Рішення № 30867464, 22.04.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.04.2013р. Справа № 5006/24/158/2012

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів:

Головуючий суддя - Величко Н.В.

Судді - Бокова Ю.В., Демідова П.В.

при помічнику Юровій Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, код ЄДРПОУ 20077720

до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м. Донецьк, ЄДРПОУ 03361075

про: стягнення 2 886 359,07 грн.

за участю представників сторін

від позивача: Халіна А.О. - за довір. № 14-351 від 16.03.2012р.

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія» «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Донецькоблгаз» про стягнення штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 14/2077/11 від 30.09.2011р. у розмірі 2 886 359,07 грн., з яких: пеня - 2 187 580,43 грн., 3% річних - 432 601,35 грн., інфляційні - 266 177,28 грн.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 530, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 231 Господарського кодексу України.

На підтвердження позовних вимог надано суду (у копіях): договір № 14/2077/11 від 30.09.2011р. з додатковими угодами, акти приймання-передачі природного газу за жовтень 2011 року - вересень 2012 року, розрахунок позовних вимог, бухгалтерську довідку підприємства по операціям за період з 01.01.2011р. - 31.10.2012р., статутні документи підприємства, виписки Державного казначейства про рух коштів по рахунку.

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що ПАТ «Донецькоблгаз» виконує окремі операції щодо переміщення природного газу між двома власниками, право власності на природний газ переходить від НАК «Нафтогаз України» до кінцевого споживача - населенню, при цьому ПАТ «Донецькоблгаз» права власності на газ не набуває. Ціни на природний газ є регульованими та встановлюються відповідними постановами Національної комісії, що здійснює регулювання електроенергетики України. Відповідач вважає, що у позивача відсутнє право вимагати сплатити кошти у розмірі більшому ніж вони надходили від споживачів. Відповідач стверджує, що він не може впливати на розрахункову дисципліну і відповідно визначити термін, за яким споживачі остаточно розраховуються за спожитий у поточному місяці природний газ. На думку відповідача, у даному випадку відсутня вина ПАТ «Донецькоблгаз» у затримці термінів розрахунків споживачів перед постачальником природного газ, тому просить в позові відмовити.

Також відповідач зазначив про помилковість наданого позивачем розрахунку санкцій, зокрема, пеня розрахована з порушенням п.7.2 договору, а інфляційні - з порушенням рекомендацій Верховного суду України від 03.04.1997р. № 62-97р. Проте, свого контррозрахунку суду не надав.

Склад суду змінювався. Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 25.02.2013р. призначено колегіальний розгляд справи № 5006/24/158/2012 у наступному складі: головуючий суддя - Величко Н.В., судді - Бокова Ю.В., Демідова П.В.

Розгляд справи відкладався згідно ст. 77 ГПК України та оголошувались перерви.

У судовому засіданні, що відбулось 22.04.2013р., позивач позовні вимоги підтримав, проти клопотання відповідача про зменшення розміру пені та надання відстрочки виконання рішення терміном на один рік заперечив.

Відповідач підтримав заперечення проти позову та наполягав на клопотанні про зменшення розміру пені та надання відстрочки виконання рішення терміном на один рік.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.

30.09.2011р. між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу природного газу № 14/2077/11 (а.с.9), за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність покупцю у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору. Газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню - споживачам покупця.

За умовами розділу 3 договору право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ (абз.3 п.3.1 договору). Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.3 договору). Акти приймання-передачі є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.3.4 договору).

У пункті 5.2 договору (з урахуванням додаткової угоди від 30.09.2011р., а.с.14) сторони визначили ціну газу за 1000 куб.м. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердження тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом:

- газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 2 500 куб.м. на рік: при наявності газових лічильників 242,6923 грн., крім того ПДВ 20 %; при відсутності газових лічильників 300,8654 грн., крім того ПДВ 20%;

- газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 6 000 куб.м. на рік: при наявності газових лічильників 541,25 грн., крім того ПДВ 20 %; при відсутності газових лічильників 629,2308 грн., крім того ПДВ 20%;

- газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 12 000 куб.м. на рік: при наявності газових лічильників 1462,8846 грн., крім того ПДВ 20 %; при відсутності газових лічильників 1643,1731 грн., крім того ПДВ 20%;

- газ, який використовується населенням за умови, що споживання перевищує 12 000 куб.м. на рік: при наявності газових лічильників 1813,3654 грн., крім того ПДВ 20 %; при відсутності газових лічильників 2028,5096 грн., крім того ПДВ 20%.

Додатковою угодою від 31.01.2012 р. (а.с.15) сторони встановили, що з 01 січня 2012 року ціна за 1000 куб.м. природного газу без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом становить:

- газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 2 500 куб.м. на рік: при наявності газових лічильників 239,5192 грн., крім того ПДВ 20 %; при відсутності газових лічильників 297,6923 грн., крім того ПДВ 20%;

- газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 6 000 куб.м. на рік: при наявності газових лічильників 538,0769 грн., крім того ПДВ 20 %; при відсутності газових лічильників 626,0577 грн., крім того ПДВ 20%;

- газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 12 000 куб.м. на рік: при наявності газових лічильників 1459,7115 грн., крім того ПДВ 20 %; при відсутності газових лічильників 1640,0000 грн., крім того ПДВ 20%;

- газ, який використовується населенням за умови, що споживання перевищує 12 000 куб.м. на рік: при наявності газових лічильників 1810,1923 грн., крім того ПДВ 20 %; при відсутності газових лічильників 2025,3365 грн., крім того ПДВ 20%.

Згідно з п.6.1, п.6.2 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.7.2 Договору, за невиконання покупцем умов п.6.1 та 6.2 цього договору покупець зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу. Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Договір набуває чинності з дати його укладення і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011р. до 31.12.2012р., а в частині проведення розрахунків за газ - до повного погашення заборгованості (п.11.1 договору).

Договір про постачання природного газу разом з додатковими угодами до нього, підписаний обома сторонами без розбіжностей.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв за актами приймання-передачі протягом жовтня 2011р. - вересня 2012 року природний газ на загальну суму 314 178 225,32 грн., у тому числі: у жовтні 2011р. за актом від 21.12.2011р. природний газ в об'ємі 57 243,929 тис.м.куб. на суму 22 559 484,64 грн. з ПДВ (а.с.16), у листопаді 2011р. за актом від 30.11.2011р. - 102 350,062 тис.куб.м. на суму 42 430 462,24 грн. з ПДВ (а.с.17), у грудні 2011р. за актом від 31.12.2011р. - 103 637,577 тис.куб.м. на суму 43 988 618 грн. з ПДВ (а.с.18), у січні 2012р. за актом від 31.01.2012р. - 126 923,158 тис.куб.м. на суму 54 208 557,56 грн. з ПДВ (а.с.19), у лютому 2012р. за актом від 30.06.2012р. - 140 755,060 тис.куб.м. на суму 59 682 633,18 грн. з ПДВ (а.с.20), у березні 2012р. за актом від 31.03.2012р. - 104 911,835 тис.куб.м. на суму 45 598 841,84 грн. з ПДВ (а.с.21), у квітні 2012р. за актом від 30.04.2012р. - 37 482,825 тис.куб.м. на суму 17 461 575,48 грн. з ПДВ (а.с.22), у травні 2012р. за актом від 31.05.2012р. - 15 510,483 тис.куб.м. на суму 6 489 782,86 грн. з ПДВ (а.с.23), у червні 2012р. за актом від 30.06.2012р. - 13 636,558 тис.куб.м. на суму 5 234 291,81 грн. з ПДВ (а.с.24), у липні 2012р. за актом від 31.07.2012р. - 13 071,530 тис.куб.м. на суму 5 011 372,84 грн. з ПДВ (а.с.25), у серпні 2012р. за актом від 31.08.2012р. - 13 413,261 тис.куб.м. на суму 4 973 304,28 грн. з ПДВ (а.с.26), у вересні 2012р. за актом від 30.09.2012р. - 17 512,102 тис.куб.м. на суму 6 539 299,87 грн. з ПДВ (а.с.27).

Зазначені акти прийму-передачі природного газу підписані обома сторонами без зауважень.

Відповідачем протягом оскаржуваного періоду оплата за поставлений газ проводилась несвоєчасно. Згідно довідки НАК «Нафтогаз України» (а.с.133) станом на 25.01.2013р. заборгованість ПАТ «Донецькоблгаз» перед позивачем відсутня, що також не заперечується самим відповідачем та підтверджується виписками фінансових установ (а.с.99-132).

Договір № 14/2077/11 від 30.09.2011р. за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу природного газу.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна норма міститься у п.7 статті 193 Господарського кодексу України. Договір є обов'язковим до виконання (ст.629 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Суд відхиляє твердження відповідача про те, що ПАТ «Донецькоблгаз» виконує окремі операції щодо переміщення природного газу між двома власниками, право власності на природний газ переходить від НАК «Нафтогаз України» до кінцевого споживача - населенню, при цьому ПАТ «Донецькоблгаз» права власності на газ не набуває.

Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 3.1. договору №14/2023/11 встановлено, що право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики та приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ. Крім того, умовами цього договору передбачено, що ПАТ «Донецькоблгаз» частину газу має право використовувати у виробничо-комерційній діяльності, тобто розпоряджатись для своїх потреб.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої ст.231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч.3 ст.549 ЦК України, ч.6 ст.231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч.6 ст.232 ГК України.

Як було встановлено судом, згідно п.6.1, п.6.2 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу. Сторонами у п.7.2 договору погоджено, що за невиконання покупцем умов п.6.1 та 6.2 цього договору покупець зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу. Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Колегія суддів враховує приписи 251-254 ЦК України, тому вважає моментом виникнення заборгованості у відповідача 11 число місяця наступного за місяцем поставки.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України та п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. За приписами ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін (ч.2 ст.260 ЦК України).

Матеріали справи свідчать, що сторони у договорі встановили інший порядок нарахування пені, а саме: за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом (п.7.2 договору).

Суд вважає, що положення пункту 7.2 договору, в якому сторони встановили, що неустойка нараховується постачальником за шість місяців, які передували моменту звернення із претензією або позовом, суперечить вимогам ч.6 ст.232 ГК України, тому посилання відповідача на зазначену умову договору до уваги не приймається.

Аналогічної позиції дотримується Судова палата у господарських справах Верховного суду України у постанові від 11.12.2012р. у справі № 10/065-11 (№ 3-62гс12).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає його помилковим, а вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню частково.

Як вбачається, постачання природного газу позивачем здійснювалось протягом жовтня 2011 - вересня 2012 року, з даним позовом позивач звернувся 17.12.2012р., а вимоги про стягнення пені заявлені за зобов'язаннями жовтня 2011 року - за період з 11.11.2011 по 24.11.2011р., за зобов'язаннями листопада 2011р.- за період з 12.12.2011 по 27.12.2011р., за зобов'язаннями грудня 2011 року - за період з 11.01.2012р. по 30.01.2012р., за зобов'язаннями січня 2012 року - за період з 22.02.2012 по 28.02.2012р., за зобов'язаннями лютого 2012 року - за період з 12.03.2012р. по 30.03.2012р., за зобов'язаннями березня 2012 року - за період з 11.04.2012 по 31.07.2012р., за зобов'язаннями квітня 2012 року - за період з 10.05.2012р. по 31.07.2012р., за зобов'язаннями травня 2012 року - за період з 10.06.2012р. по 31.07.2012р., за зобов'язаннями червня 2012р. - за період з 10.07.2012р. по 21.08.2012р., за зобов'язаннями липня 2012 року - за період 10.08.2012р. по 20.09.2012р., за зобов'язаннями серпня 2012р. - за період з 10.09.2012р. по 23.10.2012р., за зобов'язаннями вересня 2012р. - за період з 10.10.2012р. по 02.11.2012р. (а.с.28-32).

Тобто, за зобов'язаннями жовтня 2011 та листопада 2011 за період з 12.12.2011 по 16.12.2011 позивачем пропущено річний строк позовної давності для нарахування пені згідно п.1 ч.2 ст.258, ст.261 та ч.2 ст.260 ЦК України. Про пропуск позивачем строку позовної давності для нарахування пені зазначав і відповідач у своїх запереченнях.

За підрахунком суду (з урахуванням здійснених відповідачем оплат та кінцевої дати, зазначеної позивачем у розрахунку), загальний розмір пені склав 2 062 109,62 грн., у тому числі: за зобов'язаннями листопада 2011р. за період з 17.12.2011 по 27.12.2011р. - 81 044,22 грн.; за зобов'язаннями грудня 2011р. за період з 11.01.2012р. по 30.01.2012р. - 184 031,82 грн., за зобов'язаннями січня 2012р. за період з 11.02.2012 по 28.02.2012р. - 241 504,74 грн., за зобов'язаннями лютого 2012р. за період з 12.03.2012р. по 30.03.2012р. - 188 396,66 грн., за зобов'язаннями березня 2012р. за період з 11.04.2012 по 31.07.2012р. - 521 797,21 грн.., за зобов'язаннями квітня 2012р. за період з 11.05.2012р. по 31.07.2012р. - 586 823,44 грн.., за зобов'язаннями травня 2012р. за період з 11.06.2012р. по 31.07.2012р. - 135 647,10 грн.., за зобов'язаннями червня 2012р. за період з 11.07.2012р. по 21.08.2012р. - 45 049,23 грн.., за зобов'язаннями липня 2012р. за період 11.08.2012р. по 20.09.2012р. - 22 592,25 грн.., за зобов'язаннями серпня 2012р. за період з 11.09.2012р. по 23.10.2012р. - 20 382,39 грн.., за зобов'язаннями вересня 2012р. за період з 11.10.2012р. по 02.11.2012р. - 34 840,56 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 1000 грн. слід зазначити наступне.

Пунктом 1 ст.233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Оскільки пеня є різновидом неустойки, яка в свою чергу має подвійну правову природу - одночасно є засобом забезпечення договірних зобов'язань (стимулює їх виконання) і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов'язань (санкцією), то пеня має компенсаційний характер та її розмір повинен бути відповідним розміру понесених позивачем збитків.

Оцінивши доводи сторін та надані докази, враховуючи, що розмір основного боргу відповідачем погашений до звернення позивача до суду, прострочення грошових зобов'язань за кожною місячною поставкою не є значним, позивачем не надано доказів настання для нього негативних наслідків, спричинених саме невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором, тому суд вважає, що пред'явлений до стягнення розмір пені не відповідає наслідкам порушення. Таким чином, користуючись правом на зменшення розміру неустойки, наданим суду п.1 ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України та ст.83 ГПК України, суд вважає за можливе задовольнити відповідне клопотання відповідача частково та зменшити розмір пені на 80 % - до 412 421,92 грн. Судові витрати в цій частині покладаються на ПАТ «Донецькоблгаз».

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі названої норми позивач розрахував та пред'явив до стягнення 3 % річних у розмірі 432 601,35 грн. та 266 177,28 грн. - інфляційні.

Суд враховує, що інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а 3 % річних - платою за користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних (т.1 а.с.28-32) суд дійшов висновку про його обґрунтованість та арифметичну вірність, тому нараховані 3% річних у розмірі 432 601,35 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Щодо розрахунку позивачем інфляційних суд зазначає наступне.

Згідно з п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» розрахунок суми боргу з врахуванням індексу інфляції здійснюється шляхом множення суми заборгованості (на момент її виникнення) на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, якщо з 16 по 31 день місяця, інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних в сумі 266 177,28 грн., нарахованих на заборгованість за газ, поставлений у жовтні 2011р. - вересні 2012р. (т.1 а.с.28-32), суд вважає його не обґрунтованим, а вимоги такими, що не піддягають задоволенню, оскільки в даному випадку до прострочених платежів не може бути застосована індексація, у зв'язку з тим, що прострочка за платежами по зобов'язаннях листопада 2011р., грудня 2011р., січня 2012р., лютого 2012р., серпня 2012р. мала місце за період менший, ніж місяць. Таким чином, на суми заборгованості за вказаними періодами інфляційні втрати не нараховуються.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Сторонами протилежного не доведено.

Стосовно відстрочки виконання рішення суд виходить з наступного.

Господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення (п. 6 ст.83 ГПК України).

Відстрочка виконання судового рішення може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України.

Суд враховує, що наявність боргу позивача за поставлений газ утворилась у зв'язку з несплатою населенням за спожитий газ, який є кінцевим споживачем газу за спірним договором; розмір основного боргу відповідачем погашений до звернення позивача до суду; пеня, 3 % річних та інфляційні мають компенсаційний характер та їх розмір повинен бути відповідним розміру понесених позивачем збитків; позивачем не надано доказів настання для нього негативних наслідків, спричинених саме невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором. Отже, оцінивши надані сторонами докази та фінансовий стан обох сторін, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та відстрочити виконання рішення строком на один рік.

Судові витрати покладаються на сторін згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» про стягнення 2 886 359,07 грн., з яких: пеня - 2 187 580,43 грн., 3% річних - 432 601,35 грн., інфляційні - 266 177,28 грн., задовольнити частково.

Зменшити розмір пені на 80 % - до 412 421,92 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (83050,м. Донецьк, вул. Рози Люксембург, 23-А, ЄДРПОУ 03361075) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ЄДРПОУ 20077720) 412 421,92 грн. - пені, 3% річних - 432 601,35 грн. та 49 646,08 грн. - судовий збір.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Відстрочити виконання рішення на один рік з дня набрання рішенням законної сили.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його підписання та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 24.04.2013р.

Головуючий суддя Н.В. Величко

Суддя Ю.В. Бокова

Суддя П.В. Демідова