Постанова № 30861929, 05.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

Копія

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 квітня 2013 року місто Севастополь 12 год. 16 хв. Справа №827/342/13-а

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

судді - Водяхіна С.А.,

секретар - Авчиян К.Е.,

за участю сторін:

представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Груп» - Жиркової Катерини Сергіївни, довіреність від 28 лютого 2013 року б/н;

представника відповідача - Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби - Медведевої Ірини Григорівни, посвідчення від 11 січня 2012 року серії УСВ № 090855, довіреність від 08 червня 2012 року № 992/9/10-039;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Груп» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд Груп» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 листопада 2008 року № 0000053500/0, від 23 січня 2009 року № 0000053500/1, від 31 березня 2009 року № 0000053500/2, від 11 червня 2009 року 0000053500/3 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у загальному розмірі 850 980 грн. 50 коп., у тому числі за основним платежем - 564 980 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 286 000 грн. 50 коп.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 01 липня 2009 року відкрито провадження у справі У 2а-1056/09/2770.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 15 липня 2009 року закінчено підготовче провадження у справі № 2а-1056/09/2770, справу призначено до судового розгляду.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 13 серпня 2009 року у справі №2а-1056/09/2770 позов задоволено. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення: від 20 листопада 2008 року №0000053500/0, від 23 січня 2009 року № 0000053500/1, від 31 березня 2009 року №0000053500/2, від 11 червня 2009 року № 0000053500/3 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у загальному розмірі 850 980 грн. 50 коп.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2010 року у справі №2а-1056/09/2770 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя залишено без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 13 серпня 2009 року - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 грудня 2012 року у справі № К-20960/10 (попередній № 2а-1056/09/2770) замінено Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Севастополя її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної служби України задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 13 серпня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2010 року у справі №2а-1056/09/2770 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

31 січня 2013 року справа надійшла до Окружного адміністративного суду м. Севастополя та передана до провадження судді Водяхіна С.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 01 лютого 2013 року справу № 827/342/13-а прийнято до провадження та призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорювані податкові повідомлення-рішення суперечать вимогам пункту 4.7 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість". На думку позивача, господарські взаємовідносини, що виникають у рамках договорів доручення між позивачем (повіреним) та рядом організацій Російської Федерації (довірителями) та в подальшому з військовими формуваннями (одержувачами), які дислокуються на території України, але є нерезидентами, не підпадають під дію пункту 4.7 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині порядку оподаткування операцій податком на додану вартість, оскільки придбане повіреним майно у власність довірителя не переходить, майно довірителю не передається.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову. Зазначив, що доводи позивача не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать вимогам пункту 4.7 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв'язку з чим задоволенню не підлягають. В задоволенні позову просив відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини у справі, перевіривши докази та вивчивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 13 жовтня по 24 жовтня 2008 року та з 27 жовтня по 31 жовтня 2008 року на підставі наказу від 09 жовтня 2008 року № 444 Державною податковою адміністрацією в м. Севастополі була проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Груп» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2005 року по 30 червня 2008 року, за результатами якої складений акт від 07 листопаду 2008 року № 1513/10/35-004/32992612.

У ході перевірки податковим органом були вивчені первинні та інші документи щодо здійснення господарських операцій позивачем, у тому числі договори доручення, що укладені між позивачем та фондом "Москва-Севастополь", НРФ "Майбутнє флоту", Державним унітарним підприємством міста Москви "Московський центр міжнародної співпраці", та встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Груп» був нарахований податок на додану вартість у розмірі 45 459 грн. 00 коп. лише на суму отриманої у рамках договорів доручення винагороди. При цьому підприємством за цими договорами не були збільшені податкові зобов'язання на дату передачі товарів Довірителеві (за його дорученням-іншим особам), чим занижені податкові зобов'язання з податку на додану вартість на 771 539 грн. 00 коп., та згідно з наданими до перевірки податковими накладними занижений податковий кредит за угодами, укладеними на виконання договорів доручення, на 206 559 грн. 00 коп.

За результатами перевірки зроблено висновок про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Груп» пункту 4.7 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 564 980 грн. 00 коп. (у тому числі: у червні 2006 року - на 22 691 грн. 00 коп., у вересні 2006 року - на 8 605 грн. 00 коп., у червні 2007 року - на 4 071 грн. 00 коп., у липні 2007 року - на 147 260 грн. 00 коп., у серпні 2007 року - на 62 169 грн. 00 коп., у жовтні 2007 року - на 49 916 грн. 00 коп., у листопаді 2007 року - на 277 289 грн. 00 коп., з урахуванням завищення податку за травень 2006 року - на 2 950 грн. 00 коп. та за травень 2007 року - на 4 071 грн. 00 коп.).

На підставі акту перевірки державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 листопада 2008 року №0000053500/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 850 980 грн. 50 коп. (зокрема: 564 980 грн. 00 коп. податок на додану вартість та 286 000 грн. 50 коп. штрафні санкції, застосовані на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що діяв на час виникнення спірних правовідносин).

Не погодившись з зазначеним рішенням позивач оскаржив його у адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації м. Севастополя та Державної податкової адміністрації України.

За результатами адміністративного оскарження спірне податкове повідомлення-рішення залишене органами державної податкової служби без змін.

Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя на підставі рішень про результати розгляду скарг платника були прийняті податкові повідомлення-рішення: від 23 січня 2009 року №0000053500/1, від 31 березня 2009 року № 0000053500/2, від 11 червня 2009 року 0000053500/3 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у загальному розмірі 850 980 грн. 50 коп., у тому числі за основним платежем - 564 980 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 286 000 грн. 50 коп.

У ході розгляду справи судом встановлено, що у рамках заходів щодо забезпечення діяльності представника Уряду Москви в АРК, забезпеченню оргтехнікою та устаткуванням ТОВ «Московський культурно-діловий центр «Будинок Москви в м. Севастополь» та надання шефської допомоги Чорноморському флоту Російської Федерації, Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Груп» в якості «Виконавця» (Повіреного) були укладені договори доручення, а саме: від 16 січня 2006 року № 1/3-5/1-56, від 04 вересня 2006 року № 1/3-4.1/31-105, від 23 березня 2007 року № 3/23, від 20 червня 2007 року №17, від 02 серпня 2007 року № 1/08, від 02 серпня 2007 року № 2/08, від 02 серпня 2007 року № 3/08, додаткова угода від 01 квітня 2008 року №1 до договору доручення від 20 червня 2007 року № 17) з підприємствами нерезидентами, які за договорами виступали в якості «Замовників»: фондом «Москва - Севастополь», НРФ «Майбутнє флоту», Державним унітарним підприємством м. Москва «Московський центр міжнародної співпраці», на здійснення в їх інтересах i за їх рахунок ряду юридичних дій.

Предметом вищевказаних договорів є зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Груп» забезпечити укомплектування матеріально-технічними засобами й майном побутового призначення військові частини та організації Чорноморського Флоту Російської Федерації - «Одержувачей» шляхом укладання від імені та за рахунок «Замовника» договорів з третіми особами на поставку матеріально-технічних засобів i майна побутового призначення згідно з кошторисом. Також забезпечити оплату за договорами, укладеними з третіми особами, через свій розрахунковий рахунок, прийняти у третіх oci6 матеріально-технічні засоби i майно побутового призначення, згідно договору, та передати їх «Одержувачу». У встановлений термін надати «Замовнику» акти виконаних зобов'язань.

Умовами укладених договорів доручення передбачено передачу придбаних товарів не Довірителю, а безпосередньо кінцевим споживачам (одержувачам).

Так, у пункті 1.1 розділу 1 Договорів встановлено, що Одержувачам товарів є військові частини.

Згідно з підпунктом 1.2.2 пункту 1.2 розділу 1 Договорів доручень Виконавець (Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд Груп» зобов'язується здійснювати в інтересах та за рахунок Замовника прийом у третіх осіб матеріально-технічних засобів та майна побутового призначення згідно з підпунктом 1.2.1 даного Договору та передачу їх Одержувачу.

Відповідно до частини першої статті 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Згідно з підпунктом 3 частини першої статті 1006 Цивільного кодексу України повірений зобов'язаний негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

Зазначеному обов'язку повіреного кореспондує обов'язок довірителя, визначений частиною третьою статті 1007 Цивільного кодексу України, а саме: негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення.

Одночасно, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України).

При цьому, статтею 511 ЦК України передбачено, що у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Таким чином, Довірителі згідно з умовами зазначених договорів уповноважили на отримання товарів відповідні військові частини.

Факт придбання товарів Товариством з обмеженою відповідлаьністю "Трейд Груп" для Довірителя підтверджується, зокрема, видатковими накладними, виданими суб'єктами господарювання, у яких придбавалися товари.

Передача матеріально-технічних засобів кінцевому споживачеві, згідно умов, передбачених договорами, підтверджується актами прийому-передачі від 11 липня 2006 року б/н на суму 113 454 грн. 42 коп., від 18 вересня 2006 року № 18/09/2006 на суму 43 023 грн. 27 коп., від 07 травня 2007 року № 1-3/23 на суму 288 525 грн. 00коп., від 18 травня 2007 року № 2-3/23 на суму 328 797 грн. 09 коп., від 25 червня 2007 року № 3-3/23 на суму 40 711 грн. 24 коп., від 10 липня 2007 року № 4-3/23 на суму 269 750 грн. 00 коп., від 10 липня 2007 року № 5-3/23 на суму 52 080 грн. 00 коп., від 18 липня 2007 року № 5-3/23 на суму 327 917 грн. 20 коп., від 19 липня 2007 року №7-3/23 на суму 108 163 грн. 20 коп., від 20 липня 2007 року № 8-3/23 на суму 258 700 грн. 00 коп., від 20 липня 2007 року № 10-3/23 на суму 30 534 грн. 00 коп., від 01 серпня 2007 року № 11-3/23 на суму 310 845 грн. 00 коп., від 21 серпня 2007 року № 12-3/23 на суму 49 170 грн. 00 коп., від 19 жовтня 2007 року № 1-12/08 на суму 249 577 грн. 93 коп., від 27 листопада 2007 року № 1-17 на суму 188 260 грн. 22 коп., від 23 листопада 2007 року № 1-1/08 на суму 363 277 грн. 53 коп., від 30 листопада 2007 року № 3/08 на суму 834 907 грн. 30 коп., складеними між «Виконавцем» від імені «Довірителя» в oco6i директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд-Груп» i «Одержувачем» в особі командирів військових частин. У вказаних актах зазначено, що Виконавець передав, а Одержувач прийняв товарно-матеріальні цінності з визначенням дати, місця, номенклатури, кількості i суми.

Також, за результатами господарських операцій були складені акти виконання договірних зобов'язань, згідно з якими Виконавцем були надані Замовнику послуги зі забезпечення матеріально-технічними засобами відповідно до умов договорів доручення та зобов'язання сторін виконані в повному обсязі.

Правовідносини, які виникають у зв'язку з формуванням платником податку податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість регулюються Законом України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до положення абзацу першого пункту 1.4. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі (абзац другій пункту 1.4 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно з абзацом третім пункту 1.4 статті 1 вказаного Закону поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

Таким чином, операції з надання послуг або поставки товарів, які надаються підприємством, зокрема, для нерезидента на митній території України, є операцією поставки.

Як свідчать матеріали справи, у даному випадку при виконанні договорів первісно мали місце саме операції отримання поставки майна від третіх осіб та у подальшому поставки майна іншим третім особам (військовим частинам).

У результаті вказаних поставок відбувся перехід права власності на поставлені товари.

Порядок оподаткування операцій з придбання товарів за дорученням іншої особи прямо встановлений спеціальною нормою - пунктом 4.7 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з абзацом третім пункту 4.7 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставка в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням.

Зазначене правило не поширюється на операції з експортування вживаних товарів за межі митної території України або з імпортування вживаних товарів на митну територію України в межах зазначених договорів, оподаткування яких регулюється відповідними нормами цього Закону.

Особливою відмінністю цього порядку є те, що на дату перерахування коштів від довірителя до повіреної особи з метою придбання товарів за договором доручення ні у довірителя, ні у повіреного не виникають ні податковий кредит, ні податкові зобов'язання та не відбуваються зміни у податковому обліку.

У повіреної особи податкові зобов'язання виникають з повної вартості товарів на дату їх передачі довірителю або за його розпорядженням - іншій особі, а право на податковий кредит - на дату перерахування коштів на користь продавця товарів, які ним (повіреною особою) придбаваються за рахунок коштів довірителя, за умови наявності податкових накладних.

При цьому, наведені правила формування даних податкового обліку повіреного не залежать від того, яким чином здійснюється поставка придбаних за дорученням та за рахунок іншої особи товарів та послуг (зокрема, чи передаються такі товари безпосередньо замовникові). Тобто для цілей оподаткування за правилами наведеної статті Закону поставкою за дорученням іншої особи слід вважати і передачу придбаного за дорученням та за рахунок іншої особи товару будь-якому отримувачу, вказаному таким довірителем.

Виконання ж таких операцій обумовлює виникнення у повіреного обов'язку збільшити податкові зобов'язання за фактом передачі товарів отримувачу та права на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, пред'явленої постачальниками у складі вартості придбаних за дорученням товарів, за наслідками їх оплати.

Позивачем у порушення пункту 4.7 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» нарахований податок на додану вартість у розмірі 45 459 грн. 00 коп. лише на суму отриманої у рамках договорів доручення винагороди, при цьому підприємством за цими договорами не було збільшено податкові зобов'язання на дату передачі товарів

Також слід зазначити, що за наявності факту виникнення податкового зобов'язання у Повіреного при поставці товару, і у Повіреного, і у Довірителя виникло право на податковий кредит, за умови дотримання вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першого з події: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону).

Підпунктами 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлює, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, згідно з абзацом третім пункту 4.7 статті 7 та з урахуванням положень статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі, коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставка в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг) за умови одержання податкової накладної.

Відповідно до податкових накладних, що були надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Груп", позивач мав право на податковий кредит по угодах у рамках договорів доручення у розмірі 206 559 грн. 00 коп.

Судом встановлено та не заперечувалось представником позивача, що вказану суму було враховано перевіряючими при визначенні податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно зі статтею 70 вказаного Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході судового розгляду доводи представника позивача щодо неправомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені діючим законодавством України, а тому скасуванню не підлягають.

Керуючись статтями 158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С ТА Н О В И В :

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено 10 квітня 2013 року.

Суддя (підпис) С.А. Водяхін

З оригіналом згідно

Суддя С.А. Водяхін