Постанова № 30861981, 03.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

Копія

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2013 року місто Севастополь 11 год. 43 хв. Справа №2а-146/11/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

судді - Водяхіна С.А.,

секретар - Авчиян К.Е.,

представників позивача - Державного підприємства «Центральне конструкторське бюро «Чорноморець» - Веремчук Марини Андріївни, довіреність від 12 листопада 2012 року № 08-01-784а, Турчина Дмитра Сергійовича, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Нахімовським РВ УМВС України у м. Севастополі 13 лютого 1998 року, довіреність від 03 листопада 2012 року № 08-01/660

представників відповідача - Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби - Летючої Діани Геннадіївни, довіреність від 06 березня 2013 року № 480/9/10-039, Гінтєр Крістіни Федорівни, довіреність від 08 червня 2012 року № 994/9/10-039, Хмелєвської Ірини Миколаївни, довіреність від 07 травня 2012 року № 617/9/10-039,

представника прокуратури м. Севастополя - Місюри Олексія Миколайовича, посвідчення від 25 вересня 2012 року № 005793;

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми «Укрінмаш» - в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, причин не явки або про поважність причин неприбуття суду не повідомив,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Центральне конструкторське бюро «Чорноморець» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору, на стороні позивача: Дочірнє підприємство Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш», за участю прокуратури у м. Севастополі, про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство «Центральне конструкторське бюро «Чорноморець» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання дій щодо винесення податкового повідомлення-рішення № 0001710231/0 від 20 грудня 2010 року про визначення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 12096933,50 грн. протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 грудня 2010 року № 0001710231/0.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя (суддя Плієва Н.Г.) від 17 січня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалами від 17 січня 2011 року закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 22 квітня 2011 року у справі призначено судово-економічну експертизу, провадження у справі зупинено відповідно до пункту 3 частини другої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України до одержання результатів експертизи.

Ухвалою від 20 липня 2011 року справу № 2а-146/11/2770 було прийнято до провадження суддею Єфременко О.О.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 08 серпня 2011 року справу прийнято до провадження суддею Водяхіним С.А.

31 жовтня 2011 року ухвалою суду поновлено провадження у справі № 2а-146/11/2770 та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 15 березня 2012 року витребувані додаткові докази по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 15 березня 2012 року зупинено провадження у справі № 2а-146/11/2770 до одержання витребуваних судом документів від Київської регіональної митниці та Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми «Укрінмаш».

05 липня 2012 року ухвалою суду поновлено провадження у справі № 2а-146/11/2770.

Ухвалою від 05 червня 2012 року Окружним адміністративним судом у м. Севастополі у справі № 2а-2155/11/2770 призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Севастопольському відділенню при Харківському науково-дослідницькому інституті судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 13 серпня 2012 року зупинено провадження у справі до одержання результатів експертизи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 30 січня 2013 року поновлено провадження у справі.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем безпідставно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення про донарахування податку на додану вартість, оскільки задекларований позивачем у декларації з податку на додану вартість за лютий 2009 року об'єм експортних операцій у розмірі 8 418 409 грн. 00 коп. підтверджений належним чином оформленими вантажними митними деклараціями, а тому відповідно до пункту 6.2 статті 6, підпункту 7.7.9 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у даному випадку повинна застосовуватися нульова ставка податку. Інші операції не є об'єктом оподаткування, оскільки відповідно до підпункту «д» пункту 6.5 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» надання послуг за межами митної території держави не є об'єктом оподаткування.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги. Зазначили, що при здійсненні перевірки перевіряючим були надані всі вантажні митні декларації, що підтверджують факт експорту товару за межи митної території України, а тому відповідно до пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий орган повинен був застосувати нульову ставку до об'єкту оподаткування. На позовних вимогах щодо донарахування податку на додану вартість у розмірі 26 924 грн. 61 коп. по взаємовідносинам з ГВП «Чорноморець-Сервіс» не наполягали.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях. Зазначили, що при проведенні перевірки позивачем не було надано вантажної митної декларації, що підтверджує факт експорту товару у лютому 2009 року на 8 418 409 грн. 00 коп., а тому підстави для застосування нульової ставки відсутні. Щодо декларування позивачем операцій у деклараціях з податку на додану вартість як таких, що не є об'єктом оподаткування, вказали, що фактично ці операції є виконанням робіт на території України, а тому вказані операції повинні оподатковуватись за ставкою 20%. Також правомірними є висновки про заниження податку на додану вартість по взаємовідносинам з ГВП «Чорноморець-Сервіс», оскільки передача товарів у межах однієї юридичної особи не є поставкою у розумінні Закону України «Про податок на додану вартість», а тому не є об'єктом оподаткування, що виключає виникнення права на податковий кредит.

Представник прокуратури проти задоволення позову заперечував.

Заслухавши доводи представників сторін, встановивши обставини справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення проти позову, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що працівниками Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя на підставі направлення на перевірку від 27 вересня 2010 року № 678/01-055 у період з 27 вересня 2010 року по 24 листопада 2010 року було проведено планову виїзну документальну перевірку Державного підприємства «Центральне конструкторське бюро «Чорноморець» (далі ДП «ЦКБ «Чорноморець») з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 30 червня 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 01 грудня 2010 року № 105/23-1/14308457/8870/10, в якому зафіксовано порушення ДП «ЦКБ «Чорноморець», у тому числі, вимог підпункту «д» пункту 6.5 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 4 926 274 грн. 80 коп.; підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо неправомірного застосування нульової ставки до об'єкту оподаткування податок на додану вартість, що призвело до заниження податкового зобов'язання за лютий 2009 року у розмірі 1 683 681 грн. 80 коп.; пункту 1.4 статті 1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту у сумі 26 924 грн. 61 коп.

20 грудня 2010 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення № 000171023/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6 307 478 грн. 00 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5 789 455 грн. 50 коп.

З наданого податковим органом розрахунку сум донарахованого податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосованих штрафних санкцій (т. 3 а.с. 29-30) вбачається, що у зв'язку зі встановленням факту порушення позивачем підпункту «д» пункту 6.5 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням ДП «ЦКБ «Чорноморець» донараховано податку на додану вартість у розмірі 5 483 997 грн. 98 коп. та застосовані штрафні санкції у розмірі 2 741 998 грн. 68 коп.; за порушення підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу донараховано 801 466 грн. 98 коп. та застосовані штрафні санкції у розмірі 400 733 грн. 49 коп.; у зв'язку зі завищенням податкового кредиту з податку на додану вартість донараховано податкового зобов'язання у розмірі 22 298 грн. 65 коп. та застосовані штрафні санкції у сумі 11 149 грн. 33 коп.

Також Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби було встановлено завищення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 284 грн. 98 коп.

Крім того, на підставі підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами» до ДП «ЦКБ «Чорноморець» були застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 635 716 грн. 50 коп.

Відповідно до статуту Державного підприємства «Центральне конструкторське бюро «Чорноморець», затвердженого Наказом Міністерства промислової політики України від 04 жовтня 2007 року, підприємство створено з метою отримання прибутку за рахунок виробничої, науково-дослідної, науково-технічної та підприємницької діяльності в галузі суднобудування, судноремонту та інших видів.

Державним підприємством «Центральне конструкторське бюро «Чорноморець» було укладено з Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державною госпрозрахунковою зовнішньоторговельною та інвестиційною фірмою «Укрінмаш» (далі ДГЗІФ «Укрінмаш») договори комісії, а саме: від 23 травня 2008 року № 9-2008-3/84-Д і № 11-2008-3/85-Д, та від 10 липня 2008 року № 14-2008-3/120-1Д, відповідно до умов яких комісіонер (ДГЗІФ «Укрінмаш») бере на себе зобов'язання укласти і виконати від свого імені, в інтересах Комітента (ДП «ЦКБ «Чорномрець») та за його рахунок, контракт з інозамовником (Покупцем) на розробку, виготовлення і постачання ремонтної документації.

На виконання зазначених договорів комісії ДГЗІФ «Укрінмаш» було укладено зовнішньоекономічні контракти з Дочірньою компанією Китайської корпорації «Судтяжпром» (China Shipbuilding Industry Corporation) - компанією «China Shipbuilding & Offshore International Co» від 30 травня 2008 року № S024/08CSOC/JK0002UR та від 02 липня 2008 року № S024/08CSOC/JK0002UR-A щодо виготовлення та поставки технічної документації та майна.

Державне підприємство «Центральне конструкторське бюро «Чорноморець» операції щодо експорту товарів (послуг) та виконання робіт на підставі зазначених договорів комісії та зовнішньоекономічних контрактів у деклараціях з податку на додану вартість у певних періодах були визначені як такі, що не становлять об'єкту оподаткування, а інших - як такі, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Отже, одні і ті ж зовнішньоекономічні операції у періоді, що перевірявся, були задекларовані позивачем як різні об'єкти за різними ставками податку.

Так, Державним підприємством «Центральне конструкторське бюро «Чорноморець» у деклараціях з податку на додану вартість за жовтень 2008 року, березень - червень 2009 року, серпень - грудень 2009 року у рядку 9-1 «Крім того, поставка послуг за межами митної території України або послуг, місце поставки яких визначено відповідно до пункту 6.5 статті 6 Закону за межами митної території України» за результатами виконання договорів комісії, укладених між ДП «ЦКБ «Чорноморець» та Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державною госпрозрахунковою зовнішньоторговельною та інвестиційною фірмою «Укрінмаш», та контрактів, укладених між Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державною госпрозрахунковою зовнішньоторговельною та інвестиційною фірмою «Укрінмаш» та Дочірньою компанією Китайської корпорації «Судтяжпром» (China Shipbuilding Industry Corporation) - компанією «China Shipbuilding & Offshore International Co» були задекларовані наступні обсяги поставок, що не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість:

- 946 485 грн. 00 коп. - у декларації за жовтень 2008 року;

- 3 150 018 грн. 00 коп. - у декларації за березень 2009 року;

- 166 514 грн. 00 коп. - у декларації за квітень 2009 року;

- 4 034 581 грн. 00 коп. - у декларації за травень 2009 року;

- 254 054 грн. 00 коп. - у декларації за червень 2009 року;

- 8 656 984 грн. 00 коп. - у декларації за серпень 2009 року;

- 1 649 639 грн. 00 коп. - у декларації за вересень 2009 року;

- 667 209 грн. 00 коп. - у декларації за жовтень 2009 року;

- 4 789 951 грн. 00 коп. - у декларації за листопад 2009 року;

- 313 939 грн. 00 коп. - у декларації за грудень 2009 року.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 1.6 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податків з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» у редакції Закону України від 04 червня 2009 року № 1451-УІ, що набрав чинності 01 вересня 2009 року, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 вказаного закону база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Пунктом 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на до дану вартість» визначені поняття поставки товарів та поставки послуг.

Так, поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

При експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

Підпунктом «а» пункту 6.4 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, якщо товари відправляються або транспортуються продавцем чи покупцем або третьою особою місцем поставки товарів вважається - місце, де товари фактично перебувають на момент відправлення або транспортування.

Підпунктом «а» пункту 6.5 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що місцем поставки послуг вважається за винятками, визначеними у підпунктах "в", "д" - "е" цього підпункту, - місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку, а у разі якщо така послуга надається нерезидентом - місце розташування його представництва, а за відсутності такого - місце розташування резидента, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого - місце фактичного розташування покупця (отримувача), який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента.

Згідно з підпунктом «д» пункту 6.5 статті 6 вказаного закону місцем поставки послуг вважається місце реєстрації покупця або його постійного представництва, а за відсутності такого місця реєстрації - місце постійної адреси або постійного проживання, в разі якщо покупці, яким надаються нижченаведені послуги, проживають за межами митної території України, надають послуги з: передання чи надання авторських прав, патентів, ліцензій, а також суміжних прав, у тому числі торгових марок; надання рекламних послуг та інших послуг з просування товарів (послуг) на ринку (промовтерства); надання послуг консультантами, інженерами, адвокатами, бухгалтерами, аудиторами, актуаріями та інших аналогічних послуг, а також з обробки даних та надання інформації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем; надання обов'язку утримуватися від проведення окремих видів діяльності частково або повністю; надання послуг фізичними особами, які перебувають у відносинах трудового найму з постачальником, на користь іншої особи; надання агентських послуг від імені та за рахунок іншої особи, якщо забезпечується надання покупцю послуг, перерахованих у цьому підпункті; надання в оренду рухомого майна (у тому числі банківських сейфів).

З аналізу наведених норм вбачається, що Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачений окремий порядок визначення бази оподаткування для операцій з поставки товарів та операцій з поставки послуг у митному режимі експорту. Для визначення бази оподаткування операцій з поставки як товарів так і послуг на експорт законом передбачений загальний порядок для визначення бази оподаткування - виходячи з договірної (контрактної) вартості. За загальним правилом ставка податку на додану вартість до бази оподаткування становить 20 відсотків. Законом також передбачені зниженні ставки податку, у тому числі нульова ставка, та операції, які не підлягають оподаткуванню.

