Рішення № 3086640, 26.02.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" лютого 2009 р. Справа № 14/380

Господарський суд у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., при секретарі судового засідання Соколишиній І.А., за участю представника за довіреністю –Бакатанова В.Г. (від позивача), розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду

справу за позовною заявою

позивача

товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»

до відповідача

товариства з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське»

про

стягнення 153949,96 грн., –

УСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення 153949,96 грн. (з них: 108100,40 грн. основного боргу, 3907,00 грн. інфляційних, 6032,22 грн. пені, 3790,76 грн. відсотків річних із ставки 15% за кожен день прострочення, 16965,06 грн. штрафу за прострочення виконання, 7154,52 грн. курсової різниці вартості поставленого товару) з підстав несплати відповідачем коштів у визначений договором строк за отримані відповідачем засоби захисту рослин та відшкодування у зв’язку з цим державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У ході розгляду справи позивач представник позивача зменшив свої вимоги щодо стягнення суми основного боргу і просив стягнути його у сумі 72000 грн. у зв’язку зі сплатою решти суми основного боргу у ході розгляду справи, у решті позову заявлені вимоги підтримав та збільшив щодо стягнення інших нарахувань і за останніми уточненнями просив стягнути 6240,74 грн. інфляційних за період з 31.08.2008 по 30.11.2008, 9359,15 грн. пені за період з 01.09.2008 по 03.02.2009, 5849,25 грн. відсотків річних із ставки 15% за кожен день користування за той же період, 16965,06 грн. штрафу за прострочення виконання.

Відповідач неодноразово належним чином (рекомендованим листом) повідомлявся про час і місце судового розгляду за місцем його державної реєстрації, однак наданого законом права на участь у судовому засіданні не використав, на пропозицією суду в направлених йому ухвалі про порушення провадження у справі заперечень на позов не надіслав, про причини неприбуття у судове засідання не повідомив, що, виходячи з положень ст.51 Цивільного кодексу України та ст.75 Господарського процесуального кодексу України, не є перешкодою для розгляду справи.

Заслухавши представника позивача та дослідивши наявні у справі докази суд встановив наступне.

Згідно з договором поставки від 07.08.2008 №Ап-05-0182 та додаткової угоди від 13.08.2008 по видатковим накладним від 15.08.2008 № Ап-05-0250 та від 13.08.2008 №Ап-05-0245 за довіреністю типової форми №М-2 від 13.08.2008 серії ЯПВ №949864 через свого представника Хльобас Л.Ф. відповідач отримав від позивача ПП „Хімагромаркетинг”, правонаступником якого є позивач, засоби захисту рослин в кількості, асортименті та по цінах, вказаних у накладних і в договорі, на загальну суму 113100,40 грн. Відповідач свої зобов’язання за договором, належним чином не виконав і станом на час розгляду спору за отримані продукцію розрахувався частково, сплативши 5000,40 грн. до подання позову та 36000 грн. після його подання, заборгованість відповідача перед позивачем склала 72000 грн.

Вказані обставини відповідачем не заперечуються і підтверджуються наявними у справі матеріалами, зокрема, вищеназваними договором та додатком до нього, накладними, довіреністю, витягами з банківського реєстру про перерахування коштів, витягом із установчих документів позивача відповідача, письмовими поясненнями позивача, довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців про місцезнаходження відповідача, а також зафіксованими у протоколі судового засідання поясненнями представника позивача.

Враховуючи, що позивачем доведено право вимоги на суму більшу від заявленої, що право визначення підстав і предмету позову (в т.ч. і розміру вимоги) належить позивачу і що заявлений розмір вимог відповідачем не оспорюється, обставини зарахування коштів, які позивач вважає сплаченими, судом не досліджуються. Невиконання відповідачем взятого на себе зобов’язання у строки, встановлені п.2.1 договору та п.2 додаткової угоди, є правовою підставою для стягнення заявленої суми основного боргу у сумі 72000 грн. у примусовому порядку.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України позивач вправі вимагати сплати відповідачем заборгованості з урахуванням офіційного індексу інфляції. Відповідно до розрахунку, наданого позивачем інфляційні за весь період прострочення складають 6240,74 грн. Розрахунок позивача за вказаний ним період є вірним і відповідачем не оспорюється.

За невиконання грошового зобов‘язання, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, ч.6 ст.231 та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов‘язань”, п.5.2 договору, позивач має право на стягнення пені за прострочення сплати боргу у розмірі 9359,15 грн. Розрахунок позивача за вказаний ним період є вірним і відповідачем не оспорюється.

Разом з тим застосування за одне і теж порушення (прострочення оплати) одночасно з пенею іншого виду неустойки –штрафу у вигляді 15% від суми прострочення, передбаченого п.5.4 договору, суперечить ст.231 і 232 Господарського кодексу України, згідно з якими штрафні санкції за порушення грошового зобов’язання можуть установлюватись лише у вигляді відсотків за строк не більше шести місяців від дня прострочення (тобто пені –ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України) та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з яким «платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін», однак, «розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня». Вищеназвані нормативні акти є спеціальними у питанні визначення відповідальності за такий вид порушення виконання зобов’язання як прострочення виконання грошового зобов’язання, у зв’язку з чим доводи позивача про застосування інших норм чинного законодавства суд відхиляє. Зокрема, наведені ним тлумачення статей 230 і 231 ГКУ суд вважає невірними, оскільки пріоритетними у застосуванні є норми закону, а не договору. Так, спеціальним законом установлені обмеження у стягненні неустойки за невиконання грошового зобов’язання (по виду неустойки, по періоду нарахування, по максимальному розміру процентів) перевищення яких шляхом змін до договору не допускається. Тому в частині стягнення 16965,06 грн. штрафу слід відмовити.

Також згідно із названою ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач має право на стягнення 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до п.5.5 договору сторонами установлено інший розмір процентів –15%. Розрахунок позивача на суму 5849,25 грн. за вказаний ним період 15% річних є вірним і відповідачем не оспорюється.

Позивачем заявлено до стягнення 7154,52 грн. курсової різниці вартості товару відповідно до п.1.3 договору. У наступних заявах про уточнення заявлених вимог вказана сума не заявляється до стягнення, однак, письмової заяви про відмову від даної суми позивачем не подано. Суд вважає, що заявлена вимога задоволенню не підлягає, оскільки п.1 3 договору передбачено, що право односторонньої зміни ціни товару у разі збільшення курсу долара США відносно національної валюти позивач має при оформленні рахунку на оплату товару або відвантажувальної накладної. При оформленні ж вищеназваних накладних позивач вказано ціни на отримані товари, тому підстав для стягнення заявленої суми вимог немає.

У листі від 25.02.2009 представник позивача повідомив, що відповідач перерахував після пред’явлення позову і до моменту прийняття рішення 36000 грн. Тому в частині стягнення цієї суми провадження у справі підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору, однак судові витрати у пропорційній сумі підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1397,82 грн. (1298,31 грн. витрат на оплату державного мита, 99,51 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, на підставі ст.ст.193 ч.1, 231 Господарського кодексу України і ст. 625 Цивільного кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське»(Маньківський район, с. Дзензелівка, вул. Центральна, 5, ідентифікаційний код 32837429) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (м. Київ, проспект Возз’єднання, 15, ідентифікаційний код 30262667) 72000 грн. основного боргу, 6240,74 грн. інфляційних, 9359,15 грн. пені, 5849,25 грн. 15% річних, 1397,82 грн. судових витрат –разом 94846,96 грн.

Припинити провадження у справі про стягнення 36000 грн. основного боргу у зв’язку відсутністю предмета спору.

У решті позову на суму 16965,06 грн. штрафу та 7154,52 грн. курсової різниці вартості поставленого товару відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Суддя Хабазня Ю.А.