Рішення № 3086426, 17.02.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.09 Справа№ 9/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.

При секретарі Марочканич І. О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Метал Холдинг Львів”, м. Львів,

До відповідача: Приватного підприємства „Комплект-плюс”, м. Львів,

Про стягнення з відповідача - Приватного підприємства „Комплект-плюс” на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Метал Холдинг Львів” суми 45 198,99 грн., в т.ч., 35 447 грн. 20 коп. –основна заборгованість, 5 517 грн. 32 коп. –пеня, 3 544 грн. 72 коп. –штраф, 689 грн. 75 коп. –три відсотка річних та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Василевський Р.Й., за довіреністю № 7 від 15.01.2009 р.,

Від відповідача: Волошин І.І. - директор.

Сторонам роз»яснино права і обов»язки передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема право відводу судді. Заяв та клопотань про відвід судді не заявлено.

Сторони не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами, про що подали письмове клопотання.

Суть спору: розглядається справа за позовом позивача Товариства з обмеженою відповідальністю „Метал Холдинг Львів”, м. Львів, до відповідача: Приватного підприємства „Комплект-плюс”, м. Львів, про стягнення з відповідача - Приватного підприємства „Комплект-плюс” на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Метал Холдинг Львів” суми 45 198,99 грн., в т.ч., 35 447 грн. 20 коп. –основна заборгованість, 5 517 грн. 32 коп. –пеня, 3 544 грн. 72 коп. –штраф, 689 грн. 75 коп. –три відсотка річних та стягнення судових витрат.

Ухвалою суду від 23.01.2009 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 17.02.2009 року, про що сторони були належним чином, під розписку: повідомлені: Позивач –27.01.09р., а Відповідач –26.01.09р., про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованими кореспонденціями відповідно № 3955135, № 3955127 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень –в матеріалах справи).

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просить стягнути з відповідача на свою користь: основний борг в сумі 35 447,20 грн., штраф у розмірі 3544 грн. 72 коп., який нараховано відповідно до п. 6.3. договору, три відсотка річних в сумі 689,75 грн., пояснив, що за деякими накладними, позивачем нарахована пеня за 261, 237, 219, 212, 211 дні, що суперечить частині 6 статті 232 ГК України, тому просить стягнути з відповідача пеню відповідно до вимог чинного законодавства у розмірі 4270 грн. 41 коп., а не 5517 грн. 32 коп., як зазначено у позовній заяві, тобто за 183 дні прострочення платежу. Письмової заяви про уточнення позовних вимог суду не представив.

Представник відповідача письмового відзиву на позовну заяву не представила, в судовому засіданні позовні вимоги позивача визнала в повному обсязі, про що надала усні пояснення та зазначила, що заборгованість склалася через відсутність у відповідача коштів, так як контрагенти відповідача не розрахувалися з ПП «Комплект-плюс».

Справа розглядається за правилами статті 75 ГПК України –за наявними у ній матеріалами.

В ході розгляду справи судом ВСТАНОВЛЕНО.

Між позивачем та відповідачем, 09.01.2008 р. був укладений договір купівлі-продажу № 008/08.

Умовами зазначеного договору передбачено, що продавець зобов»язується продати та передати у власність покупця металопрокат ( далі за договором –продукція), а покупець зобов»язувався прийняти продукцію від продавця та оплатити її загальну вартість на умовах договору ( п. 1.1. договору).

Згідно п. 4.1. договору купівлі-продажу, розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця на підставі виставлених продавцем рахунків-фактур на кожну окрему партію продукції, та здійснює повну оплату вартості кожної партії продукції протягом 10 (десяти) банківських днів з дати поставки відповідної партії ( п. 4.2. договору).

На виконання п. п. 1.1., 1.2., 2.1., 3.1.-3.4. договору купівлі-продажу № 008/08 від 09.01.2008 року, позивач, у квітні - червні 2008 року поставив відповідачу товар на загальну суму 83 894,98 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-0002687 від 08.04.2008 р. на суму 49 334,14 грн., № РН-0002770 від 10.04.2008 р. на суму 637,56 грн., № РН-0002966 від 15.04.2008 р. на суму 637,56 грн., № РН-0003533 від 08.05.2008 р. на суму 30 419,94 грн., № РН-0004155 від 27.05.2008 р. на суму 568,80 грн., № РН-0004803 від 03.06.2008 р. на суму 269,72 грн. та № РН-0004845 від 04.06.2008 р. на суму 2 027,26 грн.

Відповідач отримав продукцію за довіреностями: серії ЯОП № 613161 від 08.04.2008 р., серії ЯОП № 613164 від 08.04.2008 р., серії ЯОП № 613170 від 27.05.2008 р., через Волошин Ірину Іванівну (паспорт серії КС № 034054 виданий 4 липня 2002 року Галицьким РВ УМВСУ м. Львова).

В період з 22.05.2008р. по 30.12.2008р. відповідач погасив заборгованість за поставлений товар, частково, в сумі 48 447,78 грн.

На час подання позивачем позовної заяви в суд, заборгованість відповідача перед позивачем складає 35 447,20 грн. ( 83894,98 грн. –48447,78 грн.).

З метою врегулювання спору у досудовому порядку, 16.10.2008 року позивач направив відповідачу претензію за № 69 від 10.10.2008 року, рекомендованою поштою № 1017/1516676 від 16.10.2008 р.

Претензія позивача залишена відповідачем без реагування.

Згідно ст. 207 Цивільного Кодексу України, такі договори купівлі-продажу вважаються укладеним в письмовій формі, оскільки є письмові документи з фіксацією істотних умов договору - предмету договору, ціни та асортименту товару, сторін договору.

Крім того, згідно статті 334 Цивільного Кодексу України, такий момент передачі товару є моментом набуття відповідачем права власності на такий товар. Саме з часу отримання товару відповідачем до нього переходять всі права щодо придбаного товару та обов'язки щодо сплати його ціни.

Стаття 692 Цивільного Кодексу України передбачає сплату ціни товару після його прийняття в повному обсязі.

Абзац 2 ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України передбачає виконання зобов'язання після настання події (в нашому випадку - передачі товару), зобов'язання підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.

Згідно з частиною 3 даної статті, сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

В нашому випадку господарське зобов”язання виникло з господарського договору.

Стаття 175 ГК України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти —юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми —юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

Частиною цієї статті встановлено, що зобов'язання майнового характеру, що виникають між суб'єктами господарювання та негосподарюючими суб'єктами —громадянами, не є господарськими і регу люються іншими актами законодавства.

Згідно частини 4 зазначеної статті, суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 статті 216 ГК України передбачено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частиною 3 статті 216 ГК України визначено, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

Стаття 217 ГК України передбачає, що господарські санкції є правовим засобом відповідальності у сфері господарювання, а саме, частиною 1 цієї статті визначено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання,

в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті визначено, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання (частина 1 цієї статті), а частиною 2 зазначеної статті визначено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Обставин, які б підтверджували ситуацію, що склалася у відповідача згідно вимог частини 2 статті 218 ГК України, відповідач суду не представив.

Відтак, виходячи з вимог статті 219 ГК України, за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь штраф в сумі 3544 грн. 72 коп., який нараховано у відповідності до п. 6.3. Договору.

Пунктом 6.3. Договору передбачено, що окрім пені, зазначеної в п. 6.2. договору, за несвоєчасну оплату вартості продукції покупець сплачує продавцю, на його вимогу, штраф у розмірі 10% від несвоєчасно сплаченої суми.

Розмір штрафу нараховано у сумі 3544 грн. 72 коп. (10% від вартості неоплаченого товару у розмірі 35447,20 грн. – розрахунок розміру штрафу приведений у тексті позовної заяви).

Крім того позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 5 517 грн. 32 коп., яка нарахована відповідно до п. 6.2 Договору купівлі-продажу № 022/08 від 10.01.2008р.

Пунктом 6.2. договору, сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Правильність розрахунку пені була перевірена в судовому засіданні, відтак з’ясовано, що розмір пені нараховано позивачем з порушенням частини 6 статті 232 ГК України.

Так, частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

Позивачем за накладною № РН-0002687 нарахував пеню у розмірі 151 грн. 11 коп. –за 261 день, за накладною № РН-0002770 нарахував пеню у розмірі 109 грн. 41 коп. за 261 день строчення оплати, за накладною № РН-0002966 –за 261 день, за накладною № РН-0003533 – за 237 днів, за накладною № РН-0004155 - за 219 днів, за накладною № РН-0004803 - за 212 дні та за накладною № РН-0004845 - за 211 день, що як зазначено вище, суперечить частині 6 статті 232 ГК України.

Перерахований розмір пені за вищевказаними накладними за 183 дні прострочення платежу від суми боргу за кожною накладною, з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на у період за який нараховується пеня, складає відповідно: за накладною № РН-0002687 перерахований розмір пені = 106 грн. 55 коп. (998,36 грн. х 24%) : 365 днів року х 183 днів прострочення платежу), а не 152,11 грн.; за накладною № РН-0002770 –76,71 грн., а не 109,41 грн.; , за накладною № РН-0002966 –76 грн. 71 коп., а не 109,41 грн.; за накладною № РН-0003533 –3360 грн. 39 коп., а не 4740,51 грн., за накладною № РН-0004155 –відповідно 68 грн. 44 коп., а не 81,90 грн.; за накладною № РН-0004803 - відповідно 32 грн. 45 коп., а не 37,59 грн. та за накладною № РН-0004845 – 243 грн. 93 коп., а не 281 грн. 26 коп., як зазначено у позовній заяві.

Перерахований в судовому засіданні, загальний розмір пені, в т.ч. за накладними №№ РН-0002687 та № РН-0002770 за якими пеня нарахована відповідно за 7 днів та 5 днів + за вищевказаними накладними, розмір пені яких перераховано, складає суму 4270 грн. 41 коп. (3,39 грн. + 106,55 грн. + 76,71 грн. + 76,71 грн. + 3360,39 грн. + 68,44 грн. + 32,45 грн. + 243,93 грн.).

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь три відсотка річних в сумі 689 грн. 75 коп., які нараховано відповідно до ст. 625 ЦК України (Розрахунок трьох відсотків річних приведений у тексті позовної заяви).

Правильність розрахунку трьох відсотків річних була перевірена в судовому засіданні, відповідає розрахунку наведеному позивачем у тексті позовної заяви, від так позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на свою користь трьох відсотків річних у розмірі 689 грн. 75 коп. підлягає до задоволення.

Суд заслухав пояснення представників позивача та відповідача, оглянув та дослідив подані сторонами докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення частково.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4-3, 32 –34, 43, 44 –49, 69, 75, 82 –85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовільнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Комплект-плюс” (п. і. 79005, місто Львів, вулиця Кирила і Мефодія, 23/4, код ЄДРПОУ 30274761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Метал Холдинг Львів” (п. і. 79034, місто Львів, вулиця Навроцького, 1а, код ЄДРПОУ 33286209) 35 447 грн. 20 коп. основного боргу, 4 270 грн. 41 коп. пені, 3 544 грн. 72 коп. штрафу, 689 грн. 75 коп. відсотків річних, 439 грн. 52 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

Суддя