Постанова № 30864554, 09.04.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 р. м. Вінниця

Справа № 802/935/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Чабан Вікторії Вікторівни,

представників позивача: Салтинського С.С., Парухи В.В.,

представника відповідача: Опалко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Домінанта-конст" до Вінницької об'єднаної Державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство "Домінанта - конст" ( далі - ПП "Домінанта - конст", позивач ) з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області ДПС України (далі - Вінницька ОДПІ, відповідач ) про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, суперечать законодавству з питань оподаткування та фактичним обставинам справи.

Позивачем зазначено, що, на підставі акта перевірки №2697/22-05/34272548 від 30.10.2012 року, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000902330 від 30.11.2012 року, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 283021,00 грн., в тому числі за основним платежем - 232833,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 50188,00 грн. Як зазначено в висновках акта перевірки, підприємством порушено п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.2 ст. 200 та п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту за листопад 2010 року - березень 2011 року, листопад 2011 року та, відповідно, заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет. Проте, такі висновки відповідача, на думку позивача, є необґрунтованими та безпідставними.

Не погоджуючись з зазначеними висновками податкової інспекції, позивач також вказує на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновків, що контрагент позивача - ТОВ "Білдальянс" - ніби - то створений лише з метою формування сумнівного податкового кредиту, в зв"язку з чим фінансово - господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Білдальянс" не спрямовані на реальне настання юридичних наслідків, що, в свою чергу, призвело до завищення позивачем суми податкового кредиту.

Враховуючи наведене, позивач вважає, що податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0000902330 від 30.11.2012 прийняте відповідачем є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки господарські операції, вчинені відповідно до укладених між позивачем та ТОВ "Білдальянс" договорів, є реальними та підтверджуються належними первинними документами.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та пояснення надані в судовому засіданні, просили адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, надавши суду письмові заперечення (а.с.167-169), в яких вказала, що встановлені перевіркою порушення податкового законодавства в дійсності мали місце. Як зазначила представник відповідача, відсутність у контрагента позивача - ТОВ "Білдальянс" основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для здійснення відповідного виду діяльності, та відсутність товариства за місцем реєстрації свідчать про те, що вказаний суб'єкт господарювання має всі ознаки підприємства створеного з метою формування "сумнівного" податкового кредиту. Отже, позивачем перераховувались кошти без мети настання передбачених наслідків, виключно з метою заниження об"єкту оподаткування, несплати податків, в зв"язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Таким чином, Вінницька ОДПІ, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяла згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому, на думку представника відповідача, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, приватне підприємство "Домінанта - конст" зареєстровано, як юридична особа, 21.03.2006 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 145424 (а.с. 148), та являється платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 01862601 від 12.04.2006 року (а.с. 153).

Відповідно до статті 3 Статуту ПП "Домінанта - конст", підприємство здійснює свою господарську діяльність з метою одержання прибутку в результаті надання послуг, виробничої, наукової та комерційної діяльності. Основним видом діяльності підприємства є діяльність у сфері будівництва та пов'язаних з ним робіт та послуг (а.с. 149, 150-152).

В період з 17.10.2012 року по 23.10.2012 року Вінницькою ОДПІ, відповідно до наказу від 17.10.2012 року № 2620/22, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Домінанта - конст" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Білдальянс" за листопад, грудень 2010 року, січень, лютий, листопад 2011 року.

Результати перевірки оформлено актом від 30.10.2012 року № 2697/22-05/34272548 (а.с.8-27).

Відповідно до висновків, викладених в зазначеному акті, в ході перевірки встановлено порушення позивачем:

1. п. 198.6 ст. 198 та п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ПП «Домінанта - Конст» завищено суму податкового кредиту на 232833 грн., в т.ч. за:

- листопад 2010 р. (вх. від 20.12.2010 р. №273209) в сумі 55000 грн.;

- грудень 2010 р. (вх. від 20.01.2011 р. №310233) в сумі 89083 грн.;

- січень 2011 р. (вх. від 21.02.2011 р. №14462) в сумі 35184 грн.;

- лютий 2011 р. (вх. від 18.03.2011 р. №50530) в сумі 5985 гри.;

- березень 2011 р. (вх. від 20.04.2011 р. №123085) в сумі 19248 грн.;

- листопад 2011 р. (вх. від 19.12.2011 р. №9012605327) в сумі 28333 грн.;

2. п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.2 ст. 200 Податкового Кодексу України, в результаті чого ПП «Домінанта - Конст» занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 232833 грн.. в т.ч. :

- у податковій декларації з ПДВ за листопад 2010 р. (вх. від 20.12.2010 р. №273209) в сумі 55000 грн.;

- у податковій декларації з ПДВ за грудень 2010 р. (вх. від 20.01.2011 р. №310233) в сумі 89083 грн.;

- у податковій декларації з ПДВ за січень 2011 р. (вх. від 21.02.2011 р. №14462) в сумі 35184 грн.;

- у податковій декларації з ПДВ за лютий 2011 р. (вх. від 18.03.2011 р. №50530) в сумі 5985 грн.;

- у податковій декларації з ПДВ за березень 2011 р. (вх. від 20.04.2011 р. №123085) в сумі 19248 грн.;

- у податковій декларації з ПДВ за листопад 2011 р. (вх. від 19.12.2011 р. №9012605327) в сумі 28333 грн.

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для вищенаведених висновків та для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення слугувало відображене в акті перевірки № 2697/22-05/34272548 від 30.10.2012 року судження ревізора - інспектора про те, що господарські операції між ПП "Домінанта - конст" та ТОВ "Білдальянс" не спричиняють реального настання правових наслідків, у зв'язку з чим позивачем, на думку податкового органу, порушені вищенаведені вимоги чинного законодавства України.

Як вбачається з акту перевірки, до такого висновку ревізор - інспектор дійшов проаналізувавши акт Броварської ОДПІ Київської області №228/22-3/36857716 від 27.04.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Білдальянс" в частині дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з березня 2010 року по лютий 2012 року, з якого вбачається, що товариство не мало матеріальних, технічних ресурсів для виконання своїх зобов'язань перед контрагентами.

Виходячи з висновку податкового органу щодо фіктивності фінансово - господарських взаємовідносин між ПП "Домінанта - конст" та ТОВ "Білдальянс", судом досліджено підстави та порядок здійснення позивачем спірних господарських операцій та встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП "Домінанта - конст " - замовник та ТОВ "Білдальянс" - підрядник здійснювалась господарська діяльність на підставі договорів на виконання підрядних робіт №26-02/11 від 02.11.2010 року, №27-02/12 від 02.12.2010 року, №28-06/12 від 06.12.2010 року, №29-04/01 від 04.01.2011 року, відповідно до яких, замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання комплексу будівельно - монтажніх робіт по будівництву «Молочного заводу м. Іллінці, вул. Коцюбинського, 1 ( а.с. 54-69).

Факт виконання робіт за вищезазначеними договорами, а саме будівельно-монтажних робіт відображених в акті перевірки (а.с. 17-18), підтверджується наступними первинними документами, дослідженими судом:

- актами приймання виконаних будівельних робіт за вищевказаними договорам: за грудень 2010 року, за листопад 2010 року, за січень 2011 року, за лютий 2011 року, за березень 2011 року, за березень 2011 року, за листопад 2011 року (а.с. 80-85, 87-95, 97-101, 103-108, 110-112, 114-120, 122-131);

- податковими накладними № 301105 від 30.11.2010 року, №211229 від 21.12.2010 року, №271204 від 27.12.2010 року, №311206 від 31.12.2010 року, №2 від 17.01.2011 року, №9 від 31.01.2011 року, № 1 від 01.02.2011 року, № 3 від 03.02.2011 року, №24 від 30.11.2011 року (а.с. 70-78);

- довідками про вартість виконаних робіт за грудень 2010 року в сумі 237 500,00 грн. (договір №28-06/12 від 06.12.2010 року), за листопад 2010 року в сумі 330 000,00 грн. (договір №26-02/11 від 02.11.2010 року), за січень 2011 року в сумі 148 600,00 грн. (договір №29-04/01 від 04.01.2011 року), за лютий 2011 року в сумі 35 910,00 грн. (договір №29-04/01 від 04.01.2011 року), за березень 2011 року в сумі 62 500,00 грн. (договір №28-06/12 від 06.12.2010 року), за березень 2011 року в сумі 296 999,81 грн. (договір №27-06/12 від 02.12.2010 року), за листопад 2011 року в сумі 285 490,00 грн. (договір №29-04/01 від 04.01.2011 року) (а.с.79, 86, 96, 102, 109, 113, 121);

- копіями банківських виписок (а.с. 132-140).

