Рішення № 30873276, 26.03.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий в 1 інстанції Зайченко С.В.

Доповідач Смєлік С.Г.

Категорія 48

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої Осипчук О.В.

суддів Смєлік С.Г., Ткачук С.С.

при секретарях Трибраті О.Г., Сачко І.В., Лавицькому Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в місті Донецьку апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на заочне рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 30 жовтня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів та стягнення неустойки (пені),-

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 30 жовтня 2012 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів та стягнення неустойки (пені). На користь позивачки з відповідача станом на лютий 2012 року було стягнуто заборгованість по аліментам у розмірі 9969,35 грн. та пеня у розмірі 125721,70 грн.

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

З вказаним заочним рішенням не погодився відповідач ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, яка разом з матеріалами справи надійшла до апеляційного суду Донецької області.

На думку апелянта рішення Центрально -Міського районного суду є не законним і таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Розгляд справи відбувався без апелянта, про час розгляду справи по суті він не був проінформований належним чином, тому що лист з повідомленням прийшов тоді, коли справу було вже розглянуто. Таким чином, він не мав можливості надати суду докази, які спростовують наявність в нього боргу по сплаті аліментів.

Крім того, не зважаючи на тяжкий матеріальний стан, та відсутність у нього постійного місця роботи та заробітку, апелянт постійно виконував взяті на себе забов'язання по сплаті аліментів, і добровільно регулярно сплачував їх поштовими переказами на ім'я позивачки, відсилаючи кошти на її домашню адресу.

Таким чином,на думку апелянта, суд першої інстанцій позбавив його можливості надати докази того, що він насправді сплачував аліменти і не має підстав на розрахунок пені.

На підставі викладеного апелянт просить постанови рішення, яким скасувати рішення Центрально -Міського районного суду м. Горлівки від 30 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вказаного позову відмовити.

Повідомлена належним чином про час і місце розгляду справи ОСОБА_2 в судове засідання не з»явилася, від неї надійшов лист про розгляд справи у її відсутність.

В судовому засіданні апелянт та його представник підтримали доводи апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Судом першої інстанції було встановлено що позивач звернулась до суду з позовною заявою в якій зазначає, що вона перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_1.Від шлюбу народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

09.01.2009 шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано.

Оскільки ОСОБА_1 матеріальну допомогу на утримання сина в добровільному порядку надавати відмовився, то позивач звернулась до Центрально-міського районного суду міста Горлівки с позовною заявою про стягнення аліментів з ОСОБА_1 в розмірі 350 гривень щомісячно. Рішенням суду від 12.06.2009 року з відповідача на користь ОСОБА_2 стягнуті аліменти на утримання сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 350 гривень щомісяця, але не менш ніж 30 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку починаючи з 17.10.2008 р. та його повноліття.

У зв»язку з ухиленням відповідача від сплати аліментів, просила стягнути з нього заборгованість, яка виникла станом на лютий 2012 року у розмірі 9969,35 гривень та неустойку (пеню) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Позивачкою суд першої інстанції була надана довідка Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції № 139/05.33 від 28.02.2012 р. згідно якої заборгованість по аліментам станом на 29.02.2012 складає 9969,35 гривень (а. с. 8-9 ).

Суд першої інстанції посилаючись на ч. 1 ст. 194 СК України, в якій зазначено, що аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання, стягнув заборгованість по аліментам згідно наданій довідці.

Стягуючи заборгованість по аліментам, суд першої інстанції не прийняв до уваги, що виконавчий лист перебуває на виконанні в державній виконавчій службі, що обов»язок відповідача сплачувати аліменти на дитину за весь час до досягнення дитиною віку повноліття вже вирішено рішенням суду. Проте, суд знову, тобто вдруге, вирішив питання про стягнення аліментів, що суперечить нормам цивільно-процесуального законодавства.

Судом першої інстанції була нарахована ( неустойка) пеня за час затримки виплати аліментів - 1261 добу і її розмір складає 125721,70 грн. з такого розрахунку:

9969,35 грн. : 100 * 1% = 99,70 грн. 99,70 грн.* 1261 днів = 125 721, 70 грн.

Відповідно до ч.І ст. 196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Під час розгляду справи в апеляційному суді відповідачем була надана довідка Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції від 17 січня 2013 року №211/0533/297/0537, яка містить інші відомості про наявність заборгованості відповідача станом на лютий 2012 року.

З наданої довідки вбачається, що заборгованість відповідача на цей період становить 1669,35 грн. Станом на 31 грудня 2012 року заборгованість у ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 по аліментам відсутні. ( а.с.58)

Як пояснив відповідач, державний виконавець при видачі довідки про його заборгованість по аліментам не мав в наявності всіх квитанцій згідно яких він платив аліменти, тому довідки є відмінними одна від другої.

Судом першої інстанції розмір неустойки підрахована неправильно, бо не взято до уваги фактичний час погашення попередньої заборгованості у місяці, коли відповідач здійснював сплату аліментів ,тобто зробив підрахунок з порушенням норм матеріального і процесуального права. Нарахування обмежується лише сумою несплачених аліментів за той місяць, в якому не проводилось їх стягнення і заборгованість за попередні місяці не додається до наступних. А кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того , скільки днів прострочено до кінцевої сплати суми заборгованості. Пеня за прострочення сплати аліментів нараховується на суму несплачених аліментів за місяць починаючи з першого числа наступного місяця, тобто з часу невиконання рішення суду, бо судовим рішенням про стягнення аліментів визначено тільки розмір платежу аліментів в місяць.

З огляду на довідку, видану державним виконавцем 17 січня 2013 року, у жовтні 2008 року ОСОБА_1 мав заплатити аліменти у розмірі 169.35 грн., фактично ним заплачено 350 грн. Оскільки ним заплачено більше і переплата складає 180.65 грн. то пеня за листопад 2008 року складає 558,86 грн (350 -180.65 грн. х 330 х1% );

У січні відповідач мав заплатити 350 грн. аліментів, але проплата ним не проводилася, тому пеня складає: 350 грн. х300 х1% = 1050 грн.

За лютий 2009 року 350 грн. х 240 х 1 % = 840 грн.

За березень 2009 року 350 грн. х 210 х 1% = 735 грн.

За квітень 2009 року 350 грн. х 150 х 1% = 525 грн

За червень 2009 року 350 грн. х 120 х 1% = 420 грн.

За липень 2009 року 350 грн. х 90 х 1% = 315 грн.

За серпень 2009 року 350 грн. х 60 х 1% =300 грн.

За вересень 2009 року 350 грн. х 30 1 % = 105 грн.

Починаючи з жовтня 2009 року відповідач почав платити аліменти у розмірах, які відповідали проплатам за 2,3,4 місяці., тому підстав для нарахування пені немає.

Таким чином, розмір пені за період з листопада 2008 року по вересень 2009 року складає 4848,86 грн.

Відомості про сплату аліментів ОСОБА_1, зазначені у довідці державного виконавця від 17 січня 2013року, узгоджуються з копіями квитанцій, які були надані до матеріалів справи.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 « Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено у ст.196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки ( пені) наступає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів неможна покласти таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв»язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

В судовому засіданні ОСОБА_1 посилався на тяжкий матеріальний стан, хворобу його непрацездатної матері., на відсутність постійної роботи, заробіток від якої надавав би можливість постійно платити аліменти. Посилаючись на вищевикладене і те, що не має заборгованості по аліментам, просив звільнити його від сплати пені.

Апеляційний суд визнає очевидність не правомірного покладення на відповідача зобов»язання сплатити неустойку в повному обсязі., бо суттєво вплине на його матеріальне становище і позбавить останнього можливості своєчасно сплачувати присуджені аліменти на дитину. Тому приходить до висновку, що розмір неустойки за прострочення сплати аліментів виходячи із співмірності суми заборгованості на день звернення позивачки до суду, слід зменшити до 1700 грн.

Відповідно частини 3 до ст. 88 ЦПК України передбачено, що якщо позивача на користь якого ухвалено рішення, звільнено від оплати судового збору, то він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки позивачка звільнена від сплати аліментів, з відповідача на користь держави відповідно до пп.1 ч.2 ст. 2 Закону України « Про судовий збір » підлягає стягненню судовий збір у розмірі 229, 40 грн.

Аналізуючи вищевикладене. апеляційний суд дійшов висновку що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції яким було порушено норми матеріального і процесуального права скасуванню.

Керуючись ст.ст.307, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд.

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 30 жовтня 2012 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за час прострочення сплати аліментів у розмірі 1700 ( одна тисяча сімсот) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 229грн.40коп.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді