Ухвала суду № 30867644, 16.04.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2013 р.Справа № 2а-4622/12/2170

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Милосердного М.М.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, справа

розглядається в порядку п.2 ч.1 ст.197 КАС України)

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року по справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Дочірнє підприємство "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 22.10.2012 № 0007502200 про визначення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 463603,56 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 175959,02 грн., № 0007492200 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на 1268485 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 3122 грн., № 0007512200 про збільшення грошового зобов'язання за орендною платою з юридичних осіб на суму 19 489,65 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 4362,40 грн., які були прийняті за висновками акту від 09.10.2012 №2095/22-1/31918234 планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012р.р..

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року задоволені позовні вимоги Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України". Визнано неправомірними та скасовані податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 22.10.12р. № 0007502200, № 0007492200, № 0007512200.

В апеляційній скарзі Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у м. Херсоні була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012, за результатами якої складено акт перевірки від 09.10.2012 № 2095/22-1/31918234.

Перевіркою встановлено:

- порушення позивачем п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України, підприємством віднесено до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, вартість товару (робіт, послуг) без мети реального настання правових наслідків, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1268485 грн., у тому числі за 2-й квартал 2011 року у сумі 191600 грн., 3-й квартал 2011року у сумі 567291 грн., 4-й квартал 2011 року у сумі 497108 грн., 1-й квартал 2012 року у сумі 12486 грн. Встановлено порушення п.198.1, 198.2, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме - підприємством занижено податок на додану вартість на суму 463603,56 грн., в тому числі по періодам: квітень 2011 року у сумі 11538,50 грн., червень 2011 року у сумі 100149,02 грн., липень 2011 року у сумі 22877,71 грн., серпень 2011 року у сумі 69661,16 грн., вересень 2011 року у сумі 97071,30 грн., жовтень 2011 року у сумі 21359,12 грн., листопад 2011 року у сумі 47934,56 грн., січень 2012 року у сумі 82000,62 грн. лютий 2012 року у сумі 10562,46 грн., березень 2012 року у сумі 449,11 грн.,

- порушення п.278.1 ст. 278 ПКУ з урахуванням абзацу 2 п. п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288, а саме ДП "Херсонський облавтодор" занижено податкового зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб в сумі 19489,65 грн.,

- порушення пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПКУ, в результаті чого позивачем допущено порушення вимог податкового законодавства щодо своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за листопад 2011 року у сумі 19418,49 грн., за лютий 2012 року у сумі 17344,19 грн., за березень 2012 року у сумі 16849 грн.

Відповідач не визнає суму валових витрат позивача в розмірі 5 520 324,31грн. у зв'язку з визнанням відповідачем нікчемними угод з контрагентами позивача, а саме валові витрати по:

- ТОВ "Укрпромбуд" - 491 760 грн. за 3 кв. 2011р.;

- ПНВКП "Атон" - 274 605 грн. за 2кв. 2011р., 583 630 грн. за 3кв. 2011р., 209 800,95 грн. за 2 кв.2011р., 573 036,85грн. за 3кв.2011р., 572 128,25грн. за 4 кв.2011р., 43 634,8грн. за 1 кв.2012р.;

- ТОВ "Арктика" - 525 000 грн. за 3 кв.2011р.;

- ТОВ "Інтон" - 8 090 грн. за 3 кв.2011р.;

- ПП "Дортехкомплект" - 23 035 за 3 кв. 2011р.;

- ПП "Арткат" 21 083,35 за 3 кв.2011р., 75 000 грн. за 4 кв.2011р.;

- ТОВ "Новатор-Груп" - 18 500 грн. за 4 кв. 2011р.;

- ПП "Візіт-Торг" 35 600 грн. за 2кв.2011р., 46 280 грн. за 3 кв.2011р.;

- КП "Альянс" 269 218 грн. за 2 кв.2011р.; 185 036 грн. за 3 кв.2011р., 48 572,0грн. за 4 кв.2011р.;

- ФОП ОСОБА_2 53 365,55 грн. за 3 кв. 2011р., 24 751,60 грн. за 4 кв. 2011р., 15 823,40 грн. за 1 кв. 2012р.;

- ФОП ОСОБА_3 65 048,30 грн. за 2 кв. 2011р., 16 894,60 грн. за 3 кв.2011р.

Це призвело до заниження податку на прибуток в сумі 1 268 485 грн., в тому числі за 2-4кв.2011р. на 1 255 999,21 грн., за 1 кв.2012р. на 12 486,22грн.

Відповідач визнав заниженою суму податкового кредиту на 463 603,56 грн. у зв'язку з визнанням ДПІ у м. Херсоні нікчемними угод з контрагентами позивача, а саме податковий кредит по:

- ПНВКП "Атон" 156 567,57грн за квітень, травень, серпень, вересень 2011р.; 123 152,61грн. за листопад, грудень 2011р., лютий 2012р.;

- ТОВ "Інтон" - 1618,0грн. за липень 2011р.;

- ПП "Дортехкомплект" - 4 607 грн. за вересень 2011р.;

- ПП "Арткат" 4 216,67 грн. за вересень 2011р., 15 000 грн. за жовтень 2011р.;

- ТОВ "Новатор-Груп" - 3 700 грн. за листопад 2011р.;

- ПП "Візіт-Торг" 7 120 грн. за червень 2011р., 9 256 грн. за липень 2011р.;

- КП "Альянс" 53 844 грн. за червень 2011р.; 37 006 грн. за вересень 2011р., 3 444 грн. за жовтень 2011р.; 6 271 грн. за грудень 2011р.;

- ФОП ОСОБА_2 7 757,81 грн. за липень 2011р., 2 915,30 грн. за вересень 2011р., 2915,30 грн. за жовтень 2011р., 2 575,02 за листопад 2011р., 2083,78 грн. за грудень 2011р., 880,07 грн. за січень 2012р., 1835,50 грн. за лютий 2012р., 449,11грн. за березень 2012р.;

- ФОП ОСОБА_3 8 763,76 грн. за червень 2011р., 4245,90 грн. за липень 2011р., 3378,92 грн. за серпень 2011р.

Перевіркою встановлено порушення п. 278.1 ст. 278, п. 288.5.1 ст. 288 ПКУ, яке призвело до заниження податкового зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб в сумі 19489 грн. 65 коп.

За наслідками перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0007492200 від 22.10.2012, №0007502200 від 22.10.2012, №0007512200 від 22.10.2012, відповідно до яких позивачу донараховано:

- суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств і організацій в сумі 1 268 485 грн., нараховано штрафних санкцій в розмірі 3 122 грн.;

- суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 463 603,56 грн., нараховано штрафних санкцій в розмірі 175 959,02 грн.;

- суму грошового зобов'язання за платежем: орендна плата з юридичних осіб в розмірі 19 489,65 грн., нараховано штрафних санкцій в розмірі 4 362,40 грн.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції зробив висновок про недоведеність правомірності винесених відповідачем спірних податкових повідомлень - рішень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову та вважає, що при винесенні постанови судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи і застосовані норми матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання позивачем у постачальників (ТОВ "Арктика", ТОВ "Інтон", ПП "Дортехкомплект", ПП "Арткат", ТОВ "Новатор-Груп", ПП "Візіт-Торг", КП "Альянс", ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3) товарів (послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем належним чином спростовані не були.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

В свою чергу, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в підтвердження отримання ДП "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" товарів від вище зазначених контрагенів позивачем надано до матеріалів справи всі необхідні первинні документи, які в свою чергу відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні» (договори, видаткові та податкові накладні та інші), які в повній мірі були досліджені судом першої інстанції та спростовують висновок відповідача про встановлений перевіркою факт відсутності господарських операцій, а саме придбання товаро-матеріальних цінностей позивачем у ТОВ "Арктика", ТОВ "Інтон", ПП "Дортехкомплект", ПП "Арткат", ТОВ "Новатор-Груп", ПП "Візіт-Торг", КП "Альянс", ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3.

Між іншим, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, продукція (товари) придбана ДП "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" у зазначених вище контрагентів придбавалась з метою подальшого використання у господарській діяльності, що не спростовано відповідачем.

Таким чином, отримані позивачем документи (податкові накладні, видаткові накладні, інш.), дають підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товарів своїм безпосереднім постачальникам, які видали йому податкові накладні, маючи статус платників податку на додану вартість, а тому оцінка судом першої інстанції обставин та матеріалів справи відповідає правильному застосуванню норм матеріального права, які регулюють порядок визначення та відшкодування податку на додану вартість.

Крім того, як вбачається з апеляційної скарги та акту перевірки, податковий орган прийшов до висновку, що господарські відносини позивача з ТОВ "Арктика", ТОВ "Інтон", ПП "Дортехкомплект", ПП "Арткат", ТОВ "Новатор-Груп", ПП "Візіт-Торг", КП "Альянс", ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 в порушення ст. 203, ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Отже, з урахуванням вище вказаних норм та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, складаючи акт за результатами проведеної перевірки, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів між позивачем та ТОВ "Арктика", ТОВ "Інтон", ПП "Дортехкомплект", ПП "Арткат", ТОВ "Новатор-Груп", ПП "Візіт-Торг", КП "Альянс", ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, оскільки позиція ДПІ про те, що вказані господарські операції не спрямовані на реальне настання правових наслідків, не підкріплена належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.

Крім того, сама по собі відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, спеціального обладнання тощо, як то зазначено податковим органом, не може свідчити про фіктивність господарських операцій, адже підприємства - постачальники можуть здійснювати реальні торгові операції та надавати відповідні послуги і необов'язково мають бути виробником товару.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В свою чергу, отримані від ТОВ "Арктика", ТОВ "Інтон", ПП "Дортехкомплект", ПП "Арткат", ТОВ "Новатор-Груп", ПП "Візіт-Торг", КП "Альянс", ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 відповідно до договорів товари (послуги) були обліковані позивачем та відповідно використані у власній господарській діяльності, що спростовує доводи апеляційної скарги та дає обґрунтовані підстави для висновку суду першої інстанції про реальність господарських операцій позивача з вказаними підприємствами-постачальниками та правомірністю віднесення позивачем до складу валових - витрати понесені з придбання у вказаних контрагентів товарів.

Крім того, відповідно до ст. 269 Податкового кодексу України, платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, якими, відповідно до пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Статтею 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем укладено договір оренди земельної ділянки № 040572100306 від 10.08.05р. з Голопристанською районною адміністрацією, відповідно до якого позивач орендував земельну ділянку площею 12,4 га строком на 10 років під розробку піщаного кар'єру, сплачуючи щомісячно в 2011-2012 роках 1362 грн. 17 коп. орендної плати.

На підставі вказаного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позиція органу ДПС щодо сплати позивачем орендної плати не у передбаченому договором оренди розмірі, не може вважатися правомірною.

Крім того, правові засади проведення оцінки земель в Україні визначені Законом України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 р. N 1378-IV з наступними змінами та доповненнями (далі по тексту -Закон N 1378-IV).

Відповідно до абзацу 5 статті 5 Закону N 1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

У той же час, стаття 7 цього Закону закріплює, що суб'єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель є органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління у сфері оцінки земель, а також юридичні та фізичні особи, заінтересовані у проведенні оцінки земельних ділянок.

Підставою для проведення оцінки земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (стаття 15 Закону N1378-IV).

Статтею 144 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування межах повноважень приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Пунктами 34 та 35 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (зі змінами та доповненнями) передбачено, що до виключної компетенції сільських, селищних міських рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, а також затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

В свою чергу, як правомірно зазначено судом першої інстанції, в акті перевірки не зазначено про будь-які зміни нормативної грошової оцінки, не надано доказів того, що в Голопристанському районі рішенням ради запроваджено нову нормативну грошову оцінку землі та в установленому порядку її оприлюднено. Не надано таких доказів і до апеляційної скарги.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає та вважає такими, які ґрунтуються на помилковому застосуванні апелянтом норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: