Рішення № 30873525, 17.04.2013, Господарський суд Донецької області

Господарський суд Донецької області

83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157 тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.04.2013 Справа № 905/1201/13-г

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" простягнення 654 283,55 грн.

за участю представників:

від позивача не з'явились від відповідача Шаров В.В. - представник за довіреністю

Рішення прийняте 17.04.2013, оскільки 25.03.2013 та 09.04.2013 в судових засіданнях оголошувались перерви відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" пені за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 430 853,40 грн., 3% річних у розмірі 85 094,75 грн., інфляційних втрат в сумі 138 335,40 грн.

Позовні вимоги мотивовані простроченням з боку відповідача оплати поставленого позивачем протягом січня-квітня, листопада-грудня 2012 року природного газу за Договором № 14/105/11 купівлі-продажу природного газу від 31.01.2011, що є підставою для стягнення з відповідача нарахованих сум пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що станом на дату звернення позивача з позовом до суду заборгованості у відповідача за Договором № 14/105/11 купівлі-продажу природного газу від 31.01.2011 не має. Розрахунки з позивачем здійснювались з простроченням через несвоєчасну оплату позивачем послуг з транспортування природного газу. Відповідач заперечує проти стягнення інфляційних втрат, оскільки існування заборгованості відповідача за спірний період було менше місяця. Крім того, відповідач просить зменшити розмір пені до 1 000,00 грн. та надати відстрочку виконання рішення терміном на 1 рік.

Позивач проти зменшення розміру пені та відстрочки виконання рішення заперечив, а також зазначив, що розрахунок інфляційних втрат ним здійснено у відповідності до чинного законодавства.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В:

31.01.2011 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (постачальник, позивач) та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз, яке перейменовано в Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" (покупець, відповідач) укладено договір № 14/105/11 на купівлю-продаж природного газу (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору постачальник зобов'язався передати покупцеві у 2011 та 2012 роках імпортований природний газ для виробничо-технічних витрат та нормованих втрат покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ в обсязі, зазначеному у п. 2.1 та п. 2.1.1 цього договору. (Пункт 1.1 Договору в редакції додаткової угоди № 4 від 30.09.2011 до Договору).

Відповідно до п. 9.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 30.09.2011 до Договору) даний Договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін та поширює дію на відносини, що склались між сторонами з 01.01.2011 і діє в частині поставки газу до 31.12.2012 включно, а в частині проведення розрахунків за газ та послуги з його транспортування - до їх повного здійснення.

Обсяг природного газу, що належить до поставки у 2011 та 2012 роках, погоджено сторонами відповідно у п. 2.1 та п. 2.1.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 30.09.2011 до Договору).

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що ціна за 1 000 куб.м природного газу на дату його укладання становить 2 282,00 грн., без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%, податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 98,30 грн., крім того ПДВ - 20%.

До сплати за 1000 куб.м природного газу - 2 425,94 грн., крім того ПДВ - 20%, а всього з ПДВ - 2 911,13 грн.

Сторони домовились, що ціна за 1000,0 куб.м газу встановлюється на рівні граничної ціни на газ та/або тарифів, затверджених уповноваженим державним органом. У разі зміни уповноваженим державним органом граничної ціни на газ та/або тарифів, сторонами в обов'язковому порядку застосовується нова ціна на газ та/або тарифи.

В подальшому сторонами укладалися додаткові угоди № 1 від 05.04.2011, № 2 від 27.07.2011, № 3 від 31.08.2011, № 5 від 30.09.2011, № 6 від 11.10.2011, № 7 від 31.01.2012, № 8 від 31.05.2012 до Договору № 14/105/11, якими вносилися зміни до розділу 4 Договору щодо ціни газу.

Згідно з абз. 2 п. 3.5 Договору приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актами приймання-передачі газу.

Не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язується надати постачальнику два примірники акту приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу. Акти є підставою для остаточних розрахунків (п. 3.6 Договору).

Відповідно до актів приймання-передачі природного газу за Договором, підписаних уповноваженими постачальника та покупця, скріплених їх печатками, позивач передав, а відповідач прийняв природній газ:

- у січні 2012 року в обсязі 6 175,405 тис. куб.м на суму 22 899 513,32 грн. (акт від 31.01.2012);

- у лютому 2012 року в обсязі 6 327,040 тис. куб.м на суму 23 461 803,19 грн. (акт від 29.02.2012);

- у березні 2012 року в обсязі 5 799,024 тис. куб.м на суму 21 503 824,82 грн. (акт від 31.03.2012);

- у квітні 2012 року в обсязі 2 849,698 тис. куб.м на суму 10 567 193,14 грн. (акт від 30.04.2012);

- у листопаді 2012 року в обсязі 2 500,438 тис. куб.м на суму 11 075 480,09 грн. (акт від 30.11.2012);

- у грудні 2012 року в обсязі 1 500,00 тис. куб.м на суму 6 644 124,00 грн. (акт від 31.12.2012),

а всього на суму 96 151 938,56 грн.

Таким чином, виконання позивачем договірних зобов'язань підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу.

Згідно з п. 5.1 Договору оплата за газ, з урахуванням вартості його транспортування, здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 15-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

У платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер Договору, дату його підписання та призначення платежу. За наявності заборгованості за цим договором постачальник зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за спожитий газ, поставлений в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу (п. 5.3 Договору).

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та підпадає під правове регулювання норм статей 655-697 Цивільного кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 5.1 Договору відповідач зобов'язаний оплатити отриманий газ в термін до 15 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Визначені у п. 5.1 Договору строки проведення розрахунків при виконанні Договору відповідачем порушувались, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями банківських виписок, реєстром операцій по підприємству відповідача та реєстром прийнятих платежів за період з 30.09.2011 по 04.12.2012.

Судом встановлено, що остаточні розрахунки були проведені відповідачем з порушенням строків, встановлених договором, а саме:

- за природний газ, поставлений у січні 2012 року, відповідач остаточно розрахувався 24.02.2012;

- за природний газ, поставлений у лютому 2012, відповідач остаточно розрахувався 27.03.2012;

- за природний газ, поставлений у березні 2012, відповідач остаточно розрахувався 27.04.2012;

- за природний газ, поставлений у квітні 2012, відповідач остаточно розрахувався 20.06.2012;

- за природний газ, поставлений у листопаді 2012, відповідач остаточно розрахувався 25.12.2012;

- за природний газ, поставлений у грудні 2012, відповідач остаточно розрахувався 28.01.2013.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно приписів ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6.2 Договору за несвоєчасну оплату газу у строки, зазначені в п. 5.1 Договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

З огляду на те, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати отриманого природного газу виконав неналежним чином, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язання передбачена Договором, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені з відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого природного газу встановлений судом та відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних також визнаються судом обґрунтованими.

З наданого позивачем розрахунку пені та 3% річних вбачається, що позивач нараховував вказані суми на заборгованість за січень 2012 року, починаючи з 15.02.2012, за лютий 2012 року, починаючи з 15.03.2012, за березень 2012 року, починаючи з 15.04.2012, за квітень 2012 року, починаючи з 15.05.2012, за листопад 2012 року, починаючи з 15.12.2012, за грудень 2012 року, починаючи з 15.01.2013.

Судом вище встановлено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 15 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Слід зазначити, що норма ст. 253 Цивільного кодексу України передбачає, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, враховуючи, що п. 5.1 Договору останнім днем оплати за отриманий газ є 15 число місяця наступного за місяцем поставки газу, тому прострочення виконання зобов'язання за Договором починається з 16 числа відповідного місяця.

У зв'язку з викладеним, нарахування пені та 3% річних необхідно здійснювати на прострочену заборгованість починаючи з 16 числа відповідного місяця.

