Постанова № 30863178, 16.04.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/3612/12

категорія 8.2.6

16 квітня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сичової О.П. ,

при секретарі - Шевчук Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Агромакс Трейд"

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.05.2012 р. №000035222 та №000036222,-

встановив:

Приватне підприємство "Агромакс Трейд" звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби від 22.05.2012 р. №000035222, №000036222. В обгрунтування позовних вимог зазначає, що підприємством вимоги податкового законодавства не порушувались, а висновки, що викладені в акті перевірки є необґрунтованими, прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними. Позивач посилається на безпідставність висновків Державної податкової інспекції у м. Житомирі щодо порушення ст.3 ст.4 п.9 ст.9 п.4 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, пп.1.2 п.1, пп.2.1, пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, ст.3 Господарського кодексу України, ч.ч.1, 3, 5 ст.203, п.п.1, 2 ст.215, п.1 ст.216, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.626, ст.629, ст.655, ст.656, ст.656, ст.662, ст.668 Цивільного кодексу України, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства", пп.7.2.1, п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4, п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" під час вчинення господарських операцій у перевіряємий період з контрагентами - ТОВ "Агро-Март", ТОВ "Компанія "Прогрес-2010" та ТОВ СУЛП "Агромакс". Позивач стверджує, що дані господарські операції були дійсними та спрямованими на реальне настання правових наслідків, про що свідчать первинні документи бухгалтерського та податкового обліку.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених в акті перевірки.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Приватне підприємство "Агромакс Трейд" знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м.Житомирі та є платником податку на додану вартість.

Державною податковою інспекцією в м.Житомирі з 13.04.2012 року по 27.04.2012 року була проведена планова виїзна перевірка Приватного підприємства "Аромакс Трейд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року за результатом якої складено акт №526/22-2/32411974/0110 від 08.05.2012 року.

На підставі висновків акту перевірки Державною податковою інспекцією у м.Житомирі були прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.05.2012 року №000035222, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 304234,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 243387 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 60847,00 грн. та №000036222, яким Приватному підприємству "Агромакс Трейд" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 61251,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 52812,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 8439,00 грн.,

Підставою для винесення спірних повідомлень - рішень слугували відображені в акті №526/22-2/32411974/0110 від 08.05.2012 року посилання суб'єкта владних повноважень про порушення Приватним підприємством "Агромакс Трейд" вимог ст.3 ст.4 п.9 ст.9 п.4 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, пп.1.2 п.1, пп.2.1, пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, ст.3 Господарського кодексу України, ч.ч.1, 3, 5 ст.203, п.п.1, 2 ст.215, п.1 ст.216, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.626, ст.629, ст.655, ст.656, ст.656, ст.662, ст.668 Цивільного кодексу України, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства", пп.7.2.1, п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4, п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" при здійсненні господарських операцій з ТОВ "Агро-Март", ТОВ "Компанія "Прогрес-2010" та ТОВ СУЛП "Агромакс".

Судом встановлено, представниками сторін в ході розгляду справи підтверджено, що суб'єкт владних повноважень дійшов такого висновку у зв’язку із невизнанням витрат Приватного підприємства "Агромакс Трейд" в сумі 933653,00 грн. за господарськими операціями із придбання послуг комерційного посередництва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Прогрес-2010", в сумі 38984,00 грн. за господарськими операціями із придбання товару (гороху) в Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Март", а також у зв’язку з неналежним чином оформленими податковими накладними отриманими від ТОВ СУЛП "Агромакс" на суму ПДВ 44833,00 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків, відображених в акті №526/22-2/32411974/0110 від 08.05.2012 року покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

З метою здійснення своєї господарської діяльності, позивачем в період, що перевірявся податковим органом, вчинено операції по придбанню товарів та послуг у наступних контрагентів: ТОВ "Компанія "Прогрес-2010", ТОВ "Агро-Март", ТОВ СУЛП "Агромакс".

По взаємовідносинам Приватного підприємства "Агромакс Трейд" з ТОВ "Компанія "Прогрес-2010", встановлено, що послуги комерційного посередництва здійснювались на підставі агентського договору №08/10 від 30.08.2010 року (а.с.102-105), виконання якого підтверджується звітами комерційного агента, актами про надання послуг комерційного посередництва, податковими накладними. Зазначені первинні документи не визнані недійсними, а тому в силу ст.70 КАС України вважаються належними доказами по справі, які свідчать про реальність здійснення господарської операції.

Крім того, Рішенням Господарського суду Житомирської області від 24.05.2011 р. по справі №11/5007/40/11 за позовом ТОВ "Компанія "Прогрес - 2010" до ПП "Агромакс Трейд" встановлено, що на підставі укладеного агентського договору № 08/10 від 30.08.2010 р. позивачем (ТОВ "Компанія "Прогрес - 2010") були надані відповідачу послуги, які полягають в укладанні угод та в сприянні їх укладанню в сфері постачання та збуту товарів відповідача. Розмір посередницької винагороди за укладеними угодами за жовтень - грудень 2010 р. становить 818770,49 грн., а всього в сумі 1120382,14 грн.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом також враховано, що взаємовідносини Приватного підприємства "Агромакс Трейд" з ТОВ "Компанія "Прогрес-2010" щодо надання останнім послуг комерційного посередництва досліджувалися у постанові Житомирського окружного адміністративного суду від 17.05.2012 року по справі №0670/9258/11, залишеною ухвалою Житомирського апеляційного суду від 07.11.2012 року без змін, якою податкові повідомлення - рішення податкового органу були скасовані.

По взаємовідносинам Приватного підприємства "Агромакс Трейд" з ТОВ "Агро-Март", встановлено, що придбання позивачем товарно - матеріальних цінностей (гороху) здійснювалось на підставі договору купівлі-продажу №02/11/10 від 01.10.2010 року (а.с.89-90), виконання якого підтверджується видатковою накладною №НФ-0000399 від 03.10.2010 року, податковою накладною №343 від 03.10.2010 року, договором №02/11/10-01 від 01.10.2010 року, накладними на внутрішнє переміщення від 03.10.2010 року №АМ-0000082, №0000083, товарно-транспортною накладною від 03.11.2010 року, подорожнім листом та платіжним дорученням №565 від 03.11.2010 року. Зазначені первинні документи не визнані недійсними, а тому в силу ст.70 КАС України вважаються належними доказами по справі, які свідчать про реальність здійснення господарської операції.

Крім того, судом встановлено, що позивачем була здійснена переробка придбаних товарно-матеріальних цінностей за договором купівлі-продажу №02/11/10 від 01.10.2010 року, які в подальшому були експортовані, що підтверджується актом переробки (а.с.100) та митною декларацією (а.с.101).

Судом також враховано, що претензії до формування позивачем валового доходу з продажу ТМЦ отриманих за договором купівлі-продажу №02/11/10 від 01.10.2010 року в акті перевірки №526/22-2/32411974/0110 від 08.05.2012 року відсутні.

Оцінивши зазначені правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірні правочини не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Таким чином, перелічені договори визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Оцінивши перелічені первинні та інші документи, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції тощо.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак враховуються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Також суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте відповідач не надав до суду доказів прийняття компетентним органом рішення про порушення кримінальної справи або обвинувального вироку відносно посадових осіб ТОВ "Агро-Март", ТОВ Компанія "Прогрес-2010" або за фактами діяльності платників податків, що викладені в акті.

До суду не надано також доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем товарів, послуг (робіт) у ТОВ "Агро-Март", ТОВ Компанія "Прогрес-2010". Таким чином, висновки податкового органу про відсутність факту реального вчинення господарських операцій не знайшли підтвердження в ході розгляду справи.

Щодо посиланням відповідача в акті перевірки на неналежним чином оформлені податкові накладні отримані від ТОВ СУЛП "Агромакс" на суму ПДВ 44833,00 грн. (а.с.66), з підстав не розшифрування підпису особи, яка їх підписала, суд зазначає наступне.

Податкові накладні від 22.03.2010 року №№59, 60, 61 (а.с.86-88) містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка склала податкову накладну, а також її прізвище (розшифровку).

Реальність господарських операцій здійснених позивачем з ТОВ СУЛП "Агромакс" в акті перевірки під сумнів не ставиться.

Відповідно до п.4.1. ст.4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.1.32 ст.1 того ж Закону, господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п.5.3 ст.5 наведеного Закону не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правила ведення податкового обліку щодо оподаткування прибутку підприємств встановлені ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 якої встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Однак, як досліджено вище матеріалами справи, факти придбання продукції та проведення розрахунків, підтверджується договорами та додатковими угодами до них, видатковими та податковими накладними, платіжним дорученням та судовими рішеннями.

Відтак, висновок відповідача щодо порушення позивачем пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за рахунок віднесення до складу валових витрат по придбанню товарів, послуг (робіт) у ТОВ "Агро-Март", ТОВ "Компанія "Прогрес-2010" є необґрунтованим.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Як вбачається з матеріалів справи, всі вище перелічені суми підтверджені відповідними податковими накладними. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договорів та відповідають вимогам податкового законодавства.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт здійснення господарських операцій у перевіряємому періоді підтверджується документально.

На час видачі податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані в органах державної податкової служби як платники податку на додану вартість, фактів виписки податкових накладних особою, що не є платником податку на додану вартість в ході перевірки не встановлено.

В ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, не встановлено у позивача, наміру отримати за вищевказаними договорами поставки інший результат, ніж придбання товару. Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цими угодами, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач до суду не подав.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам.

Судом враховано, що платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Наведене вище свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентами позивача, у зв'язку з придбанням позивачем товарів та послуг, які були в подальшому використані ним в оподатковуваних операціях. За таких обставин твердження відповідача про завищення від’ємного значення податку на додану вартість з викладених в акті перевірки підстав не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Суд звертає увагу не те, що податковим органом в порушення Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 22.12.2010 року №984, не здійснено в акті перевірки посилання на первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, що підтверджують наявність фактів спірних порушень.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що висновки ДПІ у м.Житомирі про порушення Приватним підприємством "Агромакс Трейд" вимог ст.3 ст.4 п.9 ст.9 п.4 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, пп.1.2 п.1, пп.2.1, пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, ст.3 Господарського кодексу України, ч.ч.1, 3, 5 ст.203, п.п.1, 2 ст.215, п.1 ст.216, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.626, ст.629, ст.655, ст.656, ст.656, ст.662, ст.668 Цивільного кодексу України, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства", пп.7.2.1, п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4, п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" є безпідставними.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень, висновки що викладені в акті базуються на припущеннях та не містять належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень податкового законодавства, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

З огляду на викладене, вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби від 22.05.2012 року №000035222, №000036222 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 71, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позовні вимоги задоволити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби від 22.05.2012 р. №000035222 та №000036222.

Відшкодувати Приватному підприємству "Агромакс Трейд" з державного бюджету 612,51 грн. сплаченого судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.П. Сичова

Повний текст постанови виготовлено: 22 квітня 2013 р.