Рішення № 30857293, 18.04.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 квітня 2013 р. Справа № 902/199/13-г

Провадження № 14/902/4/13

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Німенко О.І.,

представників сторін:

позивача (відповідача за зустрічним позовом): Бобко Т.Є., довіреність № 02/13-Д від 29.12.2012 року, паспорт серії СМ1728757 виданий Староміським РВ УМВС України у Вінницькій області 15.08.2005 р.;

відповідача (позивача за зустрічним позовом): Катрича П.С.: адвокат, свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю №762 від 30.07.2012р., договір про надання правової допомоги від 12.03.2013р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за первісним позовом: публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (21012, м. Вінниця, пров. Щорса, 24)

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів" (22400, Вінницька область, смт. Калинівка, вул. Промислова, 50)

про стягнення 106199 грн. заборгованості за природний газ,

та зустрічним позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів" (22400, Вінницька область, смт. Калинівка, вул. Промислова, 50)

до: публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (21012, м. Вінниця, пров. Щорса, 24)

про визнання додаткової угоди та двостороннього акта недійсними,

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (позивач, відповідач за зустрічним позовом, ПАТ «Вінницягаз») звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів" (відповідач, позивач за зустрічним позовом, ТОВ «Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів») 106199 грн. заборгованості за природний газ за договором на постачання природного газу за врегульованим тарифом № Кл-12-13П.

Позовні вимоги мотивовано наявністю непогашеної відповідачем заборгованості за поставлений у відповідності до договору від 01.03.2012 року №Кл-12-13П та на підставі актів прийому-передачі за квітень-червень 2012 року природних газ. Також як на доказ наявності заборгованості позивач посилається на додаткову угоду від 26.04.2013р., відповідно до умов якої відповідач зобов'язався погасити згідно взаємоузгодженого сторонами графіку заборгованість за несанкціоновано спожитий природний газ.

Відтак, позивач, звернувшись до суду з позовом, просить стягнути з ТОВ «Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів» заборгованість в сумі 106199 гривень.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 07.02.2013р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/199/13-г з призначенням її до розгляду.

22 березня 2013 року на адресу суду надійшов зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів" №78 від 04.03.2013 року до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" про визнання додаткової угоди та двостороннього акту недійсними, який ухвалою суду від 25.03.2013р. залучено та призначено для спільного розгляду з первісним позовом.

Зустрічні позовні вимоги щодо визнання недійсними додаткової угоди від 26.04.2012р. до договору №Кл-12-14П від 01.03.2012р. та двостороннього акту прийому-передачі та реалізації газу за квітень 2012 року обґрунтовані тим, що, на думку ПАТ «Вінницягаз», як оскаржувана угода, так і акт, підписані з боку відповідача за первісним позовом неповноважними на те особами, що суперечить положенням ст.203 ЦК України та в силу вимог ст.215 ЦК України є підставою для визнання їх недійсними.

Відповідач за первісним позовом заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві (а.с.98-99), зокрема наголосив, що акт прийому-передачі та реалізації газу за квітень 2012 року не може братися до уваги в якості доказу заборгованості, що є предметом первісного позову, оскільки він складений з порушенням ряду вимог діючого законодавства. Окрім того, на його думку, при вирішення спору необхідно брати до уваги показники дублюючого лічильника, врахування яких спростовує наявність у ТОВ «Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів» заборгованості за поставлений природний газ.

У свою чергу позивач за первісним позовом заперечив проти зустрічного позову, оскільки факти, викладені в зустрічній позовній заяві не відповідають обставинам справи, а мотиви не відповідають дійсності, не підтверджуються достатніми доказами. Детально свою позицію останній виклав у відзиві (а.с.141-145), який судом долучено до матеріалів справи.

Розгляд справи неодноразово з об'єктивних причин відкладався з метою надання сторонами доказів в підтвердження своїх доводів та заперечень, а також з метою надання учасникам процесу можливості врегулювати спір мирним шляхом. Окрім того, ухвалою суду від 04.04.2013 року вирішення спору продовжено на 15 днів.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним заявлений позов підтримала, пославшись на обставини, викладені у ньому, при цьому заперечила проти зустрічного позову.

Представник відповідача за первісним та позивача за зустрічним також заявлений позов підтримав та заперечив проти первісного.

Заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши наявні у справі докази на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

01 березня 2012 року між ПАТ «Вінницягаз» в особі Козятинського управління газового господарства (постачальник) та ТОВ «Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів» (споживач) укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №Кл-12-13П (надалі - Договір) (а.с.9-13).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та умовах, передбачених договором.

Відповідно до п.4.2 Договору сторони погодили, що ціна за 1000 куб.м природного газу з врахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу, тарифів на постачання природного газу та транспортування розподільчими і магістральними трубопроводами складає 3999.1 грн.

Додатком 1 до Договору його сторони погодили перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання (а.с.14).

Крім того, з матеріалів справи та пояснень представників сторін встановлено, що власником вузла комерційного обліку газу є ТОВ «Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів».

На підставі Договору відповідачу за первісним позовом поставлено в 2012 році природний газ в кількості 145508 куб.м, а саме: в квітні -111520 куб.м; в травні - 29993 куб.м та в червні 547 куб.м, що підтверджується актами прийому-передачі за квітень-червень 2012 року (а.с.17-19).

26 квітня 2012 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору постачання природного газу за регульованим тарифом №Кл-12-13П від 01.03.2012р. ( надалі - Додаткова угода), відповідно до умов якої споживач зобов'язався сплачувати заборгованість в сумі 445198,99 грн. згідно із взаємоузгодженим графіком (а.с.16).

Враховуючи часткову оплату відповідачем за первісним позовом за спожитий в квітні-червні 2012 року, що стверджується відповідними банківськими виписками, станом на час розгляду справ в суді у останнього наявні заборгованість в сумі 106199 грн.

21.01.2013р. на адресу ТОВ «Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів» направлялася вимога про стягнення 106199 грн. (а.с.42), однак вона залишилася без виконання.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу за поставлений природний газ згідно договору поставки, зокрема, за несанкціоновано спожитий у квітні 2012 року природний газ.

За твердженнями представника ТОВ «Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів», товариством як споживачем не було отримано у квітні 2012 року газ в об'ємі 111520 куб.м., а складений акт прийому-передачі не є доказом такого отримання. Зокрема, на його думку, акт складено не на підставі показників ЗВТ, чого вимагає Договір, а акт підписаний з боку товариства неповноважною особою. Більше того, до уваги слід брати показники дублюючого лічильника, про який йдеться в акті проведення перерахунку обсягів спожитого природного газу згідно рішення комісії ПАТ «Вінницягаз» (а.с.128), котрий зафіксував споживання 35000 куб.м, що оплачені споживачем в повному обсязі.

Натомість, суд не погоджується з такими доводами відповідача за первісним позовом, виходячи із наступного.

Так, матеріалами справи підтверджено отримання споживачем від постачальника природного газу протягом квітня-червня 2012 року, про даний факт беззаперечно свідчать вказані вище акти прийому-передачі за відповідний період. Факт отримання газу за травень-червень 2012 року у розмірах, зазначених в актах, не заперечувався представником відповідача за первісним позовом.

Натомість, спір виник навколо акту на постачання газу за квітень 2012 року, який було складено на підставі акту перерахунку у зв'язку із несанкціонованим використанням споживачем газу.

Досліджуючи підставність складеного акту у квітні 2012 року та правомірність здійснення перерахунку обсягів спожитого природного газу, суд враховує слідуюче.

Відповідно до п.3.2 Договору облік газу, що постачається на умовах Договору, здійснюється згідно з Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 року №618.

Відповідно до п.12.10 «Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання, споживання», затверджених наказом Мінпаливенерго від 27.12.2005р. № 618 (далі - Правила), за будь-яких перевірок у разі виявлення недоліків, що впливають на результати вимірювань об'єму газу (помилки в розрахунках об'єму протранспортованого газу, відсутність чи вихід з ладу вимірювальних перетворювачів параметрів газу і перепаду тиску, витоки газу в імпульсних лініях до перетворювачів тиску газу та перепаду тиску, виявлення факту несанкціонованого втручання в конструкцію чи в роботу вузла обліку, використання конфігурації обчислювача, яка не відповідає документації на комерційний вузол обліку газу та інше), представник сторони, яка здійснює перевірку комерційного вузла обліку газу, разом з відповідальною особою за його технічний стан складає двосторонній акт про виявлені недоліки (форма акта довільна).

За вимогами цього ж пункту Правил, тільки акт, підписаний представника сторін, може бути підставою для проведення перерахунків об'ємів прийнятого - переданого газу. Перерахунки здійснюються в порядку, передбаченому у пункті 5.13 цих Правил або умов договору у випадках виявлення недоліків, які не передбачені цими Правилами.

Пунктом 5.13 Правил визначено, що перерахунки об'єму протранспортованого газу проводяться у випадках (даний перелік є вичерпним): тимчасової відсутності ЗВТ (зняття ЗВТ на періодичну, позачергову, експертну повірки та ремонт); непридатності до застосування (несправності) ЗВТ за результатами перевірки технічного стану комерційного вузла обліку газу; наявності аварійних ситуацій, що зареєстровані у роздрукованих звітах обчислювачів та обчислювачів коректорів (несправність ЗВТ).

Відповідно до п.5.13.2. якщо власником комерційного вузла обліку газу є споживач, перерахунки об'єму протранспортованого газу за період відсутності (несправності) ЗВТ здійснюються обліковою організацією за проектною номінальною потужністю неопломбованого газового обладнання з урахуванням кількості годин роботи газового

обладнання споживача.

Системний аналіз положень названих вище Правил свідчить про те, що ПАТ «Вінницягаз» правомірно складено акт проведення перевірки стану обліку газифікованого об'єкту від 18.02.2012р. (а.с.128-129), оскільки ним виявлено відсутність пломб на відповідних вимірювальних приладах, що в подальшому стало цілком правомірною підставою для здійснення перерахунку об'єму газу на підставі п.5.13.2 Правил по номінальний потужності приладів, що і було зроблено актом проведення перерахунку (а.с.127).

Відносно посилань відповідача за первісним позовом на дублюючий лічильник, то суд не може взяти їх до уваги, оскільки в силу 5.2.1. Правил використання результатів вимірювань об'єму газу дублювальним вимірювальним комплексом регламентується договором. Натомість, умовами Договору використання дублюючого лічильника не регламентовано та не передбачено, окрім того, жодного доказу на підтвердження встановлення та існування такого лічильника сторонами суду не надано.

Таким чином, матеріалами справи та наданими доказами підтверджено обґрунтованість заявлених в первісному позові вимог, що є підставою для їх задоволення в повному обсязі

Що стосується зустрічних позовних вимог в частині визнання акту прийому-передачі природного газу недійсним, суд зазначає наступне.

Частина 2 статті 20 ГК України серед актів, визнання незаконними яких передбачено статтею 16 ЦК України, як спосіб захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів встановлює, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживача.

Тобто, за змістом вказаної норми господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язків характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.

Тоді як, оскаржуваний акт за своєю правовою природою є документом, що підтверджує настання події (підтвердження факту), що має певне юридичне значення та не є нормативно правовим документом.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання акту прийому-передачі та реалізації газу за квітень 2012 року недійсним не відповідає належним способам захисту прав, передбачених чинним господарським законодавством України, тому суд відмовляє в їх задоволенні.

Крім того, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження зустрічні позовні вимоги відносно того, що Додаткова угода укладена з порушенням ст.215 ЦК України, оскільки укладена неповноважною особою.

Відповідно до ч.1. ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Схвалення правочину можливе у різних формах. По-перше, якщо особа, яку представляють, прямо заявила про це. Для уникнення можливих проблем з метою захисту інтересів представника і третьої особи - сторони правочину бажано оформляти заяву письмово. По-друге, шляхом конклюдентних дій, які свідчать про прийняття до виконання правочину. Схвалення правочину особою, яку представляють, свідчить про чинність правочину з моменту його укладення і, відповідно, про поширення на неї усіх прав та обов'язків як сторони за правочином з цього моменту.

Виконання спірної угоди ТОВ «Калинівський експериментальних завод деревинних матеріалів» шляхом часткового погашення заборгованості, що стверджується матеріалами справи, зокрема, відповідними банківським виписками (а.с.31-41), свідчить про її схвалення, а відтак вона не може бути визнана недійною з цієї підстави.

Водночас, ст. 92 ЦК України визначає презумпцію наявності у керівника повноваження на здійснення дієздатності юридичної особи та передбачає, що орган або особа, яка виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

А як встановлено судом, позивачем також не доведено, що позивачу було відомо про ніби-то відсутність повноважень у Бевза О.В. на укладення спірної угоди.

Також суд критично оцінює та не бере до уваги довідку відповідача за первісним позовом про те, що особа, яка підписувала спірний акт не працює та не працювала на підприємстві ТОВ «Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів», оскільки в будь-якому випадку своїми наступними діями щодо часткової оплати заборгованості за несанкціоновано відібраний газ відповідно до Додаткової угоди відповідач фактично погодився із тим, що такий факт мав місце.

Наведене вище є підставою для відмови в задоволенні зустрічного позову.

Таким чином, на підставі усього вищевикладеного, судом встановлено, що наявні правові підстави для задоволення первісного позову в повному обсязі та відмови в задоволенні зустрічного.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір зі сплати судового збору у зв'язку із задоволення первісного позову підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача за первісним позову, а сплачений позивачем за зустрічним позовом судовий збір відшкодуванню не підлягає через відмову в його задоволенні.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів" (22400, Вінницька область, смт. Калинівка, вул. Промислова, 50, код ЄДРПОУ 05412693) на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (21012, м. Вінниця, пров. Щорса, 24, код ЄДРПОУ 03338649) 106199 грн. заборгованості за спожитий природний газ та 2123 грн. 98 коп. витрат зі сплати судового збору.

В задоволені зустрічних позовних вимог відмовити повністю.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 23 квітня 2013 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи