Ухвала суду № 30861513, 11.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-9043/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

11 квітня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Спільного українсько-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2012 року позивач Спільне українсько-американське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані» звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001242306 від 17.02.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2012 року позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом першої інстанції, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт планової виїзної перевірки від 26.01.2012 року №29/23-6/20057835.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1. п.п. 7.2.3. п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України.

На підставі зазначеного акта перевірки податковим органом прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 17.02.2012 року.

Апелянт свої вимоги обґрунтовує тим, що фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача - ТОВ «Справа наша», ТОВ «Компанія Прогрес», ТОВ «Альбатрос Компані» здійснювалась ними поза межами правового поля, що, в свою чергу, свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності, у зв'язку з чим всі правочини (договори), укладені між позивачем та зазначеними контрагентами, є нікчемними, отже не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а виписані зазначеними контрагентами, первинні бухгалтерські документи не можуть бути прийняті до уваги.

Вирішуючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зважає на наступні обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Справа наша» укладено договір поставки № 0104 від 04.01.2011 року, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар у кількості та в асортименті, згідно Специфікації (Додаток № 1) та Специфікації (Додаток № 2).

Виконання умов вказаного договору підтверджується актами приймання-передачі товару, видатковими накладними, та податковими накладними.

Між позивачем та ТОВ «Альбатрос Компані» укладено договір купівлі-продажу №1251/10 від 31.03.2010 року на виконання вимог якого продавець поставив у власність покупця мобільні телефони, що підтверджується копіями рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних.

Між позивачем та ТОВ «Компанія Прогрес» укладено договір купівлі-продажу №596/10 від 13.10.2010 року на виконання вимог якого продавець поставив у власність покупця мобільні телефони, що підтверджується копіями рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних.

В рішенні суду першої інстанції надано обґрунтовану правову оцінку виконанню умов договорів, що підтверджується первинними документами.

Підпункт 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, на підставі якого відповідачем визначено суму податкового зобов'язання, передбачає такий обов'язок контролюючого органу у разі, коли дані перевірок результатів діяльності платника податків серед іншого свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань.

В матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують заниження позивачем своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість по господарським операціям позивача з ТОВ «Справа наша», ТОВ «Компанія Прогрес», ТОВ «Альбатрос Компані» за перевіряє мий період.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта про порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та п.п. 7.4.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, у зв'язку з неправомірністю формування податкового кредиту з підстав нікчемності правочинів укладених між позивачем та контрагентами.

На думку податкового органу правочини між позивачем та контрагентами укладені без мети настання реальних наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок та є нікчемними.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, питання наявності у представників будь-якої мети взагалі не досліджувалося під час перевірки, отже, доводи відповідача щодо нікчемності (фіктивності) правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, колегією суддів до уваги не приймаються.

Податковим законодавством не передбачено право органу податкової служби самостійно визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Судом першої інстанції під час розгляду справи досліджено обставини реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Справа наша», ТОВ «Компанія Прогрес», ТОВ «Альбатрос Компані» на підставі яких позивачем були сформовані дані податкового обліку.

Доводи апелянта про наявність умислу на укладення угоди, спрямованого на ухилення від сплати податків є необґрунтованими.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Згідно п.1.7. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 вищевказаного Закону України, п.198.1, п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу).

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими документами. У разі, коли на момент перевірки платника податку податковим органом, суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними вище документами, тоді платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством України, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Наявні в матеріалах справи договори, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, акти приймання-передачі товару підтверджують правомірність включення витрат на придбання товарів, робіт, послуг згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України до складу валових витрат відповідного періоду, та правомірність формування податкового кредиту відповідно до п.198.6 ст.198, п.199.4 ст.199 Податкового кодексу України та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому висновок відповідача є помилковим.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення від 17.02.2012 року №0001242306 є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 18.04.2013 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Усенко В.Г.

Оксененко О.М.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Усенко В.Г.