Ухвала суду № 30873125, 26.02.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інст. Хомченко Л.І.

Категорія 24 Доповідач Биліна Т.І.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Новосядла В.М.,

суддів Соломахи Л.І., Биліни Т.І.,

при секретарі Бордюзі Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 25 грудня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Горлівськтепломережа" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з теплопосточання,

В С Т А Н О В И В :

12 липня позивач Публічне акціонерне товариство „Горлівськтепломережа"(надалі ПАТ „Горлівськтепломережа") звернувся до суду із зазначеним позовом. В позові зазначив, що відповідачі, які мешкають за адресою: АДРЕСА_1 послуги за теплопостачання оплачують несвоєчасно, мають заборгованість з лютого 2006 року по червень 2012 року 4305,38грн. Добровільно сплатити зазначений борг відмовляються, просив стягнути з відповідачів вказану заборгованість за надані комунальні послуги, три відсотки річних та інфляційні нарахування.

Рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 25 грудня 2012 року позовні вимоги ПАТ „Горлівськтепломережа" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання задоволено. З відповідачів солідарно стягнуто на користь позивача заборгованість за надані послуги з теплопостачання в сумі 4305,38 грн., 3% річних 51,87 грн. та інфляційні нарахування у сумі 6,41 грн.

З вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 25 грудня 2012 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ „Горлівськтепломережа" в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що він є власником квартири АДРЕСА_1, яка була ним приватизована 19.06.2008 року, його дружина та її донька від першого шлюбу, не приймали участі в приватизації вказаної квартири, так як мають інше приватизоване житло. Договір про надання послуг з теплопостачання не укладено. З 12.09.2011 року в його квартирі відсутнє централізоване опалення, так як він від'єднав радіатори від тепломережі про що, на початку опалювального сезону повідомив позивача. Він направляв позивачу лист з проханням закрити його рахунок, та виключити зі списку абонентів, проте його звернення залишено без уваги.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.

Представник позивача Пономаренко Т.І. просила скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб присутніх в судовому засіданні, дослідивши матеріали цивільної справи, та перевіривши наведені в скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачі мешкають в квартирі АДРЕСА_1, яка на праві власності належить відповідачу ОСОБА_1 Наявність у відповідачів заборгованості за надані послуги з теплопостачання підтверджуються наявними в справі довідками з яких вбачається, що заборгованість за надані комунальні послуги за період з жовтня 2011 року по червень 2012 року складає 4305,38 грн., 3% річних 51,87 грн. та інфляційні нарахування за порушення строків грошового зобов'язання сумі 6,41 грн.(а.с.2-4,32)

Задовольняючи позов суд виходив з того, що усі відповідачі мешкають в одній квартирі тобто усі вони є споживачами наданих позивачем послуг, тому повинні солідарно оплатити їх вартість, проте повністю із зазначеним висновком погодитися не можна.

Апеляційний суд вважає встановленими наступні обставини.

Згідно свідоцтва про право власності №1030 від 19.06.2008 року, виданого управлінням муніципальних послуг міської ради, квартира АДРЕСА_1 дійсно належить на праві приватної ОСОБА_1 Квартира приватизована згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Загальна площа квартири становить 91,10кв.м. Свідоцтво видане згідно з рішенням виконкому міської ради від 18.06.2008 року №773.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 дійсно зареєстровані у вказаній квартирі з 24 січня 2006 року, а відповідач ОСОБА_3 з 01 червня 2010 року. Заборгованість за послуги з теплопостачання склалась за період з жовтня 2011 року по червень 2012 року, тобто в період коли вказана квартира на праві власності належала ОСОБА_1 (а.с.25)

Відповідно до п.2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», власники приватизованого житла в багатоквартирних будинках (до них належать і власники квартир у кооперативних будинках та викупних квартир) є співвласниками всіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і повинні сплачувати свою частку витрат у загальних витратах на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі.

Згідно ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Стаття 156 ЖК України передбачає, що члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.

З аналізу наведених норм витікає, що лише власник квартири наділений правом вимоги до членів сім'ї, щодо оплати отриманих послуг. Тобто, довід апеляційної скарги, що члени сім'ї власника, які не приймали участь в приватизації квартири, не повинні оплачувати отримані послуги з теплопостачання, підлягає задоволенню.

Проте, Апеляційним судом не вважаються спроможними доводи апеляційної скарги стосовно того, що відповідач не користувався послугами позивача, та між ним і позивачем відсутні договірні відносини, тому він не повинен їх оплачувати, з наступних підстав.

Відповідно з п.п.24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630(надалі Правила), споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється в порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Згідно з п.п.1, 2.1, 2.2.1 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 р. № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.12.2005 р. № 1478/1738, для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг ЦО і ГВП орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу комісії для розгляду таких питань. Для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП. Комісія, після вивчення конкретних умов, приймає рішення, яке оформлюється протоколом, витяг з якого надається заявникові. При позитивному рішенні Комісії, заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО та ГВП.

Доводи апеляційної скарги відповідача про незаконність звернення позивача до суду при відсутності договору про надання послуг з теплопостачання є безпідставними виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, а відповідно до ч. 2 ст. 21 зазначеного Закону виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Проте відсутність такого договору не є перешкодою для звернення ПАТ „Горлівськтепломережа" для захисту свого права на отримання встановленої законодавством плати за надання послуг з теплопостачання, порушеного відповідачем, оскільки підключення квартири відповідача до централізованої мережі теплопостачання і відкриття особового рахунку слід вважати фактичним укладенням договору на умовах, передбачених Законом України "Про теплопостачання" та Правилами. Виходячи з положень статей 6, 526, 626-631 ЦК України укладений договір є обов'язковим для належного виконання сторонами відповідно до його умов, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або Законом.

На підставі вище зазначеного позовні вимоги ПАТ „Горлівськтепломережа" підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ч.5 ст.88 ЦПК України, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до вимог ч.3 ст.88 ЦПК України, положень Закону України «Про судовий збір» з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір.

Внаслідок зазначеного з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 214,60 гривень.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,

В и р і ш и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 25 грудня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Горлівськтепломережа" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства „Горлівськтепломережа" заборгованість за теплопостачання за період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року в розмірі 4 305 (чотири тисячі триста п'ять) гривень 38 коп., три відсотки річних в розмірі 51 (п'ятдесят одна) гривня 87 коп., інфляційні нарахування в розмірі 6 (шість) гривень 41 коп.

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства „Горлівськтепломережа" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 коп. за наступними реквізитами: код бюджетної класифікації доходів 22030001 «Судовий збір» (Державна судова адміністрація України, 050"(ознака 80), код ЕДРПОУ апеляційного суду Донецької області 02891428, пункт 1.1; розрахунковий рахунок 31212206780004; одержувач - державний бюджет м. Донецьк Ворошиловський район; ЄДРПОУ - 38033949, МФО 834016, банк: ГУ ДКСУ у Донецькій області.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цим рішенням.

Головуючий: В.М. Новосядла

Судді: Л.І. Соломаха

Т.І. Биліна