Ухвала суду № 30862937, 17.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2013 року м. Київ К/9991/64793/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О.,Мироненка О.В.,Чумаченко Т.А.,

провівши попередній розгляд касаційної скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 4 липня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року у справі за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Кам'янець-Подільському до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення капіталізованих платежів, -

в с т а н о в и в :

У травні 2012 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Кам'янець-Подільському звернулось до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з працівником ОСОБА_5, який перебував з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 у трудових відносинах, стався нещасний випадок на виробництві, в результаті якого під час виконання трудових обов'язків отримано трудове каліцтво. За таких обставин постраждалій особі на підставі вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» були призначені та проводяться відповідні страхові виплати. У Бюлетні державної реєстрації № 209 (9) за 2012 рік було опубліковано оголошення про припинення відповідачем підприємницької діяльності. Відповідно до вимог пункту 3 статті 50-1 Цивільного кодексу України відповідачу було направлено грошову вимогу щодо проведення капіталізації платежів для задоволення вимог, які виникли із його, як роботодавця, зобов'язань перед потерпілим ОСОБА_5 В зв'язку з тим, що ОСОБА_4 відмовився сплатити вказані кошти, позивач просив суд зобов'язати стягнути з вказаної особи на його користь капіталізовані платежі у сумі 333449 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 4 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року, позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Кам'янець-Подільському 333449 грн. капіталізованих платежів.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено, що 26.05.1994 ОСОБА_4 зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності і є платником страхових внесків.

07.03.2007 на підприємстві відповідача стався нещасний випадок, в результаті якого під час виконання трудових обов'язків ОСОБА_5 отримав трудове каліцтво, внаслідок чого вказаній особі Відділенням проводились страхові виплати.

ОСОБА_4 прийняв рішення про припинення підприємницької діяльності, про що було опубліковано в офіційному спеціалізованому засобі масової інформації - Бюлетені Державної реєстрації № 209 (9) та внесено відповідний запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 частини 4 статті 50-1 Цивільного кодексу України (далі - Кодекс) у разі припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця вимоги її кредиторів задовольняються у першу чергу щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

За змістом статті 51 Кодексу до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Частиною другою статті 1205 Кодексу передбачено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

У статті 6, та у редакції на час спірних правовідносин статті 7 вказаного Закону визначені наступні поняття:

Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи.

Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України

Роботодавцем вважається власник підприємства або уповноважений ним орган та фізична особа, яка використовує найману працю.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 45 Закону, у редакції на час проведення страхових виплат, роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду.

За змістом частини 1 статті 15 Закону страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

За приписами частини 1 та абзацу 3 частини 2 статті 46 Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків провадить акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування. Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 765 «Про реалізацію статей 31, 43 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у редакції на час спірних правовідносин, затверджений Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю (далі - Порядок).

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Порядку капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерчі потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

За змістом пункту 3 Порядку капіталізація платежів розраховується на період, що визначаться як різниця між середнього тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

З урахуванням описаного суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов до обґрунтованого висновку про те, що вимоги статті 46 Закону та положення Порядку щодо капіталізації платежів поширюються на всі випадки ліквідації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а відтак наявність підстав для стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Кам'янець-Подільському капіталізованих платежів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій і доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтею 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 відхилити, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 4 липня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної з моменту проголошення і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: