Постанова № 30873554, 23.04.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2013 р. Справа № 909/87/13-г

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Хабіб М.І.

суддів Зварич О.В.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Медсервіс-Галичина" б/н від 06.03.13р.

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 26.02.13 р.

у справі № 909/87/13-г

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Медсервіс", м. Львів

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Медсервіс-Галичина", м. Івано-Франківськ

про стягнення 883 272, 46 грн.

За участю представників:

позивача: Фігель Ю.В.- представник (довіреність в матеріалах справи);

відповідача: Коваль А.Ф., Остапик Я.І. - представники (довіреності в матеріалах справи).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 26.02.13 р. у справі №909/87/13-г (суддя Г.З. Цюх) позов ТзОВ"Торговий центр "Медсервіс" до ТзОВ "Медсервіс-Галичина" про стягнення заборгованості в сумі 883 272,46 грн. задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медсервіс-Галичина" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Медсервіс" - 748 343 грн. 88 коп. основного боргу, 113 грн. 01 коп. пені, 10597 грн. 32 коп. штрафу, 22 грн. 60 коп. - 3 % річних та 17665 грн. 45 коп. - судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване положеннями ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 230, 232, 343 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 546, 547, 549, 612, 614, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Скаржника, зазначає, що представник відповідача - Гентош Ростислав Євгенович, який представляв інтереси товариства у суді першої інстанції, внаслідок зловмисної домовленості з позивачем, не володіючи інформацією відповідача, діючи на підставі відкликаної довіреності неправомірно та безпідставно визнав позовні вимоги. Зазначає, що довіреність на представника Гентоша Р.Є. від 01.08.2012р. була відкликана ТзОВ «Медсервіс-Галичина» згідно з наказом від 01.02.2013р., який надісланий Гентошу Р.Є. 28.02.2013р. Гентошу Р.Є. повторно надісланий лист про відкликання довіреності.

Поряд з тим, відповідач вказує, що ТзОВ «Медсервіс-Галичина» упродовж 2012р. здійснило оплату за отримані товари медичного призначення на загальну суму 1 099 231,48 грн., що підтверджує доданими до апеляційної скарги платіжними дорученнями. Крім того, вважає, що частина із передбаченої рішенням суду від 26.02.2013р. заборгованості перед позивачем у розмірі 122 687,85 грн.85 коп. підлягає припиненню шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до ст.601 ЦК України. У зв'язку з тим, що станом на 06.03.2013р. заборгованість позивача перед відповідачем за товари становить 551 395,85грн., 06.03.2013р. позивачу надіслана заява про припинення зобов'язання щодо сплати боргу ТзОВ «Медсервіс-Галичина» перед ТзОВ"Торговий центр "Медсервіс" на суму 551 395,85грн., в т.ч. на суму 122687,85грн. по накладних, які є предметом спору.

У відзиві (вх.05-04/1295/13 від 08.04.13р.) на апеляційну скаргу позивач спростовує доводи скаржника та зазначає, що повідомлення про скасування довіреності було направлено представнику - Гентошу Р.Є. 28.02.2013р., тобто, після винесення рішення у даній справі, відтак на момент розгляду справи судом першої інстанції довіреність була дійсною, а представник повноважним. Поряд з тим, вважає, що зарахування зустрічних позовних вимог, на які посилається апелянт, не відбулося, оскільки ТзОВ «Торговий центр «Медсервіс» не було пред'явлено жодних документів, які вказують на наявність боргу перед ТзОВ «Медсервіс-Галичина», більш того, у ТзОВ «Торговий центр «Медсервіс» відсутні накладні, на які товариство посилається в заяві про припинення зобов'язань зарахуванням. Водночас, зазначає, що заява була надіслана вже після винесення оскаржуваного рішення суду. Крім того, звертає увагу суду, що проплати відповідача на загальну суму 1 099 231,48 грн. здійснені за товари отримані за іншим договором №0001 від 20.07.2010р.

Скаржник подав клопотання (вх.05-04/1294/13 від 08.04.13р.) про витребування у позивача додаткових доказів, зокрема, ряду платіжних доручень, фінансові звіти ТзОВ "Торговий центр "Медсервіс" за 2012 р., оборотно - сальдову відомість по рахунку 631 та по рахунку 361 за 2012 р., статутні документи позивача тощо.

