Постанова № 30869381, 28.03.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2013 р. 17:10 Справа №801/2799/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Котаревої Г.М.,

За участю секретаря Бездушної І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Головного Управління Пенсійного фонду України в Автономної Республіці Крим

до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим

про визнання дій неправомірними,скасування постанови та спонукання до виконання певних дій

За участю представників:

Позивача - Мамонтова К.О., посвідчення №314, довіреність №16 від 11.03.13р.

Відповідача - не з'явився

Третя особа позивача - Гетманчук І.І., посвідчення №946, довіреність №110/18.10/60 від 08.01.13р.

Суть спору:

Головне Управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим (далі Управління) про визнання дій відповідача, щодо прийняття постанови від 27.02.2013 р. ВП № 33656079 про повернення виконавчого листу по справі № 2а-15222/10/6/0170 неправомірними, скасування Постанови від 27.02.2013 р. ВП № 33656079; зобов'язання Управління прийняти нову постанову, щодо прийняття до виконавчого провадження та відкриття відповідного виконавчого провадження за виконавчим листом по справі № 2а-15222/10/6/0170, виданим Окружним адміністративним судом АР Крим 17.01.2012р. про стягнення з Військового комісаріату Автономної Республіки Крим 1476,72грн. на користь позивача.

Вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог діючого законодавства без наявності законних підстав прийняв постанову про повернення виконавчого документу.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.03.2013р. відкрито провадження по адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

20.03.2013 р. від відповідача надійшло клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головного управління Державної казначейської служби України в АРК.

Ухвалою від 28.03.13р. було залучено до участі у справі у якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на передмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в АР Крим.

У судовому засіданні, яке відбулось 28.03.13р., представник позивача наполягав на задоволенні позову з підстав, визначених у позовній заяві, відповідач явку свого представника не забезпечив, про час, дату його проведення був повідомлений належним чином, надіслав заперечення на адміністративний позов.

Третя особа надала пояснення по суті позову.

Суд, керуючись ст.128 КАС України, ухвалив продовжити розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення представника позивача , суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач надіслав на адресу відповідача заяву про відкриття виконавчого провадження, в який на підставі ст.ст.3, 21 Закону України "Про виконавче провадження" № 606 від 21.04.1999р. (із змінами та доповненнями) просив відкрити виконавче провадження щодо примусового виконання виданого 17.01.2012р. Окружним адміністративним судом АР Крим по справі № 2а-15222/10/6/0170 виконавчого листав про стягнення на його користь з Військового комісаріату Автономної Республіки Крим 1476, 72 грн.

Управлінням державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим 01.08.2012 р. прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виданого 17.01.2012р. Окружним адміністративним судом АР Крим виконавчого листа по справі № 2а-15222/10/6/0170.

27.02.2013р. Управлінням прийнято постанову ВП №33656079 про повернення виконавчого документа стягувачу, згідно з якою на підставі п.9 ч.1 ст. 47, ст.50 Закону України "Про виконавче провадження" повернуто позивачу виданий 17.01.2012р.. Окружним адміністративним судом АРК по справі № 2а-15222/10/6/0170 виконавчий лист про стягнення 1476, 72 грн. з Військового комісаріату Автономної Республіки Крим.

Обґрунтовуючи своє рішення, Управління посилалось на Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 р. № 4901-VI та Постанову Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 р №45, а також п.9 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606 (із змінами та доповненнями).

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинен він дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999р. №606 (із змінами та доповненнями) вказано, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (ст.2 Закону України "Про виконавче провадження").

У ст.17 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.

Стаття 47 Закону України "Про виконавче провадження" визначає порядок повернення виконавчого документа стягувачу, в тому числі у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Відповідачем не надано доказів існування будь-яких підстав для повернення позивачу виданого Окружним адміністративним судом АР Крим 17.01.2012 р. виконавчого листа по справі № 2а-15222/10/6/0170.

З 01.01.2013 р. набрав чинності Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", який згідно зі ст.1 встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

У ст.2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 р. № 4901-VI визначено, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Указом Президента України від 06.04.2011р. №384/2011 затверджено Положення про Пенсійний фонд України, у п.1 якого зазначено, що Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, який входить до системи органів виконавчої влади.

За таких обставин, вивчивши наведені вище положення Указу Президента України від 06.04.2011р. №384/2011, суд вважає обґрунтованими твердження позивача про те, що дія Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 р. № 4901-VI не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є органи Пенсійного фонду України.

В той же час суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження" № 606 від 21.04.1999р. (із змінами та доповненнями).(далі - Закон № 606).

Статтею 1 Закону № 606 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (ст.2 Закону України №606)

Відповідно до ст.17 Закону № 606 примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.

Згідно ч. 2 статті 3 Закону № 606 рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 р. № 45, яка набрала чинності 06.02.2013р., затверджена нова редакція Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011р. (далі Порядок № 845).

Зазначений порядок прийнятий відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" і пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України та визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Пунктом 2 Порядку № 845 зазначено, що в його розумінні боржниками є визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства; а виконавчі документи - це оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України "Про виконавче провадження"

Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів ( п. 3 Порядку № 845).

Судом встановлено,що у виконавчому листі , виданому Окружним адміністративним судом АР Крим 17.01.2012 р. по адміністративній справі № 2а-15222/10/6/0170, боржником зазначений Військовий комісаріат АРК , який є бюджетною установою , фінансування якої здійснюється з рахунок бюджетних коштів.

В силу викладеного, приймаючи наведені вище положення Порядку №845, суд робить висновок, що з 06.02.2013 р. рішення про стягнення коштів з Військового комісаріату АРК виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства

Як зазначено вище, органи державної виконавчої служби мають право повертати виконавчий документ стягувачу шляхом прийняття відповідної постанови. Проте, ані ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження», ані Порядок №845 не передбачає права органів виконавчої служби повертати виконавчий документ в разі зміни органу виконання після відкриття виконавчого провадження.

На думку суду, відсутні підстави для визнання протиправними дій Управління по прийняттю 27.02.2013 р. постанови ВП №33656079.

Незгода позивача з підставами для прийняття такої постанови не може бути згідно зі ст.70 КАС України належним доказом протиправності дій державного виконавця по оформленню цього документа у вигляді постанови про повернення виконавчого документа.

Стаття 51 Закону України "Про виконавче провадження" № 606 від 21.04.1999р. (із змінами та доповненнями) зазначає, якщо постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

За таких обставин суд вважає, що у випадку задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною та скасуванню постанови ВП №33656079 від 27.02.2013 р., права позивача захищені у повному обсязі, в наслідок чого, виходячи з наведених вище положень Закону України "Про виконавче провадження", на час звернення до суду відсутні підстави для спонукання відповідача прийняти нову постанову щодо прийняття до виконавчого провадження та відкриття відповідного виконавчого провадження за виконавчим листом по справі № 2а-15222/10/6/0170, виданим Окружним адміністративним судом АР Крим 17.01.2012р.

Таким чином, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Під час судового засідання, яке відбулось 28.03.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 02.04.2013р

Керуючись ст.ст. 160-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати Постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП № 33661771 від 27.02.2013 р.

3.В іншій частині позовних вимог - у позові відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Котарева Г.М.