Ухвала суду № 30868578, 20.03.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2013 р.Справа № 2а-13289/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Спаскіна О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмського комунального виробничого водопровідно - каналізаційного підприємство на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2012р. по справі № 2а-13289/12/2070

за поданням Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

до Ізюмського комунального виробничого водопровідно - каналізаційного підприємства

про стягнення коштів за податковим боргом,

ВСТАНОВИЛА:

03.12.2012 року Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція Харківської області Державної податкової служби звернулась до суду з поданням, в якому просила стягнути з Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства суму коштів за податковим боргом з податку на додану вартість у розмірі 144747,00грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2012 року подання Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з розрахункових рахунків Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства суму коштів за податковим боргом з податку на додану вартість за жовтень 2012 року у розмірі 144747,00грн. з рахунків Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства (код 24673063) у банках, обслуговуючих такого платника податків.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні вимог, викладених в поданні, в повному обсязі.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Представник Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, а також просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши в межах апеляційної скарги рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство пройшло встановлену процедуру державної реєстрації та зареєстроване Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради Харківської області 16.04.1997 року, перебуває на податковому обліку в Ізюмській ОДПІ Харківської області з 07.05.1997 року як платник податків.

18.03.2002 року Ізюмською ОДПІ Харківської області прийнято рішення № 16/24-24673063/2448 про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів. На все майно та майнові права зареєстровано податкову заставу.

Згідно довідки Ізюмської об'єднаної ДПІ у Харківській області ДПС від 04.12.2012р. №3027/10/19-025 податковий борг Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства з моменту направлення першої податкової вимоги, а саме з 16.10.2001р. до теперішнього часу існував та не припинявся. ( а.с.56

Згідно витягу № 31496488 про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 23.05.2011 року, всі активи Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства згідно акту опису № 1/24673063 від 20.05.2011 року знаходяться у податковій заставі.

Відповідачем згідно договору №73 від 02.04.2010 року про визнання електронних документів подано в електронному вигляді до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість №9073179213 від 20.11.2012р. за жовтень 2012 року, в якій платником податків - Ізюмським комунальним виробничим водопровідно-каналізаційним підприємством самостійно визначена сума податку на додану вартість , яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками звітного періоду (жовтень 2012р.) у розмірі 144747,00грн. ( а.с.14-16).

З огляду на те, що у відповідача наявний податковий борг, який виник у зв'язку з несплатою останнім у законодавчо встановлені строки самостійно узгодженої суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 144747,00 грн., визначених у відповідній податковій декларації за жовтень 2012 року, поданій до податкової інспекції відповідачем 20.11.2012 р. за №9073179213, Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція Харківської області Державної податкової служби звернулась до суду з поданням про стягнення зазначеної суми.

Задовольняючи подання, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.20.1.18 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини. Таким чином, з огляду на узгодженість податкового зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2012 р., суд приходить до висновку про наявність податкового боргу за вказаний місяць у розмірі 144747,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із п. 16.1.4 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.п.36.1. ст.36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкові декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство має податковий борг перед бюджетом з податку на додану вартість в сумі 144747,00 грн., який виник внаслідок несплати в установлений строк грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податку в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року, наданої платником податків до Ізюмської ОДПІ 20.11.2012 року за № 9073179213 по строку сплати 30.11.2012 року.

Статтею 203 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п.56.11 статті 56 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( в редакції станом на час направлення податкових вимог) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно з п.п.6.3.2 п.6.3 ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється.

Матеріалами справи підтверджується, що Ізюмською ОДПІ Харківської області сформовано та направлено на адресу Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства податкові вимоги № 1/47 від 16.10.2001 року та № 2/107 від 21.11.2001року, які відповідачем отримані, що підтверджується поштовими повідомленнями наявними у матеріалах справи, 25.10.2001р. та 27.11.2001р. відповідно.

Згідно до статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів, зокрема, щодо стягнення коштів за податковим боргом. Подання подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

Відповідно до п. 95.1. ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

В силу приписів п.п. 95.3., 95.4. ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини; орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 20.1.18. статті 20 ПК України визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Наявність спірної суми заборгованості відповідача підтверджується зворотнім боком облікової картки платника - Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства станом на 03.12.2012 року. ( а.с. 17-52).

Згідно довідки Ізюмської ОДПІ Харківської області ДПС від 04.12.2012р. №3025/10/19-025, сума податкового боргу по ПДВ відповідачем не сплачена.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки сума податкового боргу в загальному розмірі 144747,00грн. не сплачена відповідачем, тому вимоги про стягнення коштів з розрахункових рахунків Ізюмського комунального виробничого водопровідно - каналізаційного підприємства в рахунок погашення податкового боргу є правомірними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2012 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ізюмського комунального виробничого водопровідно - каналізаційного підприємство залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2012р. по справі № 2а-13289/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В.Судді(підпис) (підпис) Русанова В.Б. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.