Рішення № 30863739, 15.04.2013, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/20/13

Провадження № 2\755\20\13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2013 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі

головуючої судді Яровенко Н.О.

при секретарі Зіньковська Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики посилаючись на те, що він позичив відповідачу грошові кошти в сумі 729760 грн. 90 коп., що підтверджується договором безпроцентної позики грошей від 16.02.2012 року та договором про внесення змін до зазначеного договору від 30.11.2012 року. Відповідач зобов'язався повернути грошові кошти до 03.12.2012 року. Оскільки відповідач грошові кошти не повернув, тому позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь суму боргу в розмірі 729760 грн. 90 коп., 3% річних в розмірі 837 грн. 43 коп. та сплачений судовий збір.

В судовому засіданні представник позивача збільшила позовні вимоги та просила суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 суму основного боргу в розмірі 729760 грн. 90 коп., 2189 грн. 29 коп. втрат від інфляції, 3% річних в розмірі 7977 грн. 39 коп. та сплачений судовий збір в сумі 3402 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково та пояснив, що між сторонами укладено договір безпроцентної позики від 16.02.2012 року за яким ОСОБА_2 прийняла грошові кошти в розмірі 1 198 215 грн. з обов'язковим поверненням до 10.04.2012 року. 02.07.2012 року сторони уклали договір про внесення змін до договору безпроцентної позики, яким змінили суму позики - 1 398 687 грн. 50 коп. Того ж дня, в забезпечення виконання зобов'язань, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, вартістю 559 675 грн. 30.11 2012 року відповідач сплатила суму 669 014 грн. 10 коп. в рахунок часткового погашення суми позики, в зв'язку з чим було внесено зміни до договору безпроцентної позики. Крім часткового погашення боргу, ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1. А також 25.01.2013 року відповідач уклала договір застави із ломбардом, а саме ОСОБА_2 передала у заставу автомобіль Toyota, а позивач викупив предмет застави. Отже, відповідач не заперечує про задоволення вимог позивача щодо повернення суми боргу у розмірі 99 912 грн. 50 коп. (729 760 грн. 90 коп. - 559 510 грн. (вартість квартири) - 80 070 грн. 40 коп. (різниця вартості заставленого автомобіля)).

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку.

Як вбачається з пояснень та матеріалів справи, 16 лютого 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір безпроцентної позики грошей (а.с.4), згідно якого останній взяв в борг у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1 198 215 грн. 02 липня 2012 року в п.1 договору безпроцентної позики грошей 16 лютого 2012 року щодо суми позики були внесені зміни, а саме ОСОБА_2 прийняла грошові кошти в сумі 1 398 687 грн. 50 коп. (а.с.63).

Факт отримання грошових коштів відповідачем не оспорюється.

В п. 1 договору позики сторони передбачили, що суму позики ОСОБА_2 зобов'язалась повернути в строк 10 квітня 2012 року, але в договорі про внесення змін від 30.11.2012 року сторони передбачили повернення грошових коштів до 03 грудня 2012 року.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність або оперативне управління гроші, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей.

Заперечуючи частково проти позову представник відповідача пояснив, що в відповідачем було повернуто грошові кошти в сумі 669 014 грн. 10 коп. Крім того, ОСОБА_3, який є майновим поручителем за зобов'язаннями ОСОБА_2 перед ОСОБА_1, передав у власність позивача квартиру АДРЕСА_1. 25.01.2013 року відповідач уклала договір застави із ломбардом, за яким ОСОБА_2 передала в заставу автомобіль Toyota, а ломбард передав у власність ОСОБА_2 грошові кошти на суму 79 930 грн., що еквівалентно 10 000 доларів США. Позивач викупив предмет застави, з умовою часткового погашення боргового зобов'язання позичальника за договором позики на суму 70 338 грн. 40 коп., що еквівалентно 8 800 доларів США, оскільки дійсна ринкова вартість аналогічного автомобіля 150 286 грн. 40 коп., що еквівалентно 18 800 доларів США.

В судовому засіданні достовірно встановлено та підтверджується заявою ОСОБА_1 від 30.11.2012 року (а.с.68) те, що грошові кошти відповідачем повернуті частково, а саме в сумі 669 014 грн. 10 коп., залишок по договору безпроцентної позики грошей складає 729760 грн. 90 коп. Будь-які інші грошові кошти, станом на сьогоднішній день, відповідачем не повертались.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підтвердження того, що відповідачем повернуто грошові кошти в сумі 669 014 грн. 10 коп. та в сумі в сумі 70 338 грн. 40 коп. представником відповідача надано договір купівлі-продажу квартири від 30.11.2012 року (а.с.70-71) та договір № ААА0440996 надання послуг з купівлі-продажу транспортних засобів та номерних агрегатів з видачею довідки-рахунку від 25 січня 2013 року (а.с.86, 87). Але договори купівлі-продажу не можуть слугувати доказом, який підтверджує виконання зобов'язання в частині повернення грошових коштів в сумі 669 014 грн. 10 коп. та 70 338 грн. 40 коп.

За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти за договором позики в сумі 729 760 грн. 90 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача втрати від інфляції в розмірі 2189 грн. 29 коп. (грудень 2012 року: 729760,90 грн. х 100,2% /100 = 1459 грн. 52 коп.; січень 2013 року: 729760,90 грн. х 100,2% /100 = 1459 грн. 52 коп.; лютий 2013 року: 729760,90 грн. х 99,9% / 100 = 729 грн. 76 коп.; березень 2013 року індекс інфляції становить 100) та 3% річних за період з 04.12.2012 року по 15.04.2013 року в розмірі 7977 грн. 39 коп. (729760,90 грн. х 3% / 100) / 365 х 133 дні).

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сплачений в дохід держави судовий збір в розмірі 3402 грн.

З врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 625, 1046, 1050 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58, 60, 88, 131, 208, 209, 212- 215, 218 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 729 760 грн. 90 коп. суми основного боргу, 2189 грн. 29 коп. витрат від інфляції, 7977 грн. 39 коп. 3% річних та 3402 грн. судового збору, а всього 743 328 грн. 68 коп.

До суду може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні при його проголошенні протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя