Рішення № 30858640, 11.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3269/13 11.04.13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтохімімпекс»

До приватного підприємства «МІКОМ»

про стягнення 106884,97 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача Слизьконіс О.О. (керівник)

від відповідача Стручек І.В. (керівник)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтохімімпекс» до приватного підприємства «МІКОМ» про стягнення 106884,97 грн., з яких: 105664,00 грн. основного боргу, 1009,64 грн. трьох процентів річних, 211,33 грн. інфляційних. Крім того, позивач просить покласти на відповідача 4000 грн. витрат на послуги адвоката.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати за поставлений товар.

Ухвалою суду від 22.02.2013 р. порушено провадження у справі № 910/3269/13.

Відповідач проти задоволення позову заперечив посилаючись на те, що не може нести матеріальну відповідальність за невиконання своїх обов'язків, оскільки таке невиконання є наслідком форс-мажорних обставин. Зокрема, заявлена позивачем заборгованість виникла внаслідок злочинної змови третіх осіб.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

23.05.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтохімімпекс» (продавцем) та приватним підприємством «МІКОМ» (покупцем) укладено договір купівлі-продажу №НИ-000230512 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити на умовах цього Договору автомобільні шини (далі - товар).

Товар повинен бути повністю поставлений покупцю протягом 3 днів від дати заявки продавця (п. 3.1 Договору).

Покупець перераховує загальну суму Договору на поточний рахунок продавця після отримання товару (п. 4.1 Договору).

Відповідно до п. 7.5 Договору ні одна із сторін даного Договору не буде нести матеріальну відповідальність за повне чи часткове невиконання своїх обов'язків, якщо невиконання буде являтись наслідком форс-мажорних обставин, що виникли з незалежних від сторін причин після укладення даного Договору. Безпосередньо такими обставинами є війна, блокада, заходи уряду чи інших органів влади, повені, землетруси та інші стихійні лиха, а також дії третіх осіб. Якщо будь-яка з таких обставин безпосередньо вплинула на виконання зобов'язань по даному Договору, тоді відповідні строки розмірно переносяться на час дії форс-мажорних обставин.

24.09.2012 р. сторонами підписано специфікацію № 1 на суму 105535,00 грн.

Додатковою угодою № 1 від 26.09.2012 р. сторони внесли зміни та доповнення до п. 4.1 Договору, виклавши його в наступній редакції: «оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з моменту отримання партії товару на підставі видаткової накладної постачальника».

На підставі видаткової накладної № НИ-0000159 від 25.09.2012 р. позивач поставив, а представник відповідача, який діяв за довіреністю № 208 від 25.09.2012 р., отримав товар вартістю 29014,00 грн..

На підставі видаткової накладної № НИ-0000164 від 28.09.2012 р. позивач поставив, а представник відповідача, який діяв за довіреністю № 212 від 28.09.2012 р., отримав товар на суму 73114,00 грн..

На підставі видаткової накладної № НИ-0000169 від 15.10.2012 р. позивач поставив, а представник відповідача, який діяв за довіреністю № 216 від 15.10.2012 р., отримав товар на суму 3536,00 грн..

Таким чином позивач поставив, а відповідач отримав товару на загальну суму 105664,00 грн..

За погодженим сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 20.11.2012 р. заборгованість відповідача склала 105664,00 грн..

Станом на день розгляду справи заборгованість на суму 105664,00 грн. не погашена.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Статті 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт порушення відповідачем зобов'язання на суму 105664,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

В силу статті 625 ЦК України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, з відповідача підлягає стягненню 211,33 грн. інфляційної складової боргу (105875,33 грн. - борг з урахуванням встановленого індексу інфляції) та 1009,64 грн. трьох процентів річних.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому суд не приймає до уваги посилання відповідача на форс-мажорні обставини.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодекс України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Дана норма встановлює дві основні підстави звільнення особи, яка порушила зобов'язання, від відповідальності. Такими обставинами є випадок та непереборна сила. Доведення наявності випадку або непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Під випадком розуміються будь-які діяння, не викликані чиїмось наміром або необережністю, тобто відсутність вини порушника. Випадковою можна визнати обставину, яку не можна передбачити та попередити при застосуванні обов'язкової для боржника обачності, хоча вона могла б бути передбачена та попереджена, якщо б боржник віднісся до свого зобов'язання з більшою обачністю, ніж та, до якої він був зобов'язаний або якщо на місці боржника була б інша особа. Такий підхід щодо суб'єктивної неможливості передбачити, а отже і попередити діяння, що викликало невиконання або неналежне виконання зобов'язання, дозволяє відмежувати випадок від непереборної сили (форс-мажор).

Поняття та ознаки непереборної сили розкриваються у п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України. Непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Як підстава звільнення особи, що порушила зобов'язання, від відповідальності непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності сторін обставина, яку сторони, хоча б навіть і передбачили, але не могли попередити. До таких обставин, як правило, відносять стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не рядова, звичайна обставина, яка хоча і може спричинити певні труднощі для сторін, але не виходить за рамки буденності, а екстраординарна подія, яка не є звичайною.

В силу статті 617 Цивільного кодексу України не вважається випадком, а отже не є підставою для звільнення особи, що порушила зобов'язання, від відповідальності:

- недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника (кредитор не має нести негативні наслідки відносин між боржником та його контрагентами);

- відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання (вступаючи у договірні відносини, боржник несе відповідні ризики та має замінити відсутні товари на інші або вчиняти інші заходи щодо належного виконання зобов'язання);

- відсутність у боржника необхідних коштів. Отже незалежно від того, що стало причиною відсутності у боржника необхідної суми грошей (об'єктивні обставини чи суб'єктивна недбалість боржника), це не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

З огляду на викладене, неправомірні дії працівників відповідача щодо заволодіння коштами останнього, що мало наслідком їх відсутність для проведення своєчасного та повного розрахунку, не є форс-мажорною обставиною.

Згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивач заявив до стягнення 4000 грн. витрат на послуги адвоката, які складаються з: 500 грн. - попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин та застосування законодавства, 1000 грн. - вивчення та правовий аналіз матеріалів справи, 2000 грн. - підготовка процесуальних документів, 500 грн. - участь у судових засіданнях.

Представництво позивача у судовому засіданні не здійснював адвокат, з яким укладено договір про надання правової допомоги № 22-01/13 від 22.01.2013 р., а тому підстави для подення витрат у розмірі 500 грн. на відповідача відсутні.

Отже, відповідно до ст. 49 ГПК України, на відповідача покладаються 2137,70 грн. судового збору та 3500 грн. витрат на послуги адвоката.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства «МІКОМ» (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 2, літ. «А», код 30523162) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтохімімпекс» (01010, м. Київ, вул. Січневого повстання, 11 літ. «Б», код 31029407) 105875,33 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 1009,64 грн. трьох процентів річних, 2137,70 грн. судового збору, 3500 грн. витрат на послуги адвоката.

Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтохімімпекс» (01010, м. Київ, вул. Січневого повстання, 11 літ. «Б», код 31029407) до Державного бюджету України 0,40 грн. судового збору за подання позовної заяви до господарського суду міста Києва.

Рішення підписано 22.04.2013 р.

Суддя С. А. Ковтун