Ухвала суду № 30868337, 16.04.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 тел. 234-24-26У Х В А Л А

"16" квітня 2013 р. Справа № 5/040-12

Господарський суд Київської області у складі колегії суддів: головуючого судді - Подоляк Ю.В., суддів: Горбасенко П.В., Щоткін О.В., розглянувши:

скаргиПриватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Аеросвіт" від 21.03.2013р. та від 22.03.2013р.надії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області у справігосподарського суду Київської області № 5/040-12за позовом Відкритого акціонерного товариства "Авіакомпанія "Луганські авіалінії", м. Луганськдо Закритого акціонерного товариства "Авіакомпанія "Аеросвіт", Бориспільський район, с. Горатретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Східно-Українська металургійна компанія", Луганська обл., м. Алчевськпро стягнення 3751215,11 грн.за участю представників:

позивача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чиномскаржника:Нижник О.М. - дов. від 22.06.2012р. № 96-2012р., Юхименко М.П. - дов. від 31.01.2013р. № 13-2013третьої особи:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чиномВДВС:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чиномвстановив:

Рішенням господарського суду Київської області від 21.08.2012р. у даній справі задоволені позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Авіакомпанія "Луганські авіалінії". Стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Авіакомпанія "Аеросвіт" на користь Відкритого акціонерного товариства "Авіакомпанія "Луганські авіалінії" 3128466,84 грн. заборгованості та 62569,34 грн. витрат по сплаті судового збору. На виконання вказаного рішення судом видано наказ від 22.01.2013р.

Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Аеросвіт" звернулось до господарського суду Київської області в порядку ст. 121-2 ГПК України зі скаргами від 21.03.2013р. та від 22.03.2013р. на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області, в яких просить суд скасувати постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області ВП № 36507469 від 13.02.2013р. про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження та зняти арешт з майна боржника, якій накладений зазначеною постановою.

Подані скарги мотивовані тим, що виконавча служба не давши можливість боржнику виконати виконавчий документ самостійно в добровільному порядку безпідставно розпочала вчиняти виконавчі дії з виконання рішення суду у даній справі, зокрема, шляхом винесення оскаржуваної постанови, чим порушила право боржника на добровільне виконання рішення суду.

Присутні в судовому засіданні представники скаржника повністю підтримали зазначені скарги та просили суд їх задовольнити з мотивів викладених в скаргах.

Позивач, третя особа та ВДВС, належним чином повідомлені про час та місце розгляду скарг в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Від виконавчої служби до суду надійшло клопотання від 12.04.2013р. № 3791, в якому вона просить суд розглянути скарги без її участі. Також, виконавча служба надіслала до суду завірені копії матеріалів виконавчого провадження № 36507469 з примусового виконання наказу від 22.01.2013р. № 5/040-12.

Розглянувши подані скарги, матеріали виконавчого провадження, суд зазначає таке.

У відповідності до ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема, судові накази.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 вказаного Закону у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області 13.02.2013р. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 36507469 з виконання наказу господарського суду Київської області № 5/040-12 від 22.01.2013р., в якій зазначено про необхідність боржнику самостійно виконати рішення суду у 7 денний термін з дня винесення постанови.

Також, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області 13.02.2013р. було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Скаржник, звертаючись з даною скаргою до суду, зазначає, що державна виконавча служба, не давши можливість йому - боржнику в добровільному порядку самостійно виконати рішення суду у 7 денний термін з дня винесення постанови, безпідставно розпочала вчиняти виконавчі дії з виконання рішення суду у даній справі, зокрема, шляхом винесення оскаржуваної постанови, чим порушила право боржника на добровільне виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 вказаного Закону у заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 57 вказаного Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Згідно п. 3.6.3 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999р. № 74/5 "Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій" (далі - Інструкція) за заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження.

Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що державний виконавець ВДВС одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно боржника. Проте, це є правом державного виконавця, а не обов'язком.

Відповідне право державний виконавець ВДВС реалізує виключно за заявою стягувача. Необхідність у накладенні арешту на майно боржника з метою забезпечення виконання рішення суду, в свою чергу, повинна бути обґрунтована стягувачем у відповідній заяві та викладені в ній обставини повинні підтверджуватись належними доказами.

Дослідивши матеріали виконавчого провадження № 36507469 з примусового виконання наказу суду від 22.01.2013р. № 5/040-12, які надійшли до суду від Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області, зокрема, заяву стягувача про прийняття до виконання виконавчого документа, відкриття виконавчого провадження та прийняття заходів примусового виконання рішення суду від 25.01.2013р., яка містить вимогу про накладення арешту на майно боржника, суд зазначає, що в обґрунтування зазначеної вимоги стягувач в поданій ним заяві не зазначає ні обставин, які б свідчили про відсутність чи недостатність на рахунках боржника грошових коштів, чи про намагання боржника реалізувати, належне йому майно, так і не зазначає підстав та відповідних доказів, які б свідчили про те, що невжиття цих заходів унеможливить в майбутньому виконати рішення суду в примусовому порядку. Тобто вимога стягувача про накладення арешту на майно боржника не обґрунтована та не підтверджена належними доказами.

Суд також вказує, що реалізація такого права, як накладення арешту на майно боржника та заборону його відчуження одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, можлива в випадку коли державний виконавець пересвідчився у тому, що невжиття відповідних заходів може зробити неможливим примусове виконання рішення суду. Проте, доказів, які б підтверджували наявність такої загрози для виконання рішення суду у даній справі станом на час винесення оскаржуваної постанови, матеріали виконавчого провадження № 36507469 не містять.

Не встановивши наявність обставин, які б свідчили про те, що невжиття цих заходів унеможливить в майбутньому виконати рішення суду в примусовому порядку та застосувавши їх одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець позбавляє боржника можливості виконати рішення суду у наданий йому 7 денний термін для добровільного виконання.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Разом з тим, в матеріалах виконавчого провадження наявний лише супровідний лист про надіслання на адресу боржника постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.02.2013р., що не може вважатись належним доказом надіслання зазначеної постанови рекомендованим листом з повідомленням про вручення в розумінні статті 31 названого Закону.

Таким чином, державний виконавець приймаючи 13.02.2013р. постанову про накладення арешту на майно боржника та заборону його відчуження одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.02.2013р., не встановивши наявність обставин, які б свідчили про те, що невжиття цих заходів унеможливить в майбутньому виконати рішення суду в примусовому порядку та не пересвідчившись в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження і здійснення боржником дій, спрямованих на добровільне виконання рішення суду, зокрема, у встановлений постановою 7 денний строк порушив право боржника на добровільне виконання рішення суду у даній справі протягом 7 днів з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до приписів ч. 2-5 ст. 52 вказаного Закону стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Згідно положень ст. 66 цього ж Закону у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно. У разі якщо на зазначене майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості: 1) у першу чергу - майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно, готова продукція (товари); 2) у другу чергу - об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.

Законом України "Про виконавче провадження" встановлена відповідна черговість виконавчих дій відповідно якої арешт на майно боржника накладається у разі відсутності грошових коштів для погашення стягнутої судом суми, що держаним виконавцем не було враховано при винесенні оскаржуваної постанови.

Таким чином, оскаржувана постанова про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13.02.2013р. була винесена державним виконавцем без достатніх підстав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення скарг Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Аеросвіт" на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області.

Керуючись ст.ст. 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ухвалив:

1. Скарги Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Аеросвіт" на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області задовольнити.

2. Визнати недійсною постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області ВП № 36507469 від 13.02.2013р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

3. Скасувати заходи вжиті постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області ВП № 36507469 від 13.02.2013р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження знявши арешт з майна боржника - Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Аеросвіт" (08324, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, ідентифікаційний код 20048090), який накладений вказано постановою.

Головуючий суддя Подоляк Ю.В.

Судді: Горбасенко П.В.

Щоткін О.В.