Ухвала суду № 30866037, 11.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-12228/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсирій Р.О. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

11 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Беспалова О.О., Парінова А.Б.,

при секретарі Трауті А.В.

за участю

представника позивача Галика О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кампанія «Титул Груп» про надання дозволу на стягнення коштів за податковим боргом з рахунків платника податків, -

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва звернулась до суду з позовом, в якому просила надати дозвіл на стягнення готівки у рахунок погашення суми податкового боргу у сумі 35 445,53 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Титул Групп».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2012 року адміністративний позов задоволено частково. Надано дозвіл на стягнення готівки з банківського рахунку ТОВ «Кампанія «Титул Груп» АТ «Банк Богуслав», МФО 380322, р/р №260063074501 у розмірі 34413,53 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання з'явився представник позивача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Компанія «Титул Групп» зареєстрована у Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м. Києва.

Як зазначає позивач, станом на 30.06.2012 року за відповідачем наявний податковий борг у розмірі 35 445,53 грн.

Позивачем на підставі акту перевірки від 18.10.2010 року № 1414/26/59/23/36048875 винесено податкове повідомлення-рішення від 27.10.2010 року № 0012732305, яким до ТОВ «Компанія «Титул Групп» застосовано штрафні санкції у розмірі 1032, 00 грн. за порушення ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року № 265/95ВР.

На підставі акту перевірки від 28.02.2011 № 0215/26/59/23/36048875 винесено податкові повідомлення-рішення:

08.06.2011 року згідно акту перевірки 3 0215/26/59/23/36048875 прийнято податкове повідомлення рішення від 31.05.2011 року № 0006842305, яким до відповідача було застосовано штрафні санкції у розмірі - 490,00грн.;

08.06.2011 року згідно акту №0215/26/59/23/36048875 прийнято податкове повідомлення рішення від 14.03.2011 року № 00020323205, яким до відповідача було застосовано штрафні санкції у розмірі - 1,00грн.;

12.01.2012 року згідно акту перевірки № 0215/26/59/23/36048875 від 28.02.2011 року прийнято податкове повідомлення рішення від 14.03.2011 року № 0002022305, яким до відповідача було застосовано штрафні санкції у розмірі - 20 215,00грн.;

12.01.2012 року згідно акту перевірки № 0215/26/59/23/36048875 від 28.02.2011 року прийнято податкове повідомлення рішення від 14.03.2011 року № 0002012305, яким до відповідача було застосовано штрафні санкції у розмірі - 2 011,00грн.;

На підставі акту перевірки № 304/15-235/1502/36048875 від 08.07.2011 року винесено податкове повідомлення-рішення від 11.07.2011 року № 93091502/0, яким до ТОВ «Компанія «Титул Групп» застосовано штрафні санкції у розмірі 21,39 грн. за порушення п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки № 675/15-218/15-02/36048875 від 03.10.2011 року винесено податкове повідомлення-рішення від 10.10.2011 року № 137611502, яким до ТОВ «Компанія «Титул Групп» застосовано штрафні санкції у розмірі 170,00 грн. На підставі акту перевірки № 51/15-30/36048875 від 05.04.2012 винесено податкове повідомлення-рішення від 05.04.2012 № 8061530, яким до ТОВ «Компанія «Титул Групп» застосовано штрафні санкції у розмірі 4080,00 грн. за порушення пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 223.2 ст. 223 Податкового кодексу України за платежем: «збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства».

На підставі акту перевірки № 49/15-30/36048875 від 05.04.2012 винесено податкове повідомлення-рішення від 05.04.2012 № 8051530, яким до ТОВ «Компанія «Титул Групп» застосовано штрафні санкції у розмірі 1020,00 грн. за порушення пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 223.2 ст. 223 Податкового кодексу України за платежем: «податок на прибуток».

На підставі акту перевірки № 50/15-30/36048875 від 05.04.2012 винесено податкове повідомлення-рішення від 05.04.2012 № 8041530, яким до ТОВ «Компанія «Титул Групп» застосовано штрафні санкції у розмірі 3060,00 грн. за порушення пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 223.2 ст. 223 Податкового кодексу України за платежем: «податок на додану вартість».

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наведені позивачем в позовній заяві обставини підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про наявність податкового боргу з ПДВ у сумі 34413,53 грн., який на дату звернення позивача до суду не сплачений.

Як вбачається з матеріалів справи, сума податкового зобов'язання, визначена податковим органом до стягнення, виникла у зв'язку з порушенням відповідачем норм податкового законодавства.

Пунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України закріплено обов'язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Зважаючи на те, що сума податкового зобов'язання, погашена у встановлений законом строк не була, виходячи з положень пп. 14.1.175 ПКУ, набула статусу податкового боргу.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95-99 Податкового кодексу України. Зазначені норми визначають перелік заходів, що можуть вживатися податковим органом до платника податків з метою погашення податкового боргу, зокрема стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 Податкового кодексу України).

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно із п. 95.1 ст. 95 ПК орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 ПК стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Згідно з п.п. 20.1.18 пункту 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України визначено право органів державної податкової служби у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо стягнення податкового боргу, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З матеріалів справи вбачається, що з метою встановлення наявності у відповідача зареєстрованого за ним рухомого та/або нерухомого майна позивачем здійснено запити 22.03.2011 р. № 4096/10/24-120 до Управління ДАІ ГУ МВС України у м. Києві та до Київського міського БТІ від 12.03.2011 року № 4148/10/24-120. Проте, ДПІ не виявлено рухомого чи нерухомого майна за відповідачем.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки податковим органом виконано всі необхідні дії по стягненню податкового боргу, які передбачені чинним законодавством.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача 1032,00 грн. за порушення ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95ВР, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Згідно з ч.1 ст. 239 Господарського кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання таку адміністративно-господарську санкцію як адміністративно-господарський штраф.

Статтею 241 Господарського кодексу України передбачено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 цього Кодексу.

З урахування викладеного, штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за своєю правовою природою є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні приписів статей 238, 239 та 241 Господарського кодексу України, а отже, повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягнення суми заборгованості у розмірі 1032,00 грн. за порушення ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95ВР, яка виникла у зв'язку з винесенням податкового повідомлення-рішення від 27.10.2010 № 0012732305 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кампанія «Титул Груп» про надання дозволу на стягнення коштів за податковим боргом з рахунків платника податків - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Суддя Беспалов О.О.

Суддя Парінов А.Б.

Повний текст ухвали виготовлено 16 квітня 2013 року

.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.