Постанова № 30866044, 16.04.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2013 р. Справа №801/3261/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засіданні Ківа А.С., представника позивача- Башуткіна І.О. наказ №46-к від 27.06.08, адміністративну справу

за позовом Колективного підприємства "Консервмаш"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.03.2013 №0005441502,

Обставини справи: Колективне підприємство "Консервмаш" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.03.2013 №0005441502.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

У відповідності зі статтею 20, підпункту 78.1.1. пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України та на підставі наказу ДПІ у м. Сімферополі від 13.02.2013 №615 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки КП "Консервмаш" проведена документальна позапланова невиїзна перевірка КП "Консервмаш" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "базис Торг", ПП "Визит Торг" за період січень, листопад, грудень 2010 року.

За результатами перевірки складений акт від 28.02.2013 №1328/15.2/24502539, в якому зафіксоване порушення Колективного підприємства "Консервмаш":

- підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у результаті завищення податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість усього у сумі 4646,00 грн., встановлено заниження податку на додану вартість, який належить до сплати в бюджет у сумі 4646,00 грн., у тому числі по періодах:

січень 2010 року у сумі 1400,00 грн.;

листопад 2010 року у сумі 1717,00 грн.;

грудень 2010 року у сумі 1529,00 грн. у результаті взаємовідносин з ПП "Базис Торг", ПП "Визит Торг".

По результатам акту перевірки винесене податкове повідомлення-рішення:

- від 19.03.2013 №0005441502 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 5807,50 грн., у тому числі 4646,00 грн. за основним платежем та 1161,50 грн. за штрафними санкціями.

Не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було оскаржено у судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Застосування Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", які втратили чинність з 01.01.2011 у зв'язку з набранням чинності Податкового кодексу України, є цілком правомірним, оскільки норми зазначених законів діяли на час проведення окремих господарських операцій та формування податкового кредиту та валових витрат позивачем.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року було визначено Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі -Закон про ПДВ).

Згідно пункту 1.7. статті 1 Закону про ПДВ податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.5.1. статті 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 7.4.1. статті 7 Закону про ПДВ Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Вищевикладені положення свідчать, що до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбанням товарів, що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари у власній господарській діяльності.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 27.03.2012 № 21-737во10, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Таким чином, докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 25.11.1996 проведено державну реєстрацію юридичної особи- Колективного підприємства "Консервмаш".

Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 95014, АР Крим, м. Сімферополь. вул. Западна, буд. 3.

Платником податків здійснюються наступні види господарської діяльності:

77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів. н. в. і. у. (основний),

25.99 Виробництво інших готових металевих виробів, н. в. і. у.,

46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами,

46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту,

46.90 Неспеціалізована оптова торгівля,

47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.

У січні, листопаді та грудні 2010 року Колективне підприємство "Консервмаш" мало господарським стосунки з ПП "Базис Торг", ПП "Визит Торг".

Судом встановлено, що між Колективне підприємство "Консервмаш"(виконавець) та ПП "Сервіс-Пак" (замовник) був укладений договір від 09.01.2007, відповідно до якого, замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати у відповідності з умовами цього договору роботу-виготовити з давальницької сировини продукцію:

кришку ф83,4 за ціною 0,016 грн. за 1 штуку в тому числі ПДВ;

кришку ф99 за ціною 0,018 грн. за 1 штуку в тому числі ПДВ;

кришку СКО 1-82 за ціною 0,01 грн. за 1 штуку в тому числі ПДВ;

жерстебанку №3 за ціною 0,025 грн. за штуку в тому числі ПДВ. Далі продукція, згідно вимоги ГОСТу, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботу.

Згідно статті 317 ГК України будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду. Для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об'єктів; будівництво об'єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів.

На підставі наведеного суд вважає підтвердженим сторонами укладення договору підряду відповідно до його дійсного змісту, в межах господарської діяльності позивача.

Згідно статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Крім того, були укладені додаткові угоди, в яких сказано:

1) додаткова угода до договору від 09.01.2007;

2) угода від 01.08.2008 про зміну договору від 09.01.2007;

3) додаткова угода від 28.12.2007 до договору від 09.01.2007;

4) угода від 31.12.2008 про зміну договору від 09.01.2007;

5)угода від 31.12.2009 про зміну договору від 09.01.2007;

6)угода від 31.12.2010 про зміну договору від 09.01.2007;

7)угода від 30.12.2011 про зміну договору від 09.01.2007;

Таким чином законодавство не передбачає іншого способу оформлення передачі виконаних робіт, виконаних за договором підряду, крім акту.

Судом встановлено виконання підрядних робіт з боку КП "Консервмаш" на підставі:

-акту списання від 18.01.2010 №Спт-000001 (інструмент ріжучий Ф83,4, інструмент Ф99, інструмент ріжучийФ82);

-актом №ОУ-0000019 здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме виготовлення кришки Ф83,4;

-актом списання від 22.11.2010 №СпТ-000002 (інструмент ріжучий Ф83,4);

-актом списання від 29.12.2010 №СпТ-000003(інструмент ріжучий Ф83,4 та інструмент ріжучий Ф99);

-актом №ОУ-0000021 здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме виготовлення кришки Ф83,4.

З боку ПП "Сервіс-Пак" на підставі:

-остаточної калькуляції вартості виробництва продукції №КА-0000033 від 30.11.2010 року;

-остаточної калькуляції вартості виробництва продукції №КА-0000034 від 30.11.2010 року;

-остаточної калькуляції вартості виробництва продукції №КА-0000040 від 31.12.2010 року;

-остаточної калькуляції вартості виробництва продукції №КА-0000041 від 31.12.2010 року;

-остаточної калькуляції вартості виробництва продукції №КА-0000042 від 31.12.2010 року.

Згідно відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html) станом на день розгляду справи ПП "Базис Торг", ПП "Визит Торг" не перебуває у процесі припинення. Тобто сторони мали належний обсяг цивільної право та дієздатності.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 656 Цивільного кодексу України, встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Інші договори купівлі-продажу, що не є предметом регулювання коментованої статті, можуть укладатися в усній ( стаття 206 ЦК та коментар до неї) чи письмовій формі (статті 207 - 208 ЦК). Однак слід зауважити, що на вимогу особи, яка виступає стороною в договорі купівлі-продажу, навіть і такі правочини можуть бути нотаріально посвідчені (частина 4 статті 209 ЦК).

Між колективним підприємством "Консервмаш" (покупець) та ПП "Базис Торг" (продавець) укладений договір купівлі-продажу від 11.01.2010 №7 відповідно до якого, продавець передає, а покупець приймає і оплачує на умовах і в порядку, визначених цим договором товар, перелік якого, ціна і кількість обумовлено накладними,

На підтвердження проведення господарських операцій платнику податків видані:

-видаткові накладні від 18.01.2010 №19 на суму 8400,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 1400,00 грн.; від 09.11.2010 №1582 на суму 7800,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 1300,00 грн.; від22.11.2010 №1584 на суму 2500,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 416,67 грн.;

-рахунок фактура від 09.11.2010 №1202 на суму 7800,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 1300,00 грн.; від 22.11.2010 №1204 на суму 2500,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 416,67 грн.;

У зв'язку з чим суд приходить до висновку про оформлення господарських операцій у відповідності до їх реального змісту.

Згідно відомостей офіційного сайту Державної податкової служби України (http://sta.gov.ua/control/uk/vat/search) свідоцтво платника ПДВ, а саме ПП "Базис Торг" анульоване 24.01.2012 (причина анулювання- до ЄДР внесено запис про вiдсутнiсть пiдтвердження).

Тобто на момент здійснення відповідних операцій мало повноваження виписувати податкові накладні.

18.01.2010 на адресу позивача виписана податкова накладна №19 на суму 8400,00 грн., у тому числі ПДВ 1400,00 грн. (номенклатура поставки товарів (послуг) продавця- інструмент ріжучий 83,4, інструмент ріжучий 99, інструмент ріжучий 82);

09.11.2010 на адресу позивача виписана податкова накладна №1582 на суму 7800,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 1300,00 грн. (номенклатура поставки товарів (послуг) продавця- паста ущільнююча);

22.11.2010 на адресу позивача виписана податкова накладна №1584 на суму 2500,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 416,67 грн. (номенклатура поставки товарів (послуг) продавця- інструмент ріжучий 83,4).

Судом зазначється, що надані позивачем на підтвердження здійснення відповідних господарських операцій податкова накладна, видаткова накладна, платіжне доручення, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб, тобто, оформлені у відповідності до норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, зокрема, містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Податкові накладні відповідають вимогам Закону України „Про податок на додану вартість, із змінами і доповненнями, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", і в ході проведення перевірки та в судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.

Отримання товарно-матеріальних цінностей позивачем підтверджується реєстром документів за 2010 рік, в якому 18.01.2010, 09.11.2010, 22.11.2010 наявний запис про видання довіреностей №Дов-000003, Дов-000024, Дов-000025 на отримання товару від постачальника- ПП "Базис Торг".

Перевезення товару відбувалося власним автотранспортом позивача, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію ХТА21070041892872, реєстраційний номер АК0207АС, транспортний засіб ВАЗ моделі 21070, 2004 року випуску, що підтверджує можливість перевезення товару.

Перевезення товару відбувалося власним автотранспортом позивача, що підтверджується подорожними листами від 18.01.2010 №18104, від 09.11.2010 №181886, від 22.11.2010 №181876.

Оплата була проведена позивачем безготівковим шляхом - через розрахунковий рахунок відкритий у банку платіжними дорученнями:

- від 30.11.2010 №157 на суму 6000,00 грн.;

- від 30.11.2010 №158 на суму 1800,00 грн.;

- від 08.12.2010 №161 на суму 2500,00 грн..

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 №2346-Ш та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" від 28.11.2002 №249-ІУ суд надходить висновку про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та вказаних в акті перевірки контрагентів позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про рух безготоівкових коштів є належними та допустими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Крім того, між колективним підприємством "Консервмаш" (покупець) та ПП "Визит Торг" (продавець) укладений договір купівлі-продажу від 27.12.2010 №37 відповідно до якого, продавець передає, а покупець приймає і оплачує на умовах і в порядку, визначених цим договором товар, перелік якого, ціна і кількість обумовлено накладними,

На підтвердження проведення господарських операцій платнику податків видані:

-видаткова накладна від 29.12.2010 №275 на суму 9175,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 1529,17 грн.;

-рахунок фактура від 29.12.2010 №320 на суму 9175,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 1529,17 грн.;

У зв'язку з чим суд приходить до висновку про оформлення господарських операцій у відповідності до їх реального змісту.

На підставі наведеного суд робить висновок про наявність належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського та податкового обліку в позивача.

Згідно відомостей офіційного сайту Державної податкової служби України (http://sta.gov.ua/control/uk/vat/search) свідоцтво платника ПДВ, а саме ПП "Визит Торг" анульоване 11.04.2012 (причина анулювання - в єдиному державному реєстрі зроблено запис про відсутність за місцезнаходженням).

Тобто на момент здійснення відповідних операцій мало повноваження виписувати податкові накладні.

29.12.2010 на адресу позивача виписана податкова накладна №275 на суму 9175,00 грн., у тому числі ПДВ 1529,17 грн. (номенклатура поставки товарів (послуг) продавця- масло И-40, інструмент ріжучий 99, інструмент ріжучий 83,4).

Оплата була проведена позивачем безготівковим шляхом - через розрахунковий рахунок відкритий у банку ПАТ "ЧБРР" платіжними дорученнями:

- від 11.01.2011 №13 на суму 1835,00 грн.;

- від 13.01.2011 №14 на суму 7340,00 грн..

На підставі наведеного суд робить висновок про наявність належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського та податкового обліку в позивача, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту за операціями з ПП "Базис Торг" та ПП "Визит Торг".

Отримання товарно-матеріальних цінностей позивачем підтверджується реєстром документів за 2010 рік, в якому 29.12.2010 наявний запис про видання довіреностей №Дов-000028 на отримання товару від постачальника- ПП "Визит Торг".

Перевезення товару відбувалося власним автотранспортом позивача, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію ХТА21070041892872, реєстраційний номер АК0207АС, транспортний засіб ВАЗ моделі 21070, 2004 року випуску, що підтверджує можливість перевезення товару.

Перевезення товару відбувалося власним автотранспортом позивача, що підтверджується подорожними листами від 29.12.2010 №181900.

Враховуючи той факт, що у позивача як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи (їх копії наявні в матеріалах справи), які підтверджують факт поставки товар) суд вважає даний висновок податкового органу необґрунтованим.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Відповідно правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції" (пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Так у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 19.03.2013 №0005441502 є протиправним та підлягає скасуванню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 №4901-УІ виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

З огляду на викладене суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 16.04.2013, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до статті 160 КАСУ постанову складено у повному обсязі 22.04.2013.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 19.03.2013 №0005441502.

3.Стягнути на користь Колективного підприємства "Консервмаш" судовий збір у розмірі 114,70 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Т.С. Ольшанська