Рішення № 30861861, 15.02.2013, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/689/13-ц

Провадження № 2/450/878/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/ЗАОЧНЕ/

"15" лютого 2013 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Данилів Є.О.

при секретарі Ориняк Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення порушень права власності на землю,-

в с т а н о в и в :

позивач - ОСОБА_1, звернулася до Пустомитівського районного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 про усунення порушень права власності на землю. У процесі судового розгляду справи позивач неодноразово уточнювала позовні вимоги та просить суд зобовязати відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою позивача, повернути позивачу належну її та самовільно захоплену відповідачем земельну ділянку площею 0, 015 га у формі трикутника з основою 2 м. та довжиною 127 м. шляхом демонтажу огорожі встановленої відповідачем незаконно; зобовязати відповідача демонтувати та перенести незаконну збудовану шопу на відстань від межі не менше одного метра; зобовязати відповідача демонтувати незаконно збудований гараж на проїзді до земельної ділянки позивача; зобовязати відповідача демонтувати туалет збудований з порушенням встановлених законом норм та засипати вигрібну яму; зобовязати відповідача спиляти багаторічні насадження, що знаходяться на межі суміжних земельних ділянок позивача та відповідача на відстані не менше двох метрів від межі земельної ділянки позивача; зобовязати відповідача пересадити кущі, що знаходяться на межі суміжних земельних ділянок позивача та відповідача на відстань не менше одного метра від межі земельної ділянки позивача; зобовязати відповідача привести у попередній стан самовільно захоплену відповідачем земельну ділянку площею 0, 015 га у формі трикутника з основою 2 м. та довжиною 127 м.; стягнути з відповідача на користь позивача 1 500 грн. моральної шкоди; судові витрати покласти на відповідача.

Позивач у позовній заяві та уточнення до неї, як на підстави для задоволення заявлених позовних вимог, покликається на наступні обставини:

позивачу належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 0, 4047 га, що розташована на території с. Липники, Пустомитівського району. Власником суміжної земельної ділянки є ОСОБА_2. Відповідач не дає позивачу можливості користуватися зазначеною земельною ділянкою, якою володіє позивач. Зазначені обставини проявляються у вчинені відповідачем пересування межі між суміжними земельними ділянками, тобто відповідач за рахунок землі позивача самовільно збільшує площу своєї змеленої ділянки та здійснює на своїй земельній ділянці самовільне будівництво господарських споруд.

Позивач вважає, що зазначеними діями відповідача їй було заподіяно моральну шкоду, яка полягає у негативному впливі сварок та скандалів з відповідачем на здоров'ї позивача та її чоловіка. Це пов'язано з тим, що для позивача на рахунку кожний клаптик землі для сільськогосподарського використання.

На підставі наведеного позивач у позовній заяві та заявах про уточненнях позовних вимог просить суд задоволити уточнені позовні вимоги.

Позивач ОСОБА_1, у судове засідання не зявилася, проте подала до суду письмову заяву у якій просить суд розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, позов просить задоволити.

Відповідач - ОСОБА_2, у судове засідання не з'явилася повторно, хоча належними чином була повідомлена про час та місце розгляду справи про причини своєї неявки суд не повідомила, заяв про розгляд справи без участі відповідача чи відкладення розгляду справи до суду від останнього не надходило.

Проаналізувавши матеріали цивільної справи, суд вважає, що існує достатньо підстав визначених ст. 224 ЦПК України для проведення судового розгляду справи, без участі відповідача, у відповідності до ч. 4 ст. 169 ЦПК України, за наявними у ній доказами та ухвалення за його результатом заочного рішення, у силу вимог ст. 226 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Проаналізувавши матеріали цивільної справи та дослідивши всі докази у справі у їх сукупності, суд прийшов до переконання, що обставини на які покликається позивач у позовній заяві, як на підстави для задоволення заявлених нею позовних вимог знайшли своє підтвердження у представлених суду доказах.

Так, судом встановлено, що позивачу на праві приватної власності, що посвідчене Державним актом на право приватної власності на землю серії ЛВ № 18903 від 30.04. 1999 року, що зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1974, належить земельна ділянка площею 0,4047 га, розташована на території с. Липники, Пошнянської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, передана для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства.

Статтею 125 ЗК України встановлено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Встановлено, що земельна ділянка зазначена вище, що належить позивачу на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ЛВ № 18903 від 30.04. 1999 року, що зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1974, згідно опису меж зазначеному у державному акті від точки «А» до точки «Е» відповідно до плану зовнішніх меж земельної ділянки межує із землями відповідача.

Встановлено, що відповідач самовільно за рахунок земель позивача, що належать останній на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ЛВ № 18903 від 30.04. 1999 року збільшив площу належної відповідачу земельної ділянки, чим безпідставно та незаконно зменшив площу належної позивачу земельної ділянки на 0,0150 га. Такого висновку суд прийшов за результатами дослідження Протоколу земельної комісії Поршнянської сільської ради від 01.08. 2005 року та Абрису суміжних земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 жителів с. Липники, вул. Довженка. Із аналізу зазначених документів випливає, що площа зазначеної в Абрисі суміжних земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 жителів с. Липники, вул. Довженка, спірної земельної ділянки у повній мірі відповідає встановленим земельною комісією в Протоколі земельної комісії Поршнянської сільської ради від 01.08. 2005 року, обставинам, що стверджують зміщення меж суміжних земельних ділянок.

Згідно листа відділу містобудування та архітектури Пустомитівської РДА Львівської області № 31 від 25.04. 2006 року, інспекцією ДАБК у Пустомитівському районі, встановлено, що на присадибній ділянці гр. ОСОБА_2 із сторони ОСОБА_1 побудовані гараж та сарай з грубими порушеннями Державних будівельних норм 79-92. Будівля гаражу не забезпечує виконання п. 2.8. ДБН 79-92, згідно якого відстань від входу гаражу до вікон сусідніх житлових будинків має бути не менше 10 м., а відстань від межі сусідньої ділянки повинна бути не менше 1 м. Сарай побудований з відхиленнями від проекту забудови земельної ділянки на відстані меншій за 12 м., що є порушенням п. 2.13 ДБН 79 -92. Дерева посаджені на відстані від 0.5 - 2.0 м. від межі, а повинні, згідно п. 2.8. ДБН 79-92, знаходитись на відстані 5 метрів від стін будівель та споруд і 3 м. від межі сусідньої ділянки. Житловий будинок ОСОБА_2 П не облаштований фільтруючим колодязем для водовідведення побутових стоків з житлового будинку та не облаштований гноєзбірник для зберігання відходів, які утворюються внаслідок утримання худоби.

В підтвердження зазначених позивачем порушень із сторони відповідача, суду представлено План території ОСОБА_2, що стверджує зазначені позивачем обставини.

Згідно вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю, а власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Крім того, з Акту № 3 від 19.05. 2006 року комісії Поршнянської сільської ради Пустомитівського району Львівської області вбачається, що зазначеною комісією при розгляді заяви ОСОБА_1Ю про порушення санітарних норм ОСОБА_2 виявлено наступні факти порушення санітарних норм:

-вигрібна яма туалету не забетонована, не накрита кришкою;

-місце для складання гною не облаштоване згідно санітарних норм;

-металева огорожа захаращена різним сміттям;

-вздовж огорожі ростуть буряни з яких насіння висипається на земельну ділянку ОСОБА_1;

-багаторічні фруктові насадження висадженні ОСОБА_2 біля межі із земельною ділянкою знаходяться на відстані 0, 5 1 м., крони яких знаходяться над земельною ділянкою ОСОБА_1

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 3 ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Згідно ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні свої прав особа зобовязана утримуватися від дій, які б порушити прав інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

З аналізу зазначених вище доказів у цивільній справі, суд прийшов до висновку, що позивачем згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України у повній мірі доведено перед судом факти вчинення відповідачем дій за межами її прав з порушенням прав, свобод та інтересів позивача.

Позовна вимога позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди підлягає задоволенню частково, зокрема у частині стягнення з відповідача в користь позивача 500, 00 грн., оскільки суд вважає, що позивач внаслідок протиправних дій відповідача зазнав моральних страждань, які проявилися у стресах та переживання, яким супроводжувалися часті сварки сторін у справі. Проте, суд вважає, що повним та достатнім виразом моральних страждань позивача, у грошовому еквіваленті буде зазначена вище сума.

За вказаних вище обставин, беручи до уваги те, що відповідачем допущенні численні порушення норм земельного законодавства, будівельних та санітарних норм, вчинено самовільне захоплення частини земельної ділянки позивача, те, що відповідач у позасудовому порядку не бажає усунути зазначені вище порушення закону, те, що позивачем у повній мірі перед судом доведено обставини на які позивач покликається, як на підстави для задоволення заявлених позивачем позовних вимог, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги заявлені позивачем підставні.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача в користь позивача слід стягнути судові витрати, які згідно матеріалів цивільної справи складаються із державного мита за подання до суду позовної заяви у розмірі 17 грн. інша сума судових витрат понесених позивачем, останнім перед судом не доведена.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 169, ч. 2 ст. 197, ст.ст. 212 215, 224 226 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ч. 2 ст. 13, ст. 23, ч. 1 ст. 1167, ст. 391 ЦК України, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 103, ст. 125, ч.ч. 1, 2 ст. 152, ст. 158 ЗК України, суд,-

в и р і ш и в :

позовні вимоги ОСОБА_1, - задоволити частково.

Зобовязати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою ОСОБА_1.

Зобовязати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 належну їй земельну ділянку площею 0, 0150 га у формі трикутника з основою 2 м. та довжиною 127 м. шляхом демонтажу огорожі встановленої ОСОБА_2.

Зобовязати ОСОБА_2 демонтувати та перенести збудовану шопу на відстань від межі суміжних земельних ділянок, що належать ОСОБА_2 та ОСОБА_1, не менше одного метра.

Зобовязати ОСОБА_2 демонтувати збудований гараж, що знаходиться на проїзді до земельної ділянки ОСОБА_1.

Зобовязати ОСОБА_2 демонтувати туалет та засипати вигрібну яму, які знаходяться біля межі суміжних земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Зобовязати ОСОБА_2 спиляти багаторічні насадження, що знаходяться на межі суміжних земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на відстані не менше двох метрів від межі земельної ділянки ОСОБА_1.

Зобовязати ОСОБА_2 пересадити кущі, що знаходяться на межі суміжних земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на відстань не менше одного метра від межі земельної ділянки ОСОБА_1.

Зобовязати ОСОБА_2 привести у попередній стан самовільно захоплену відповідачем земельну ділянку площею 0, 0150 га у формі трикутника з основою 2 м. та довжиною 127 м., що належить ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 500 грн. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 17, 00 грн. понесених позивачем судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через Пустомитівський районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні в 10-денний строк з дня отримання копії цього рішенням.

СуддяОСОБА_3