Рішення № 30868847, 19.04.2013, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

19.04.2013

227/663/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2013 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мамалуй М.В.

при секретарі Черкасовій О.В.

за участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Радіоли Н.О.

представника третьої особи Бабійчук Т.В.

розглянувши в судовому засіданні у м. Добропілля позовну заяву ОСОБА_1 до державного підприємства "Добропіллявугілля" та товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК "Добропіллявугілля" виробничий структурний підрозділ"Шахтоуправління "Добропільське", третя особа: Добропільське відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

18 лютого 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК" Добропіллявугілля" виробничий структурний підрозділ "Шахтоуправління "Добропільське", третя особа: Добропільське відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві про відшкодування моральної шкоди.

19 квітня 2013 року позивачем були уточнені позовні вимоги щодо залучення у якості співвідповідача державного підприємства "Добропіллявугілля" по відшкодуванню моральної шкоди спричиненої виробничими травмами, що були отримані ОСОБА_1. у 1990 та 1994 році.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він із 10 вересня 1984 року по 26 вересня 2012 року працював на шахті "Добропільська", під час виконання трудових обов'язків він двічі отримав виробничі травми.

Так, 09 липня 1990 року він отримав черепно-мозкову травму під час виконання трудових обов'язків на вказаному підприємстві. За даним фактом адміністрацією шахти "Добропільська" був складений акт розслідування нещасного випадку, а 10 серпня 1994 року йому вперше було встановлено ЛТЕК 25 % втрати професійної працездатності.

23 грудня 1994 року при виконанні трудових обов'язків він знову отримав травму, внаслідок чого йому була проведена ампутація 5-го пальця лівої руки. За даним фактом був складений акт розслідування нещасного випадку від 26 грудня 1994 року, та висновком ЛТЕК від 14 березня 1995 року йому було встановлено 10% втрати професійної працездатності.

Внаслідок шкідливих та небезпечних умов праці, які склалися на підприємстві, він був вимушений систематично піднімати тяжкостей по гірничим виробкам вручну, внаслідок чого отримав професійне захворювання: "хронічну вертеброгенну пояснично-крестцову радікулопатію". Цей факт підтверджується актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 30 листопада 2012 року. Висновком МСЕК від 11 грудня 2012 року йому вперше встановлено 35% втрати професійної працездатності у зв'язку із професійним захворюванням безстроково та визнано інвалідом 3 групи.

26 вересня 2012 року він був звільнений з підприємства за станом здоров'я. За час роботи на шахті "Добропільська" він отримав за сукупністю 65% втрати професійної працездатності, що підтверджується висновком МСЕК. У зв'язку зі шкодою, що була спричинена його здоров'ю, він зазнав фізичного болю, довгий час перебував на лікуванні, втратив роботу, не може допомагати своїй сім'ї, все це призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків, вимагає додаткових зусиль для організації його життя, спричиняє моральні страждання.

У судовому засідання позивач ОСОБА_1 підтримав уточнений позов, просив задовольнити його в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні повністю підтримав уточнені позовні вимоги позивача і просив суд їх задовольнити в повному обсязі. Також пояснив, що довідкою обласного МСЕК позивачу встановлено 65% (за сукупністю) втрати професійної працездатності у зв'язку виробничими травмами та профзахворюванням, які позивач отримав не зі своєї вини, а з вини відповідача, через недосконалість технології виробництва. Вважає, що факт втрати професійної працездатності у зв'язку профзахворюванням встановлений відповідно до норм законодавства, тому не потребує проведення додаткових експертних досліджень щодо взаємозв'язку моральних страждань, які відчуває позивач із втратою здоров'я.

Представник відповідача ДП "Добропіллявугілля" та ТОВ "ДТЕК "Добропіллявугілля" Радіола Н.О., що діє на підставі довіреності, позов не визнала. Просила у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що згідно наказу Міністерства охорони здоров'я України № 212 від 22 листопада1995 р., яким затверджено "Порядок встановлення МСЕК ступеня втрати професійної працездатності", згідно якого обов'язок по встановленню факту заподіяння моральної шкоди працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням ним трудових обов'язків, покладено на медико-соціальні експертні комісії (МСЕК). У довідці МСЕК відносно позивача була встановлена втрата професійної працездатності у розмірі 65% (за сукупністю), але не міститься свідчень про те, яку моральну шкоду заподіяно і в якому розмірі. Вважає, що факт моральних страждань позивачем не доведено. На підставі наведеного просить відмовити в позові в повному обсязі.

Представник третьої особи: Добропільського відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, Бабійчук Т.В., що діє на підставі довіреності залишила позовні вимоги на розсуд суду.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач працював у підземних умовах на шахті "Добропільська" ВО "Добропіллявугілля" із 10 вересня 1984 року. Був звільнений за станом здоров'я 26 вересня 2012 року. 01 листопада 2011 року ДП "Добропіллявугілля" реорганізовано через приєднання до орендаря ТОВ "ДТЕК "Добропіллявугілля" (а.с.4-6).

09 липня 1990 року ОСОБА_1 отримав черепно-мозкову травму під час виконання трудових обов'язків на шахті "Добропільська" ВО "Добропіллявугілля". За даним фактом адміністрацією підприємства був складений акт розслідування нещасного випадку № 73 за формою Н-1 від 10 липня 1990 року (а.с.80-83). 10 серпня 1994 року ОСОБА_1 вперше було встановлено висновком ЛТЕК 25 % втрати професійної працездатності за травмою 09 липня 1990 року (а.с.44,48).

23 грудня 1994 року при виконанні трудових обов'язків на шахті "Добропільська" ВО "Добропіллявугілля" ОСОБА_1 отримав виробничу травму, внаслідок чого йому була проведена ампутація 5-го пальця лівої руки. За даним фактом підприємством був складений акт розслідування нещасного випадку № 165 за формою Н-1 від 26 грудня 1994 року (а.с.84-87). Згідно висновку ЛТЕК № 592 від 14 березня 1995 року ОСОБА_1. встановлено 10% втрати професійної працездатності за виробничою травмою від 23 грудня 1994 року (а.с.49).

Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання №34 від 30 листопада 2012 року ТОВ "ДТЕК "Добропіллявугілля" встановлено, що ОСОБА_1 отримав професійне захворювання: "хронічну вертеброгенну пояснично-крестцову радікулопатію", причиною якого є недосконалість технологічних процесів, низький рівень механізації, переміщення тяжкостей вручну (а.с.8-9). Висновком МСЕК серії 10 ААБ № 412319 від 11 грудня 2012 року ОСОБА_1 вперше встановлено 35% втрати професійної працездатності у зв'язку із професійним захворюванням безстроково та визнано інвалідом 3 групи (за сукупністю встановлено 65% втрати професійної працездатності (а.с.7).

Позивач ОСОБА_1 неодноразово проходив лікування у різних медичних закладах з приводу професійного захворювання (а.с.10-23, 50-77).

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Статтею 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

У судовому засіданні встановлено, що шкоду здоров'ю ОСОБА_1 заподіяно з вини відповідача. Це підтверджується вищевказаними актами розслідування, в яких встановлений факт роботи ОСОБА_1 у шкідливих підземних умовах на шахті, а також вина підприємства у шкоді, що була спричинена здоров'ю робітника. З актів вбачається, що виробничі травми та професійне захворювання виникли через недосконалість технологічних процесів, низький рівень механізації, переміщення вручну тяжких предметів.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що умови праці позивача на шахті не відповідали вимогам ст. 153 КЗпП, оскільки були шкідливими та небезпечними, та стали причиною втрати професійної працездатності та встановлення 3 групи інвалідності ОСОБА_1

Пошкодженням здоров'я внаслідок виробничих травм та професійного захворювання завдано позивачеві моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу пошкодження здоров'я, погіршенням життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Суд вважає, що у зв'язку з цим ОСОБА_1 дійсно вимушений змінити звичайний образ життя - потребує постійного медичного лікування.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди» (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України №5 від 25 травня 2001 року) заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При вирішенні питання про право потерпілого на відшкодування моральної шкоди суд керується тим, що право на отримання потерпілим виплати компенсації за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення їй стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії.

З врахуванням цього, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача до державного підприємства «Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок виробничих травм 1990 та 1994 років, втрата професійної працездатності до яких встановлена висновком ЛТЕК у 1994 та у 1995 році відповідно.

Згідно із п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

На момент виникнення правовідносин можливість відшкодування моральної шкоди, спричиненої робітнику ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням ним трудових обов'язків, передбачалась Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів 23 червня 1993 року № 472, відповідно до п. 11 яких: моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від інших будь-яких виплат.

Враховуючи глибину моральних та фізичних страждань позивача з приводу пошкодження здоров'я, ступінь втрати ним професійної працездатності, суд вважає за необхідне стягнути з державного підприємства «Добропіллявугілля» на користь позивача по 2500 гривен за кожну травму в порядку відшкодування моральної шкоди.

Задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 20000 гривен в порядку відшкодування моральної шкоди суд не знаходить можливим, оскільки така сума не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача, ступеню втрати ним професійної працездатності.

Суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача до ТОВ "ДТЕК "Добропіллявугілля" з приводу отриманого професійного захворювання, що вперше встановлено висновком МСЕК у 2012 році.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Ушкодження здоров'я призвело до порушення особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров'я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від ОСОБА_1 додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.

Дані обставини знайшли своє підтвердження в поясненнях позивача, матеріалах справи, досліджених та проаналізованих під час судового розгляду.

Враховуючи глибину моральних та фізичних страждань позивача з приводу пошкодження здоров'я, ступінь втрати ним професійної працездатності, суд вважає за необхідне стягнути з ТОВ "ДТЕК "Добропіллявугілля" на користь позивача 12000 гривен в порядку відшкодування моральної шкоди.

Задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 30000 гривен в порядку відшкодування моральної шкоди суд не находить можливим, оскільки така сума не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача, ступеню втрати ним професійної працездатності.

Прийняти до уваги заперечення представника відповідача про те, що позивач не довів факту спричинення йому моральної шкоди внаслідок спричиненої травми та професійного захворювання, суд не може, оскільки це твердження спростовується наданим позивачем та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Доводи відповідача, з приводу того, що факт моральних страждань позивачем не доведений, не заслуговують на увагу, оскільки у п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 р. зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності вже спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України, з відповідачів слід стягнути на користь держави судовий збір.

Керуючись ст.ст. 5, 10, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до державного підприємства "Добропіллявугілля" та товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК "Добропіллявугілля" виробничий структурний підрозділ "Шахтоуправління "Добропільське", третя особа: Добропільське відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Добропіллявугілля", ЄДРПОУ 32186934, юридична адреса: 85000 Донецька область, м. Добропілля, проспект Шевченка, 2, Р/р26003309571068 у АК ПІБ м. Добропілля МФО 334118, на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1 виданий Добропільським МРВ УМВС України в Донецькій області 26 жовтня 1999 року, ідентифікаційний № НОМЕР_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 (п'ять тисяч) гривен.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК "Добропіллявугілля", юридична адреса: вул. Красноармійська, буд. 1А, м. Добропілля, м. Білицьке, Донецька область 85043, р/р 26007003565000 у ЦВ ПАТ "Донгорбанк" м. Донецька, МФО 334970, ЄДРПОУ 37014600, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в рахунок відшкодування моральної шкоди 12000 грн. (дванадцять тисяч) гривень.

Стягнути з державного підприємства "Добропіллявугілля" на користь держави судовий збір на користь держави в розмірі 57,35 грн. (п'ятдесят сім гривень 35 копійок) на р/рахунок 31216206700035, код платежу 22030001, ЄДРПОУ 37755456 МФО 834016, банк отримувач - ДУ ДКУ Донецької області.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК "Добропіллявугілля" судовий збір на користь держави в розмірі 57,35 грн. (п'ятдесят сім гривень 35 копійок).

В решті позову відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня його проголошення, до апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області.

Повний текст рішення складено 23 квітня 2013 року власноручно у нарадчій кімнаті.

Головуючий суддя М.В.Мамалуй

19.04.2013