За здійсненим судом перерахунком пені та 3% річних з урахуванням вищенаведеного, а також того, що у 2012 році 366 днів, сума пені становить 390 806,05 грн., а сума 3% річних складає 77 211,95 грн.

Вимоги про стягнення пені та 3% річних в залишковій сумі задоволенню не підлягають у зв'язку з безпідставністю заявлення.

Відповідачем також заявлено клопотання про зменшення пені до 1 000,00 грн. Вказане клопотання мотивовано тим, що підприємство відповідача знаходиться у важкому матеріальному становищі, а також тим, що на момент звернення позивача до суду основна заборгованість відповідачем була погашена.

Позивач проти вказаного клопотання також заперечив.

Відповідно до приписів п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Клопотання Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" про зменшення розміру пені судом відхилено, оскільки відповідачем не наведено виняткових підстав для такого зменшення.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат у розмірі 138 335,40 грн.

Рекомендаціями Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачається, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць, тому сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права").

З розрахунку суми інфляційних втрат заявлених до стягнення вбачається, що інфляційні втрати нараховувались позивачем на заборгованість за поставлений природний газ з січня по лютий 2012 року, а також за листопад 2012 року.

Заборгованість відповідача перед позивачем, яка виникла внаслідок несвоєчасної оплати отриманого природного газу у період з січня по лютий 2012 року, а також листопад 2012 року, існувала менше ніж 15 календарних днів.

В даному випадку до прострочених платежів не може бути застосована індексація, у зв'язку з тим, що прострочка за цими платежами мала місце за період менший, ніж місяць. Таким чином, на суми заборгованості за вказаними періодами інфляційні втрати не нараховуються.

Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України №15/021-12 від 30.08.2012, № 5002-13/561-2012 від 13.12.2012.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 138 335,40 грн. задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв'язку з частковим задоволенням позову судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про відстрочення виконання рішення терміном на один рік, у зв'язку з важким фінансовим становищем підприємства, а також відсутністю вини відповідача у простроченні платежів газ. Відповідач зазначає, що його основним видом діяльності, від якої відповідач отримує основний дохід є діяльність з транспортування (розподілу) природного газу. Зважаючи на високу ціну за газ відповідач не в змозі компенсувати його вартість доходами від інших видів діяльності. Згідно порядку та умов здійснення розрахунків за спожитий природний газ відповідач не отримує у власність коштів, які надходять від споживачів природного газу, та не має жодного впливу на порядок розподілу коштів, що надійшли від споживачів. Також відповідач просить врахувати, що за спожитий природний газ він у повному обсязі розрахувався з позивачем, а граничний термін затримки становив не більше 27 календарних днів, тобто у той самий термін, коли відповідачем отримувались кошти за договорами на транспортування (розподіл) природного газу.

Позивач проти вказаного клопотання заперечив.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду при прийнятті рішення надано право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Виходячи із змісту п.п. 7.1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Відповідно до п. 7.2 зазначеної постанови підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Враховуючи доводи заяви, а також те, що основна заборгованість за спірний період відповідачем погашена, суд вважає за можливе задовольнити заяву відповідача про відстрочення виконання рішення терміном на 1 рік до 17.04.2014.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" (83050, м. Донецьк, вул. Рози Люксембург, 23-А, ідентифікаційний код 03361075, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) пеню у розмірі 390 806 (триста дев'яносто тисяч вісімсот шість) грн. 05 коп., 3% річних у розмірі 77 211 (сімдесят сім тисяч двісті одинадцять) грн. 95 коп. та судовий збір у розмірі 9 360 (дев'ять тисяч триста шістдесят) грн. 18 коп., відстрочивши виконання рішення господарського суду Донецької області № 905/1201/13-г від 17.04.2013 до 17.04.2014.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складення повного рішення 22.04.2013.

Суддя М.В. Сажнева