Також законом визначені певні операції, які не є об'єктом оподаткування. Так, не є об'єктом оподаткування операції щодо надання (поставки) послуг за межами митної території України. При цьому, саме послуга, а не її результати, повинні бути надані за межами митної території держави.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що відповідно до пункту 1.1 розділу 1 договору комісії від 23 травня 2008 року № 9-2008-3/84-Д комітент (ДП «ЦКБ «Чорноморець») доручає, а комісіонер (ДГЗІФ «Укрінмаш») бере на себе зобов'язання укласти і виконати від свого імені, в інтересах Комітента та за його рахунок, контракт з інозамовником (Покупцем) на розробку, виготовлення і постачання ремонтної документації допоміжних механізмів кораблів (далі продукція), відповідно до переліків, приведених у додатках до договору і технічних специфікацій.

Пунктами 2.2, 2.3, 2.4 розділу 2 вказаного договору передбачено, що документація поставляється покупцю двома партіями (етапами) відповідно до Додатків №№ 1, 2 на умовах СІР - аеропорт Пекін, КНР. Комітент передає продукцію за даним Договором комісіонеру на своєї території для відправки в країну покупця. Комітент доручає комісіонеру здійснити митне оформлення продукції. Право власності на продукцію переходить від комітента до покупця після доставки вантажу в аеропорт Пекін.

Згідно з пунктами 3.1, 3.3 розділу 3 договору вартість продукції, що поставляється за цим Договором та загальна сума даного Договору встановлюється у доларах США і складає 1 531 000,00 доларів США. Продукція, що поставляється на експорт (покупцю в КНР) оподатковується податком на додану вартість за ставкою « 0» відсотків, відповідно до пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість».

Для виконання договору, відповідно до пункту 4.3 розділу 4 договору комісії, комітент доручає комісіонеру укласти окремий контракт на надання консалтингових, маркетингових і інших послуг по виконанню контракту з покупцем. Частину коштів з тих, що перераховані покупцем, у розмірі 20% від загальної суми договору, комісіонер перераховує за контрактом на надання вищевказаних послуг.

Згідно з пунктом 4.8 розділу 4 договору комісіонер зобов'язується протягом 14 днів після надходження кожної частини коштів від покупця надати комітенту звіт комісіонера з додаванням копій підтверджуючих документів.

Пунктом 1.1 розділу 1 договору комісії від 23 травня 2008 року № 11-2008-3/85-Д передбачено, що комітент доручає, а комісіонер бере на себе зобов'язання укласти і виконати від свого імені, в інтересах комітента та за його рахунок, контракт з інозамовником (покупцем) на розробку, виготовлення і постачання документації головного турбозубчатого агрегату (ГТЗА) потужністю близько 50000к.с. та виробів - амортизаторів і перс-форм (далі продукція, відповідно до переліків, приведених у додатках до договору і технічних специфікацій.

Відповідно до пунктів 2.2, 2.3, 2.4 розділу 2 договору № 11-2008-3/85-Д документація поставляється покупцю трьома партіями (етапами) відповідно до додатків №№ 1, 2, 3 на умовах СІР - аеропорт Пекін, КНР. Комітент передає продукцію за даним договором комісіонеру на своєї території для відправки до країни покупця. Комітент доручає комісіонеру здійснити митне оформлення продукції. Право власності на продукцію переходить від комітента до покупця після доставки вантажу в аеропорт Пекін.

Вартість продукції, що поставляється за цим договором та загальна сума даного договору, відповідно до пунктів 3.1, 3.3 розділу 3 договору, встановлюється в доларах США і складає 3 359 000,0 доларів США. Продукція, що поставляється на експорт (покупцю в КНР) оподатковується податком на додану вартість за ставкою « 0» відсотків відповідно до пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість».

Пунктом 4.8 даного договору комісіонер зобов'язується протягом 14 днів після надходження кожної частини коштів від покупця надати комітенту звіт комісіонера з додаванням копій підтверджуючих документів.

Відповідно до підпункту 1.1 розділу 1 договору комісії від 10 липня 2008 року № 14-2008-3/120-1Д комітент доручає, а комісіонер бере на себе зобов'язання укласти і виконати від свого імені, в інтересах комітента та за його рахунок, контракт з інозамовником (покупець) на розробку, виготовлення і постачання документації головного турбозубчатого агрегату (ГТЗА) потужністю близько 50000 к.с., а також документації з розробки методик розрахунків крутильних, поперечних і повздовжніх коливань суднових валопроводів і розробки технічного проекту апаратно-програмного комплексу для проведення вимірювань напруг, виникаючих у судових валопроводах, та обробки результатів вимірів.

Згідно з пунктами 2.2, 2.3, 2.4 розділу 2 договору від 10 липня 2008 року документація поставляється покупцю трьома партіями (етапами) відповідно до додатків №№ 1, 2, 3 на умовах СІР - аеропорт Пекін, КНР. Комітент передає документацію за даним договором комісіонеру на своєї території для відправи в країну покупця. Комітент доручає комісіонеру здійснити митне оформлення документації. Право власності на документація переходить від комітента до покупця після доставки вантажу в аеропорт Пекін.

Пунктами 3.1, 3.3 розділу 3 договору передбачено, що вартість продукції, яка поставляється за цим договором та загальна сума даного договору, встановлюється в доларах США і складає 1 710 000,0 доларів США. Продукція, що поставляється на експорт (покупцю в КНР) оподатковується податком на додану вартість за ставкою « 0» відсотків, згідно з пунктом 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість».

Пунктом 4.2 розділу 4 договору встановлено, що за виконання доручень за даними договором комісіонер одержує комісійну винагороду в розмірі 5% від загальної суми договору частинами пропорційно кожної отриманої від покупця суми.

Згідно з пунктом 4.7 розділу 4 договору комісіонер зобов'язується протягом 14 днів після надходження кожної частини коштів від покупця надати комітенту звіт комісіонера з додаванням копій підтверджуючих документів.

Відповідно до умов контракту від 30 травня 2008 року № S024/08CSOC/JK0002UR, укладеного між ДГЗІФ «Укрінмаш» та Дочірньою компанією Китайської корпорації «Судтяжпром» (China Shipbuilding Industry Corporation) - компанією «China Shipbuilding & Offshore International Co», продавець (ДГЗІФ «Укрінмаш») зобов'язаний виготовити та поставити, а покупець (Дочірня компанія Китайської корпорації «Судтяжпром» (China Shipbuilding Industry Corporation) - компанія «China Shipbuilding & Offshore International Co») прийняти та сплатити документацію та майно (далі - продукція), відповідно до переліку, що наведений у додатках №№ 1, 2, 3, 4, та технічної специфікації, наведеної у додатку № 5 до контракту. Загальна сума контракту складає 5 200 000,0 доларів США на умовах СІР - аеропорт Пекін, КНР, у тому числі: вартість документації за додатком № 1 складає 2 170 000,00 доларів США; вартість документації за додатком № 2 складає 890 000,00 доларів США; вартість документації за додатком № 3 складає 1 591 000,00 доларів США, вартість майна за додатком № 4 складає 549 000,00 доларів США.

Згідно з пунктом 6.2 розділу 6 контракту від 30 травня 2008 року № S024/08CSOC/JK0002UR спеціаліста покупця відряджаються на Україну для проведення перевірки виконання робіт та узгодження технічних питань. Спеціалісти продавця відряджаються до Китаю для прийму-передачі продукції

Додатковою угодою від 18 травня 2009 року № 1 до контракту від 30 травня 2008 року № S024/08CSOC/JK0002UR встановлено, що вартість документації трубозубчатого агрегату (ГТЗА) потужністю близько 50000 к.с. (у складі: документація з розробки амортизованого кріплення ГТЗА, методика та технологія монтажу, центрівки амортизованого ГТЗА потужністю близько 50000 к.с., документація з принципової технології монтажу та центрівки валопроводу), що поставляється за третім етапом, складає 480 000,00 доларів США; вартість ремонтної документації допоміжних механізмів кораблів, що поставляється за третім етапом, складає 1 111 000,00 доларів США.

Відповідно до пункту 1 розділу 1 контракту від 02 липня 2008 року № S024/08CSOC/JK0002UR-A продавець (ДГЗІФ «Укрінмаш») зобов'язаний виготовити та поставити, а покупець (Дочірня компанія Китайської корпорації «Судтяжпром» (China Shipbuilding Industry Corporation) - компанія «China Shipbuilding & Offshore International Co») прийняти та оплатити документацію, згідно з переліком, приведеним у додатках №№ 1, 2, 3 та технічним специфікаціям, приведеним у додатку №9 до цього контракту.

Пунктом 2 розділу 2 контракту від 02 липня 2008 року № S024/08CSOC/JK0002UR-A передбачено, що загальна сума контракту складає 1 710 000,00 доларів США на умовах СІР - аеропорт Пекін, КНР, у тому числі: вартість документації за додатком № 1 складає 576 540,00 доларів США; вартість документації за додатком № 2 складає 631 920,00 доларів США; вартість документації за додатком № 3 складає 501 540,00 доларів США.

Умовами зазначеного контракту встановлено, що спеціалісти покупця відряджаються на Україну для проведення поетапної перевірки виконання робіт та узгодження технічних питань. Спеціалісти продавця відряджаються до Китаю для кінцевого прийому-передання документації.

Відповідно до статті 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 890 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт.

За договором про надання послуг, відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Зі зазначеного вбачається, що послуга є різновидом правомірних дій і визначається як діяльність, здійснювана з метою виконання цивільного обов'язку, яка не пов'язана зі створенням матеріального блага. У свою чергу, роботами слід вважати дії, спрямовані на досягнення матеріального результату, що може полягати в створенні речі, її переробці чи обробці тощо. Саме можливість передання замовнику матеріально вираженого результату робіт є суттєвою ознакою, що відрізняє зазначені види договорів від договорів про надання послуг.

Отже, предметом укладених ДГЗІФ «Укрінмаш» в інтересах ДП «ЦКБ «Чорномрець» контрактів з нерезидентом є виконання робіт щодо розробки, виготовлення і постачання ремонтної документації.

З матеріалів справи вбачається та не заперечувалось представником позивача, що ДП «ЦКБ «Чорномрець» роботи за зазначеними контрактами були виконані на території України, а матеріально оформлений результат у вигляді проектної документації був експортований поза межі митної території країни.

Таким чином, операції Державного підприємства «Центральне конструкторське бюро «Чорноморець» по виконанню робіт у межах контрактів, укладених з нерезидентом, не можна кваліфікувати як такі, що не становлять об'єкту оподаткування податком на додану вартість.

Судом не приймаються до уваги доводи позивача та висновок експерту, викладений у висновку судової економічної експертизи № 1126 від 17 грудня 2012 року, проведеної Севастопольським відділенням при Харківському науково-дослідницькому інституті судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України, щодо необхідності у даному випадку застосування нульової ставки податку на додану вартість як до операцій з поставки товару у митному режимі експорту, у зв'язку з наступним.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про систему оподаткування», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: 1) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; 2) подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); 3) сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни; 4) допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 10 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) мають право подавати державним податковим органам документи, що підтверджують право на пільги щодо оподаткування у порядку, встановленому законами України.

Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв у період, що перевірявся, встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Пунктом 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що платник податків має певний податковий обов'язок, який складається з наступних складових: обов'язку ведення податкового обліку, обов'язку сплати податків (обов'язкових платежів) та обов'язку надання податкової звітності. Разом з цим, платник податків має право користуватися у встановлених законодавством випадках податковими пільгами. При цьому, пільга - це звільнення платника податків від нарахування і сплати податку чи сплата ним податку в меншому розмірі за наявності підстав, визначених законодавством України. Під пільгою слід розуміти звільнення саме від сплати податку, а не від податкового обов'язку. Отже, платник податків, у разі наявності наміру скористатися своїм правом на застосування певної пільги, повинен заявити про це податковому органу та відобразити у податковій звітності за період, в якому платник скористався цим правом. Разом з цим, зобов'язання, що самостійно визначені платником у податковій звітності, оскарженню не підлягають. Внесення певних змін або уточнень до податкової звітності можливо лише у межах строку давності та до початку проведення перевірки податковим органом.

Судом встановлено та не заперечувалось представниками позивача, що Державне підприємство «Центральне конструкторське бюро «Чорноморець» у період жовтень 2008 року, березень - грудень 2009 року не декларувало право на застосування нульової ставки податку на додану вартість до операції по виконанню робіт за контрактами, укладеними з нерезидентом.

Зазначені операції були задекларовані позивачем як такі, що не є об'єктом оподаткування на підставі підпункту «д» пункту 6.5 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість».

До початку проведення контролюючим органом перевірки Державним підприємством «Центральне конструкторське бюро «Чорноморець» зміни або уточнення до податкової звітності з податку на додану вартість за спірний період не вносились.

Таким чином, Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби правомірно зроблений висновок про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5 483 997 грн. 35 коп. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 741 998 грн. 68 коп.

Щодо застосування Державним підприємством «Центральне конструкторське бюро «Чорноморець» на підставі пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» нульової ставки податку на додану вартість до операцій, визначених в декларації за лютий 2009 року, суд зазначає наступне.

18 березня 2009 року за вх. № 7319 позивачем до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя було надано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2009 року, у якій Державним підприємством «Центральне конструкторське бюро «Чорноморець» визначено обсяги поставки у розмірі 8 418 409 грн. 00 коп., як експортні операції, що оподатковуються за нульовою ставкою.

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 7.3.8 пункту 7.3 статті 7 вказаного Закону встановлено, що попередня (авансова) оплата вартості товарів (супутніх послуг), які експортуються чи імпортуються, не змінюють значення податкового кредиту або податкових зобов'язань платника податку - відповідно такого експортера або імпортера.

Відповідно до пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

Підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 зазначеного Закону передбачено, що товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Згідно зі статтею 194 Митного кодексу України, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, експорт - митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу без зобов'язання про їх повернення на цю територію та без встановлення умов їх використання за межами митної території України.

Таким чином, право на застосування нульової ставки податку на додану вартість виникає у платника податку у разі експорту товарів, який підтверджується належним чином оформленими митними деклараціями.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що на підставі договорів комісії від 23 травня 2008 року № 9-2008-3/84-Д і № 11-2008-3/85-Д, та від 10 липня 2008 року № 14-2008-3/120-1Д, укладених між ДП «ЦКБ «Чорноморець» та ДГЗІФ «Укрінмаш», та на виконання контрактів, укладених ДГЗІФ «Укрінмаш» з Дочірньою компанією Китайської корпорації «Судтяжпром» (China Shipbuilding Industry Corporation) - компанією «China Shipbuilding & Offshore International Co» від 30 травня 2008 року № S024/08CSOC/JK0002UR та від 02 липня 2008 року № S024/08CSOC/JK0002UR-A, позивачем у лютому 2009 року було експортовано товар на загальну суму 18 761 358 грн. 00 коп.

Факт експорту товару підтверджується належним чином оформленими вантажними митними деклараціями, а саме:

- від 10 лютого 2009 року № 100000012/9/972369, відповідно до якої позивачем було експортовано, зокрема, ремонтну документацію допоміжних механізмів корабля, етап № 1 - 60,6 кг.; ремонтну документацію на агрегат, турбогенератор ТД-1500 (АК-1,5) на деаератор живої води ДСТМ 2400-6,5, на електрокомпресор з блоком осушування повітря і системою автоматичної продувки, на суму 3 234 000 грн. 00 коп.;

- від 10 лютого 2009 року № 100000012/9/972370, відповідно до якої позивачем було експортовано, зокрема, документацію ГТЗА по етапу № 1, документацію по проектуванню амортизованого кріплення ГТЗА, методику і технологію монтажу центрівки амортизованого ГТЗА, на суму 11 088 000 грн. 00 коп.;

- від 27 лютого 2009 року № 100000012/9/972446, відповідно до якої позивачем було експортовано, зокрема, документацію ГТЗА і документацію по розробці крутильних, поперечних і поздовжніх коливань суднових валопроводів, розробці технічного проекту апаратно-програмного комплексу для проведення вимірювань напруг, що виникають в суднових валопроводах, на суму 4 439 358 грн. 00 коп.

Відповідно до наданих звітів комісіонера №№ 1, 2 від 03 березня 2009 року сума коштів, перерахована комісіонером - ДГЗІФ «Укрінмаш» на рахунок комітента - ДП «ЦКБ «Чорноморець», складає 8 418 409 грн. 23 коп., у тому числі:

- за договором комісії від 23 травня 2008 року № 11-2008-3/85-Д перераховано на рахунок комітента 847 815,85 доларів США, що еквівалентно 6 528 182 грн. 05 коп. за курсом долара США до гривні 7,7;

- за договором комісії від 23 травня 2008 року № 9-2008-3/84-Д перераховано на рахунок комітента 245 484,05 доларів США, що еквівалентно 1 890 227 грн. 19 коп. за курсом долара США до гривні 7,7.

Отже, зазначене свідчить, що позивачем у лютому 2009 року був експортований товар за межи митної території України, що підтверджується належним чином оформленими вантажними митними деклараціями, а тому Державним підприємством «Центральне конструкторське бюро «Чорноморець» правомірно було застосовано нульову ставку податку на додану вартість до цього обсягу поставки.

Зазначене підтверджується також висновками судової економічної експертизи від 17 грудня 2012 року № 1126, проведеної Севастопольським відділенням при Харківському науково-дослідницькому інституті судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України.

Доводи відповідача щодо необхідності підтвердження факту експорту товару за певний податковий період лише однією вантажною митною декларацією судом до уваги не приймаються, оскільки зазначене твердження не ґрунтується на вимогах законодавства.

Таким чином, висновок податкового органу про необґрунтоване застосування у лютому 2009 року Державним підприємством «Центральне конструкторське бюро «Чорноморець» нульової ставки до об'єкту оподаткування у розмірі 8 418 409 грн. 00 коп. не знайшов свого підтвердження, а тому податкове повідомлення-рішення від 20 грудня 2010 року № 0001710231/0 є протиправним та підлягає скасуванню у частині донарахування Державному підприємству «Центральне конструкторське бюро «Чорноморець» податку на додану вартість у розмірі 801 466 грн. 98 коп. та застосування штрафних санкцій у сумі 400 733 грн. 49 коп.

Щодо операцій Державного підприємства «Центральне конструкторське бюро «Чорноморець» з Господарським відокремленим підрозділом «Чорноморець-Сервіс» (далі ГВП «Чорноморець-Сервіс»), суд зазначає наступне.

Відповідно до положення про Господарський відокремлений підрозділ «Чорноморець-Сервіс», затверджений наказом начальника Державного підприємства «Центральне конструкторське бюро «Чорноморець» від 22 березня 2001 року № 8, ГВП «Чорноморець-Сервіс» є структурним відокремленим підрозділом Державного підприємства «Центральне конструкторське бюро «Чорноморець».

Судом встановлено, що між головним підприємством та підрозділом у періоді, що перевірявся, здійснювались операції з передачі товарно-матеріальних цінностей, а саме: постачання непродовольчих товарів.

Зазначені операції між позивачем та його підрозділом Державним підприємством «Центральне конструкторське бюро «Чорноморець» відображались у податковому обліку саме як поставка товарів, з визначенням цих операцій у деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.

Відповідно до пункту 3.1 розділу ІІІ положення про Господарський відокремлений підрозділ «Чорноморець-Сервіс», майно, що передано у оперативне управління підрозділу та одержане у результаті її господарської діяльності, є власністю головного підприємства - Державного підприємства «Центральне конструкторське бюро «Чорноморець».

Вказані норми Положення відповідають вимогам статті 132 Господарського кодексу України та статті 95 Цивільного кодексу України, відповідно до яких відокремлені підрозділи (структурні одиниці) господарських організацій визнаються суб'єктами господарювання, що здійснюють свою діяльність від імені цих господарських організацій, наділяються частиною майна господарських організацій, здійснюючи щодо цього майна право оперативного використання чи інше речове право, передбачене законом. Відокремлений підрозділ юридичної особи - це філія, що розташований поза місцезнаходженням юридичної особи та здійснює всі або частину функцій юридичної особи. Філії наділяються майном юридичної особи, яка їх створила.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону).

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 вказаного Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митний території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову ( відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Таким чином, основною ознакою операції з поставки товарів (робіт, послуг), які є об'єктом оподаткування, є перехід прав власності на них від однієї особи до іншої.

Враховуючи, що передачу товарно-матеріальних цінностей здійснено між філією (підрозділом) позивача та самим позивачем, суд зазначає, що така передача товарів не призвела до переходу прав власності на вказані товари, а тому податкові накладні, видані ГВП "Чорноморець-Сервіс" за операціями по передачі товарів позивачу, не можуть бути підставою для включення сум податку на додану вартість у податковий кредит позивача, як такі, що оформлені не за операціями з поставки товарів.

Таким чином, висновок відповідача щодо завищення позивачем розміру податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 22 298 грн. 65 коп. по взаємовідносинам з ГВП «Чорноморець-Сервіс» є правомірним.

Вказаний висновок також підтверджується висновками експертизи від 17 грудня 2012 року № 1126, проведеної Севастопольським відділенням при Харківському науково-дослідницькому інституті судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України.

У зв'язку з викладеним, в цієї частині позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - скасуванню у частині донарахування Державному підприємству «Центральне конструкторське бюро «Чорноморець» податку на додану вартість у розмірі 801 466 грн. 98 коп. та застосування штрафних санкцій у сумі 400 733 грн. 49 коп.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя від 20 грудня 2010 року № 0001710231/0 у частині донарахування Державному підприємству «Центральне конструкторське бюро «Чорноморець» податку на додану вартість у розмірі 801 466 грн. 98 коп. та застосування штрафних санкцій у сумі 400 733 грн. 49 коп.

У решті позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Центральне конструкторське бюро «Чорноморець» судові витрати в сумі 1 (одна) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено 08 квітня 2013 року.

Суддя (підпис) С.А. Водяхін

З оригіналом згідно

Суддя С.А. Водяхін