Ухвала суду № 30873434, 22.04.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26а

___________________

УХВАЛА

"22" квітня 2013 р. Справа № 5019/2088/11

Суддя Войтюк В.Р., розглянувши заяву боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Русичі" про розстрочку виконання рішення суду від 08 грудня 2011 року у справі

за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "НАДРА"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Русичі"

про стягнення 534 265 грн. 76 коп. боргу

За участю представників:

позивача: Філончук Я.А. дов. № 13-11-13536 від 02.10.12 р.

відповідача: не з`явився.

У судових засіданнях 25 березня 2013 року та 08 квітня 2013 року оголошено перерву.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області 08 грудня 2011 року у справі № 5019/2088/11 частково задоволено позов публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "НАДРА". Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Русичі" на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" 336 837 грн. 99 коп. заборгованості за кредитом, 132 496 грн. 70 коп. відсотків за користування кредитними коштами, 5 172 грн. 05 коп. пені, 40 891 грн. 93 коп. інфляційних втрат, 5 342 грн. 66 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. плати за послуги по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу. В частині стягнення 18 867 грн. 09 коп. відсотків за користування кредитом провадження у справі припинено.

23 грудня 2011 року на виконання рішення господарського суду від 08 грудня 2011 року у справі № 5019/2088/11 господарським судом видано наказ.

Боржник - товариство з обмеженою відповідальністю "Русичі", звернувся до господарського суду Рівненської області із заявою про розстрочення виконання рішення господарського суду Рівненської області від 08 грудня 2011 року, прийнятого у справі № 5019/2088/11 за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "НАДРА" до товариства з обмеженою відповідальністю "Русичі".

В обгрунтування вказаної заяви зазначає, що при виконанні державними виконавцями судового рішення шляхом стягнення грошових коштів з рахунку відповідача - ТзОВ «Русичі» постраждають наймані працівники, які при цьому можуть втратити роботу, заробітну плату, тобто порушаться їх конституційні права на працю, адже смт. Томашгород - невеликий населений пункт, де знайти роботу дуже важко, а ще і в період фінансової кризи в Україні. При виконанні рішення суду роботу підприємства буде повністю паралізовано, підприємство буде змушене звільнити своїх працівників, так як не буде можливості сплачувати їм заробітну плату, бо сума боргу для ТзОВ «Русичі» є значною.

Відповідач пояснює, що в даний час на рахунку підприємства немає грошових коштів, якими він міг би повністю виплатити заборгованість відразу в повному обсязі. Але підприємство акредитувалось для роботи з іноземними партнерами. Пояснює, що починаючи з 2011 року ним заключені контракти для поставок продукції на експорт і відповідач прикладає максимум зусиль для того, щоб підприємство працювало.

Позивач у письмових запереченнях та його представник у судовому засіданні, просить залишити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Русичі" про розстрочку виконання рішення по справі № 5019/2088/11 без задоволення. Зазначає, що обставини, якими відповідач обґрунтовує свою заяву, не є винятковими у розумінні ст.121 ГПК України.

У судове засідання 22 квітня 2013 року заявник не забезпечив явку свого повноважного представника, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду заяви із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Суд, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Русичі" про розстрочку визнання рішення господарського суду від 08 грудня 2011 року у справі № 5019/2088/11, зазначає наступне.

Відповідно до ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з ч.1 ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому враховується, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

ГПК України не визначає перелік обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст.43 ГПК України.

Таким чином, для застосування передбачених цією нормою заходів, суд встановлює у кожному конкретному випадку чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.

В обґрунтування заяви про розстрочку виконання рішення Товариство з обмеженою відповідальністю "Русичі" посилається на відсутність грошових коштів.

Відповідно до п.7.1.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012р. № 9 розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Суд зазначає, що товариством з обмеженою відповідальністю "Русичі" не надано жодних доказів в підтвердження свого фінансового стану та відсутності коштів на рахунку підприємства.

Судом також враховано, що за змістом частини першої статті 229 Господарського кодексу України та частини першої ст.625 Цивільного кодексу України, за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Окрім того, частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 617 ЦК України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тому, є помилковим посилання відповідача, як на підставу для надання розстрочки виконання рішення, на відсутність у нього коштів для погашення боргу перед позивачем.

Несвоєчасне виконання рішення суду порушує матеріальні інтереси позивача та впливає на його фінансовий стан, що може призвести до негативних наслідків господарської діяльності останнього, а негативні фінансово-економічні наслідки кризи стосуються всіх господарюючих суб`єктів, в тому числі і стягувача.

Враховуючи викладене, судом не вбачається достатніх підстав для висновку про винятковість обставин, неможливість або реальне ускладнення виконання рішення суду.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст. 86, 121 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду від 08 грудня 2011 року у справі № 5019/2088/11.

Суддя Войтюк В.Р.