Рішення № 30857628, 15.04.2013, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" квітня 2013 р.Справа № 16/10/5022-267/2012Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Хоми С.О.

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", вул. Зоологічна, 5, м. Київ

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф", вул. Шолом - Алейхема, буд. 1, м. Збараж, Тернопільська область

відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернава-Сервіс", м. Тернопіль, вул. С. Крушельницької, 1

За участю представників сторін:

позивача: Якубовський Я.Р. - представник, довіреність №03/2/447 від 14.06.2012 року

відповідача (1)-не з'явився

відповідача (2)-не з'явився

Суть справи.

Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк", вул. Зоологічна, 5, м. Київ, звернулося до суду з позовом до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф", вул. Шолом - Алейхема, буд. 1, м. Збараж, Тернопільська область; відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернава-Сервіс", м. Тернопіль, вул. С. Крушельницької, 1, про:

- визнання недійсними з моменту укладення договору позики та договору іпотеки, укладених 01.06.2010 року між ТзОВ "Тернава-Сервіс" та ТзОВ "Лікеро-горілчаний завод Калганоф", який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Салій Г.Я. та зареєстрований за №1456-6.

Позивач вважає, що спірний договір позики та спірний договір іпотеки укладені між відповідачем (1) та відповідачем(2) всупереч ст.203 Цивільного кодексу України не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, тобто є фіктивними.

Ухвалою суду від 05.04.2012 року розгляд справи було призначено на 23 .04.2012 року на 10 год 30 хв.

Ухвалою суду від 23.04.2012 року, від 07.05.2012 року розгляд справи було відкладено на 07.05.2012 року на 14 год 05 хв., на 21.05.2012 року на 15 год 30 хв.

В судовому засіданні 21.05.2012 року оголошувалась перерва у відповідності до ч.3 ст.77 ГПК України до 31.05.2012 року до 12 год 50 хв.

Ухвалою суду від 31.05.2012 року провадження у справі №16/10/5022-267/2012 було зупинено до набрання судовим рішенням законної сили по справі №2/4/5022-49/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" та відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернава-Сервіс" про визнання додаткової угоди №1 від 01.12.2010 року до договору позики від 01.06.2010 року недійсною.

Приймаючи до уваги те, що обставини, які зумовили зупинення провадження у справі були усунені, а тому господарським судом ухвалою суду від 29 березня 2013 року було поновлено провадження у справі у відповідності до ч.3 ст.79 ГПК України та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 08 квітня 2013 року на 15 год 00 хв.

Ухвалою суду від 29 березня 2013 року керуючись ч.3 ст.69 ГПК України було продовжено строк вирішення спору у даній справі.

Ухвалою суду від 08 квітня 2013 року розгляд справи було відкладено на 15 квітня 2013 року на 15 год 00 хв.

В судовому засіданні 15 квітня 2013 року оголошувалась перерва до 17 год 00 хв для виготовлення вступної та резолютивної частини рішення.

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повній мірі.

Від представника позивача в судовому засіданні поступила заява, в якій просить вважати реєстраційний номер спірного іпотечного договору №1455, оскільки в позовній заяві №1456-6 було зазначено помилково. Подання зазначеної заяви не суперечить нормам ГПК, а тому справа розглядається із врахуванням даної заяви.

Представник відповідача (1)- Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф", в судове засідання не з'явився.

04 квітня 2013 року від відповідача (1) до матеріалів справи поступило клопотання №128 від 04.04.2013 року з проханням відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв'язку із неможливістю забезпечити явку повноважного представника, оскільки юрист ТзОВ "ЛГЗ Калганоф» перебуває на лікарняному, та з метою збереження свого права на захист безпосередньо в судовому процесі, а також з метою всебічного, об'єктивного та неупередженого розгляду справи,забезпечення принципу змагальності сторін в справі.Також у зазначеному клопотанні було вказано іншу адресу відповідача (2), а саме: вул.Стуса,1 м.Тернопіль.

15 квітня 2013 року від відповідача (1) до матеріалів справи поступило клопотання №133 від 12.04.2013 року з проханням продовжити строк розгляду даної справи на 15 днів та відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв'язку із неможливістю забезпечити явку повноважного представника, а також із браком необхідного часу для підготовки інформації запитуваної судом згідно ухвали господарського суду Тернопільської області від 08.04.2013 року, та з метою збереження свого права на захист безпосередньо в судовому процесі, а також з метою всебічного, об'єктивного та неупередженого розгляду справи, забезпечення принципу змагальності сторін в справі.

Судом відхилено клопотання відповідача (1): щодо продовження строку розгляду даної справи на 15 днів - з огляду на те, що ухвалою суду від 29 березня 2013 року керуючись ч.3 ст.69 ГПК України вже було продовжено строк вирішення спору; щодо відкладення розгляду справи на іншу дату - з огляду на те, що строк вирішення спору закінчився (з 03.04.2012 по 03.06.2012 року -двомісячний строк; 31.05.2012 року - провадження у справі було зупинено; 29 березня 2013 року - продовжено строк вирішення спору на 15 днів; 15.04.2013 року - закінчення строку вирішення спору).

В матеріалах справи знаходиться відзив на позов №192 від 07.05.2012 року, в якому відповідач (1) зазначаючи зокрема, про те, що оскільки передані кошти ТзОВ «Тернава-Сервіс» для ТОВ «ЛГЗ Калганоф» за договором позики, ТОВ «ЛГЗ Калганоф» прийняла і вони перейшли у її власність, то немає правових підстав для визнання недійсними оспорюваних договорів з підстав їх фіктивності; правовідносини ТзОВ «ЛГЗ Калганоф» та ТзОВ «Тернава-Сервіс» жодним чином не порушують права ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк»; рішенням господарського суду Тернопільської області від 05.01.2012 року у справі №9/64/5022-1483/2011, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2012 року, задоволено позов ТзОВ «Тернава-Сервіс» до ТзОВ «ЛГЗ Калганоф», ВПВР ДВС України,третя особа - ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» про звільнення заставного майна з-під арешту; господарськими судами вже була надана оспорюваним договорам позики й іпотеки, і господарські суди не знайшли підстав для визнання їх недійсними, а тому просить суд у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача (2)- Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернава-Сервіс", в судове засідання не з'явився. Відповідач (2) повідомлений про відкладення розгляду справи на 15.04.2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованного листа 10 квітня 2013 року відповідачу відправленого господарським судом 08.04.2013 року за адресою вул.Стуса,1 м.Тернопіль, яке знаходиться в матеріалах справи.

Як зазначається, зокрема, в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" № 670-2010-р від 15.03.2010 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

У відповідності до п. 11 Листа Вищого господарського суду України № n0006645-06 від 15.03.2007 року "Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місце проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій; тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, відповідач (2) повідомлений про розгляд справи господарським судом.

В матеріалах справи знаходиться відзив на позов (вх.№ 12180 (н) від 21 травня 2012 року по журналу реєстрації вхідної кореспонденції по господарському суді Тернопільської області), в якому відповідач (2) зазначаючи, зокрема, про безпідставність посилань Банку про те, що оспорювані договори є фіктивними та такими, що не спрямовані на настання реальних наслідків, просить суд у задоволенні позову відмовити

В ході розгляду справи представнику позивачу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст.20,22,81-1 ГПК України; наслідки відмови позивача від позову та укладення мирової угоди.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Документообіг господарського суду". Для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер 9QA608280524A13.

Розглянувши наявні матеріали справи,заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Підстави звернення до суду з позовом наведені в позовній заяві.

В ході розгляду справи судом встановлено, що 01.06.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тернава-Сервіс» , надалі «Позикодавець», та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф", надалі «Позичальник», був укладений договір позики, який посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Салій Г.Я., та який зареєстрований в реєстрі за №1454.

Згідно п.1.1. р.1 договору позики «Позикодавець» передає у власність «Позичальника» грошові кошти в розмірі, що обумовлений цим договором, а «Позичальник» зобов'язується повернути "Позикодавцеві» таку ж саму суму грошових коштів, без сплати відсотків, у термін та розмірах, що обумовлені умовами цього договору.

Згідно п.2.1.р.2 договору позики розмір позики за цим договором становить 5000000 грн.

Згідно п.2.2. р.2 договору позики відсотки за користування позикою або будь-яке інше відшкодування за користування позикою «Позикодавцю» не виплачується.

Розділ 3 договору позики передбачає порядок надання позики. Так, згідно пунктів, а саме:

-п.3.1.-«Позикодавець» надає позику протягом 3 календарних днів з моменту підписання цього договору;

-3.2. -позика надається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок «Позичальника»;

-3.3.- позика вважається наданою «Позикодавцем» «Позичальникові» з моменту списання грошових коштів з банківського рахунка «Позикодавця» у банківській установі, що його обслуговує.

Згідно п.4.1.р.4 договору позики строк надання позики «Позичальнику» становить 12 місяців з моменту, що обумовлений п.3.3. цього договору, тобто до першого червня 2011 року.

Пунктом 6.1. р.6 договору позики передбачено спосіб забезпечення виконання зобов'язань "Позичальника», а саме договір іпотеки.

Згідно п.8.2. р.8 договору позики даний договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

1 грудня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тернава-Сервіс» , надалі «Позикодавець», та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф", надалі «Позичальник», була укладена Додаткова угода №1 про наступне:

1.Пункт 2.1. Договору викласти в наступній редакції: «Розмір позики за цим Договором становить 8000000 гривень;

2. Пункт 4.1. Договору викласти в наступній редакції: «Строк надання позики «Позичальнику» становить 15 місяців з моменту, що обумовлений в п.3.3. цього Договору, тобто до першого вересня дві тисячі одинадцятого року.

В п.3 Додаткової угоди сторонами зазначено, що дана додаткова угода укладена в двох оригінальних примірниках. Додаткова угода до Договору набирає чинності з моменту її підписання і є невід'ємною частиною Договору позики від 1 червня 2010 року.

Рішенням суду від 3 квітня 2012 року по справі № 2/4/5022-49/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Калганоф" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернава-Сервіс" про визнання додаткової угоди № 1 від 01.12.2010р. до договору позики від 01.06.2010р. недійсною, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2012 року, в позові відмовлено. В даній справі надавалась правова оцінка основного договору позики від 01.06.2010 року. Разом з тим, постановою від 12.02.2013 року Вищого господарського суду України зазначені вище рішення та постанова по справі №2/4/5022-49/2012 скасовано, прийнято нове рішення, визнано недійсною додаткову угоду №1 від 01.12.2010 року до договору позики, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Салій Г.Я. та зареєстрованим за № 1454 01 червня 2010 року, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тернава-Сервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф".

Таким чином, слід вважати, що розмір позики становить 5000000 грн.

Згідно а.1 та а.2 ч.1 ст.1046 Цивільного кодексу України відповідно за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості; договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч.2 ст.1047 Цивільного кодексу України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Матеріалами справи підтверджується надання позики відповідачем (2) відповідачу (1) згідно наступних платіжних доручень з відмітками Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" та Тернопільської філії Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк":

№ 174 від 07.06.2010р. -на суму 500 000 грн.

№ 176 від 08.06.2010р. -на суму 64 000 грн.

№ 183 від 17.06.2010р. -на суму 630 000 грн.

№ 185 від 21.06.2010р. -на суму 156 000 грн.

№ 195 від 24.06.2010р. -на суму 80 000 грн.

№ 193 від 24.06.2010р. -на суму 250 000 грн.

№ 194 від 24.06.2010р. -на суму 300 000 грн.

№ 254 від 12.08.2010р. -на суму 79 000 грн.

№ 269 від 06.09.2010р. -на суму 165 000 грн.

№ 1 від 13.09.2010 р. -на суму 610 000 грн.

№ 5 від 21.09.2010 р. -на суму 250 000 грн.

№ 6 від 27.09.2010 р. -на суму 580 000 грн.

№ 7 від 27.09.2010 р. -на суму 70 000 грн.

№ 16 від 30.09.2010 р. -на суму 521 000 грн.

№ 39 від 18.10.2010 р. -на суму 990 000 грн. (в т.числі 245000 грн поза межами договору позики).

В подальшому кошти надавались поза межами спірного договору позики, а саме згідно платіжних доручень:

№ 63 від 27.10.2010р -на суму 125 000 грн.

№ 145 від 02.12.2010р. -на суму 200 000 грн.

№ 150 від 09.12.2010р. -на суму 529 000 грн.

№ 152 від 09.12.2010р. -на суму 31 000 грн.

№ 159 від 28.04.2011р. -на суму 150 000 грн.

№ 160 від 28.04.2011р. -на суму 300 000 грн.

№ 186 від 18.05.2011р. -на суму 100 000 грн.

№ 194 від 19.05.2011р. -на суму 140 000 грн.

№ 195 від 20.05.2011р. -на суму 146 200 грн.

№ 197 від 23.05.2011р. -на суму 140 000 грн.

№ 200 від 24.05.2011р. -на суму 155 000 грн.

№ 210 від 25.05.2011р. -на суму 135 000 грн.

№ 212 від 26.05.2011р. -на суму 115 000 грн.

№ 213 від 26.05.2011р. -на суму 188 000 грн.

№ 214 від 26.05.2011р. -на суму 212 000 грн.

№ 228 від 07.06.2011р. -на суму 90 000 грн.

Надання позики в межах спірного договору позики також підтверджується банківськими виписками з особового рахунку відповідача (1), які знаходяться в матеріалах справи.

Позика вважається наданою «Позикодавцем» «Позичальникові» з моменту списання грошових коштів з банківського рахунка «Позикодавця» у банківській установі, що його обслуговує ( п.3.3. договору позики).

Таким чином, слід вважати, що позика на 5000000 була надана ще 18 жовтня 2010 року, з врахуванням того, що додаткова угода до спірного договору позики визнана недійсною.

Також як вбачається із матеріалів справи, 01 червня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тернава-Сервіс», надалі іменоване «Іпотекодержатель», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод Калганоф», надалі іменоване «Іпотекодавець», був укладений договір іпотеки, який посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Салій Г.Я. та зареєстрований в реєстрі за №1455.

У відповідності до п.1.1. р.1 договору іпотеки даний договір забезпечує вимогу «Іпотекодержателя», що випливає з Договору позики посвідченого приватним нотаріусом 01 червня 2010 року по реєстру №1454(а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії договору позики), далі - Кредитний договір, укладеного між «Іпотекодержателем» та «Іпотекодавцем»; відповідно до цього договору «Іпотекодержатель» має право у разі невиконання «Іпотекодавцем» своїх зобов'язань за Кредитним договором отримати задоволення за рахунок заставленого майна.

Згідно п.1.2. р.1 цього договору предметом іпотеки є нерухоме майно, виробничі будувлі та споруди, загальною площею 6596,2 кв.м., та який належить «Іпотекодавцю» на праві приватної власності. В даному пункті договору знаходиться детальний перелік предмету іпотеки.

Згідно п.1.3. р.1 договору іпотеки заставна вартість предмета іпотеки визначається сторонами у сумі 7189240 грн.

Згідно п.п.3.1.4.п.3.1.р.3 договору іпотеки «Іпотекодержатель» має право у разі невиконання «Іпотекодавцем» зобов'язань за цим Договором або Кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до пункту 6 цього Договору та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, яка визначена на момент фактичного задоволення, враховуючи сплату відсотків, неустойки, відшкодування збитків завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки.

Згідно п.6.1.р.6 договору іпотеки від 01.06.2010 року даний договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого зокрема немайнового права та інтересу. В частині 2 вказаної статті визначено певні способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких є і визнання правочину недійсним.

До договорів застосовуються положення глави 16. "Правочини" розділу ІУ."Правочини. Представництво" Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 204 Цивільного кодексу України передбачає презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірними, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 року визначено, що відповідно до статтей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Виходячи зі змісту ст.ст.6 та 627 Цивільного кодексу України сторони при укладенні договору є вільними в укладенні такого договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином в договорі можуть бути обумовлені умови, які визначені на розсуд сторін, з врахуванням ст.ст.6 та 627 Цивільного кодексу України.

Однак поряд з зазначеними диспозитивними положеннями законодавства, наявні імперативні положення, дотримання яких спричиняє законність укладеного договору. Так, згідно ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України, а саме:

- частини 1 - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (редакція до 01.01.2011 року). Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" №51/411 від 02.12.2010 року (Закон набрав чинності з 01.01.2011 року) внесено зміни до Цивільного кодексу України, зокрема, частину першу статті 203 викладено в такій редакції: "1.Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам";

- частини 2 - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- частини 3 -волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

-частини 5 -правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

-частини 6 -правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (стосується фізичних осіб).

Вимога законодавства щодо спрямованості правочину на реальне настання обумовлених ним наслідків стосується випадків укладення фіктивних чи удаваних правочинів, тобто таких, які не відображають дійсне волевиявлення сторін в силу їх умисних дій.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Згідно ч.2 ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

Позивачем матеріалами справи доведено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернава-Сервіс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" не мали наміру створити правові наслідки, які обумовлювалися цими правочинами, на момент вчинення спірних правочинів. Таким чином, дані правочини суперечать ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України. А відтак, такі правочини є фіктивними згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи, договір позики від 01.06.2010 року не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлюється ним, а саме:

-для відповідача (1) - реальним правовим наслідком договору позики мало бути отримання фінансової допомоги, вигоди для підприємства;

-для відповідача (2) - надання коштів в позику з метою отримання вигоди для товариства, а саме процентів за користування позикою.

Однак, єдиним реальним правовим наслідком цього правочину є:

-для відповідача (1)- погіршення свого фінансового становища (оскільки існувала непогашена заборгованість такого відповідача перед позивачем по кредитному договору №08/07К); передача в іпотеку майна, вартість якого значно переважає над сумою наданої позики; недосяжність майна, що є предметом іпотеки та унеможливлення задоволення "Банком"-позивачем по справі вимог як стягувача по рішенню суду від 11 квітня 2011 року господарського суду Тернопільської області по справі № 6/20/5022-241/2011 за рахунок такого майна;

-для відповідача (2)- можливість отримання нерухомого майна, яке є предметом іпотеки згідно договору іпотеки від 01.06.2010 року, вартість якого на 2189240 грн. більше ніж сам розмір позики.

Як вбачається із матеріалів справи, договір позики від 01.06.2010 року не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлюється ним, а саме:

-для відповідача (1) - забезпечення виконання основного зобов'язання по договору позики;

-для відповідача (2)- гарантія виконання основного зобов'язання - повернення суми позики в строк встановлений в договорі позики.

Однак, єдиним реальним правовим наслідком цього правочину є:

-для відповідача (1)- передача в іпотеку майна, вартість якого значно переважає над сумою наданої позики; недосяжність майна, що є предметом іпотеки та унеможливлення задоволення "Банком"-позивачем по справі вимог як стягувача по рішенню суду від 11 квітня 2011 року господарського суду Тернопільської області по справі № 6/20/5022-241/2011 за рахунок такого майна;

-для відповідача (2)- можливість отримання нерухомого майна, яке є предметом іпотеки згідно договору іпотеки від 01.06.2010 року, вартість якого на 2189240 грн. більше ніж сам розмір позики.

Так, вбачається із матеріалів справи, відповідач (1)- Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" уклало спірні договори на вкрай невигідних для себе умов вчинення правочинів. Так, розмір позики за договором позики складає 5000000 грн. Разом з тим, згідно договору іпотеки заставна вартість предмета іпотеки складає 7189240 грн. Різниця складає 2189240 грн.

Згідно а.1 ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як вбачається із договору позики від 01.06.2010 року, даний договір є безоплатним, оскільки в ньому встановлено норму про те, що: відсотки за користування позикою або будь-яке інше відшкодування за користування позикою «Позикодавцю» не виплачується; обов'язком «Позичальника» є повернення «Позикодавцеві» суми грошових коштів, без сплати відсотків. Таким чином, напрошується висновок про те, що відповідач (2) укладаючи спірний договір позики, мав умисел на отримання іншої вигоди, ніж отримання відсотків за користування позикою.

Розділом 5 договору позики передбачений порядок повернення позики. Так, згідно пунктів, а саме:

-п.5.1. - при настанні дати згадуваної в п.4.1. «Позичальник» зобов'язувався протягом двох календарних днів повернути "Позикодавцеві» позику в розмірі, що зазначений в п.2.1. цього договору;

-п.5.2. -позика повертається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок «Позикодавця»;

-п.5.3. -позика вважається поверненою «Позикодавцеві» з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок «Позикодавця» у банківській установі, що його обслуговує.

Згідно а.1 ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.3 ст.1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Ухвалою суду від 08 квітня 2013 року було витребувано: від відповідача (1) докази повернення суми позики відповідачу (2); від відповідача (2) докази надходження коштів на рахунок відповідача (2) від відповідача (1) в повернення наданої суми позики. Однак, відповідачі вимоги суду не виконали, витребуваних судом доказів не подали.

Таким чином, слід вважати, що надана позика відповідачем (1) не була повернута відповідачу (2) до 01 червня 2011 року.

Як вбачається із матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" був укладений 28 вересня 2007 року кредитний договір №08/07К, згідно:

- п.1.1. ст.1 якого «Кредитодавець» надає «Позичальнику» у тимчасове користування на умовах забезпеченості повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах визначених цим Договором та Додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну частину Договору;

-п.п.1.1.1. п.1.1.ст.1 якого кредит надається в сумі 15000000 грн;

-п.п.1.1.2. п.1.1. ст.1 якого термін остаточного повернення кредиту 28 вересня 2012 року включно;

-п.п.1.1.3. п.1.1. ст.1 якого процентна ставка за користування кредитом 15,5% річних.

Факт надання Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" кредиту Товариству з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" в сумі 14616840 грн 11 коп встановлений рішенням від 11 квітня 2011 року господарського суду Тернопільської області по справі № 6/20/5022-241/2011 за позовом Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Калганоф" про стягнення 14 616 840,11 грн. заборгованості за кредитом, 5 768 438,20 грн. заборгованості за процентами, 545 822,06 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 359 805,16 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 785 464,19 грн. втрат від інфляції за несвоєчасне погашення кредиту, 447 612,63 грн. втрат від інфляції за несвоєчасне погашення процентів. Так, зокрема, в рішенні зазначено, що за письмовими заявами позичальника (відповідача), відповідно до умов договору №08/07К, в період з жовтня 2007 року по вересень 2008 року сторонами підписано додаткові угоди №№1-22,24-29, на підставі яких, по меморіальних ордерах №№3411 від 30.10.07р., 5471 від 01.11.07р., 6021 від 12.11.07р., 6551 від 15.11.07р., 8076 від 27.11.07р., 2459 від 16.01.08р., 3945 від 23.01.08р., 5156 від 30.01.08р., 9161 від 15.02.08р., 10575 від 22.02.08р., 14223 від 06.03.08р., 15669 від 13.03.08р., 18105 від 24.03.08р., 965 від 04.04.08р., 2130 від 10.04.08р., 3703 від 17.04.08р., 9187 від 08.05.08р., 11039 від 16.05.08р., 13582 від 27.05.08р., 14175 від 29.05.08р., 16709 від 03.06.08р., 17625 від 06.06.08р., 19059 від 12.06.08р., 21329 від 20.06.08р., 2630 від 09.07.08р., 12234 від 01.08.08р., 27626 від 09.09.08р., 30979 від 18.09.08р., 2120 від 07.10.08р. ТОВ "Лікеро-горілчаний завод "Калганоф" отримало 14 616 840,11 грн. Також як встановлено рішенням, зокрема:

- отримання коштів на вказану суму стверджується також відповідними банківськими виписками і не заперечується самим позичальником;

-відповідач не виконував своїх зобов'язань за договором щодо своєчасного погашення сум фактично наданого кредиту та відсотків за користування ним;

-на адресу ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Калганоф» було направлено вимогу №31/2-5353 від 21 вересня 2009 року про дострокове повернення кредитних коштів в термін до 05 жовтня 2009 року;

-не виконання позичальником зобов'язань по кредитному договору щодо повернення кредитних коштів, сплати відсотків стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про їх стягнення разом із нарахованими санкціями.

Ухвалою суду від 21 лютого 2011 року судом було порушено провадження по справі №6/20/5022-241/2011.

Рішенням суду від 11 квітня 2011 року позов задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро - горілчаний завод "Калганоф" на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"- 14 616 840,11 грн. заборгованості по кредиту, 511 513,29 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 785 464,19 грн. інфляційних нарахувань за несвоєчасне погашення кредиту, 3 520 932,28 грн. заборгованості по сплаті відсотків, 259 394,41 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 322 697,48 грн. інфляційних нарахувань за несвоєчасну сплату відсотків, 22 656,17 грн. сплаченого держмита, 209,71 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні решти вимог відмовлено.

Постановою від 13 липня 2011 року Львівського апеляційного господарського суду рішення від 11 квітня 2011 року господарського суду Тернопільської області залишено без змін. На підставі даної Постанови 28 липня 2011 року судом було видано наказ на примусове виконання рішення суду.Постановою Вищого господарського суду України від 19 жовтня 2011 року Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13 липня 2011 року та рішення господарського суду Тернопільської області від 1.04.2011 року у справі №6/20/5022-241/2011 в частині розгляду позовних вимог щодо стягнення 545822,06 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту та 359805,16 грн пені за несвоєчасну сплату процентів скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області. Ухвалою суду від 05 січня 2012 року стягнення за наказом суду від 28 липня 2011 року виданим на виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 11 квітня 2011 року та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 13 липня 2011 року в частині 511513,29 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту та 259394,41 грн пені за несвоєчасну сплату процентів, а також 866,42 грн відшкодування сплаченого держмита, 8,04 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу припинено.

В подальшому рішенням господарського суду Тернопільської області від 04 січня 2012 року по справі №5/61/5022-1591/2011(6/20/5022-241/2011) позов було задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Калганоф" на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк - 545822грн.06коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 215297грн.01коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, 861грн.68коп. витрат по сплаті державного мита, 7грн.98коп. витрат по сплаті на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову -відмовлено. 24 січня 2012 року по справі 5/61/5022-1591/2011(6/20/5022-241/2011) судом було видано наказ про примусове виконання рішення.

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається із вищенаведеного, відповідачу (1)- Товариству з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" було відомо ще з жовтня 2009 року про наявність значної заборгованості (по тілу кредиту, процентах) по кредитному договору №09/07К від 28 вересня 2007 року та вимогу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про дострокове повернення отриманих кредитних коштів.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обовязковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, кредитний договір №08/07К від 28.09.2007 року не визнаний недійсним в судовому порядку, а тому є правомірним. Підтвердженням цього є рішення суду від 24.01.2012 року по справі №3/105/5022-1645/2011 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про визнання недійсним кредитного договору №08/07К від 28.09.2007 р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф", яким у задоволенні позову відмовлено, та яке набрало законної сили.

Згідно п.п.3.3.7.,п.п.3.3.8., п.п.3.3.8.1. п. 3.3. ст.3 кредитного договору №08/07К від 28.09.2007 року «Позичальник» - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Калганоф" відповідно зобов'язувалось суворо дотримуватись положень цього договору; протягом дії цього договору без попереднього письмового погодження з Кредитодавцем», зокрема, не отримувати кредити в інших установах, не надавати гарантій та порук, не обтяжувати своє майно будь-якими зобов'язаннями; порушення «Позичальником» будь-якого з положень, передбачених п.3.3.8. цього договору вважається діями, спрямованими на порушення забезпеченості за кредитом.

Разом з тим, відповідач (1)- Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" проігнорувало зазначені вище умови кредитного договору щодо обов'язків як «Позичальника», та було укладено між ТзОВ "Тернава-Сервіс" та ТзОВ "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" 01.06.2010 року:

- договір позики, на підставі якого отримано позикові кошти;

- договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Салій Г.Я. та зареєстрований в реєстрі за №1455, в забезпечення виконання зобов'язань по зазначеному договору позики, тобто своє майно відповідач (1) обтяжив іпотекою.

Будь-яких доказів спрямування позикових коштів на погашення заборгованості по кредитному договору в матеріалах справи відсутні.

Маючи значну заборгованість по кредитному договору по тілу кредиту та процентах, відповідач (1) )- Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф", уклавши договір позики, та обтяживши своє майно, погіршив своє матеріальне становище.

А відтак слід вважати, що:

- заключивши договір позики від 01.06.2010р. та договір іпотеки від 01.06.2010р. відповідач (1)- Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" порушив права та охоронювані законом інтереси позивача - Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" щодо повернення наданих коштів по кредитному договору №08/07К від 28.09.2007 року, сплати належних йому процентів за користування кредитом, та у випадку відсутності коштів стягнення заборгованості за рахунок іншого майна відповідача(1), яке не перебуває у заставі згідно укладених договорів застави.

Твердження відповідача (1), які викладені в відзиві на позов №192 від 07.05.2012 року, щодо того, що правовідносини ТзОВ «ЛГЗ Калганоф» та ТзОВ «Тернава-Сервіс» жодним чином не порушують права ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк»; рішенням господарського суду Тернопільської області від 05.01.2012 року у справі №9/64/5022-1483/2011, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2012 року, задоволено позов ТзОВ «Тернава-Сервіс» до ТзОВ «ЛГЗ Калганоф», ВПВР ДВС України,третя особа - ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» про звільнення заставного майна з-під арешту; господарськими судами вже була надана оспорюваним договорам позики й іпотеки, і господарські суди не знайшли підстав для визнання їх недійсними, судом не приймаються до уваги, з огляду на наступне.

Рішенням від 05.01.2012 року господарського суду у справі №9/64/5022-1483/2011, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2012 року, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернава-сервіс", до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф, до відповідача-2 Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк» про звільнення заставного майна з-під арешту, позов задоволено частково та звільнено з-під арешту накладеного постановою державним виконавцем Відділу примусового виконання Державної виконавчої служби України від 04.10.2011р. нерухоме майно, яке знаходиться за адресою : Тернопільська область, місто Збараж, вулиця Шолом Алейхема, будинок 1, та перебуває в іпотеці Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернава-Сервіс" (перелік майна згідно договору іпотеки від 01.06.2010 року).

Постановою від 26.02.2013 року Вищого господарського суду України по справі №9/64/5022-1483/2011 скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2012 року та рішення господарського суду Тернопільської області від 05 січня 2012 року про звільнення з-під арешту, накладеного постановою державного виконавця Відділу примусового виконання Державної виконавчої служби України від 04.10.2011 року нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: Тернопільська область, місто Збараж, вул.Шолом Алейхема, будинок 1; прийнято в цій частині нове рішення - відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Тернава-Сервіс» у задоволенні позову про звільнення з-під арешту, накладеного постановою державного виконавця Відділу примусового виконання Державної виконавчої служби України від 04.10.2011 року нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: Тернопільська область, місто Збараж, вул.Шолом Алейхема, будинок 1. Таким чином, будь-які посилання відповідача (1) на факти, які встановлювались рішенням суду від 05 січня 2012 року по справі №9/64/5022-1483/2011 про звільнення майна з-під арешту, не можуть братись судом до уваги, оскільки таке рішення скасовано в касаційному порядку.

Крім того, як зазначено в Постанові від 26.02.2013 року Вищого господарського суду України по справі №9/64/5022-1483/2011 , колегія суддів касаційної інстанції не погодилась з помилковим висновком господарських судів стосовно порушення прав ТОВ «Тернава-Сервіс» як іпотекодержателя нерухомого майна розташованого за адресою: Тернопільська область, Збаразький район м.Збараж, вул. Шолом Алейхема, будинок 1, оскільки матеріали справи не містять документів, які б свідчили про реалізацію позивачем свого права на звернення стягнення на заставлене майно. Відтак, накладення арешту на таке майно, не позбавляє позивача переважного права на звернення стягнення за рахунок заставленого майна. Натомість оскаржувані рішення та постанова судів побудовані на припущеннях щодо можливого порушення у майбутньому прав ТОВ «Тернава-Сервіс» як іпотекодержателя, що не відповідає положенням чинного в Україні законодавства.

А відтак, суд дійшов до висновку по справі №16/10/5022-267/2012, що в порушення п.п.3.3.8 п.3.3. ст.3 кредитного договору №08/07К уклавши 01.06.2010 року договір іпотеки, відповідач (1) позбавив позивача можливості отримання коштів від реалізації всього нерухомого майна (на даний час таке нерухоме майно є предметом іпотеки згідно договору іпотеки від 01.06.2010 року) для погашення заборгованості по кредитному договору №08/07К від 28 вересня 2007 року.

Таким чином, суд вважає, що договір позики від 01 червня 2010 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тернава-Сервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод Калганоф», та який посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Салій Г.Я. та зареєстрований в реєстрі за №1454, слід визнати недійсним з моменту його укладення, як такий, що суперечить ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України.

Як вбачається із спірного договору іпотеки від 01.06.2010 року, даний договір носить похідний характер від основного договору - договору позики від 01.06.2010 року, оскільки є видом забезпечення виконання зобов'язання (окремий вид застави).

В п.1.1. р.1 договору іпотеки зазначено, що даний договір забезпечує вимогу «Іпотекодержателя», що випливає з Договору позики посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Салій Г.Я. 01 червня 2010 року по реєстру №1454(а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії договору позики), далі - Кредитний договір, укладеного між «Іпотекодержателем» та «Іпотекодавцем», за умовами якого «Іпотекодавець» зобов'язаний до 03 червня 2011 року повернути «Іпотекодержателеві» кредит в розмірі 5000000 гривень, згідно умовами Кредитного договору.

Разом з тим, між відповідачем (1) та відповідачем(2) був укладений саме договір позики, а не кредитний договір, оскільки надання кредиту здійснюється тільки банками або іншими фінансовими установами та кредит завжди передбачає нарахування відсотків, що в даному випадку відсутнє.

Крім того, на момент укладення спірного договору іпотеки, а саме 01 червня 2010 року не був укладений і сам договір позики, оскільки згідно а.2 ч.1 ст.1046 Цивільного кодексу України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Таким чином, договір позики від 01.06.2010 року є укладеним з 18 жовтня 2010 року.

Таким чином, всупереч ч.4 ст.3 Закону України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 року №50/220 з наступними змінами (в редакції, яка діяла станом на момент укладення договору іпотеки), згідно якої іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності, спірний договір іпотеки забезпечив вимогу, що випливає з договору позики, який станом на 01.06.2010 року не був укладеним, а відтак і чинним станом на зазначену дату.

Таким чином, спірний договір іпотеки суперечить нормам, передбаченим ч.4 ст.3 Закону України «Про іпотеку», а відтак не відповідає вимогам ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України.

Також згідно ч.5 ст.3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Отже, враховуючи вищезазначене, а також те, що судом визнано недійсним основний договір позики, суд дійшов до висновку, що договір іпотеки від 01 червня 2010 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тернава-Сервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод Калганоф», та який посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Салій Г.Я. та зареєстрований в реєстрі за №1455, слід визнати недійсним з моменту його укладення.

Твердження відповідача (1), які викладені в відзиві на позов №192 від 07.05.2012 року, про наявність договорів застави майнових прав та майна-обладнання між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф", які укладені в забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору, а відтак права позивача є захищеними, не приймається судом до уваги, оскільки позивач має право сам обирати в який спосіб поновлювати йому свої порушені права, зокрема, стягувати заборгованість в судовому порядку та у випадку відсутності коштів звертати стягнення заборгованості на інше майно боржника (що не є предметом застави); звертати стягнення на заставлене майно в судовому порядку.

У відповідності до ч.1 ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ч.1 та ч.2 ст.33 ГПК України відповідно кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ч.1 та ч.2 ст.43 ГПК України відповідно господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У відповідності до ч.2 ст.20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів; права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне, позовні вимоги задовольнити та визнати недійсними:

- договір позики від 01 червня 2010 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тернава-Сервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод Калганоф», та який посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Салій Г.Я. та зареєстрований в реєстрі за №1454, з моменту його укладення;

-договір іпотеки від 01 червня 2010 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тернава-Сервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод Калганоф», та який посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Салій Г.Я. та зареєстрований в реєстрі за №1455, з моменту його укладення.

Ухвалою суду від 31 травня 2012 року судом було вжито заходи забезпечення позову та заборонено відповідачу 1 - Товариству з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф", вул. Шолом - Алейхема, буд. 1, м. Збараж, Тернопільська область, відповідачу 2 - Товариству з обмеженою відповідальністю "Тернава-Сервіс", м. Тернопіль, вул. С.Крушельницької, 1 та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження у будь-який спосіб нерухомого майна - виробничі будівлі та споруди загальною площею 6 596,2 кв.м., яке розташоване в місті Збаражі Тернопільської області по вул. Шолом Алейхема буд. 1, що належать Відповідачу 1- Товариству з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Калганоф" (Тернопільська область, м. Збараж, вул. Шолом Алейхема, 1, код ЄДРПОУ 35068869), а саме:

- будинок купажного цеху (цегла) загальною площею 793, 5 кв.м. - зазначений в плані земельної ділянки під літерою "А";

- склад (цегла) загальною площею 167, 5 кв.м. літера "Б";

- прохідна (цегла) загальною площею 61,9 кв.м. літера "В";

- гараж (цегла) загальною площею 184, 2 кв.м. - літера "В";

- купажний цех (цегла) загальною площею 97, 4 кв.м. - літера Ж";

- цех (цегла) загальною площею 767, 9 кв.м. - літера "К";

- котельня (цегла) загальною площею 220, 2 кв.м. - літера "Л ";

- спиртосховище виробничий цех (цегла) загальною площею 5 10.3 кв.м. - літера "З";

-цех розливу лабораторія склад (цегла) загальною площею 2732,6 кв.м. - літера "М";

- майстерня (цегла) загальною площею 481, 2 кв.м. - літера "Є";

- склад (цегла) загальною площею 62, 4 кв.м. - літера "О";

- склад (залізобетонні блоки, цегла) загальною площею 171,8 кв.м. - літера ";

- пожежні водойми (залізобетон) - "І, II. III";

- димова труба (металева труба) ";

- артезіанська свердловина (металеві труби) -. VI";

-огорожа (метал камінь) - " 1-12";

- склад (з/б панелі) загальною площею 91,9 кв.м. - літера "И";

- склад (з/б панелі) загальною площею 134, 9 кв.м. літера "І",

в тому числі вчиняти дії щодо звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 01.06.2010 року, який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Салій Г.Я. та зареєстрований в реєстрі за № 1455.

Згідно ст.68 ГПК України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі. Керуючись даною статтею суд вважає за необхідне зняти заходи забезпечення позову вжиті ухвалою суду від 31 травня 2012 року.

Також суд вважає зазначити, що інформація щодо судових рішень господарського суду Тернопільської області та постанов Львівського апеляційного господарського суду і постанов Вищого господарського суду України взята судом із бази данних "Діловодство спеціалізованого суду" та з доданих до матеріалів справи судових рішень та постанов.

Судовий збір в сумі 536 грн 50 коп підлягає стягненню з відповідача (1)- Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод Калганоф» на користь позивача- Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", в повернення сплачених судових витрат.

Судовий збір в сумі 536 грн 50 коп підлягає стягненню з відповідача (2)- Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернава-Сервіс»на користь позивача- Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", в повернення сплачених судових витрат.

Керуючись ст.ст. 43,49,82,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним договір позики від 01 червня 2010 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тернава-Сервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод Калганоф», та який посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Салій Г.Я. та зареєстрований в реєстрі за №1454, з моменту його укладення.

3.Визнати недійсним договір іпотеки від 01 червня 2010 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тернава-Сервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод Калганоф», та який посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Салій Г.Я. та зареєстрований в реєстрі за №1455, з моменту його укладення.

4.Зняти заходи забезпечення позову вжиті ухвалою суду від 31 травня 2012 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України, через місцевий господарський суд.

Рішення підписано: 22 квітня 2013 року

Суддя С.О. Хома