Рішення № 30870594, 24.04.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 2/359/65/13 Головуючий у І інстанції Чирка С.С. Провадження № 22-ц/780/2154/13 Доповідач у 2 інстанції Фінагєєв В.О.Категорія 26 24.04.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

23 квітня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Апеляційного Суду Київської області в складі:

головуючого Яворського М.А.,

суддів: Фінагєєва В.О., Кашперської Т.Ц.,

за участю секретаря: Лавренової А.К.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Бориспільської міської ради, Київської області про звернення стягнення на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И Л А :

В травні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на нерухоме майно. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що між позивачем та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір від 19.02.2007 року. В забезпечення виконання якого між позивачем та ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки від 21.02.2007 року. Оскільки зобов'язання за кредитним договором боржником не виконуються позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості у розмірі 1 099 723, 32 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом його продажу на прилюдних торгах.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2013 року позовні вимоги задоволені. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на нерухоме майно шляхом продажу на прилюдних торгах квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2, ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Бориспільським міськвиконкомом Київської області № 8152 від 10.01.2003 року зареєстрованого Бориспільським МБТІ 14.01.2003 року за № 15030 на користь позивача. Початкову ціну встановити на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна під час проведення виконавчих дій. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідачі ставлять питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, через порушення норм процесуального та матеріального права. В обґрунтування своїх доводів зазначили, що під час ухвалення рішення судом першої інстанції не дотримано вимог ст. 57 ЦПК України та Закону України «Про охорону дитинству». Крім того, суд не надав оцінки тому, що вже існує рішення суду, предметом якого є погашення заборгованості за кредитним договором за яким вже прийняте рішення та стягується достроково на користь банку суми отриманого кредиту з процентами та комісією.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 19.02.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», назва якого змінена на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 014/5644/82/11202, згідно якого останній було надано кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 80 000 доларів США, строком до 18.02.2017 року зі сплатою 13,75% річних.

21.02.2007 року в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки. Відповідно до п.1.2 договору іпотеки предметом іпотеки є нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцям на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Відповідно до п. 3.1.4. договору іпотеки, зокрема, у випадку невиконання іпотекодавцем зобов'язань за цим або кредитним договором іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки реалізувати його відповідно до пункту 5 цього договору.

Станом на 29.12.2011 року загальна сума заборгованості за кредитним договором складає 137 642,63 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ 1 099 723, 32 грн. Наявність заборгованості за кредитним договором не заперечується відповідачем ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до змісту ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а саме п. 9 постанови № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінним від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Позивачем та відповідачем в судовому засіданні визнано ту обставину, що рішення суду про стягнення з відповідача боргу за кредитним договором не виконано.

Таким чином, наявність судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором не позбавляє права позивача звернутись з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, у разі якщо рішення суду про стягнення заборгованості не виконане. Отже, доводи апелянта в цій частині не заслуговують на увагу.

Крім того, доводи апелянта про наявність обмежень майнових та житлових прав дітей відповідача, які не взяті судом до уваги є надуманими та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки договір іпотеки був укладений до народження малолітніх дітей відповідача.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правовідносини сторін, що випливають із встановлених обставин, правову норму, що підлягає застосуванню до даних правовідносин. Висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовуються.

Разом з тим, суд першої інстанції не звернув уваги на позовні вимоги позивача, який просив звернути стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості саме у сумі 1 099 723, 32 грн.

Згідно ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема,

загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки.

За таких обставин, рішення суду в цій частині підлягає зміні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 313-317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2013 року змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення у наступній редакції «У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (ідентифікаційний код 23494105)» у сумі 1 099 723, 32 грн. за кредитним договором № 014/5644/82/11202 від 19.02.2007 року звернути стягнення на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 ідентифікаційний код НОМЕР_2, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Бориспільським міськвиконкомом Київської області №8152 від 10.01.2003 року, зареєстрованого Бориспільським МБТІ 14.01.2003 року за №15030, шляхом продажу на прилюдних торгах на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (ідентифікаційний код 23494105)»

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий: Яворський М.А.

Судді: Кашперська Т.Ц.

Фінагєєв В.О.