Рішення № 30860550, 10.04.2013, Чумаківський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Пролетарський районний суд м. Донецька)

Справа № 2/262/467/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2013 року Пролетарський районний суд м. Донецька у складі:

головуючої судді Ульяніч І.В.

при секретарі Михайловській Р.О.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа - Бізнес»«про розірвання договору та стягнення суми», -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа - Бізнес» «про розірвання договору та стягнення суми», згідно позову зазначив, що 18.07.2012 року між позивачем та відповідачем ТОВ «Альфа - Бізнес» був укладений договір №003240, згідно якого останній зобовязався вчинити від імені ОСОБА_1 та за його рахунок певні юридичні дії, спрямовані на придбання послуги на умовах діяльності Програми «Центр Інвест».

Згідно п.п.2.1.1 п.2 позивач повинен був сплатити одноразовий комісійний внесок у день підписання договору. 18.07.2012 року у виконання умов договору, позивач на рахунок відповідача перерахував одноразовий комісійний внесок в розмірі 9750,00 гривень.

Відповідно до договору, позивач, має сплачувати щомісячні платежі не пізніше встановленої в договорі дати після отримання коштів від ТОВ «Альфа - Бізнес». Позивач вважав, що спочатку відповідач надасть йому послугу, вартість якої повинна була складати 150000 гривень, а після отримання послуги він повинен бути її сплатити.

Відповідно до листа ТОВ «Альфа - Бізнес» від 15.08.2012 року позивачу необхідно сплатити платіж не пізніше 21-го числа поточного місяця, або він втратить право на участь в найближчому заході стосовно розподілу грошового фонду і отримання дозволу. Таким чином, при укладенні договору відповідач ввів позивача в оману, оскільки було чітко зазначено та розяснено, що платежі вносяться після отримання коштів. Крім того, в договорі та його додатках відсутні суттєві умови, а саме: предмет договору. Позивач просив розірвати договір № 003240 від 18.07.2012 року, стягнути з відповідача сплачений одноразовий комісійний внесок в розмірі 9750,00 гривень .

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі, надавши пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача ТОВ «Альфа - Бізнес» в судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, між сторонами склалися правовідносини, що регулюються Цивільним кодексом України.

В судовому засіданні було встановлено, що 18.07.2012 року між позивачем та відповідачем ТОВ «Альфа - Бізнес» був укладений договір №003240, згідно якого останній зобовязався вчинити від імені ОСОБА_1 та за його рахунок певні юридичні дії, спрямовані на придбання послуги на умовах діяльності Програми «Центр Інвест». (л.д. 3-6).

Згідно копії квитанції № ПН 1815561 від 18.07.2012 року в виконання умов договору позивачем на рахунок відповідача був перерахований одноразовий комісійний внесок в розмірі 9750,00 грн.(а.с.7).

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - ТОВ "Альфа бізнес" зареєстроівано у зазначеному реєстрі (а.с.19).

Згідно копії Статуту та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вбачається, що види діяльності ТОВ «Альфа - Бізнес»: послуги у сфері страхування, діяльність наземного, водного, авіаційного транспорту, сільське, лісове господарство, добування вугілля, руд, виробництво харчових продуктів, текстильне виробництво, металургійне виробництво, будівництво, виробництво автомобілів, надання інших комерційних послуг, посередництво в торгівлі деревиною та будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами, грошове та фінансове посередництво тощо (а.с.20-33, 45,46).

Згідно ст. 202 ЦК України - правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно ст. 203 ЦК україни - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У разі недійсності правочину, кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Судом встановлено, що відповідно до ст. 1 договору, укладеного між сторонами 18.07.2012 року № 003240, відповідач зобов'язується вчинити від імені та за рахунок учасника - позивача певні юридичні дії, спрямовані на придбання послуги, в тому числі: сформувати Реєстр учасників, забезпечити його адміністрування, організовувати та проводити захід по розподілу грошового фонду, здійснити оплату послуги на користь учасника або надати учаснику відповідну суму; надавати інші послуги.

З наведеного слід зробити висновок, що між сторонами укладено правочин, предметом якого є надання послуг.

Статтею 2 договору та додатком № 1 до нього передбачені обов'язки учасника, а саме: сплатити одноразовий комісійний внесок, що становить 9750 грн., та адміністративний платіж в сумі 48.75 грн.; щомісячно сплачувати загальний платіж в сумі 1566,67 грн., який включає чистий внесок в сумі 1041,67 грн., за рахунок якого здійснює оплату вартості послуги, та адміністративні витрати в сумі 525 грн. - плата за послуги з організації діяльності програми; дотримуватись умов договору та інше. (а.с.3-6).

Відповідно до термінів, викладених в додатку № 2 договору, програма «Центр Інвест»базується на створенні груп Учасників, метою яких є придбання бажаних послуг з розстроченням платежу на досить тривалий час, у порядку та на умовах, передбачених договором та додатками до нього.

Умовами програми «Центр Інвест», що є додатком № 2 до договору, а саме статтею 4, передбачений порядок проведення заходу по розподілу грошового фонду та порядок проведення заходу згідно заяви. За їх змістом вбачається, що рішення про передачу позивачу послуги залежить лише від волі відповідача, який сам на власний розсуд приймає таке рішення. Процедура прийняття рішення про передачу послуг є непрозорою, а інформація щодо результатів проведених конкурсів та осіб, які отримали право на послуги є конфіденційною і не може бути перевірена позивачем (а.с. 5-6).

Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що діяльність ТОВ «Альфа - Бізнес» вводить споживача в оману, оскільки програми «Центр Інвест» формується виключно на коштах учасників програми, без залучення коштів ТОВ «Альфа - Бізнес». Оплата послуги здійснюється за кошти, внесені учасниками програми, в подальшому учасник, який отримав послугу, сплачує внески, які фактично компенсують кошти іншим учасникам програми, тобто один учасник програми за свої власні кошти, без інвестування коштів відповідача оплачує послуги іншому учаснику програми. При цьому, позивач сплачував відповідачу не за одержання товару чи послуги, а фактично за можливість одержання права на отримання послуги, яка надавалась не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів і їх коштів до такої ж схеми, право отримати послуги позивачем залежить від розміру фонду і внесення коштів іншими учасниками програми.

Згідно із п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" забороняються як такі, що вводять в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Разом з цим не можна погодитись з позовними вимогами в частині про розірвання спірного договору, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Під час розгляду спору було встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, тому суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Таким чином, оспорюваний договір є нікчемним внаслідок того, що його недійсність передбачена законом, тому він не підлягає розірванню

Оскільки за змістом ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а кожна із сторін такого правочину зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, то з відповідача на користь позивачки слід стягнути 9750 грн., сплачених за спірним договором відповідає вимогам закону.

Тому позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача сплаченого ним внеску в розмірі 9750,00 грн. підлягають задоволеню.

Так як суд розглядає справу у межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, згідно ст. 11 ЦПК України, то суд проаналізовавши надані докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволеню, із зазначених вище підстав.

Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь держави судовий збір 214,60 грн., так як позивач при зверненні до суду була звільнена від сплати

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 84, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа - Бізнес»«про розірвання договору та стягнення суми»- задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа - Бізнес», яке розташоване за адресою: 86157, м. Макіївка, Вул. 118 Полеглих революціонерів, буд.31, ЄДРПОУ 37742500 на користь ОСОБА_1 9750,00 грн., сплачені згідно договору № 003240 від 18.07.2012 року. .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа - Бізнес», яке розташоване за адресою: 86157, м.Макіївка, вул. 118 Полеглих революціонерів, буд.31, ЄДРПОУ 37742500 на користь держави судовий збір в розмірі 214,60 грн.

У задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Пролетарський районний суд м. Донецька. Апеляційна скарга на рішення суду подається у письмовій формі протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Ульяніч І.В.