Рішення № 30857791, 18.04.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.13 Справа № 914/766/13-г

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (м. Львів)до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Магік» (м.Львів)третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Державне підприємство Міністерства оборони України «Центральний проектний інститут» в особі філії «Львівський проектний інститут»про:стягнення 133 685 (сто тридцять три тисячі шістсот вісімдесят п'ять) грн. 32 коп. Суддя: Цікало А.І. При секретарі: Герасименко В. С.Представники:

Позивача: Долішній І.І.-представник (довіреність від 29.12.2012 р. № 18-11-07839)Відповідача: Козак В-Р.В. - представник (довіреність б/н від 06.09.2011 р.)Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Суходольська Л. В. - представник (довіреність від 28.05.2012 р. № 156)

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін не звертались до суду з клопотанням про здійснення технічної фіксації судового процесу.

21.02.2013 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 992 поступила позовна заява від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (м. Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Магік» (м. Львів) про стягнення 133 685 (сто тридцять три тисячі шістсот вісімдесят п'ять) грн. 32 коп. неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна.

Ухвалою суду від 25.02.2013 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 14.03.2013 р.

14.03.2013 р. до суду за вх. № 7013/13 від позивача поступив акт звірки взаємних розрахунків станом на 29.11.2012 р., докази сплати судового збору та копія наказу ФДМУ від 01.03.2013 р. № 22-р.

05.03.2013 р. до суду за вх. № 6092/13 від представника відповідача поступило клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Представник відповідача з матеріалами справи ознайомився 05.03.2013 р., що підтверджується його підписом на зазначеному клопотанні.

12.03.2013 р. до суду за вх. № 6775/13 від представника відповідача поступив відзив на позовну заяву, в якому він повністю заперечив позовні вимоги. До зазначеного відзиву долучено копії заяв від 16.05.2012 р. та від 26.06.2012 р., копію листа від 08.08.2012 р. № 205, платіжні доручення про сплату орендної плати, копію рішення господарського суду Львівської області від 17.10.2012 р. у справі № 5015/3688/12 та копію довіреності від 06.09.2011 р.

12.03.2013 р. до суду за вх. № 6776/13 від відповідача поступило клопотання про відкладення розгляду справи. До зазначеного клопотання долучено копію наказу про відрядження працівників ТзОВ «Магік» від 11.03.2013 р. № 16 та копію листа від 11.03.2013р. № 1/15.

Ухвалою суду від 14.03.2013 р. розгляд справи було відкладено на 27.03.2013р.

27.03.2013 р. до суду за вх. № 8862/13 від представника відповідача поступило клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство Міністерства оборони України «Центральний проектний інститут» від імені якого діє філія «Львівський проектний інститут» (вул. І. Франка, 61, м. Львів, 79005).

Ухвалою суду від 27.03.2013 р. було залучено до участі у даній справі Державне підприємство Міністерства оборони України «Центральний проектний інститут» в особі філії «Львівський проектний інститут» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та розгляд справи відкладено на 18.04.2013 р.

Позивач вимоги суду виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги суду виконав частково, відзив на позов представив, проти позову заперечив, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник відповідача позов заперечив повністю, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав наведених у відзиві на позовну заяву та поясненнях.

Заперечення відповідача проти позову мотивовані, зокрема, ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Зазначене мотивування відповідача не заслуговує на увагу суду, оскільки таке право реалізовується виключно у разі наявності згоди на передачу державного майна в оренду, органу уповноваженого управляти відповідним майном. У даному випадку відсутня згода Міністерства оборони України, як органу управління, у сфері якого перебуває об'єкт оренди, на продовження дії договору оренди, що підтверджується листом Міністерства оборони України від 08.06.2012 р. № 220/3580, у зв'язку з чим заперечення відповідача є безпідставними та необґрунтованими.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача вимоги суду виконала, відзив на позов представила, явку повноважного представника в судове засідання забезпечила.

16.04.2013 р. до суду за вх. № 12679/13 від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача поступив відзив на позовну заяву, в якому він просить суд зменшити розмір неустойки.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб, присутніх в судовому засіданні, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

09.06.2009 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Магік» (відповідач) був укладений договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 43 (надалі - Договір оренди; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 1.1. Договору оренди, орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлові приміщення на ІІ поверсі (№ № 91, 91а, 91б) та на V поверсі (№ № 258, 266, 267, 267а, 268а, 268б, 271, 271а, 272, 272а, 276, 277, 277а) виробничого корпусу (далі Майно), загальною площею 336,3 кв.м., що знаходиться за адресою м. Львів, вул. І. Франка, 61 та перебувають на балансі ДП МОУ «Львівський проектний інститут» (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача; далі - балансоутримувач).

Згідно з п. 1.2. Договору оренди, Майно передається в оренду з метою розміщення офісного приміщення.

Відповідно до п. 3.1. Договору оренди, орендна плата визначається на підставі методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 (зі змінами) становить без ПДВ за базовий місяць оренди березень 2009 р. - 21339,00 грн.

16.02.2012 р. між сторонами було укладено договір про внесення змін до договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.06.2009 р. № 43 (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Згідно з п. 1 договору про внесення змін до договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.06.2009 р. № 43, сторони домовились викласти п. 3.1. договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.06.2009 р. № 43 в наступній редакції:

« 3.1. Орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозицій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 р. № 961, які набрали чинності з 20.09.2011 р.), становить без ПДВ за перший повний місяць оренди вересень 2011 року - 30884,68 грн. Орендна плата згідно даного Договору сплачується з 20.09.2011 р.»

Відповідно до п. 10.1. Договору оренди, цей договір укладено сторонами на 2 роки 364 дні, що діє з 09.06.2009 р. по 06.06.2012 р. включно.

Згідно з п. 10.4. Договору оренди, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

26.06.2012 р. позивач направив на адресу відповідача заяву про припинення договору оренди нерухомого державного майна від 09.06.2009 р. № 43 (зі змінами) (копію долучено до матеріалів справи), в якій позивач повідомив відповідача, що договір оренди нерухомого державного майна від 09.06.2009 р. № 43 (зі змінами) припинив свою дію 06.06.2012 р., про необхідність повернення орендованого майна балансоутримувачу, а також проінформував відповідача, що рішення про припинення Договору оренди прийняте регіональним відділенням на підставі листа Міністерства оборони України від 08.06.2012 р. № 220/3580, копію якого скеровано відповідачу листом від 15.06.2012 р. № 11-03-03300.

Згідно з п. 10.8. Договору оренди, у разі припинення або розірвання цього договору Майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.

Отже, відповідач зобов'язаний був повернути орендоване майно балансоутримувачу до 11.06.2012 р. включно.

Відповідно до п. 10.9. Договору оренди, майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та балансоутримувечем акта приймання-передавання, один примірник якого протягом трьох робочих днів орендарем скеровується орендодавцю. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення Майна покладається на орендаря.

Порушуючи умови Договору оренди, відповідач передав Майно балансоутримувачу лише 21.09.2012 р., що підтверджується актом прийому-передачі індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності до Договору оренди № 43 від 09.06.2009 р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Згідно з п. 10.10. Договору оренди, якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення Майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за весь час користування Майном за час прострочення.

У зв'язку з тим, що відповідач не повернув майно у встановлені терміни, позивач правомірно, відповідно до ст. 785 ЦК України та п. 10.10. Договору оренди, нарахував неустойку за період прострочення з 12.06.2012 р. по 21.09.2012 р. на суму 206111 грн. 63 коп. (копію розрахунку неустойки долучено до матеріалів справи).

Як вбачається з розрахунку неустойки, у відповідача рахувалась переплата по орендній платі у розмірі 6978 грн. 32 коп. За період з 11.07.2012 р. по 15.10.2012 р. відповідачем сплачено позивачу 65447 грн. 99 коп.

Станом на час звернення з позовом до суду, заборгованість відповідача перед позивачем по нарахованій неустойці за несвоєчасне повернення орендованого майна становить 133685 грн. 32 коп.

Станом на час розгляду справи відповідач доказів сплати зазначеної заборгованості не надав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи те, що позивачем представлено достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач доказів сплати заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (м. Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Магік» (м. Львів) про стягнення 133 685 (сто тридцять три тисячі шістсот вісімдесят п'ять) грн. 32 коп. неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», установлено на 2013 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1147 гривні.

Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно платіжного доручення від 27.02.2013 р. № 144 позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2673 (дві тисячі шістсот сімдесят три) грн. 71 коп. (оригінал платіжного доручення долучено до матеріалів справи).

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 8, 13, 42, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 11, 202, 204, 509, 510, 526, 527, 530, 549, 550, 626, 627, 629, 759, 763, 785 ЦК України, ст. ст. 174, 193, 230 ГК України, ст. ст. 2, 4, 5, 17, 26, 27, 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (м. Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Магік» (м. Львів) про стягнення 133 685 (сто тридцять три тисячі шістсот вісімдесят п'ять) грн. 32 коп. неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна - задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Магік» (вул. Нечуя-Левицького, 13/6, м. Львів, 79013; код ЄДРПОУ 23265899) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (вул. Січових Стрільців, 3, м.Львів, 79007; код ЄДРПОУ 20823070)- 133 685 (сто тридцять три тисячі шістсот вісімдесят п'ять) грн. 32 коп. неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна та 2 673 (дві тисячі шістсот сімдесят три) грн. 71 коп. сплаченого судового збору.

3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23 квітня 2013 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Цікало А.І.