Рішення № 30861576, 18.04.2013, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 412/13224/2012

2/201/344/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2013 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого суддіДемидової С.О.

при секретаріПєронкові М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог посилаються на те, що 29 січня 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до відповідача для отримання посвідчення «Член сімї загиблого (померлого) ветерана війни». Рішенням комісії УПСЗН від 09 вересня 2008 року відмовлено позивачам встановити статус особи, на яку поширюється ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2008 року визнано неправомірним рішення комісії УПСЗН Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради від 09 вересня 2008 року, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду вказана постанова залишена в силі. ОСОБА_1 29 березня 2012 року, а ОСОБА_2 11 червня 2012 року отримали посвідчення «Член сімї загиблого (померлого) ветерана війни». Незаконними рішенням посадових осіб відповідача за період з 29 січня 2008 року по 22 жовтня 2009 року ОСОБА_1 завдана матеріальна шкода в сумі 2730 грн., яка складається з витрат на проїзд в міському транспорті на 21 місяць. ОСОБА_2 незаконними рішеннями посадових осіб відповідача завдана матеріальна шкода в розмірі 2 730 грн., які складаються з витрат на проїзд в міському транспорті. Також незаконними діями відповідача позивачу ОСОБА_1 завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що позивач ОСОБА_1 є людиною похилого віку, і замість того, щоб вести звичний спосіб життя, була змушена на протязі декількох років доводити гарантоване державою право на пенсійне посвідчення. Сума матеріальної шкоди складає 800 грн. Тому позивачі просять стягнути з відповідача матеріальну та моральну шкоду, а також судові витрати у справі.

Позивачі в судове засідання не зявилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали до суду заяву про розгляд справи без їх участі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи без участі представника відповідача, проти позовних вимог заперечує в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовну заяву не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Як встановлено в судовому засіданні, рішенням розширеного засідання комісії для розгляду питань, повязаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради № 4 від 09 вересня 2008 року відмолено ОСОБА_1 у встановленні статусу особи, на яку поширюються чинність п.1 ст. 10 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у звязку з відсутністю документів, які дають право на встановлення зазначеного статусу /а.с.10/.

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2008 року рішення розширеного засідання комісії для розгляду питань, повязаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради № 4 від 09 вересня 2008 року щодо відмови ОСОБА_1 в встановлені статусу особи, на яку поширюється чинність п.1 ст. 10 зазначеного закону визнано неправомірними. Зобовязано УПСЗН Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради встановити ОСОБА_1 статус особи, на яку поширюється дія п.1 ст. 10 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» /а.с.13/. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2009 року постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2008 року залишено без змін /а.с.14/. Ухвалою вищого адміністративного суду України від 07 лютого 2012 року постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2009 року залишено без змін /а.с.17-18/.

29 березня 2012 року ОСОБА_1 було видано посвідчення, відповідно до якого предявник цього посвідчення має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни.

21 січня 2008 року ОСОБА_3 звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради зі зверненням щодо встановлення їй статусу члена сімї померлого інваліда війни (за батька), на що їй було відмовлено /а.с.11/.

01 лютого 2008/ року ОСОБА_2 звернулась зі скаргою до відповідача, однак відповіддю від 07 лютого 2008 року їй було відмовлено у видачі посвідчення /аж.с.12/.

Вказана відмова відповідача позивачем ОСОБА_2В до суду не оскаржувалася.

11 червня 2012 року ОСОБА_2 видано посвідчення, відповідно до якого предявник цього посвідчення має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни /а.с.15-16/.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Зокрема збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

ОСОБА_1 з 05 грудня 2006 року перебуває на обліку в головному Управління пенсійного фонду України у Дніпропетровській області та отримує пенсію по втраті годувальника.

Відповідно до п.1 постанови КМУ від 17 травня 1993 року № 354 «Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» введено безоплатний проїзд для пенсіонерів за віком на міському пасажирському транспорті загального користування та приміських маршрутах.

В звязку з вказаним позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про відшкодування вартості проїзних квитків є необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню.

11 червня 2012 року ОСОБА_2 звернулась до відповідача з заявою про видачу посвідчення «Член сімї загиблого», яке нею було отримано в той же день. Таким чином право на пільги, що передбачені законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у ОСОБА_2 виникло лише з 11.06.2012 року.

Згідно з ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, у звязку з чим суду необхідно в кожній справі зясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються , чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Правовідносини, які виникли між сторонами, урегульовані ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Порядком видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни затвердженого постановою КМУ від 12 травня 1994 року № 302.

Враховуючи вищевикладене, а також те, вказаними нормативно-правовими актами не передбачено відшкодування моральної шкоди, позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи дослідженні у судовому засіданні докази у їх сукупності щодо вимог позивачів до відповідача про відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди, суд вважає їх не обґрунтованими, не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі та вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 174, 212-215, 218, 224 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяС.О. Демидова