Постанова № 30861951, 18.04.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

18 квітня 2013 року Справа № 811/857/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Житлово-експлуатаційної контори №7 Головного управління житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Житлово-експлуатаційна контора №7 Головного управління житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради (надалі - позивач) звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді (надалі - відповідач), в якому просить суд прийняти постанову, якою скасувати повністю рішення відповідача №22 від 05 березня 2013 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23 липня 2008 року прийнята ухвала Господарського суду Кіровоградської області по справі №18/10. Відповідно до даної ухвали було відстрочено виконання постанови Господарського суду Кіровоградської області від 11 квітня 2008 року по справі №18/10 до червня 2010 р., а з червня 2010 року по травень 2014 р. відстрочено позивачу сплату зобов'язань перед пенсійним органом в сумі 58283,22 грн.. Ухвала набрала законної сили.

Позивач виконав свої зобов'язання перед пенсійним органом по сплаті заборгованості по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування достроково. В березня 2013 року заборгованість була повністю погашена. Однак, 05 березня 2013 року відповідачем винесено рішення №22, яким до позивача застосовано фінансову санкцію в сумі 3641,80 грн. та пеню в сумі 12618,82 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду. На думку позивача, з 2008 р. правовідносини між сторонами стосовно сплати страхових внесків по справі №18/10 повинні регулюватись судовими актами по справі №18/10 та Законом України «Про виконавче провадження», але відповідач це не врахував.

17.04.2013 року представником позивача подано додаткові пояснення, згідно до яких з 01 січня 2011 року відповідач не мав правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій на підставі ч.1-9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які з 01.01.2013 року втратили чинність /а.с.56-57/.

Представник позивача 18.04.2013 року подав заяву, в якій просив справу розглянути в порядку письмового провадження. При цьому, позовні вимоги підтримав /а.с.66/.

Представник відповідача 18.042013 року також подав до суду письмову заяву, якій просив розгляд справи провести без його участі за наявними матеріалами. Позовні вимоги не визнав /а.с.58/.

З поданих до суду письмових заперечень представник відповідача пояснив, що ухвалою Господарського суду Кіровоградської області відстрочено виконання постанови Господарського суду Кіровоградської області від 11.04.2008 року справа №18/10, а саме суму боргу по страховим внескам в сумі 58283,22 грн. В ухвалі Господарського суду Кіровоградської області не визначено, що зміна виконання рішення суду відміняє застосування фінансових санкцій визначених Законом. Крім того, позивачем на зазначено, яким нормативним актом визначено, що розстрочення рішення суду відміняє застосування фінансових санкцій та пені за несвоєчасну сплату внесків, адже судом факт несвоєчасної сплати визнаний в постанові про задоволення позовних вимог управління щодо стягнення суми 58283,22 грн. /а.с.50-51/.

Згідно частині 6 статті 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вказане, суд вважає за недоцільне відкладати розгляд справи на іншу дату, а розглянути її в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд приходить до таких висновків.

Житлово-експлуатаційна контора №7 ГУ ЖКГ Кіровоградської міської ради, 07.10.1993 року зареєстрована Виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради як юридична особа, код за ЄДРПОУ - 13772342 /а.с.22/.

05 березня 2013 р. начальником Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді, на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у т.ч. донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, до ЖЕК №7 застосовано штраф в розмірі 3641,80 грн. та нараховано пеню в розмірі 12618,82 грн. за період з 20.01.2011 року по 05.03.2013 року /а.с.62/.

Згідно розрахунку, заборгованість ЖЕК №7 до УПФ України в м. Кіровограді за період з 20.01.2011 по 05.03.2013 року по рішенню №22 від 05.03.2013 року становить 16260,62 грн., в т.ч. штраф - 3641,80 грн., пеня - 12618,82 грн. /а.с.59/.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню №22 від 05 березня 2013 року, суд зазначає.

Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення №22 від 05.03.2013 року, фінансова санкція (штраф) та пеня застосована до позивача на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За період до 01січня 2011 року правовідносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Виключно цим Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Так, відповідно до вимог статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідальність за своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування несе страхувальник-роботодавець.

При цьому, згідно з п.2 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Однак, дана норма права, як і статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», втратила чинність з 01.01.2011 року згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», тобто, не діяла на дату прийняття управлінням Пенсійного фонду України в м. Кіровограді оскаржуваного рішення №22.

Отже, з 01.01.2011 року втратили чинність норми, які визначали склад правопорушення і розміри відповідальності в галузі нарахування і стягнення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до абзацу 5 пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що набрав чинності з 01.01.2011 року, стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Згідно цього, органи ПФУ зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності Законом України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в т.ч. повноваження, передбачені статте. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Однак, при застосуванні пункту 7 Перехідних положень Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині регулювання відповідальності за вчинення порушень щодо сплати страхових внесків, допущених до 01.01.2011 року, слід ураховувати норми статті 58 Конституції України та дію нормативних актів у часі.

Частиною 1 статті 58 Конституції України вказано, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року №1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов'язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи. Водночас, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Таким чином, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності. В той же час, якщо діяння перестало бути порушенням в зв'язку зі втратою чинності нормативним актом, що регулював відповідальність за таке порушення, то і санкції, передбачені нечинним нормативним актом, не можуть бути застосовані.

Таким чином, органи пенсійного фонду з 01.01.2011 р. не вправі за порушення, вчинені до та після 01.01.2011 р., нараховувати штрафи та пені, визначені статтею 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.2011 року суперечить статті 58 Конституції України незважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Зазначене також підтверджується й довідкою Вищого адміністративного суду України щодо застосування пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення №22 про застосування фінансових санкцій та пені було прийнято відповідачем 05.03.2013 р., тобто в той час, коли норма п.2 ч.9 ст.106 Закону №1058 втратила чинність, у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Крім того, рішення не містить посилання на будь-яку іншу норму права.

Враховуючи те, що відповідачу спірним рішенням нараховані штраф та пеня, визначені п.2 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за порушення, вчинені до 01.01.2011 року, враховуючи, що зазначена норма Закону вже втратила чинність, суд погоджується з доводами представника позивача, що її застосування з 01.01.2011 р. суперечить статті 58 Конституції України, незважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Також, згідно розрахунку фінансових санкції та пені, період розрахунку з 20.01.2011 по 05.03.2013 року /а.с.61/, що ще раз вказує на неправомірність рішення, винесеного відповідачем.

Отже, аналіз наведених вище норм законодавства дає підстави вважати, що управління ПФУ протиправно винесло рішення від 05.03.2013 року про застосування до позивача фінансових санкцій і пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, визначені законодавством на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 01.01.2011 року згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» і не діяла на дату прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Ч.1 ст.94 КАС України вказує, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.69-72, 86, 94, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України №22 від 05 березня 2013 року.

3.Стягнути на користь Житлово-експлуатаційної контори №7 Головного управління житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради (код - 13772342) з Державного бюджету України судові витрати по справі в сумі 162,60 грн..

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько