Рішення № 30873383, 15.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4301/13 15.04.13

За позовом Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод»

До Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика»

Про стягнення 42 506,57 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

Від позивача Родюков В.С. - за дов. №25/256-186 від 26.12.2012р.

Від відповідача Луценко С.В. - за дов. №14/17 від 21.01.2013р.

Обставини справи:

Позивач - Державне підприємство «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» про стягнення з останнього заборгованості за договором про зберігання вибухових матеріалів та засобів ініціювання №12/12 від 30.12.2011р. у розмірі 42 506,57 грн., з яких 41 200,00 грн. - основного боргу, 1 110,16 грн. - пені, 196,41 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення плати згідно умов Договору на зберігання вибухових матеріалів та засобів підриву №12/12 від 31.12.2011р. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.03.2013 порушено провадження у справі №910/4301/13 та призначено розгляд справи на 01.04.2013.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.04.2013 розгляд справи відкладався на 15.04.2013, відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального Кодексу України.

01.04.2013 через канцелярію суду представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог №25/256/154 від 28.03.2013р., відповідно до якої просив стягнути з відповідача 45 400,00 грн. - основного боргу, 1 367,95 грн. - пені, 228,08 грн. - 3%, крім того просив судові витрати у розмірі 1 720,50 грн. покласти на відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 15.04.2013 року надав пояснення по справі та повністю підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.04.2013 подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що позов визнає та просив суд винести рішення про відстрочку виконання рішення на червень 2013 року.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 18.09.97р. №02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/4301/13.

В судовому засіданні 15.04.2013р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30 грудня 2011 року між філією «Кримвибухпром» Державного підприємства «Науково - виробничого об'єднання «Павлоградський хімічний завод» (далі - Виконавець) та Кримська геофізична експедиція «Кримгеофізика» (далі - Замовник) було укладено договір на зберігання вибухових матеріалів та засобів підриву №12/12 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1) Замовник постачає, а Виконавець приймає на зберігання вибухові матеріали і засоби підриву, попередньо, у письмовій формі, погодивши можливість прийому по кількості.

Виконавець проводить прийом вибухових матеріалів та засобів підриву в присутності уповноваженого представника Замовника по фактичній наявності із складанням попередньо акту з підписанням його сторонами «Здав» «Приняв» на відповідне зберігання (п.1.2 Договору).

Пунктом 3.2 Договору сторони погодили, що оплата за послуги проводиться з моменту пред'явлення Замовнику рахунку, із розрахунку 4 200,00 грн.

На виконання умов Договору у період з січня 2012 року по грудень 2012 року включно Позивачем надано Відповідачу послуги що стосуються зберігання вибухових матеріалів і засобів підриву, на загальну суму 46 200,00 грн.

Факт виконання умов Договору Позивачем підтверджується підписаними повноважними представниками сторін актами виконаних робіт: від 31.01.2012р. на загальну суму 4 200,00 грн., від 29.02.2012р. на загальну суму 4 200,00 грн., від 30.03.2012р. на загальну суму 4 200,00 грн., від 30.04.2012 на загальну суму 4 200,00 грн., від 31.05.2012р. на загальну суму 4 200,00 грн., від 29.06.2012р. на загальну суму 4 200,00 грн., від 31.07.2012р. на загальну суму 4 200,00 грн., від 31.08.2012р. на загальну суму 4 200,00 грн., від 30.09.2012р. на загальну суму 4 200,00 грн., від 31.10.2012р. на загальну суму 4 200,00 грн., від 30.11.2012р. на загальну суму 4 200,00 грн. (копії яких містяться в матеріалах справи).

Крім того, у заяві про збільшення позовних вимог позивач зазначив про те, що послуги за договором також надавалися і у грудні 2012 року на загальну суму 4 200,00 грн. Однак, в порушення умов Договору Відповідач оплатив надані послуги у період з січня 2012р. по грудень 2012 року включно частково, а саме на суму 5 000,00 грн. та має заборгованість у розмірі 45 400,00 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, з метою досудового врегулювання спору Позивач направляв на адресу відповідача претензію №76 від 06.03.2012р. та претензію №372 від 08.10.2012р. з проханням оплатити заборгованість, проте, Відповідач залишив її без належної відповіді та реагування.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент винесення рішення Відповідач не виконав свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за Договором у розмірі 45 400,00 грн.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача визнав заборгованість перед Позивачем обґрунтовуючи це тим, що у період з 2011 року по 2012 рік було відсутнє державне фінансування кримської геофізичної експедиції «Кримгеофізика», яка згодом, відповідно до наказу Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» №87 від 17.12.2012 була ліквідована, про що 03.01.2013 були внесені відомості про закриття відокремленого підрозділу юридичної особи до державного реєстру. Крім того, у відзиві представник відповідача просив винести рішення про відстрочку погашення боргу на червень 2013 року.

Факт невиконання відповідачем зобов'язання за Договором належним чином доведений, документально обґрунтований, відповідачем визнаний.

Крім суми основної заборгованості, позивач за невиконання договірних зобов'язань просить суд стягнути з відповідача 228,00 грн. - 3% річних, 1 367,95 грн. - пені.

Щодо стягнення штрафних санкцій, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Пунктом 4.4 Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати Замовником за надані послуги Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежів.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, між іншим, регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом здійснено перерахунок заявленого позивачем розміру 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача, та встановлено, що зазначена сума є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю у сумі 228,08 грн.

Вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 1 367,95 грн. обґрунтована та підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 1 178,14 грн., за уточненим розрахунком суду за вказаний позивачем період.

Судом здійснено перерахунок заявленого позивачем розміру пені у сумі 375,73 грн. та 3% річних у сумі 77,20 грн., які підлягають стягненню з відповідача, та встановлено, що зазначені суми пені та 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 253,75 грн. та у розмірі 52,14 грн. відповідно, за вказаний період, за уточненим розрахунком суду.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стосовно вимоги відповідача про відкстрочення виконання рішення на травень 2013 року слід зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Кримська геофізична експедиція «Кримгеофізика» є відокремленим підрозділом юридичної особи - Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика», яке фінансується з державного бюджету Однак, у період з 2010 року по 2012 рік було відсутнє державне фінансування Кримської геофізичної експедиції «Кримгеофізика», у зв'язку з чим у нього й виникла заборгованість.

Суд, враховуючи той факт, що заборгованість Кримської геофізичної експедиції «Кримгеофізика» у розмірі 45 400,00 грн. виникла не з вини відповідача, суд вважає за можливим задовольнити клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення з червня 2013 року.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, при задоволенні позову стягнення судового збору покладається на відповідача.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Відстрочити виконання рішення по справі №910/4301/13 від 15.04.2013р. з червня 2013 року, стягнувши з Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» (03057, м. Київ, вул. Софії Перовської, 10, п/р 26009012685 в ЗАТ «ЄБРФ» м. Києва, ЄДРПОУ 01432761), а у разі відсутності грошових коштів -з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Державного підприємства «Науково - виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Заводська, 44, п/р 26004000006677, МФО 300614 в ПАТ «КРЕДІ-АГРІКОЛЬ БАНК» м. Павлоград, код ЄДРПОУ 14310112) заборгованості за договором на зберігання вибухових матеріалів та засобів підриву №12/12 від 31.12.2011р. у розмірі 46 806,22 грн., з яких 45 400,00 грн. - основного боргу, 228,08 грн. - 3% річних, 1 178,14 грн. - пені.

3. Стягнути з Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» (03057, м. Київ, вул. Софії Перовської, 10, п/р 26009012685 в ЗАТ «ЄБРФ» м. Києва, ЄДРПОУ 01432761), а у разі відсутності грошових коштів -з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Державного підприємства «Науково - виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Заводська, 44, п/р 26004000006677, МФО 300614 в ПАТ «КРЕДІ-АГРІКОЛЬ БАНК» м. Павлоград, код ЄДРПОУ 14310112) - 1 703,30 грн. - судового збору.

4. В іншій частині у позові відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

7. Дата складення повного рішення 19.04.2013р.

Суддя А.В.Митрохіна