім Фрегат», ТОВ «Днепрпромтех 97», оскільки у суб'єкта господарювання відсутні об'єкти, які підпадають під визначення.

Позивач, ПРАТ «ЛИНІК», не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне досліждення обставин справи, просить скасувати постанову, прийняти нову про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в податковому обліку податкові накладні, отримані з запізненням, не можуть бути прирівняними до записів про самостійно виправлені помилки, а право відобразити такі податкові накладні платник податку має у будь-який період в межах строку давноств - 1095 днів без будь-яких обмежень. Безпідставно виключивши спірні податкові накладні з податкового обліку позивача, податковий орган створив фактичний стан розрахунків з бюджетом.

Щодо віднесення господарських угод з ТОВ «ДС Електрик Інжиніринг», ТОВ «Укренергонафтогазбуд», ТОВ «Есмє», ТОВ «Укрпромсервіс», ТОВ «Електропроектпроммонтаж», ПП «Лігохім», ТОВ «Вентуріс», ТОВ «ТНК-ВР Коммерс», ПП «Торговий дім Фрегат», ТОВ «Днепрпромтех 97», до нікчемних судом першої інстанції взагалі не враховано первинні документи бухгалтерського обліку, надані позивачем в підтвердження господарських операцій з зазначеними контрагентами, не враховано судову практику, відповідно до якої наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки в їх оформленні не є підствою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших документів вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків в зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач зареєстрований в якості юридичної особи виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області 16.12.2002 за №1 381 105 0012 000009, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної сооби серії А00 №190805 (Т.1 а.с.20), довідкою ЄДРПОУ за №480145 серії АБ№16.12.2002 (т.1 а.с.21).

В період з 20.02.2012 року по 13.06.2012 року СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку ПРАТ «ЛИНІК», за результатами якої складено акт від 20.06.2012 за №47/23-01/32292929 (т.2 а.с.1-250, т.3 а.с.1-64).

За висновками акту позивачем, зокрема, порушено п.п.7.7.4, 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.200.2 ст.200 ПК України.

За висновками акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську ДПС прийняло податкове повідомлення-рішення від 06.07.2012 року за №0000228022, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на суму 9 327 334,00 грн., у тому числі, за основним платежем 8 449 675,00 грн. та 877 659,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.25).

В період, що перевірявся діяли норми Закону України «Про податок на додану варість» до 01.01.2011 року, та з 01.01.2011 року Податковий Кодекс України.

На підставі пп. 7.2.6, пп. 7.4.5 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є наявні податкові накладні.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Планом рахунків ПРАТ «ЛИНІК» було передбачено ведення податкового обліку податкового кредиту з ПДВ у жовтні - грудні 2010г. на субрахунку 64.8.02 «Податковий кредит»:

по дебету 64.8.02 передбачено відображення права на податковий кредит в момент настання першої з подій (або списання коштів з банківського рахунка платника, або придбання платником товарів);

по кредиту 64.8.02 передбачено нарахування податкового кредиту в момент отримання податкової накладної з метою подальшого включення до податкової звітності поточного податкового періоду.

За вказаними податковими накладними суми ПДВ нараховані по кредиту субрахунку 64.8.02 відповідають даним, включеним до податкової звітності відповідно за жовтень та листопад 2010р. та даним Реєстру отриманих та виданих податкових накладних, форму та Порядок ведення якого затверджено наказом ДПАУ від 30.06.2005 р. № 244.

Відповідно до п.п.7.2.8 п.п.7.2. ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» кожний платник податку зобов'язаний вести Реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді.

Вказаний Порядок передбачає, що отримані податкові накладні відображаються у Розділі І Реєстру, де в п.п.9.2 зазначено, що

«у графі 2 вказується дата отримання податкової накладної».

Податкові накладні заносяться у відповідну графу Реєстру у міру їх надходження, тобто за датою отримання.

Оскільки податкові накладні, про які зазначено в акті перевірки, відображено у Реєстрах отриманих та виданих податкових накладних відповідно за жовтень 2010р. та листопад 2010р., тому суми ПДВ по цим податковим накладним повинні відображатись у складі податкового кредиту звітного періоду.

Пунктом 7.2.1 ЗУ «Про податок на додану вартість» зазначено, що оригінал податкової накладної надається покупцю (отримувачу) товарів/послуг на його вимогу.

Тобто, отримання податкової накладної можливо і за умови надання її покупцю товарів/послуг особисто уповноваженою особою продавця з обов'язковим відображенням такої податкової накладної в Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Таким чином, твердження податкового органу про виключно документальне підтвердження дати отримання податкових накладних, зазначених в акті перевірки (у реєстрі вхідної кореспонденції, у поштових відправленнях), за умови, що ці накладні відображені в Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних відповідно за жовтень 2010р. та листопад 2010р., є таким, що не ґрунтується на законі. Тому є помилковими висновки акту перевірки про виникнення обов'язку щодо формування податкового кредиту не з моменту отримання податкової накладної, а з моменту коли такі податкові накладні були складені.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК Укрпаїн6и сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.200.2 ст.200 ПК україни при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

На підставі п.п.200.4 ст.200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послу.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» із змінами і доповненнями платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» із змінами і доповненнями податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

На підставі п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» із змінами і доповненнями податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абз.1 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» із змінами і доповненнями).