Крім того, скаржник подав клопотання про призначення судової експертизи документів бухгалтерського обліку та звітності (вх. № 05-04/1747/13 від 23.04.2013р.).

В судовому засіданні 09.04.2013р. була оголошена перерва до 23.04.2013р.

В судове засідання 23.04.2013р. представники сторін з'явилися та підтримали свої доводи.

Розглянувши клопотання скаржника про витребування доказів та про призначення судової експертизи, апеляційний суд відхиляє їх з огляду на наступне.

В силу ч.1 ст 38 ГПК сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, що перешкоджають його наданню;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація;

4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Відповідно до частини 1 ст. 101 ГПК у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Слід зазначити, що висновок судової експертизи, є одним із доказів у справі. Такий висновок, наданий на стадії апеляційного провадження, є одним із додаткових доказів, тому сторона, яка заявляє таке клопотання, має обґрунтувати необхідність призначення експертизи апеляційним судом та неможливість отримання висновку експерта під час розгляду справи місцевим судом..

Відповідно до п.2.1 постанови пленуму ВГС України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», звертаючись з клопотанням про витребування доказів до суду апеляційної інстанції, заявник, з огляду на вимоги частини першої статті 101 ГПК, повинен також обґрунтувати неможливість подання цих доказів до місцевого господарського суду. Така неможливість може бути зумовлена, зокрема, тим, що: сторона (сторони) заявляла в місцевому господарському суді клопотання про витребування в інших осіб відсутніх у неї (них) доказів, але зазначеним судом таке клопотання не задоволено; на час прийняття рішення місцевим господарським судом заявникові не було і не могло бути відомо про існування відповідних доказів; докази з'явилися після розгляду справи судом першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що клопотань про витребування доказів та про призначення судової експертизи відповідач не заявляв місцевому суду, не обгрунтував неможливість подання таких клопотань чи доказів до місцевого господарського суду, також не обґрунтував, як ці докази впливають на розгляд даної справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 04.01.2012р. ТзОВ «Торговий центр «Медсервіс» (продавець) та ТзОВ «Медсервіс-Галичина» (покупець) укладено договір №015 про постачання виробів медичного призначення.

Відповідно до п.2.1 договору товар повинен бути поставлений покупцю протягом 3 календарних днів з моменту здійснення узгодженого замовлення покупця, яке оформлюється письмово або за допомогою засобів зв'язку (телефоном, факсимільним повідомленням).

Згідно із п.2.4 договору поставка кожної партії товару здійснюється на підставі даного договору та замовлення покупця, що належним чином оформляється у накладних, які є невід'ємною складовою даного договору.

Відповідно до п.3.1 договору розрахунки за поставлений товар здійснюються покупцем у безготівковому порядку, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця належної до оплати суми коштів на протязі 30 календарних днів з моменту отримання товару..

Сума договору визначається згідно з видатковими накладними (п.3.2).

В силу п.3.3 договору ціна, найменування, асортимент, та кількість товару при кожній поставці зазначаються у відповідній документації (рахунки, накладні, акт прийому-передачі) які є невід'ємними складовими до даного Договору.

Покупець зобов'язується прийняти поставлений товар, належним чином оформити документи які засвідчують факт прийому товару (накладні, акт прийому-передачі, доручення)(п.4.3).

Пунктом 6.1 договору визначено, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 15 відсотків від загальної заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу від несвоєчасно сплаченої суми, а також відшкодувати завдані збитки, включаючи також доходи, які б одержав постачальник, якщо б покупець виконав свої обов'язки за цим договором належним чином.

Сума заборгованості підлягає сплаті з урахуванням індексу інфляції не залежно від стягнення штрафу та пені (6.2 договору)

Договір діє до 31.12.2012р. ( п.8.2).

Згідно з видатковими накладними позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 748 343,88 грн.(в т.ч ПДВ ), а саме:

- №71 від 12.10.2012р. на суму 429 422, 00 грн.

