Ухвала суду № 30867769, 16.04.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2013 р.Справа № 1570/3217/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Лук'янчук О.В.

- Милосердного М.М.

при секретарі - Посторонка І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бона Ді Преміум» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бона Ді Преміум» до ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бона Ді Преміум» звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000782301 від 10.05.2012р.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Бона Ді Преміум» до ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

В апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю «Бона Ді Преміум» ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бона Ді Преміум», перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи справу суд першої інстанції встановив, що з 06.04.2012р. по 17.04.2012р. ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Бона Ді Преміум» з питань дотримання вимог формування податкового кредиту за червень-вересень 2011 року по операціях з ТОВ «Таверс». За результатами перевірки складено акт №423/22-0/35304418 від 24.04.2012р..

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Таверс» п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у період, що перевірявся на загальну суму 358527,04 грн., у т.ч.: червень 2011року на суму 98688,30грн., за липень 2011року на суму 82146,06грн., серпень 2011року на суму 45402,75грн., за вересень 2011року на суму 132289,93грн. При цьому, податковим органом зроблено висновок про порушення п.1 ст.203, п.1 ст.215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині не додержання правочину, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ними.

На підставі зазначених висновків акту перевірки про встановлене порушення ТОВ «Бона Ді Преміум» п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000782301 від 10.05.2012р., яким ТОВ «Бона Ді Преміум» визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 358 527,04грн. за основним платежем та штрафні (фінансові) санкції на суму 64 960,7грн..

Так, у акті перевірки зазначено, що ТОВ «Бона Ді Преміум» занижено податок на додану вартість у перевірений період на загальну суму 358527,04 грн. у зв'язку з тим, що перевіркою не встановлено реальність здійснення фінансово -господарської діяльності з контрагентом ТОВ «Таверс».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, по відносинам з ТОВ «Таверс» позивач сформував податковий кредит у сумі 358527,04 грн. за податковими накладними №322 від 15.09.2011р.; №371 від 19.09.2011р.; №475 від 26.09.2011р.; №517 від 28.09.2011р.; №18 від 01.06.2011р.; №96 від 02.06.2011р.; №143 від 06.06.2011р.; №144 від 06.06.2011р.; №145 від 06.06.2011р.; №87 від 08.06.2011р.; №230 від 13.06.2011р.; №262 від 15.06.2011р.; №314 від 20.06.2011р.; №385 від 24.06.2011р.; №386 від 24.06.2011р.; №16 від 01.07.2011р.; №141 від 05.07.2011р.; №220 від 08.07.2011р.; №446 від 29.08.2011р.; №126 від 05.09.2011р.; №226 від 09.09.2011р.; №250 від 12.09.2011р.; №269 від 12.07.2011р.; №268 від 12.07.2011р.; №348 від 19.07.2011р.; №363 від 20.07.2011р.; №392 від 22.07.2011р.; №403 від 25.07.2011р.; №425 від 26.07.2011р.; №101 від 02.08.2011р.; №139 від 03.08.2011р.; №238 від 09.08.2011р.; №256 від 10.08.2011р.; №134 від 15.08.2011р.; №318 від 16.08.2011р.; №399 від 23.08.2011р.; №517 від 28.09.2011р.; №475 від 26.09.2011р.; №371 від 19.09.2011р.; №322 від 15.09.2011р.; №250 від 12.09.2011р.; №226 від 09.09.2011р.; №126 від 05.09.2011р.; №446 від 29.08.2011р.; №399 від 23.08.2011р.; №318 від 06.08.2011р.; №294 від 15.08.2011р.; №256 від 10.08.2011р.; №238 від 09.08.2011р.; №139 від 03.08.2011р.; №101 від 02.08.2011р.; №425 від 26.07.2011р.; №403 від 25.07.2011р.; №392 від 22.07.2011р.; №363 від 20.07.2011р.; №348 від 19.07.2011р.; №269 від 12.07.2011р.; №268 від 12.07.2011р.; №220 від 08.07.2011р.; №141 від 05.07.2011р.; №16 від 01.07.2011р.; №286 від 24.06.2011р.; №385 від 24.06.2011р.; №314 від 20.06.2011р.; №262 від 15.06.2011р.; №230 від 13.06.2011р.; №186 від 08.06.2011р.; №145 від 06.06.2011р.; №144 від 06.06.2011р.; №143 від 06.06.2011р.; №96 від 02.06.2011р.; №18 від 01.06.2011р. (Т.1 а.с.69, 71, 73, 75, 77, 79, 81, 83, 85, 87, 89, 91, 93, 95, 97, 99, 101, 103, 105, 107, 109, 111, 113, 115, 117, 119, 121, 123, 125, 127, 129, 131, 132, 134, 136, 138, 161, 163, 165, 167, 169, 171-172, 174, 176, 178, 180, 182, 184, 186, 188, 190, 192, 194, 196, 198, 200, 202, 204, 206, 208, 210, 212, 214, 216, 218, 220-221, 223, 225, 227, 229, 231, 233).

В свою чергу, як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, в підтвердження здійснення господарських операцій позивачем на вимогу суду надано заявки на поставку товару ТОВ «Таверс» згідно договору про поставку товару №01/06 від 01.06.2011р., однак, доказів того, що вказані заявки були направлені ТОВ «Бона Ді Преміум» на адресу ТОВ «Таверс», отримані ним та, як то передбачено п.2.3 договору, підтверджена можливість поставки такого товару до суду не надано. Також, суду не надано відповідних доказів на підтвердження оприбуткування та зберігання ТОВ «Бона Ді Преміум» отриманого товару від ТОВ «Таверс». Вказані висновки суду першої інстанції апелянтом не спростовані.

Отже, з урахуванням вище вказаних матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, складаючи акт за результатами проведеної перевірки правильно зазначив про відсутність підтвердження фактичного отримання позивачем товарів (послуг) від ТОВ «Таверс» з урахуванням фактично встановленої відсутності у останнього необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутності управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, спеціального обладнання тощо.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову, оскільки правильність формування податкового кредиту вимагає наявності безпосереднього зв'язку понесених витрат платника податків з його господарською діяльністю, а також підтвердження формування зазначених витрат первинними документами, що відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», чого при розгляді даної справи ні в суді першої інстанції, ні при розгляді апеляційної скарги встановлено не було.

В свою чергу, апеляційна скарга не містить обґрунтованих доводів та належних доказів, які б спростовували вище зазначені висновки суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні та висновки податкового органу про визначення позивачу зобов'язань з податку на додану вартість за операціями з ТОВ «Таверс».

Таким чином, з урахуванням матеріалів справи та встановлених обставин, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість визначення позивачу зобов'язань з податку на додану вартість за операціями з ТОВ «Таверс».

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бона Ді Преміум» залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: