Постанова № 30863753, 28.03.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2013 р. (16:00) Справа №801/1771/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., за участі секретаря судового засідання Магері М.В., представника відповідача - Бронікової К.В., довіреність від 07.02.2013р. №4, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим

про визнання незаконними дій та бездіяльності, спонукання до виконання певних дій, визнання незаконною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) про визнання незаконними дій та бездіяльності із ненадання відповіді позивачу на заяву від 16.03.2011 року про зарахування або відмову в зарахуванні сплаченого єдиного соціального внеску в 2010 році в рахунок платежів 2011 року; визнання незаконними дій та бездіяльності із не зарахування сплачених сум у 2010 році за квитанцією №645 від 14.12.2010 року - 200,00 грн., за квитанцією №227 від 16.12.2010 року - 30,00 грн., квитанцією від 29.12.2010 року №239 - 200,00 грн., загалом по єдиному податку на 2011 рік - 430,00 грн. в рахунок платежів єдиного соціального внеску за 2011 рік, що становить в сумі 180,60 грн.; про зобов'язання зарахувати на особовий рахунок позивача сплачені у 2010 році 180,60 грн. в рахунок платежів єдиного соціального внеску за 2011 рік; визнання протиправною та скасування вимоги №ф311 від 07.02.2013 року про сплату боргу в розмірі 180,21; визнання протиправною та скасування рішення №183 від 13.03.2013 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 18,02 грн. та нарахування пені в розмірі 4,14 грн.

Позовні вимоги мотивовані не перерахуванням відповідачем сплачених відповідачем сум у грудні 2010 року в рахунок платежів єдиного соціального внеску за 2011 рік, у зв'язку з чим позивачу виставлена вимога про сплату боргу та прийнято рішення про застосування фінансових санкцій та нарахована пеня.

Ухвалами суду від 07.03.2013 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 28.03.2013 року позовну заяву в частині позовних вимог про визнання незаконними дій та бездіяльності з ненадання відповіді позивачу на заяву від 16.03.2011 року про зарахування або відмову в зарахуванні сплаченого єдиного соціального внеску в 2010 році в рахунок платежів 2011 року залишено без розгляду.

Представник позивача у судове засідання не з'явився про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином - судовою повісткою, надав письмове пояснення по суті спору.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував, пояснив, що позивачу 11.03.2011 року та 14.03.2011 року були надані відповіді, відповідно до яких зайво сплачені кошті на рахунки відповідача, відкриті в ВАТ "Державний ощадний банк України", на підставі заяви можуть бути зараховані на відповідні рахунки відповідача, відкриті в органах Державного казначейства України, в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернути. При наданні відповідей відповідач керувався спільним листом Пенсійного фонду України від 14.02.2011 року №2634, Державної податкової адміністрації від 14.02.2011 року №3986/7/19-09-0117/165 "Щодо надходжень єдиного податку з 01.01.2011 року", яким було дозволено нарахування зайво нарахованого єдиного податку в рахунок сплати єдиного соціального внеску, проте зазначений лист було відкликано спільним листом Пенсійного фонду України, Державної податкової адміністрації від 20.05.2011 року, у зв'зку з чим перерахунок не був проведений та внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість зі сплати єдиного внеску.

Згідно ч.6 ст.71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу на основі наявних в ній доказів за відсутністю не з'явившихся представника позивача, відповідача.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Позивач у справі є фізичною особою-підприємцем, як платник податків за спрощеною системою оподаткування був до 01.01.2011 року страхувальником і платником страхових внесків у розумінні Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) та є платником єдиного внеску з 01.01.2011 року у розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464).

У період до 01.01.2011 року порядок оплати єдиного податку був передбачений Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» № 727 від 03.07.1998 року та Порядком видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.10.99р. №599 (далі - Порядок № 599).

Відповідно до п. 2 вказаного Указу, суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: - до місцевого бюджету - 43 відсотки; - до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; - на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (далі - ПК України), відповідно до п. 1 Підрозділу 8 Розділу XX якого, були встановлені особливості справляння єдиного податку.

Так, зазначеним пунктом ПК України встановлено, що з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва, Указ Президента України від 3 липня 1998 року N 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (з наступними змінами) та абзаци шостий - двадцять восьмий пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" застосовується з урахуванням таких особливостей:

- нарахування, обчислення та сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються суб'єктами малого підприємництва, які сплачують єдиний податок відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (з наступними змінами) або фіксований податок відповідно до абзаців шостого - двадцять восьмого пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", у порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування";

- єдиний податок або фіксований податок сплачується на рахунок відповідного бюджету в розмірі частини єдиного податку або фіксованого податку, що підлягають перерахуванню до цих бюджетів відповідно до норм Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (з наступними змінами) та Закону України "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 30 - 31, ст. 195) (крім єдиного податку, який сплачується у січні 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року). При цьому розподіл коштів єдиного податку або фіксованого податку на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або до Пенсійного фонду України Державним казначейством України не здійснюється.

Враховуючи наведені положення ПК України, Кабінетом Міністрів України постановою № 1196 від 27.12.2010 року були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 року № 507 "Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727", а саме п. 6 постанови викладений у такій редакції: розподіл сплачених суб'єктом малого підприємництва сум єдиного податку Державною казначейською службою не здійснюється, суб'єкт малого підприємництва сплачує 43 відсотки нарахованого єдиного податку на рахунки відповідного бюджету; 57 відсотків нарахованого єдиного податку на рахунки органів Пенсійного фонду України як частину суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що з 01.01.2011 р. платники єдиного податку, здійснюючи оплату єдиного податку за звітні періоди 2011 р., мають сплачувати частку єдиного податку, а саме у розмірі 43 % від ставки такого податку, на рахунки місцевого бюджету. При цьому, сплата частини єдиного податку у розмірі 43 % має відбуватись в порядку та строки, визначені Указом № 727, з урахуванням положень Порядку № 599. Сплата 57 % нарахованого єдиного податку має сплачуватись платниками на рахунки органів ПФУ як частина суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому, сплата 57 % ставки єдиного податку як частина суми єдиного внеску має відбуватись в порядку та строки, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010р. (далі - Закон № 2464), відповідно до положень якого, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць.

Позивачем в грудні 2010 року, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України, було сплачено суму єдиного податку на підприємницьку діяльність, а саме квитанцією №645 від 14.12.2010 року здійснено сплату у розмірі 200,00 грн., квитанцією №227 від 16.12.2010 року здійснено сплату у розмірі 30,00 грн.; квитанцією №231 від 29.12.2012 року здійснено сплату у розмірі 200,00 грн. (а.с.6-7).

16.02.2012 року позивач звернувся до Управління Державного казначейства у Красногвардійському районі Головного управління Державного казначейства України в АР Крим, Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим із листами про надання роз'яснення щодо можливості зарахування в рахунок сплати майбутніх платежів єдиного внеску суми єдиного податку, який був сплачений у грудні 2012 року та розподілений органом Державного казначейства в частині 42% на рахунок Пенсійного фонду України (а.с.8,10).

Листом від 17.02.2011 року №29-12/415 Управління Державного казначейства у Красногвардійському районі ГУ ДКУ в АР Крим повідомлено позивача, що єдиний податок, сплачений у грудні 2010 року за вищезазначеними платіжними документами до місцевого бюджету Красногвардійського району Петровської сільської ради на розподільний рахунок, відкритий у Головному управлінні Державного казначейства України в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, розподілявся управлінням платіжної системи ГУ ДКУ в АР Крим відповідно встановленим нормативам - 43 % до відповідного місцевого бюджету, 42 % в Пенсійний фонд України, 4 % до Фонду зайнятості(а.с.9).

Листами від 11.03.2011, 14.03.2011 року Управлінням Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим було повідомлено позивача про можливість на підставі поданої заяви перерахувати зайво сплачені кошти з рахунків Пенсійного фонду України, відкритих в ВАТ «Державний ощадний банк України», на відповідні рахунки органів Пенсійного фонду України, відкриті в органах Державного казначейства України, відповідно до Порядку обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 27.10.2010 року.

16.03.2011 року позивач надав до Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим заяву про перерахування на рахунок єдиного внеску загальнообов'язкового соціального страхування за лютий 2011 року суму сплаченого єдиного податку у розмірі 180,60 грн., яка в грудні 2010 року відповідно до діючого до 01.01.2011 року порядку була розподілена в частині 42% органом Державного казначейства на відкритий у 2010 році рахунок Пенсійного фонду України (а.с.15).

Відповідно до наявних в матеріалах документів та пояснень представників сторін, відповіді на вищезазначений лист позивачу не надано.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що сплачені позивачем кошти на даний час знаходяться на розрахункових рахунках Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим, які відкриті в Ощадбанку.

10.01.2012 року позивачем було здано до органу Пенсійного фонду України щорічний звіт зі сплати єдиного внеску за 2011 рік.

Посадовою особою відповідача було складено рішення №536 від 24.09.2012 року, яким встановлено прострочення платежу за період з 20.01.2012 року до 10.02.2012 року, у зв'язку з чим за несплату (неперахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування було застосовано до позивача штраф у розмірі 18,03 грн. та нарахована пеня у розмірі 3,79 грн. (а.с.22).

Листом відповідача від 26.10.2012 №8898/дп було повідомлено позивача, що сума боргу, на підставі якого прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та пені, виникла станом на 20.01.2012 року відповідно до щорічного звіту (а.с.24).

Посадовою особою відповідача було сформовано та направлено на адресу позивача вимогу від 07.02.2013 року №ф311 про сплату боргу у розмірі 180,21 грн. (а.с.25).

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як було зазначено вище, з 01.01.2011 року набрав законної сили Податковий кодекс України та Закон України "Про збір і облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно до яких з 01.01.2011 року розподілення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до Пенсійного фонду України Державним казначейством України не здійснюється. Однак, розподіл було припинено з 07.02.2011 року з дати відкриття відповідних рахунків доходів відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік».

Відповідно до наданого у спільному листі Пенсійного фонду України від 14.02.2011р. № 2634/03-20, Державної податкової адміністрації України №3986/7/19-0117/165 "Щодо надходжень єдиного податку з 01.01.2011 року" роз'яснення, яким керувався відповідач при наданні відповідей від 11.04.2011 року, 14.03.2011 року, нові рахунки для зарахування сум єдиного та фіксованого податків в органах Державного казначейства України відкрито 07.02.2011 року. У зв'язку з викладеним вище було зобов'язано управління Пенсійного фонду України у районах, містах та районах у містах до 01.03.2011 року частину сум сплаченого єдиного та фіксованого податків у грудні 2010 року та у період з 1 січня 2011 року по 7 лютого 2011 року за січень 2011 року (майбутні періоди 2011 року), спрямовану Державним казначейством України до Пенсійного фонду, зарахувати в рахунок сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Проте слід зазначити, що спільні листи державних органів - це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз'яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер.

Згідно п.13. ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003р. (чинного в редакції на момент сплати позивачем відповідних коштів у складі єдиного податку) суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків до солідарної системи повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків у порядку і в строки, визначені правлінням Пенсійного фонду.

Аналогічна норма щодо повернення або зарахування помилково або надміру сплаченого єдиного внеску передбачена пунктом 13 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності з 01.01.2011р.

При цьому, до 01.01.2011 року порядок повернення чи зарахування в рахунок майбутніх платежів суми надмірно сплачених чи помилково сплачених страхових внесків був передбачений Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року N 21-1.

Відповідно до пункту 11.17 зазначеної Інструкції (у редакції чинній до 01.01.2011 року) суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків та інших платежів (в тому числі частина єдиного та фіксованого податків, що надходить за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали відповідний особливий спосіб оподаткування) повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків.

Порядок зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення помилково сплачених коштів, було затверджено постановою Пенсійного фонду України N 21-1 від 27.09.2010р., яка набрала чинність з 01.01.2011р.

Пунктом 9 вищевказаного Порядку, помилково сплачені суми єдиного внеску та/або фінансових санкцій на неналежний рахунок органу Пенсійного фонду, перераховуються шляхом оформлення органом Пенсійного фонду розрахункового документа про перерахування коштів на відповідний рахунок органу Пенсійного фонду за заявою платника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження такої заяви.

Із наведених норм слідує, що у будь якому випадку надміру або помилково сплачені суми страхових внесків або єдиного внеску підлягають поверненню платнику або зарахуванню, за його згодою, в рахунок майбутніх платежів. При цьому, підставою для зарахування відповідних сум в рахунок майбутніх платежів є заява платника.

Суд зазначає, що ані Закон України «Про збір і облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ані Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не обмежує право органів Пенсійного фонду зараховувати надлишково сплачені суми страхових внесків, за згодою платника єдиного внеску, в рахунок погашення зобов'язань з єдиного внеску майбутніх періодів.

Посилання представника відповідача на ту обставину, що не передбачено порядку зарахування відповідних коштів, не може бути прийнято судом як докази правомірності дій відповідача, оскільки як встановлено судом, сплачені позивачем кошти дотепер знаходяться на відповідних рахунках Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим.

Відсутність порядку не може бути підставою для обмеження прав платника страхових внесків розпорядження власними коштами.

Відповідно до ст. 177 Цивільного кодексу України гроші є об'єктами цивільних прав, у тому числі права власності.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України. Відповідно до ст.ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

До моменту виникнення у позивача обов'язку щодо нарахування та сплати єдиного внеску, сплачені позивачем кошти у сумі 180,60грн. є його власністю.

Позивач розпорядився власними коштами шляхом їх зарахування в рахунок сплати єдиного внеску за лютий 2011року, надавши відповідачу заяву від 16.03.2011 року.

Слід зазначити, що саме до повноважень Пенсійного фонду віднесено право зарахування сплачених платниками страхових внесків на рахунки Пенсійного фонду України.

При цьому, відповідачем сплачені позивачем кошти не були зараховані на відповідні рахунки з єдиного внеску, що стало підставою для нарахування позивачу фінансових санкцій та пені.

Суд зауважує, що відповідачем не було надано відповіді за результатами розгляду заяви позивача від 16.03.2013 року у строки та у порядку передбаченому законом, що призвело до виникнення у позивача боргу зі сплати єдиного внеску, при наявній переплаті сум страхових внесків.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 року №393/96-ВР (тут і далі у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до ч.1 статті 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення громадян розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

На підставі викладеного, враховуючи, що листами від 11.03.2011, 14.03.2011 року Управлінням Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим було повідомлено позивача про можливість на підставі поданої заяви провести перерахунок зайво сплачених коштів та позивачем надано відповідну заяву, враховуючи ненадання відповіді про неможливість розгляду зазначеної заяви та фактичне здійснення сплати єдиного податку за січень,лютий 2011 року, керуючись визначеним у ст. 8 КАС України принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача з не зарахування сплачених сум позивачем в 2010 році за квитанцією №645 від 14.12.2010 року - 200,00 грн., за квитанцією №227 від 16.12.2010 року - 30,00 грн., квитанцією від 29.12.2010 року №239 - 200,00 грн., всього за єдиним податком на 2011 рік - 430,00 грн. в рахунок платежів єдиного соціального внеску за 2011 рік в сумі 180,60 грн. не є такою, що відповідає критеріям адміністративної процедури, які визначені у ч.3 ст.2 КАС України, зокрема щодо використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.

Фактично, протиправна бездіяльність відповідача щодо надання позивачу відповіді та не зарахування коштів позивача на відповідні рахунки зі сплати єдиного внеску, призвела до виникнення у позивача боргу з єдиного внеску за наступний період та нарахування оскаржуваним рішенням позивачу штрафних санкцій.

Оскільки в діях відповідача вбачається саме бездіяльність з не зарахування сплачених сум позивачем у 2010 році за квитанціями в рахунок платежів єдиного соціального внеску за 2011 рік, позовні вимоги, передбачені п.3 прохальної частини позовної заяви, в частині визнання незаконними дій задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що встановлено протиправну бездіяльність відповідача з не зарахування сплачених позивачем сум в 2010 році в рахунок платежів єдиного соціального внеску за 2011 рік з підстав ненадання відповіді про результати розгляду заяви, що діючим на момент виникнення спору Порядком від 27.09.2010 N 21-1 не передбачено зарахування коштів, які були сплачені до 01.01.2011 року в частині єдиного податку на погашення єдиного внеску, проте в цілому передбачено зарахування помилково сплачених сум єдиного внеску в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску; що наданими платіжними документами підтверджується фактичне здійснення позивачем оплати єдиного податку за лютий 2011 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача зарахувати на особовий рахунок позивача сплачені в 2010 році суму єдиного податку у розмірі 180,21 в рахунок платежів єдиного соціального внеску за 2011 рік є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що борг позивача у розмірі 180,21 грн. виник внаслідок бездіяльності відповідача та був фактично сплачений, суд вважає необхідним визнати протиправною та скасувати вимогу №ф311 від 07.02.2013 року про сплату боргу в розмірі 180,21 грн.; визнати протиправним та скасувати рішення №183 від 13.03.2013 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску штраф у розмірі 18,02 грн. та пені в розмірі 4,14 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, судові витрати у вигляді судового збору загальному у розмірі 149,11 грн., які сплачені до бюджету квитанцією № 284 від 13.02.2013 року у сумі 34,41 грн. (а.с.2), квитанцією №238 від 26.02.2013 року у сумі 114,24 грн. (а.с.33), а також судові витрати, пов'язані з прибуттям до суду у розмірі 42,04 грн., підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 26.03.2013 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 01.04.2013 року.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163,167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність по не зарахуванню сплачених фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 коштів у 2010 році за квитанцією №645 від 14.12.2010 року - 200,00 грн., за квитанцією №227 від 16.12.2010 року - 30,00 грн., квитанцією від 29.12.2010 року №239 - 200,00 грн., загалом по єдиному податку на 2011 рік - 430,00 грн. в рахунок платежів єдиного соціального внеску за 2011 рік, що становить всього 180,60 грн.

3. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим зарахувати на особовий рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 сплачену у 2010 році суму коштів у розмірі 180,60 грн. в рахунок платежів єдиного соціального внеску за 2011 рік.

4. Визнати протиправною і скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим №ф311 від 07.02.2013 року про сплату боргу в розмірі 180,21 грн.

5. Визнати протиправною і скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим №183 від 13.03.2013 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 18,02 грн. та нарахування пені розмірі 4,14 грн.

6. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 149,11 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим.

7. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судові витрати, пов'язані з прибуттям до суду у розмірі 42,04 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим.

8. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.