Ухвала суду № 30873267, 26.03.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції - Цукуров В.П.

Доповідач - Смєлік С.Г.

Категорія 30

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої Осипчук О.В.

суддів Смєлік С.Г., Ткачук С.С.

при секретарі Лавицькому Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в місті Донецьку апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 на рішення Ворошиловського районного суду міста Донецька від 30 січня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Ворошиловського районного суду міста Донецька 30 січня 2013 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди - відмовлено повністю.

З рішенням суду не погодилась позивачка та подала апеляційну скаргу.

В своїй апеляційній скарзі апелянт вважає рішення суду таким, що підлягає скасуванню, оскільки судом першої інстанції не було прийнято до уваги, що вона не давала згоди чоловіку- ОСОБА_3 використовувати її гроші, які вона отримала як компенсацію за невикористані відпустки, лікарняні, а також допомогу у зв»язку народженням дитини, а також гроші - 8000 грн. які він отримав від її матері саме для їх дитини. Гроші, які відповідач використав без її згоди - є саме її особистими коштами, на які вона мала права ще до укладення шлюбу і отримала як компенсацію за невикористані відпустки, а також у зв»язку з народженням дитини і які мають бути використані саме для її інтересів. Тому посилання суду на положення ст. 60 ЦПК України є безпідставними.

Просила рішення суду від 30 січня 2013 року скасувати,залишити в силі заочне рішення від 16 липня 2012 року, яким її вимоги були задоволені.

Повідомлена належним чином про час і місце розгляду справи ОСОБА_1 в судове засідання не з»явилася, просила справу розглянути у її відсутність.

В судовому засіданні представники позивачки ОСОБА_4, ОСОБА_5 підтримали доводи апеляційної скарги, додавши, що під час сумісного сімейного життя відносини між подружжям були довірительними, а тому відповідач скористався довірою дружини і використав гроші на свої потреби. Просили скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_6 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції від 30 січня 2013 року залишити без змін.

Вислухавши суддю-доповідача,учасників судового засідання,перевіривши доводи апеляційної скарги і дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

28 листопада 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з уточненим пі час розгляду справи позовом до ОСОБА_3 про стягнення з відповідача на її користь матеріальної шкоди, яка спричинена їй та її доньці - ОСОБА_7, в розмірі 44 050,00 гривень, мотивуючи свої вимоги тим. що 15.09.2008 року на банківський рахунок позивачки № НОМЕР_1, відкритий в ПАТ «Кредитпромбанк», були перераховані належні їй грошові кошти - компенсація за невикористані відпустки за минулі відпрацьовані роки (період до одруження), лікарняні, нараховані по дородовій відпустці, матеріальна допомога на оздоровлення за періоди невикористаних відпусток в розмірі 25 275,56 гривень, які ОСОБА_3 використав без її згоди на його особисті справи. 01.11.2008 року мати позивачки - ОСОБА_8 в присутності позивачки, свідків на потреби новонародженої дитини 24.10.2008 року надала 1000 доларів США, які ОСОБА_3 зобов'язався перевести на депозитний рахунок, відкритий в ПАТ «УкрСиббанк» на ім'я дитини. Однак, такий рахунок відкрито не було, гроші не повернуті. Таким чином, було спричинено матеріальну шкоду позивачці та її дитині в сумі 8 000,00 гривень. З 06.02.2009 року по 30.12.2009 року ОСОБА_3 спричинив позивачці та її дитині матеріальну шкоду в розмірі 13 050,00 гривень, що підтверджується поясненнями свідків та випискою руху грошових коштів по картковому рахунку №НОМЕР_2, що було відкрито для перерахування цільових державних коштів при народженні першої дитини.

16 лютого 2012 року Ворошиловським районним судом м. Донецька було ухвалено заочне рішення ( а.с.80), яке у зв»язку зі зверненням відповідача про перегляд заочного рішення (а.с.87 ), ухвалою від 27 вересня 2012 року скасовано ( а.с.103 )

Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували з 25 січня 2008 року перебували у реєстровані шлюбі. Шлюбні відносини були припинені 28 жовтня 2010 року.

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 24.01.2011 року, яке набуло законної сили 04.02.2011 року, шлюб між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 було розірвано (а.с.68).

15.09.2008 року на банківський рахунок №НОМЕР_1, відкритий на ім'я позивачки ОСОБА_1 у ПАТ «Кредитпромбанк» були перераховані грошові кошти у сумі 25 275,56 гривень, що підтверджується випискою по даному рахунку від 25.10.2011 року (а.с.59-60).

З виписки карткового рахунку у банкоматах 16.09.2008 року було знято грошові кошти у сумі 1000 гривень, 23.09.2008 року - у сумі 5000 гривень, 24.09.2008 року - у сумі 12 000 гривень, 16.10.2008 року - у сумі 5000 гривень, а всього було знято 23 000 гривень.

На ім'я позивачки ОСОБА_1 у Київському відділенні № 7956 м. Донецька у ВАТ «Державний ощадний банк України» для перерахування державної допомоги при народженні першої дитини було відкрито банківський рахунок №НОМЕР_2. Згідно із випискою руху по даному рахунку від 24.11.2010 року №3553 у період з 06.02.2009 року по 30.12.2009 року було знято грошові кошти в сумі 13050 гривень (а.с.61-62).

Таким чином, з огляду на те, що судовим рішенням було встановлено, що сімейні відносини сторони припинили 28 жовтня 2010 року, то кошти, які позивачка просить стягнути з відповідача, були зняті з рахунків та використані під час спільного сімейного проживання сторін.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції посилався на ст.ст. 60,61 СК України, якими передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності; об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя, тим самим дійшов висновку, що кошти, які були використані у зазначений період є спільним сумісним майном подружжя.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач заперечував проти доводів позивачки, посилаючись на те, що кошти з рахунків знімав як він так і позивачка для потреб сім»ї та дитини.

Позивачкою, окрім її тверджень, що саме відповідач зняв без її відома та використав на свої потреби її гроші, інших переконливих доказів не надано.

Аналізуючи встановлені судом першої інстанції обставини, апеляційний суд дійшов висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст.ст. 307,308, 313-315 ЦПК України. апеляційний суд

У Х В АЛ И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ворошиловського районного суду міста Донецька від 30 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді