Рішення № 3087266, 24.02.2009, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" лютого 2009 р.

Справа № 6/239

За позовом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства "Хмельницьке авіапідприємство "Поділля-Авіа" м. Хмельницький

про стягнення 55568,14 грн.

Суддя

Представники:

Від позивача: - Бохан О.Г. –за довіреністю від 23.02.2009р. №1.23-8

Від відповідача - Петричук Л.П. –за довіреністю №7 від 23.02.2009р.

Суть спору: Позивач звернувся із позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 55568,14 грн., з яких 51910,28 грн. основного боргу, 2472,03 грн. пені, 847,65 грн. інфляційних витрат та 338,18 грн. 5% річних за невиконання відповідачем зобов’язань по угоді від 02.01.2008р. №2/2-08 про аеронавігаційне обслуговування.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить про задоволення позову із викладених у позові підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні та у письмовому відзиві позовні вимоги визнав частково в сумі 45568,14 грн., посилаючись на те, що заборгованість в сумі 10000 грн. сплачена відповідачем згідно платіжних доручень від 12.02.2009р. №12074, від 18.02.2009р. №12106.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

Державне підприємство обслуговування повітряного руху України м. Бориспіль Київської області як суб’єкт підприємницької діяльності –юридична особа зареєстроване Шевченківською райдержадміністрацією 15.01.1993 р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію №3048421 серія А01, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України згідно довідки головного міжрегіонального управління статистики в місті Києві №197029 від 10.12.2008р.

Відкрите акціонерне товариство „Хмельницьке авіапідприємство „Поділля-Авіа” м.Хмельницький зареєстроване як суб’єкт підприємницької діяльності юридична особа Хмельницьким міськвиконкомом 12.06.2000р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію №247841 серія АОО, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України згідно довідки Хмельницького облуправління статистики №652.

02.01.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено угоду про аеронавігаційне обслуговування №0/2-08, згідно п. 1.1 якого позивач зобов’язувався надавати відповідачу послуги по обслуговуванню повітряного руху повітряним суднам відповідача, а відповідач –оплатити такі послуги.

Згідно розд. 3 вказаної угоди сторони передбачили порядок розрахунків за надані послуги, а саме щомісячно на підставі виставлених відповідача рахунків (п.п. 3.1. –3.4.).

Пунктами 4.1,4.3 6.1.3 угоди сторони передбачили, що за будь-який несплачений у визначений строк рахунок-фактуру відповідач сплачує пеню в розмірі 0,1% від суми боргу за кожний календарний день прострочення. При цьому, право на нарахування пені триває до терміну, коли загальний розмір пені в грошовому виразі дорівнюватиме подвійній обліковій ставці Національного банку України, яка діяла за період, за який сплачується пеня. Сторона, яка прострочила виконання грошового зобов’язання, на вимогу іншої сторони повинна сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 5% річних від простроченої суми.

Позивачем на адресу відповідача направлялись рахунки-фактури про оплату послуг, а саме №880 від 06.11.2008р. на суму 2942,89 грн., №881 від 06.11.2008р. на суму 31714,30 грн., №993 від 08.12.2008р. на суму 11329,18 грн., з відміткою про їх отримання відповідачем згідно поштових повідомлень №4396411, №04512187.

Внаслідок невиконання відповідачем зобов’язань по оплаті за надані по угоді послуги, у відповідача станом на 24.01.2009р. наявна заборгованість в сумі 51910,28 грн. яку позивач просить стягнути.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2472,03 грн. (п. 4.1 угоди від 02.01.2008р.), яка нарахована в розмірі 0,1% від суми боргу, а також 847,65 грн. інфляційних витрат та 338,18 грн. 5% річних (п. 4.3 угоди від 02.01.2008р.) згідно поданих розрахунків.

В ході судового розгляду справи відповідачем подано докази про часткову сплату заборгованості в розмірі 10000 грн., що підтверджено платіжними дорученнями від 12.02.2009р. №12074, від 18.02.2009р. №12106.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 11 та ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов’язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов’язання боржник зобов’язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, тобто сплати боргу.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Обов’язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання передбачено ст. 230 ГК України.

Так, даною статтею передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено угоду від 02.01.2008р., згідно якої відповідач взяв на себе зобов’язання вчасно сплачувати платежі за надання позивачем повітряного обслуговування згідно виставлених рахунків-фактур, проте в повному обсязі не виконав взятих на себе зобов’язань, внаслідок чого станом на 24.01.2009р. утворилась заборгованість в сумі 51910,28 грн.

При цьому, судом враховується, що відповідачем частково сплачено заборгованість в сумі 10000 грн., що підтверджується поданими в матеріали справи платіжними дорученнями від 12.02.2009р. та від 18.02.2009р. Таким чином, позивачем правомірно заявлено до стягнення основний борг в сумі 41910,28 грн., в решті позовних вимог щодо стягнення з відповідача 10000 грн. провадження у справі підлягає припиненню згідно п.1.1. ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Як слідує із матеріалів справи, відповідач прострочив зобов’язання щодо сплати послуг за аеронавігаційне обслуговування згідно виставлених позивачем рахунків-фактур. При цьому, позивачем заявлено до стягнення, крім основного боргу, пеню в сумі 2472,03 грн. згідно поданого розрахунку суми пені в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Щодо вимог про стягнення пені судом враховується наступне:

Частиною другою статті 551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною, однак при стягненні її в судовому порядку застосовуються обмеження встановлені в законі.

Відповідно до частини першої статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. При цьому судом враховується, що діючим законодавством не встановлено розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а передбачено право його встановлення за згодою сторін в договорі.

Однак, ч.2 ст. 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Проте, ст. 3 вказаного Закону передбачено що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, нормами Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено порядок обчислення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та обмеження її розміру, що підлягає стягненню.

Дана позиція викладена також в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. №01-8/211 „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України”, положення, зокрема п.49 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню”.

Враховуючи викладені норми, судом самостійно проведено перерахунок суми пені із врахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла за період прострочення (12% х 2) по кожному рахунку, а саме:

- за період з 01.12.2008р. по 01.12.2008р. (1 день прострочення), несплачена сума 11940,18 грн., згідно проведеного розрахунку (11940,18 грн.* 1 день*12%*2:365дн.) пеня становить 7,85 грн.;

- за період з 02.12.2008р. по 10.12.2008р. (9 днів прострочення), несплачена сума 9940,18 грн., згідно проведеного розрахунку (9940,18 грн.*9 днів*12%*2:365) пеня становить 58,82 грн.;

- за період з 11.12.2008р. по 24.01.2009р. (45 днів прострочення), несплачена сума 7940,18 грн., згідно проведеного розрахунку (7940,18 грн.*45 днів*12%*2:365) пеня становить 234,94 грн.;

- за період з 01.01.2009р. по 24.01.2009р. (55 днів прострочення), несплачена сума 31714,30 грн., згідно проведеного розрахунку (31714,30 грн.*55 днів*12%*2:365) пеня становить 1146,92 грн.;

- за період з 01.01.2009р. по 24.01.2009р. (24 дні прострочення), несплачена сума 11209,47 грн., згідно проведеного розрахунку 11209,47 грн.*24 дні*12%*2:365) пеня становить 176,89 грн.

Таким чином, сума пені, яку необхідно стягнути з відповідача, становить 1625,42 грн., тому у стягненні пені в розмірі 846,61 грн. суд вважає за необхідне відмовити із вищевикладених підстав.

Крім того, заявлені до стягнення позивачем 847,65 грн. інфляційних витрат та 338,18 грн. 5% річних обґрунтовані належними у справі доказами, підтверджені поданими розрахунками, відповідають вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 41910,28 грн. основного боргу, 1625,42 грн. пені, 847,65 грн. інфляційних витрат та 338,18 грн. 5% річних, всього 44721,53 грн. Щодо стягнення 10000 грн. основного боргу, то провадження у справі в цій частині підлягає припиненню згідно п.1-1 ст. 80 ГПК України, в решті позову суд вважає за необхідне відмовити.

У відповідності до ст.49 ГПК України витрати по оплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.1,12, 44, 49, п.1.1 ст.80, ст. 82-84, ст.115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Державного підприємства обслуговування повітряного руху України м. Бориспіль до Відкритого акціонерного товариства Хмельницьке авіапідприємство „Поділля-Авіа” м. Хмельницький про стягнення 55568,14 грн. задоволити частково.

Стягнути із Відкритого акціонерного товариства „Поділля-Авіа” м. Хмельницький, Аеропорт (р./рах.26005300102650 в УСБ м. Хмельницький, МФО 315018, код ЗКПО 01130704) на користь Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, Аеропорт, м. Бориспіль, Київська область, (р./рах. 2600226000789 в КФ АБ „Укркомунбанк”, м. Київ, МФО 322357, код ЗКПО 19477064) 41910,28 грн. (сорок одна тисяча дев’ятсот десять гривень 28 коп.) основного боргу, 1625,42 грн. (одна тисяча шістсот двадцять п’ять гривень 42 коп.) пені, 847,65 грн. (вісімсот сорок сім гривень 65 коп.) інфляційних витрат, 338,18 грн. (триста тридцять вісім гривень 18 коп.) 5% річних, 547,21 грн. (п’ятсот сорок сім гривень 21 коп.) витрат по оплаті державного мита та 116,20 грн. (сто шістнадцять гривень 20 коп.) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В позові щодо стягнення 10000 грн. провадження у справі припинити.

В решті позову відмовити.

Суддя