Рішення № 30863890, 18.04.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2013 р.Справа № 922/818/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Федоровой К.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньторгхліб", м. Луцьк до Приватного акціонерного товариства "Хлібозавод "Салтівський", м. Харків про стягнення коштів у сумі 104799,41 грн. за участю представників:

позивача - Гончарук Н.М., довіреність № 01/08-12 від 01.08.2012 року, після перерви не з'явився

відповідача - Швидка А.П., довіреність від 04.02.2013 року, після перерви не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення коштів у сумі 104799,41 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договором безпроцентної позики № 02/12-10 від 02.12.2010 року, з урахуванням чого просить суд стягнути з відповідача борг у розмірі 85066,43 грн., 3 % річних в розмірі 12401,73 грн. та індекс інфляції в розмірі 12401,73 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 лютого 2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/818/13-г та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 02 квітня 2013 року о 10:40.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 квітня 2013 року клопотання позивача та відповідача про відкладення розгляду справи задоволено та розгляд справи відкладено на 16 квітня 2013 року о 12:40.

16 квітня 2013 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх. № 14704), в якій позивач зазначив, що в процесі звіряння взаємних розрахунків заборгованість відповідача відкоригована (зменшена) на суму 5000,00 грн., зазначену грошову суму відповідач сплатив 03.07.2012 року, на підставі чого позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 80066,43 грн., 3 % річних в розмірі 7657,86 грн., індекс інфляції в розмірі 12326,66 грн. та судові витрати. Також, в вищенаведеній заяві позивач зазначає про зміну назви відповідача із Закритого акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський" на Приватне акціонерне товариство "Хлібзавод "Салтівський".

16 квітня 2013 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх. № 14705), в якій позивач зазначає про те, що підставою для зменшення є нові обставини, а саме наявність у відповідача угоди про переведення боргу в сумі 50000,00 грн. від 17.09.2012 року, на підставі чого, позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 30066,43 грн., 3 % річних в розмірі 6790,74 грн., індекс інфляції в розмірі 12226,66 грн. та понесені судові витрати.

16 квітня 2013 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача надійшов відзив на позову заяву (вх. № 14706) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Позивач в призначене судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав з врахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог та заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, з метою звіряння розрахунків.

Відповідач в призначене судове засідання з'явився, проти позову заперечив, вказав про те, що позивачем безпідставно пред'явлено позов в частині стягнення заборгованості в розмірі 55000,00 грн., оскільки частина суми боргу в розмірі 5000,00 грн. була сплачена відповідачем ще 03.07.2012 року, а відповідно до угоди про переведення боргу від 17.09.2012 року, борг у розмірі 50000,00 грн. було погашено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Крім того, відповідач в засіданні вказав про часткову сплату 15 квітня 2013 року суми основного боргу в розмірі 3000,00 грн., на підставі чого, з метою надання доказів часткової сплати заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши усне узгоджене клопотання сторін про відкладення розгляду справи, суд задовольнив його шляхом оголошення перерви в судовому засіданні до 18 квітня 2013 року до 10:40, відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

18 квітня 2013 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача надійшов додатковий відзив (вх. № 14767) з платіжним дорученням від 15.04.2013 року на суму 3000,00 грн. Надані відповідачем документи досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

18 квітня 2013 року після перерви розгляд справи було продовжено.

В судове засідання, після перерви, представники позивача та відповідача не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, про розгляд справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог (вх. № 14705 від 16.04.2013 року), враховуючи приписи ст. 22 ГПК України, суд прийняв її до розгляду та розглядає справу в подальшому з її врахуванням.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, суд встановив наступне.

02 грудня 2010 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньторгхліб" (позикодавець) та відповідачем - Закритим акціонерним товариством "Хлібзавод "Салтівський" (позичальник) було укладено договір безпроцентної позики № 02/12-10 (далі-Договір), відповідно до умов якого позикодавець (позивач) передає у власність позичальнику (відповідачу) грошові кошти в розмірі, встановленому договором, а позичальник (зобов'язується) повернути їх позикодавцю (позивачу).

Відповідно до п. 2.1 сума позики за договором становить 325066,43 грн.

Позикодавець перераховує суму позики в безготівковому порядку на поточний рахунок позичальника (відповідача) (п. 3.1 Договору).

Пунктом 4. 1 Договору сторони погодили графік, відповідно до якого відповідачем здійснюється повернення позики:

1. 100000,00 грн. до 15.12.2010 року;

2. 100000,00 грн. до 15.01.2011 року;

3. 100000,00 грн. до 15.02.2011 року;

4. 25066,43 грн. до 15.03.2011 року;

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вищезазначеного договору безпроцентної позики № 02/12-10 від 02 грудня 2010 року, позивач перерахував на банківський рахунок відповідача грошові кошти на загальну суму 325066,43 грн., а саме: платіжним дорученням № 374 від 14 грудня 2010 року грошові кошти на загальну суму 52000,00 грн. та платіжним дорученням № 394 від 16 грудня 2010 року грошові кошти на загальну суму 273066,43 грн. (арк. справи 13-14).

Відповідач, в свою чергу, належним чином не виконав свої договірні зобов'язання, грошові кошти в строки, встановлені п. 4.1 Договору від 02.12.2010 року, позивачу повернув з порушення строків, передбачених умовами Договору, на підставі чого позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 30066,43 грн. (арк. справи 64).

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії платіжного доручення № 408098342, відповідач 15 квітня 2013 року перерахував на рахунок позивача грошові кошти на загальну суму 3000,00 грн.

За таких обставин, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню відповідно до п.1.1 ст. 80 ГПК України (відсутній предмет спору), оскільки сума боргу в розмірі 3000,00 грн. сплачена відповідачем після подання даної позовної заяви до господарського суду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 34 ГПК України, суд вважає, що позивач надав належні докази для підтвердження своїх вимог стосовно основної суми заборгованості в розмірі 27066,43 грн.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача, 3% річних у розмірі 6790,74 грн. та інфляційні нарахування на сумму заборгованості у розмірі 12226,66 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань у розмірі 12226,66 грн. (арк. справи 65) суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 6790,74 грн. (арк. справи 66), суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки нарахований невірно, на підставі чого, задоволенню підлягає сума нарахування 3 % річних від простроченої суми в розмірі 6782,65 грн., в частині стягнення 8,09 грн. суд відмовляє, у зв'язку з невірним нарахуванням.

Наведені обставини є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 610, 612, 1046 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 49, 75, п. 1.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський", 61153, м. Харків, вул. Гвардійців - Широнінців, буд. 1 (р/р 2600801315173 в ПАТ АКБ "Базис" м. Київ, МФО 351760, р/р 26004300001864 в АТ "Златобанк", МФО 380612, код ЄДРПОУ 31340536) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньторгхліб", 43023, Волинська область, м. Луцьк, вул. Карбишева, 1, (код ЄДРПОУ 37128826) - 27066,43 грн. основного боргу, 12226,66 грн. індексу інфляції, 6782,65 грн. 3 % річних, 1720,22 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 3 % річних в розмірі 8,09 - відмовити.

В частині стягнення 3000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

Повне рішення складено 23.04.2013 р.

Суддя Жиляєв Є.М.