Також, всі первинні бухгалтерські документи були досліджені ревізором - інспектором та відображені в акті перевірки ( а.с. 16 ), будь - яких зауважень щодо їх оформлення не було.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07. 1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 201 Податкового кодексу України визначені основні положення щодо податкової накладної, зокрема, вказані обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної. У п.201.8 вказаної норми встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Зі змісту наведених норм законодавства, вбачається, що необхідною умовою для включення витрат платником податків, до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та до складу податкового кредиту з податку на додану вартість є, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків та підтвердження відповідними первинними документами, у тому числі податковими накладними. При цьому, наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Судом встановлено, що суми податкового кредиту з податку на додану вартість, сформованого позивачем за господарськими операціями з ТОВ "Білдальянс", підтверджуються актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних робіт, банківськими виписками, податковими накладними. При цьому, зазначені податкові накладні складені відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, містять усі обов'язкові реквізити та видані особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент видачі таких податкових накладних.

Проте, єдиним аргументом відповідача, висловленим в акті перевірки та запереченнях на адміністративний позов є те, що угоди укладені позивачем із ТОВ "Білдальянс" не спричиняють реального настання правових наслідків, спрямовані на надання податкової вигоди, внаслідок чого, на думку відповідача, операції по формуванню податкового кредиту та податкові накладні, не можуть бути підставою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених покупцем при придбанні товарів (послуг) ( а.с. 19. 167 - 169 ).

Вищезазначені аргументи податкового органу базуються на підставі акту Броварської ОДПІ Київської області №228/22-3/36857716 від 27.04.2012 року про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Білдальянс" в частині дотримання вимог податкового законодавства при формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з березня 2010 року по лютий 2012 року (копія акту міститься в матеріалах справи).

Тому, на думку відповідача, наявність у ПП "Домінанта - конст" податкових накладних, за умови встановлення факту нездійснення господарських операцій, не є безумовною підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Суд не погоджується з висновками податкового органу щодо нездійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Білдальянс", перерахування підприємством коштів без мети реального настання передбачених наслідків, а лише з метою заниження об"єкту оподаткування, та зауважує наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань станом на момент виникнення спірних правовідносин визначений Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України.

Положеннями Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. (стаття 20) та Закону України "Про державну податкову службу в Україні"№509-ХІІ від 04.12.1990р. (стаття 10) податкові органи не наділені компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства.

Відповідно до ст. 1 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, органи державної податкової служби України не наділені повноваженнями на встановлення факту нікчемності (фіктивності) правочинів або визнання їх такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам ст.ст. 626, 629, 655, 656, 662, 664 ЦК України в актах перевірок суб'єктів господарювання.

Крім того, висновки про діяльність підприємства, яка не спричиняє реального настання правових наслідків та нікчемність правочинів відноситься до виключної компетенції судів, а не податкового органу. При цьому, податкові органи не позбавлені права звернутись до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між позивачем у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентами, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це встановлено ст. 228 ЦК України.

Разом з тим, при вирішенні даного спору, суд враховує також правову позицію сформовану у даних спорах Вищим адміністративним судом України.

Так, у Інформаційному листі від 2 червня 2011 року №742/11/13-11 з метою однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України Вищий адміністративний суд України звертає увагу на таке.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Зокрема, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, у Інформаційному листі від 01.11.2011 №1936/11/13-11 ВАСУ зазначає, що для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Також в листі зазначено, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції -умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Так, в спростування тверджень податкового органу щодо безтоварності господарських операцій, позивачем надано для огляду в судовому засіданні, а судом долучено до матеріалів справи низку наступних документів: договора, акти виконаних робіт, документи про оплату.

Акти виконаних робіт підтверджують використання позивачем отриманих від контрагента послуг в подальшій господарській діяльності, а саме - на виконання договорів, укладених між позивачем ( генпідрядник ) та фірмою " Люсдорф " ( замовник ) щодо будівництва об"єкта " Реконструкція з розширенням підприємства виробництва молочної продукції м. Іллінці " ( договір № 3 від 16.03.2010 року, № 10 від 06.09.2010 та № 11 від 09.09. 2010 року, долучені до матеріалів справи ).

За отримані послуги позивачем проведено розрахунки з контрагентом. Тобто, відбулись реальні зміни майнового стану платника податків позивача.

Разом з тим, в обгрунтування доводів відповідача щодо порушення позивачем положень податкового законодавства слугувала інформація іншої податкової інспекції про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ " Білдальянс ".

З даного приводу слід зазначити що, як видно з акта перевірки, в період здійснення господарських операцій контрагент позивача мав чинну державну реєстрацію, реєстрацію платника податків та не був позбавлений прав укладати будь-які угоди у відповідності з діючим законодавством.

Так, зазначеного акту вбачається, що ТОВ "Білдальянс" взято на податковий облік в ДПІ Шевченківському районі м. Києва 02.12.2009 року, з 01.01.2012 року перебуває на обліку в Броварський ОДПІ Київської області; зареєстроване платником ПДВ від 24.02.2010 року, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, яке анульовано 06.04.2012 року ( а.с. 18 - 19 ). Тобто, на час виникнення спірних господарських правовідносин, ТОВ "Білдальянс" являлось платником ПДВ та знаходилось на податковому обліку.

Вищий адміністративний суд України у своєму інформаційному листі від 20.07.2009 року №1112/11/13-10 зокрема зазначає, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатись на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Таким чином, суд констатує, що в даному випадку господарські угоди між позивачем та ТОВ "Білдальянс" були реально виконані сторонами, кожна оподаткована господарська операція належним чином оформлена, а податкові накладні відповідають встановленим вимогам.

Отже, наявність підтверджуючих первинних документів та належним чином оформлених податкових накладних свідчать про правомірність включення ПП "Домінанта - конст" сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а тому збільшення відповідачем суми грошового зобов"язання позивача з податку на додану вартість є протиправним.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовна вимога щодо скасування податкового повідомлення - рішення форми " Р " № 0000902330 від 30.11.2012 року є обгрунтованою, відповідає фактичним обставинам справи, встановленим судом, підтверджена належними доказами, а тому підлягає задоволенню.

В той же час, що стосується вимоги позивача про визнання протиправними дій Вінницької об"єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, то суд зазначає наступне.

Результатом оскаржуваних позивачем дій стало прийняття відповідачем рішення у формі податкового повідомлення - рішення. При оскарженні такого рішення, суд перевіряє правомірність дій щодо його винесення (прийняття) і у випадку встановлення протиправності в таких діях, скасовує відповідне рішення. Вказане свідчить про те, що скасування рішення охоплює в собі й визнання протиправними дій при його прийнятті, а тому питання протиправності дій, у даному випадку, окремого окреслення судовим рішенням не потребує.

Таким чином, суд приходить до висновку, що адміністративний позов обгрунтований не в повній мірі, відтак підлягає частковому задоволенню в межах вимоги позивача щодо скасування податкового повідомлення - рішення, в той же час в задоволенні вимоги позивача щодо визнання протиправними дій Вінницької об"єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби слід відмовити.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зауважує, що в ході судового розгляду справи позивачем доведено ті обставини, на яких грунтуються його вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, в той час, як відповідач не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується частиною 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Таким чином, суд присуджує приватному підприємству " Домінанта - Конст " з Державного бюджету України здійснені ним документально підтверджені судові витрати (судовий збір ) в сумі 1147,00 грн.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми " Р " № 0000902330 від 30.11.2012 року, прийняте Вінницькою ОДПІ Вінницької області ДПС України щодо приватного підприємства " Домінанта - Конст ".

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства " Домінанта - Конст " понесені судові витрати ( судовий збір ) в сумі 1147,00 грн. ( одна тисяча сто сорок сім гривень 00 коп. ).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна