Рішення № 30868098, 24.04.2013, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/2990/13-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2013 Дзержинський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді - Хайкін В.М.

при секретарі - Шептуха В.М.

з участю судового розпорядника Мірошниченко В.О.

з участю позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Харківської міської ради, про визнання права власності на житло,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 в березні 2013 року звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради про визнання права власності на житло. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що він згідно з договором купівлі-продажу нежитлових приміщень від двадцять дев'ятого листопада 2011 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (№ у реєстрі 1910) є власником нежитлових приміщень 1-го поверху НОМЕР_1 в житловому будинку літ. А-10, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, в яких фактично і проживає з листопада 2011 року, бо не забезпечений житлом у місті Харкові і взагалі не має у власності ніякого житла і не має коштів для його придбання. Зазначає, що придбав у власність саме нежитлові приміщення з огляду на їх невисоку ціну, тому що він не мав достатньої суми грошових коштів на придбання житлової квартири для своєї родини.

В процесі експлуатації вказаних нежитлових приміщень як житлових та з метою покращення умов проживання для себе і родини, позивачем самовільно та за власні кошти нежитлові приміщення 1-го поверху були переобладнані під двокімнатну ізольовану житлову квартиру загальною площею 46,3 кв.м., в тому числі житлова площа - 30,3 кв.м., яка на думку позивача та відповідно до технічного висновку, виконаного ПП «Ларго-Зет» (Ліцензія Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 441870 Серія АВ), відповідає нормам планування і забудови, вимогам екологічних, санітарно-гігієнічних, протипожежних та інших норм і правил, що діють на території України, і таке переобладнання не порушує прав третіх осіб і територіальної громади. БТІ видало технічний паспорт на двокімнатну ізольовану житлову квартиру, старий технічний паспорт погашений. Однак, у зв'язку з тим, то реконструкція була проведена без належного дозволу, позивач вимушений звернутися до суду. Також позивач просить визнати за ним право власності на двохкімнатну житлову квартиру загальною площею 46,3 кв.м. та житловою площею 30,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1

Також позивач наголошував, що в зв'язку із відсутністю у нього правовстановлювального документу на вищевказану житлову квартиру він та його неповнолітні діти суттєво обмежені у правах, тому що не можуть бути зареєстровані за місцем проживання, оскільки зазначене приміщення не має статусу житлового, та не мають можливості користуватися всіма іншими правами, які мають власники житлової нерухомості, як то: можливості офіційного працевлаштування у м. Харкові та зарахування дітей на навчання до загальноосвітніх навчальних закладів м. Харкова.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, наполягав на задоволенні позову зазначивши, що не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заперечень проти позову не надав.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статей 224 - 226 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, та докази, надані в їх обґрунтування, вважає, що позовні вимоги законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Як встановлено судом, на підставі матеріалів справи, за договором купівлі-продажу нежитлових приміщень від двадцять дев'ятого листопада 2011року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (№ у реєстрі 1910), позивач придбав у юридичної особи - приватної фірми «Резонанс» нежитлові приміщення 1-го поверху НОМЕР_1 в житловому будинку літ. А-10, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Право власності позивача на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу було зареєстроване КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації». За вказаною адресою позивач проживає з листопада 2011 року по теперішній час.

Із технічного паспорту виготовленого КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» вбачається, що позивач здійснив реконструкцію належних йому на праві власності нежитлових приміщень, які переобладнані під двохкімнатну ізольовану житлову квартиру загальною площею 46,3 кв.м., яка складається із наступних приміщень: коридор - 260-1 площею 2,7 кв.м., санвузол 260-2 площею 4,1 кв.м., кухня 260-3 площею 4,7 кв.м., житлова кімната 260-4 площею 15,5 кв.м., житлова кімната 260-5 площею 14,8 кв.м., тамбур площею 4,5 кв.м. Висота приміщень - 2 м. 40 см.

Відповідно до технічної документації БТІ переобладнання полягає в тому, що критий ганок переобладнаний на тамбур (шляхом встановлення вхідної двері) та в приміщенні влаштовані міжкімнатні перегородки. Згідно з інформацією БТІ в результаті переобладнання не відбулося самовільного захоплення землі. В зв'язку із виготовленням нового технічного паспорту на житлову квартиру попередній технічний паспорт на нежитлові приміщення було погашено 09.10.2012 року в зв'язку із змінами, що відбулися.

ПП «Ларго-Зет» (Ліцензія Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 441870 Серія АВ) надало Технічний висновок про стан будівельних конструкцій і можливості експлуатації самовільно переобладнаних нежитлових приміщень НОМЕР_1 під квартиру в житловому будинку літ. «А-10» по АДРЕСА_1 (далі - Технічний висновок). В Технічному висновку зазначено, що переобладнані нежитлові приміщення під квартиру відповідають нормам планування і забудови і не порушують прав третіх осіб і територіальної громади.

Відповідно до Технічного висновку технічний стан будівельних конструкцій забезпечує несучу здатність, достатню для їх переобладнання. Дефекти і пошкодження в несучих і огороджуючи конструкціях не виявлені. Загальне архітектурно-планувальне рішення нової квартири в житловому будинку не суперечить ДВН В.2.2.-15-2005 «Житлові будівлі» і ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт», а також відповідає вимогам екологічних, санітарно-гігієнічних, протипожежних та інших норм і правил, що діють на території України.

Реконструкція велася за особисті кошти позивача, реконструкцію закінчено, що підтверджується технічним паспортом. Судом не встановлено, що під час здійснення реконструкції було порушено будь-чиї права.

Позивач звертався до відповідача із заявою від 06.12.2012 року про оформлення і видачу йому свідоцтва про право власності на нерухоме майно - житлову квартиру. В заяві він прохав оформити право власності та видати свідоцтво про право власності на двокімнатну квартиру загальною площею 46,3 м. кв. в житловому будинку за адресою: місто Харків, вулиця Клочківська, будинок №186-б. Також у вказаній заяві повідомляв, що має двох неповнолітніх дітей, і що фактично проживаючі в цьому приміщенні з дітьми вони не можуть бути зареєстровані за місцем проживання, оскільки зазначене приміщення не має статусу житлового, що призводить до порушення їх прав. Відповіді на вказану заяву позивач не отримував.

Позивач зареєстрований в місті Чугуєві, в житловому будинку, права власності на який не має. Позивач має двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Здійснюючи реконструкцію нежитлових приміщень під житлову квартиру, позивач діяв у інтересах своїх неповнолітніх дітей з метою забезпечення їх житлом.

У відповідності до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно зі статтею 48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає і житло.

У статті 1 Житлового кодексу УРСР зазначено, що громадяни мають право на житло. Це право забезпечується зокрема розвитком і охороною житлового фонду, сприянням кооперативному та індивідуальному житловому будівництву.

У відповідності до статті 3 Конституції України, згідно якої людина, її життя і здоров'я, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Так, відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності, зокрема, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами статті 317 цього Кодексу власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Згідно зі статтею 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Цивільний кодекс України виділяє декілька способів набуття права власності.

Згідно статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, а відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, майнові права підлягають захисту, в тому числі шляхом їх визнання.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Отже, в даному випадку підтвердження в суді права власності, що складає предмет спору, здійснюється, зокрема, шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності. При цьому, якщо майно знаходиться у володінні позивача, його право на майно захищається презумпцією правомірності фактичного володіння.

Згідно статті 182 Цивільного кодексу України, вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Відсутність реєстрації за позивачем права власності на житлову квартиру позбавляє його можливості в повній мірі реалізувати своє право щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд.

У відповідності до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 325 ЦК України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи, які можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Згідно з частиною 4 статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Зважаючи на вищевикладені обставини, слід зазначити, що за приписами статті 124 Конституції України, юрисдикція суду поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі. В силу положень цивільного законодавства предметом судового розгляду та вирішення можуть бути будь-які правовідносини, включаючи ті підстави, виникнення, зміна та припинення яких передбачені правовими нормами, так і не передбачені ними, але в силу загально-дозвільного принципу регулювання приватно-правових відносин породжують правові наслідки. Конституція України у статті 55 гарантує судовий захист прав і свобод людини і громадянина, незважаючи на наявність у правових нормах вказівки на можливість такого захисту (ст. 8 Конституції України). Тобто будь-які цивільні права та інтереси, які охороняються законом, можуть заслуговувати на судовий захист.

У відповідності до пункту 5 частини 1 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державна реєстрація прав проводиться зокрема на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Квартира, яка була створена в результаті переобладнання, повністю відповідає вимогам частини 1 статті 382 ЦК України, згідно з якою квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

У відповідності до частини 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Враховуючи, що нежитлові приміщення були переобладнані в житлову квартиру без оформлення проекту, цей об'єкт нерухомого майна можна вважати самочинним будівництвом.

У відповідності до частини 5 статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У відповідності до статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності; власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно з приписами статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Позивачем при здійсненні переобладнання нежитлових приміщень в житлову квартиру відносно частини 3 статті 16 ЦК України не були порушені положення частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу, а саме такі положення:

2. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

3. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

4. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

5. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Суд вважає, що з огляду на положення про диспозитивність цивільного судочинства відповідачем не надано жодних доказів, які б спростовували доводи позивача. Таким чином, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.316, 317, 319, 321, 324, 325, 328, 376, 382, 392 ЦК України, ст. ст. 1, 3, 88,1 07, 118-120, 224 - 226 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Харківської міської ради про визнання права власності на житло - задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на двохкімнатну житлову квартиру загальною площею 46,3 кв.м. та житловою площею 30,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 яка складається з наступних приміщень: коридор - 260-1 площею 2,7 кв.м., санвузол 260-2 площею 4,1 кв.м., кухня 260-3 площею 4,7 кв.м., житлова кімната 260-4 площею 15,5 кв.м., житлова кімната 260-5 площею 14,8 кв.м., тамбур площею 4,5 кв.м.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий: