Рішення № 30858333, 18.03.2013, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 2607/15372/12

Категорія 33

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

18 березня 2013 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Гребенюка В. В. ,

при секретарі - Литовченко Д. О., розглянувши цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» до ОСОБА_1, про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (надалі за текстом - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі за текстом - відповідач), про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу.

Зазначило, що 11.08.2008 року по вул. Мельникова в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода (надалі за текстом - ДТП) за участю автомобілів «ВАЗ», д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням відповідача та автомобіля «Volkswagen Touareg», д.н.з. НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_2

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 20.10.2008 року відповідача було визнано винним у ДТП. Цивільно - правову відповідальність відповідача перед третіми особами було застраховано позивачем за полісом ВВ/4200037. Про настання ДТП відповідач позивача не повідомив. Позивач на підставі звіту про оцінку КТЗ № 1231 від 21.10.2008 року, було складено страховий акт та виплачено страхове відшкодування в розмірі 8 996 грн. 73 коп.

Покликаючись на норми ст. 27 Закону України «Про страхування» (надалі за текстом - ЗУ «Про страхування»), ст. ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) просить стягнути компенсацію здійснених виплат з відповідача, як особи, що не повідомила страховика у встановлені строки та відповідальної за заподіяний збиток в порядку зворотної вимоги (регресу).

До початку судового засідання представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та підтримав позовні вимоги, з тих же підстав та просив їх задовольнити.

На виконання вимог ч. 3 ст. 122 ЦПК України, судом було направлено запит до органів реєстрації місця проживання фізичної особи, згідно отриманої відповіді відповідач зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 47).

Згідно ст. 74 ЦПК України судові повістки - про виклик та телеграми зі зворотнім повідомленням направлялись за зареєстрованим у вставленому законом порядку місця проживання фізичної особи - відповідача. У разі ж їх відсутності за даною адресою, вважається, що судовий виклик вручений належним чином.

Відповідач в судові засідання не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлявся судовими повістками про виклик зі зворотнім повідомленням на 20.02.2013 року, 18.03.2013 року (а.с. 43 - 44, 50 - 51). Повідомлення про причини неявки до суду від відповідача не надходило. У разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи (ч. 4 ст. 169 та ст. 224 ЦПК України).

Зважаючи на вищевикладене та відсутність заперечень представника позивача, суд приходить до висновку про можливість розгляду позову у відсутності відповідача та постановлення заочного рішення по справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтується позов, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом, 11.08.2008 року по вул. Мельникова в м. Києві сталась ДТП за участю автомобілів «ВАЗ», д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням відповідача та автомобіля «Volkswagen Touareg», д.н.з. НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_2, що підтверджено довідкою ДАІ про ДТП від 30.09.2008 року за № 600 (а.с. 20).

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 20.10.2008 року відповідача було визнано винним у ДТП (а.с. 21).

Позивачем було застраховано цивільно - правову відповідальність відповідача перед третіми особами за полісом ВВ/4200037 (а.с. 19).

Відповідно до звіту про оцінку КТЗ № 1231 від 21.10.2008 року, матеріальний збиток завданий автомобілю «Volkswagen Touareg», д.н.з. НОМЕР_5 складає 9 864 грн. 24 коп. (а.с. 23-31).

Відповідно до листа ТОВ «ЄвроАсистанс» від 15.07.2009 року за № 0006 встановлено, що в період з 11.08.2008 року по 15.08.2008 року повідомлення про подію за договором ВВ/4200037, що мала місце 11.08.2008 року в м. Києві, забезпечений транспортний засіб «Ваз», д.н.з. НОМЕР_3, від водія ОСОБА_1, диспетчерський центр не отримував (а.с. 34).

16.07.2009 року позивачем було складено страховий акт № 83250, який було затверджено 24.07.2009 року, відповідно до якого на підставі звіту про оцінку КТЗ №1231 від 21.10.2008 року, підлягає до виплати потерпілій особі сума 8 996 грн. 73 коп. за вирахуванням франшизи у розмірі 510 грн. від оціненої у встановленому порядку суми спричинених збитків 9 864 грн. 24 коп. (а.с. 35).

Позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 8 996 грн. 73 коп., що підтверджено платіжним дорученням № 1367 від 19.11.2009 року (а.с. 36).

Розрахунки позивача, з посиланням на належні та допустимі докази, відповідачем спростовані не були.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) особа, якій заподіяно збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на її відшкодування.

Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У відповідності до ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування», страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування.

Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування» страховик має право вимагати компенсацію здійснених виплат від особи, відповідальної за заподіяний збиток в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 993, 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи.

Постанова Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» за № 6 від 27.03.1992 року (із змінами та доповненнями) роз'яснює, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі та майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, особою, яка її заподіла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Згідно із п.п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регрес ний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов визначених цим законом.

У відповідності до п.п. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхувальник повинен вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомити страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Однак, згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст. ст. 27 - 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 57 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 59 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 8 996 грн. 73 коп. виплаченого страхового відшкодування.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем у розмірі 214 грн. 60 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 22, 993, 1166, 1187, 1191, 1192 ЦК України, ст. ст. 8, 27, 28 ЗУ «Про страхування», ст. ст. 33, 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 5, 6, 8, 10, 11, 57 - 60, 79, 88, 169, 208, 209, 212 - 215, 224 - 233, 294 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» до ОСОБА_1, про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу - задовольнити;

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (номер облікової картки платника податків НОМЕР_4) на користь публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (Код ЄДРПОУ 16467237) суму страхового відшкодування у розмірі 8 996 (вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто шість) гривень 73 копійки;

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4) на користь публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (Код ЄДРПОУ 16467237) судові витрати у розмірі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок;

Рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії;

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги через Подільський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.

Суддя В. В. Гребенюк