За змістом абзацу 2 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» із змінами і доповненнями у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суми податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» із змінами і доповненнями датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у звязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

На підставі п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з положеннями п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

На підставі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1,2 ст. 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підставі ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Позивачем до матеріалів справи надані документи бухгалтерського та податкового обліку на підтвердження реальності господарських операцій за договорами та правомірності формування податкового кредиту по контрагентам з ТОВ «Есмє», ТОВ «Укрпромсервіс», ТОВ «Лігохім», ТОВ «Електропроектпроммонтаж», ТОВ «Вентуріс», ТОВ «ТНК-ВР Коммерс», ТОВ «Торговий дім «Фрегат», ТОВ «Днепрпромтех 97»: податкові, видаткові накладні, акти -приймання передачі, платіжні документи тощо.

Актом перевірки не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту (п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»), яке б позбавляло його права податковий кредит за наслідками здійснення господарських операцій з придбання робіт та послуг з ТОВ «Есмє», ТОВ «Укрпромсервіс», ТОВ «Лігохім», ТОВ «Електропроектпроммонтаж», ТОВ «Вентуріс», ТОВ «ТНК-ВР Коммерс», ТОВ «Торговий дім «Фрегат», ТОВ «Днепрпромтех 97».

Порушення постачальником товару правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків -покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит .

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Податковим органом при розгляді цієї справи в суді першої та апеляційної інстанції не доведено належними доказами того, що правочини позивачем вчинено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції погодився з позицією податкового органу про нікчемність правочинів, виходячи із зазначених в акті перевірки обставин щодо відсутності у постачальників відповідних видів господарської діяльності та необхідних умов для ведення такої, трудових ресурсів, основних фондів, не надання доказів на підтвердження якості придбаного товару, транспортування, обліку та зберігання на підприємстві до його використання.

Суд апеляційної інстанції не може визнати обґрунтованими висновки суду першої інстанції, оскільки, за умови реального здійснення платником податку (покупцем товару) господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу його активів, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на нарахування податкового кредиту.

Висновки про нереальність господарських операцій зроблені судом першої інстанції лише з посиланням на порушення контрагентами певних правил ведення господарської діяльності, відсутності у контрагентів необхідних ресурсів, не підтвердження позивачем документально якості придбаного товару, відсутності товарно-транспортних накладних тощо.

Проте, допущені постачальниками товару порушення правил ведення господарської діяльності, відсутність у позивача ТТН по окремим господарським операціям за наявності інших первинних документів, якими підтверджується факт реального придбання платником податку (покупцем) робіт та послуг, не можуть розглядатися як підстави для позбавлення такого платника права на нарахування податкового кредиту.

Крім цього, за висновком судової економічної експертизи №2405/24 від 30.01.2013 року (а.с.15-37 т.27) висновки акту перевірки СДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Луганську ДПС від 20.06.2012 року №47/23-01/322020 «про результати планової виїзної перевірки ПРАТ «ЛИНІК» з питань додержання вимог податкового, валютного а іншого законодавства в період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року про порушення позивачем п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість», п.200.2 ст.200 ПК України, внаслідок чого ПРАТ «ЛИНІК» занижено податок на додану вартість на суму 9327334 грн, в тому числі на основним платежем на суму 8449675 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 877659 грн, в тому числі по періодам: листопад 2010 року в сумі 3510632 грн основного платежу, 877658 грн штрафних санкцій; лютий 2011 року в сумі 1415578 грн основного платежу, 1 грн штрафних санкцій; квітень 2011 року в сумі 1387299 грн основного платежу, червень 2011 року в сумі 2136166 грн основного платежу - документально не підтверджуються.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Луганської області Державної податкової служби від 06.07.2012 №0000228022 прийняте відповідачем необґрунтовано.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судова колегія вважає, що відповідач не довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідно до ч.2 ст.71 КАС України.

З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а висновки суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог є помилковими.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Оскільки постанова суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості та висновки суду не відповідають обставинам справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Згідно ст.94 КАС України підлягає стягненню на користь ПРАТ «ЛИНІК» за рахунок державного бюджету України судові витрати у сумі 8599,40 грн.

Керуючись статями 94, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року по адміністративній справі №2а/1270/7240/2012 - задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року по адміністративній справі №2а/1270/7240/2012 - скасувати.

Позов приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.07.2012 №0000228022 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 06.07.2012 №0000228022, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Луганської області Державної податкової служби про збільшення приватному акціонерному товариству "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 9327334 грн, з яких за основним платежем 8449675 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 877659 грн.

Присудити з державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" витрати по сплаті судового збору у розмірі 8599,40 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

У повному обсязі постанова складена та підписана колегією суддів 26 квітня 2013 року.

Головуючий суддя І.Д.Компанієць

Судді: В.А. Шальєва

М.В. Бишов