- № 68 від 15.10.2012 р. на суму 126 000,00 грн.;

- №75 від 26.11.2012р на суму 110 000,00 грн.;

- №62 від 24.12.2012р. на суму 66 850,80 грн.;

- № 1 від 25.12.2012р.на суму 10730,00 грн.;

- №1 від 25.12.2012 р. на суму 423,08 грн.;

- №69 від 26.12.2012р. на суму 1120,00 грн.;

- № 73 від 26.12.2012р.на суму 3 798,00 грн..

Вказані накладні підписані сторонами та завірені їх печатками.

Як встановлено місцевим судом, відповідач не оплатив товар, а представник відповідача в судовому засіданні визнав заборгованість за поставлений товар в сумі 748 343, 88грн.

Як вбачається з названих видаткових накладних, лише в накладних №73 від 26.12.2012р. та №62 від 24.12.2012р. є посилання на договір поставки №015 від 04.01.2012р., як підставу поставки товару, у зв'язку з чим місцевий суд частково задоволив позов в частині стягнення штрафних санкцій.

Доказів оплати товару, поставленого відповідачу за названими накладними, матеріали справи не містять, а відповідачем не подано. Факт отримання товару по цих накладних відповідач не заперечує

Встановивши обставини справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази та доводи скаржника, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення щодо договору поставки містить частина 1 ст. 712 ЦК України.

Водночас, частиною 2 ст.712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 ст.692 ЦК покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до абз.2 частини 1 ст.199 ГК до відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (ст.546 ЦК).

В силу ст.547 ЦК правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

За правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч.1 ст. 216 ГК).

За порушення покупцем зобов'язань з оплати товару (несвоєчасну оплату або нездійснення оплати) умовами договору (п. 6.1 Договору) передбачена сплата штрафу у розмірі 15 відсотків від загальної заборгованості та пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу від несвоєчасно сплаченої суми.

Згідно з частиною 6 ст.232 ГК нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що 04.01.2012р. позивачем та відповідачем (покупець) укладено договір поставки №015. За період з 12.10.2012р. по 26.12.2012р.по названих вище видаткових накладних ( всього 8 накладних) позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 748 343,88 грн.. Доказів оплати цього товару відповідач суду не подав. Відповідач не заперечує факту отримання товару, однак вважає, що оплата за поставлений позивачем товар частково здійснена, при цьому посилається на платіжні доручення, вказані в апеляційній скарзі( всього 25 платіжних доручень), копії яких( крім п/д № 6971 від 09.10.2012р. на суму 13 000грн.) додані до апеляційної скарги.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у поданих скаржником платіжних дорученнях відсутнє посилання на названі вище накладні, чи на договір поставки № 015 від 04.01.2012р. У всіх платіжних дорученнях відповідач вказав призначення платежу «Оплата за товари мед. призначення згідно з договором №0001 від 20.07.2010р.». Водночас, представник позивача в судовому засіданні та в додаткових поясненнях ( вх. № 05-041680/13 від 22.04.2013р.) пояснив, що сторонами дійсно був укладений договір №0001 від 20.07.2010р., подав його копію, на виконання якого відповідачу був поставлений товар, який відповідач оплачував по тих платіжних дорученнях, які вказані в апеляційній скарзі. Представники відповідача не заперечили щодо укладення сторонами договору №0001 від 20.07.2010р. та не спростували пояснень представника позивача.

Таким чином, додані до апеляційної скарги платіжні доручення не можна вважати належними та допустимими доказами оплати відповідачем товару, поставленого по накладних-№71 від 12.10.2012р., № 68 від 15.10.2012 р., №75 від 26.11.2012р., №62 від 24.12.2012р. № 1 від 25.12.2012р., №1 від 25.12.2012 р.,№69 від 26.12.2012р. № 73 від 26.12.2012р., стягнення боргу за який є предметом даного спору.

Колегія суддів також відхиляє доводи скаржника про припинення зобов'язань в частині сплати боргу у розмірі 122 687,85 грн.85 коп. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до ст.601 ЦК України, оскільки відповідач надіслав позивачу заяву про припинення зобов'язань лише 06.03.2013р., що підтверджено копією заяви від 06.03.2013р, описом вкладення та фіскальним чеком ( а.с. 104-107) тобто, після поставлення місцевим оскаржуваного рішення від 26.02.2013р.

Відповідач у апеляційній скарзі стверджує, що представник ТзОВ «Медсервіс-Галичина» - Гентош Р.Є., діючи на підставі відкликаної довіреності, неправомірно та безпідставно визнав позовні вимоги, що призвело до безпідставного задоволення позовних вимог.

Такі доводи скаржника апеляційний суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

28.01.2013р. ТзОВ "Торговий центр "Медсервіс" подало позов до господарського суду Івано-Франківської області (вх.335 від 28.01.13р.) про стягнення заборгованості з ТзОВ "Медсервіс-Галичина".

Згідно з описом вкладення у лист з оголошеною цінністю та фіскальним чеком № 9347 (а.с.6, 7) копія позовної заяви з додатками 28.01.2013р. надіслана на юридичну адресу відповідача: м. Івано-Франківськ, вул. Крайківського, 1, яка вказана у довідці з ЄДР (а.с.40-43).

Ухвала суду від 29.01.2013р. про порушення провадження у справі також надіслана на цю адресу відповідача, що підтверджується відміткою про відправку на звороті ухвали суду.

Таким чином, відповідачу було відомо про пред'явлення позову до нього та про порушення судом провадження у справі.

Поряд з тим, в оскаржуваному рішенні вказано, що інтереси відповідача в місцевому суді представляв Гентош Р.Є на підставі довіреності від 01.08.2012р.В матеріалах справи (а.с.47) міститься копія довіреності, яка видана ТзОВ"Медсервіс-Галичина" в особі директора Дзюбана О.Р. Гентошу Ростиславу Євгеновичу на представлення інтересів ТзОВ "Медсервіс-Галичина" у відносинах з фізичними та юридичними особами, у всіх судах України, в адміністративних та державних органах і установах, в органах місцевого самоврядування, органах виконавчої служби, наділяє його правом вчиняти всі процесуальні дії, в тому числі правом повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмета позову, укладення мирової угоди, оскарження рішення суду, подачі виконавчого листа до стягнення, а також всіма іншими процесуальними правами, що належать товариству. Довіреність діє протягом 3-х років з дня її вчинення.

Підпис директора на довіреності скріплений печаткою товариства.

Згідно із ст. 28 ГПК України представниками юридичних осіб можуть бути особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Згідно ст. 249 Цивільного кодексу України особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність. Права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатись про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників.

Скаржник посилається на відкликання названої довіреності наказом №9 від 01.02.2013р. Однак, жодних доказів ознайомлення Гентоша Р.Є з цим наказом чи доказів надсилання його Гентошу Р.Є. відповідач не подав. Не подано також доказів того, що до винесення рішення місцевим судом відповідач повідомляв місцевий суд про відкликання довіреності від 01.08.2012р., виданої Гентошу Р.Є.

До апеляційної скарги додані копії фіскального чеку від 28.02.2013р. опису вкладення у цінний лист від 28.02.2013р про надсилання на адресу Гентоша Р.Є. повторного повідомлення. Проте, в описі не вказано, яке саме повторне повідомлення надсилається, і крім того, це надсилання здійснене після винесення місцевим 26.02.2013р. оскаржуваного рішення, тому не може братися до уваги.

Отже, на час розгляду спору місцевим судом повноваження Гентоша Р.Є., як представника ТзОВ"Медсервіс-Галичина" ,були належним чином підтверджені довіреністю від 01.08.2012р.і діяв він від імені останнього в межах наданих йому повноважень.

Крім того, скаржник не спростував суми боргу 748 343,88грн., присудженої до стягнення оскаржуваним рішенням, не подав належних та допустимих доказів на підтвердження її сплати Більш того, в своїй заяві про припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних вимог від 06.03.2013р. відповідач звертається до позивача про зарахування боргу позивача перед ним в сумі 551395,85грн. в рахунок погашення суми боргу, присудженої до стягнення оскаржуваним рішенням.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На підставі викладеного вище апеляційний суд вважає, що скаржником не доведено, доказів не подано наявності підстав для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 26.02.13 р. у справі №909/87/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 24.04.2013р.

Головуючий-суддя Хабіб М.І.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Якімець Г.Г.