Рішення № 30859625, 23.04.2013, Оболонський районний суд міста Києва

23.04.2013 Справа № 756/2337/13-ц

Унікальний № 756/2337/13-ц

Провадження № 2/756/1718/13

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2013 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Маринченко М.М.,

при секретарі Яковлєвому О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «УСП-Груп» про визнання недійсним договору № 001894 від 10 вересня 2008 року та стягнення сплачених за договором грошових коштів,

встановив:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 10 вересня 2008 року між ним та відповідачем укладено договір про надання послуг № 001894. Предметом договору є надання йому, як Учаснику Української соціальної програми, послуг, спрямованих на придбання транспортного засобу орієнтовною вартістю 90000 грн. через вказану Програму, організовану товариством на принципі взаємодопомоги Учасників Програми. За даним договором відповідач зобов'язався зареєструвати його як Учасника Програми, організовувати і проводити Розподільчі акти щодо надання права на отримання обраного товару згідно з Умовами діяльності Програми.

Він на виконання договору при його підписанні сплатив реєстраційний платіж у розмірі 9000 грн. Також 10 вересня 2008 року ним відповідачу сплачено обов'язковий щомісячний платіж у розмірі 4500 грн.

Позивач просить визнати вказаний правочин недійсним посилаючись на те, що його зміст суперечить вимогам ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої забороняється нечесна підприємницька практика, яка включає будь-яку діяльність, що вводить споживачів в оману, зокрема експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем.

Зокрема, відповідач без залучення власних коштів формує групи Учасників Програми і виключно за рахунок їх внесків надає право на купівлю товару одному з Учасників Програми, розподіляючи кошти Фонду Учасників, реалізуючи таким чином діяльність пірамідальної схеми.

Також позивач посилається на положення ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої якщо положення договору визнано несправедливим таке положення може бути визнано недійсним. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Зокрема, несправедливими є умови договору, які встановлюють жорсткий обов'язок споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Також позивач вказує, що відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право лише кредитна установа на підставі відповідної ліцензії. Відповідач фактично здійснює підприємницьку діяльність, надаючи фінансові послуги без отримання відповідної ліцензії, що є підставою для визнання договору недійсним.

На підставі викладеного позивач просив визнати недійсним спірний договір та застосувати наслідки недійсності правочину, стягнувши з відповідача на його користь суму грошових коштів, сплачених відповідно до договору, у розмірі 13500 грн.

Позивач в судове засідання не з'явився, надіслав до суду телеграму, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідач належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи, представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10 вересня 2008 року між ТОВ «УСП-Груп» (товариство) та позивачем (Учасник Програми) укладено Договір № 001894 про надання послуг, предметом якого відповідно до п.1.1 є надання Учаснику Програми послуг, спрямованих на придбання транспортного засобу через Українську соціальну програму (далі - Програма), орієнтовна вартість якого становить 90000 грн. (п.1.3 Договору).

Пунктом 2.1 Договору визначено, що товариство зобов'язується надавати Учаснику Програми послуги, зокрема, зареєструвати Учасника Програми, організовувати і проводити Розподільчі акти щодо надання права на отримання обраного товару; організовувати та створювати умови для придбання товару учасниками програми; здійснювати оплату товару та надавати інші послуги.

Вказані послуги товариство надає Учаснику Програми в порядку та в строки, передбачені в Умовах діяльності Програми (далі - Умови) (Додаток №2 до Договору).

Відповідно до п.п.3.1-3.3 Договору Учасник Програми зобов'язався сплатити реєстраційний платіж під час підписання договору, сплатити комісійну плату та щомісячно сплачувати чисті платежі.

Пунктом 5.4 Договору сторони визначили, що товариство гарантує оплату та передачу товару протягом строку дії договору, який діє до 10 серпня 2018 року.

На виконання умов Договору позивач сплатив на користь відповідача 9000 грн. реєстраційного платежу та обов'язковий щомісячний чистий платіж в розмірі 4500 грн., що підтверджується квитанціями № 153 та № 154 від 10 вересня 2008 року.

Згідно ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Зокрема до несправедливих умов відноситься встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця, надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору, визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Пунктами 5-7 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до п.7 ч.3 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється нечесна підприємницька практика, зокрема утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Порядок сплати грошових коштів, проведення Розподільчих актів, отримання товару Учасником Програми передбачені Умовами діяльності програми «Авто-Житло», які є обов'язковими для сторін (п.1.1 Умов).

Згідно вказаних Умов право на отримання товару надаватиметься шляхом підрахунку чистих платежів з урахуванням графіку платежів. Пріоритетне становище має той Учасник Програми, у якого сплачена найбільша кількість чистих платежів.

Отже, як вбачається з Договору та Умов, товариство самостійно приймає рішення про передачу товару, право отримання товару Учасником залежить від розміру фонду та внесення коштів іншими учасниками програми.

Крім того, умови Договору в частині проведення розподільчих актів є такими, що створюють суттєвий дисбаланс між правами і обов'язками Учасника та товариства, зокрема товариство проводить Розподільчі акти на свій розсуд, Учаснику не надається інформація стосовно інших учасників, які беруть участь у Розподільчих актах, кількість сплачених ними чистих платежів тощо, внаслідок чого процедура проведення Розподільчих актів є непрозорою для Учасника і позбавляє його можливості здійснювати контроль проведення таких актів та контроль за дотриманням його прав, як споживача.

Також, відповідно до додатку №1 до Договору сторони визначили лише вид товару, який має намір придбати Учасник Програми, при цьому конкретно не вказали, який саме транспортний засіб буде придбаватись, його характеристики, а також точну ціну.

Окрім того, договір не містить точних строків придбання товару, зокрема навіть при сплаті повної вартості товару не гарантується право Учасника на придбання товариством товару раніше закінчення дії договору, тобто до 2018 року.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що вищезазначені умови Договору є несправедливими і товариство здійснює по відношенню до позивача нечесну підприємницьку практику.

Відповідно до п.5 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством,- і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Статтею 34 вказаного Закону визначено, що здійснення діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії.

Судом встановлено, що відповідно до Умов діяльності Програми реєстраційний платіж - це сума, яка сплачується Учасником Програми за надані послуги з реєстрації Учасника Програми, чистий платіж - це часткова оплата вартості товару, за рахунок якої товариство здійснює купівлю товару.

Умови діяльності Програми не містять положень, які б визначали належність до фонду учасників Програми, на кошти якого купуються товари, реєстраційного платежу, комісійної плати та штрафів.

Отже, як вбачається з положень Договору та додатків до нього (Умов), товариство залучає кошти фізичних осіб, здійснює фінансові операції в інтересах третіх осіб за рахунок залучених коштів (оплачує товари учасників), при цьому отримує прибуток за рахунок реєстраційних платежів, які відповідно до Умов не повертається учасникам за жодних умов та не входить до фонду коштів на придбання товарів, а також адміністративних витрат та штрафів.

Таким чином суд приходить до висновку, що діяльність товариства містить ознаки фінансової діяльності, визначеної ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» і потребує ліцензування відповідно до положень ст.34 вказаного Закону.

Разом з тим суду не надано доказів існування у ТОВ «УСП-Груп» ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансових послуг, отриманої у встановленому законом порядку.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» внесено зміни, які набули чинності з 08 січня 2012 року, якими діяльність із адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах віднесено до фінансових послуг.

Відповідно до ст.227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії) може бути визнано судом недійсним.

Частиною 1 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним Договору № 001894 від 10 вересня 2008 року та повернення позивачу сплачених за договором реєстраційного платежу та чистого платежу у загальному розмірі 13500 грн.

Також на користь позивача з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати, а саме 344 грн. 10 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 216, 227 ЦК України, ст.ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 1, 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», ст.ст. 10, 60, 88, 169, 212-215, 224, 226 ЦПК України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір № 001894 від 10 вересня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «УСП-Груп».

Стягнути з ТОВ «УСП-Груп» (ідентифікаційний код 34345406) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 13500 (тринадцять тисяч п'ятсот) грн.

Стягнути з ТОВ «УСП-Груп» (ідентифікаційний код 34345406) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сплачений судовий збір у розмірі 344 (триста сорок чотири) грн. 10 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Апеляційну скаргу на заочне рішення суду може бути подано позивачем до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.М.Маринченко