Постанова № 30867544, 23.04.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2013 р. Справа№ 910/475/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Авдеєва П.В.

Куксова В.В.

при секретарі судового засіданні - Марченко Ю.І.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 23.04.2013 року по справі № 910/475/13 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» на рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2013 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 04.03.2013 року) по справі № 910/475/13 (суддя - Літвінова М.Є.)

За позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового

фонду «Житло-сервіс»

про стягнення 109 365,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» про стягнення 109 365,22 грн., з яких: 102 245,40 грн. - сума основного боргу, 2 688,01 грн. - інфляційні втрати, 4 431,81 грн. - проценти річні та стягнення судових витрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.02.2013 року позов задоволено повністю; стягнуто з комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» 102 245,40 грн. - основного боргу, 2 688,01 грн. - інфляційних втрат, 4 431,81 грн. - процентів річних, 2 187,30 грн. - судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, комунальне підприємство з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житло-сервіс», звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення суду повністю та прийняти нове, яким у позові відмовити.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не взято до уваги те, що відповідач використовує енергію не для власних потреб. Крім того, судом першої інстанції не досліджено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме, що між сторонами не укладались угоди про зміну умов договору, зокрема в частині його ціни.

Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2013 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/475/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді: Авдеєв П.В., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2013 року по справі № 910/475/13 апеляційну скаргу комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житло-сервіс», м. Київ, прийнято до провадження і призначено перегляд рішення на 23.04.2013 року.

Публічне акціонерне товариство «Київенерго», м. Київ, на підставі ст. 96 ГПК України надало суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2013 року у справі № 910/475/13 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

22.04.2013 року від представника відповідач надійшли письмові пояснення по суті спору.

Представник відповідача був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2013 року скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні надав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житло-сервіс», м. Київ - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2013 року по справі № 910/475/13 - залишається без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

06.11.2002 року між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (позивач, енергопостачальна організація) та комунальним підприємством з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» (відповідач, абонент) укладено договір № 7560517 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язується виробити та поставити теплову енергію відповідно до умов цього договору, а абонент зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в договорі (а.с. 15-34).

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання, до яких відноситься спірний Договір, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За умовами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором визнається домовленість двох чи більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Його зміст складають умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Виникнення прав за договором залежить від покладених ним на сторін обов'язків, які у сукупності і визначають правову природу договору.

Предметом договору є постачання позивачем за плату теплової енергії відповідачу у вигляді гарячої води, тобто за своєю правовою природою він є договором енергопостачання (параграф 3 глави 29 Господарського кодексу України), платником за яким є сторона за договором, на користь якої він укладений, тобто відповідач.

Відповідно до п. 2.2.1 договору № 7560517 енергопостачальна організація зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку № 1 (а.с. 23).

Між сторонами укладено додатки до договору № 7560517, якими визначено кількість, вартість споживання теплової енергії, тариф, межі балансової належності та терміни сплати споживачем вартості спожитої теплової енергії.

Позивачем умови договору виконано належним чином, що підтверджується розрахунком заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді за та обліковими відомостями за період 01.09.2010 року по 01.12.2012 року (а.с. 44-70).

Згідно з п. 2.3.1 договору відповідач зобов'язаний додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та по тарифах, зазначених у додатку 2 (а.с. 24).

У додатку у до договору встановлено порядок розрахунків за теплову енергію. Відповідно до якого відповідач щомісяця з 12 по 15 числа отримує в МВРТ № 2 за адресою вул. Драгованова, 40-в оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двух днів з моменту їх одержання.

Споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА.

Споживач щомісячно до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

За період з вересня 2009 року по грудень 2012 року позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу енергії на суму 564 449,02 грн., що підтверджується довідкою про розрахунок заборгованості (а.с. 7).

Вартість використаної за період 01.09.2009 року по 01.12.2012 року теплової енергії сплачувалась відповідачем позивачу з порушенням умов договору № 7560517, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 102 245,40 грн.

Виходячи зі змісту ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (ч. 2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи вищезазначене, колегія апеляційного суду погоджується з висновком місцевого суду щодо встановлення факту наявності основної заборгованості за поставлену теплову енергію у відповідача перед позивачем в сумі 102 245,62 грн., а відтак позовні вимоги в частині стягнення основного боргу правомірно визнані судом першої інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат в розмірі 2 688,01 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 4 431,81 грн. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором за період з жовтня 2009 року до листопад 2012 року включно.

Статтею 625 ЦК України, передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання місцевий суд, здійснивши перерахунок, перевірений апеляційним судом, слушно задовольнив вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 4 431,81 грн. та інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 2 688,01 грн.

Щодо посилань скаржника на те, що температура поданої теплової енергії не відповідачем температурному графіку, то зазначене судом не береться до уваги, з огляду на наступне.

В даному спорі вирішується питання стосовно оплати використаної теплової енергії, а не її температура.

Колегія суддів, звертає увагу скаржника на п. 2.5.3 договору, в якому зазначено, що споживач має право звертатись до суду у встановленому чинним законодавством порядку для вирішення питань, що стосується предмета договору.

Що стосується посилань скаржника на те, що ним всі рахунки сплачувались до ГІОЦ зазначаємо наступне.

Так до матеріалів справи додано договір від 04.05.2011 року про надання послуг, який укладено між КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр» (виконавець) та комунальним підприємством з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» (замовник), в якому зазначено, що виконавець приймає на себе зобов'язання надавати послуги по обробці, розщепленню та перерахуванню платежів населення за житлово-комунальні послуги, які поступили на розподільчий рахунок виконавця (а.с. 93).

І пунктом 2.3.5 договору № 7560517 передбачено, що споживач зобов'язаний забезпечувати:

- своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію;

- своєчасне надходження коштів на рахунок "Постачальника" за теплову енергію, спожиту орендарями;

- прийняття усіх заходів (в т.ч. примусових) для стягнення коштів з боржників згідно з чинним законодавством України.

Однак, згідно п. 3.2 договору № 7560517, сторони не несуть відповідальність за відносини будь-якої сторони за цим договором з іншою стороною. В даному випадку постачальник не несе відповідальності за відносини відповідача з ГІОЦ КМДА. Таким чином, підписання зазначеного договору з КП «ГІОЦ» КМДА на розщеплення грошових коштів, які надходять від населення, не звільняє відповідача від обов'язку вчасної сплати за поставлений позивачем товар.

На відповідача покладається обов'язок вчинити дії, які б забезпечили надходження коштів від кінцевих споживачів до КП «ГІОЦ» КМДА (претензії, позови, роз'яснювальна робота, угоди про реструктуризацію боргу та інше.).

Доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій покликаних забезпечити надходження коштів а ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції не надано.

Що стосується посилань на постанову Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 року № 1729, то зазначаємо, що її п. 2 передбачено, що вона набирає чинності з 01.01.2011 року.

Інші доводи апеляційної скарги внаслідок їх безпідставності та необґрунтованості не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2013 року у справі № 910/475/13 - залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» на рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2013 року по справі № 910/475/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2013 року у справі № 910/475/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/475/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Яковлєв М.Л.

Судді Авдеєв П.В.

Куксов В.В.