Рішення № 3085698, 24.02.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2009 р. Справа № 60/05-09

вх. № 051/1-60

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Карчевський Ю.М. - довіреність № 1-06 від 12.01.2009 року. відповідача - Ващенко Т. Д. - довіреність №38-134/209 від 18.01.2006 року

розглянувши справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Теплоелектроцентраль-3", м. Харків

до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків

про стягнення 19478161,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Теплоелектроцентраль-3" (позивач) звернулося до господарського суду з позовом щодо стягнення з відповідача -Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" заборгованості у сумі 19 478 161,77 грн., яка складається з основної суми заборгованості - 19 431 470,24 грн. та інфляційних втрат - 46 691,53 грн. В обгрунтування позову позивач посилається на те, що на підставі договору постачання теплової енергії для населення № 329 від 01.10.2008 року у жовтні та листопаді 2008 року була поставлена, а відповідачем прийнята теплова енергія в загальній кількості 124470,928 Гкал, однак відповідач сплатив її вартість частково, внаслідок чого виникла вищезазначена сума заборгованості та нараховано інфляційні.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 січня 2009 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 26 січня 2009 року о 10:20.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 січня 2009 року було відкладено розгяд справи на 24.02.2009 року о 10:40.

24 лютого 2009 року позивач через канцелярію господарського суду Харківської області надав документи на виконання ухвали господарського суду Харківської області від 26.01.2009 року, згідно супровідного листа (вх. № 5230), які долучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні позивач надав заяву (вх. №5233), в якій уточнює позовні вимоги, а саме просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 5 921 470,24 грн. основного боргу, в зв"язку з тим, що частково сума основної заборгованості відповідачем погашена, а також просить стягнути 826 905,03 - інфляційних втрат, нарахованих за період з листопада 2008 р. по січень 2009 р.

Враховуючи, що згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд вважає, що дана заява не суперечать інтересам сторін та діючому законодавству, тому приймається судом та суд продовжує розгляд справи з урахуванням цих уточнень.

Представник позивача в судовому засіданні просить суд задовольнити позов з урахуванням уточнень.

Відповідач надав до господарського суду 24.02.2009 р. за вх. № 5234 відзив на позовну заяву, відповідно до якого він визнає позовні вимоги в частині основної суми заборгованості 5 921 470,24 грн., 826 905,03 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період: листопад 2008 року - 46 691,53 грн., грудень 2008 року - 404 910,87 грн., січень 2009 року - 375 302,63 грн.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності , встановив наступне.

01 жовтня 2008 року між сторонами був укладений договір № 329 на постачання теплової енергії для населення.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно п.1.1. договору предметом договору є поставка відповідачу теплової енергії у четвертому кварталі 2008 року в орієнтовному об"ємі: у жовтні 2008 р. - 18870 Гкал; листопаді 2008 р. - 98600 Гкал; грудні 2008 р. - 123100 Гкал.

Відповідно до п.2.1.1. позивач зобов"язався поставляти теплову енергію в об"ємі, заявленому відповідачем при умовах безперервного подання газу газопостачаючою організацією у кількості, необхідній для запланованої поставки теплової енергії.

Відповідач згідно п.2.2.1. зобов"язався прийняти та оплатити узгоджену кількість теплової енергії, обумовленої в Акті приймання-передачі теплової енергії.

Пунктом 3.1. договору, з урахуванням протоколу врегулювання розбіжностей до даного договору, сторони погодили, що ціна поставки теплової енергії за даним договором визначається на підставі узгодженої між позивачем та відповідачем калькуляції вартості поставки теплової енергії (при наявності висновку Державної інспекції з контролю за цінами в Харківській області), яка є невід"ємною частиною договора.

Так, відповідно до п.3.1. договору ціна теплової енергії згідно калькуляції складала у жовтні 2008 р. - 165,02 грн. за 1 Гкал (з урахуванням ПДВ 20%), а у листопаді 2008 р. - 169,26 грн. за 1 Гкал (з урахуванням ПДВ 20%).

У відповідності до п.3.2. договору сторони обумовили, що розрахунок за поставлену теплову енергію здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача у відповідності до розпорядження Харківської обласної державної адміністрації від 20.09.2007 р. № 601 зі змінами та доповненнями та кінцевий розрахунок здійснюється до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору надав відповідачеві послуги, а саме: у жовтні 2008 року поставив, а відповідач прийняв теплову енергію в кількості 18862,98 Гкал, листопаді - 105607,948 Гкал, всього - 124470,928 Гкал, що підтверджується актами приймання-передачі № 10/Т від 31.10.2008 року та № 11/Т від 30.11.2008 року.

Таким чином, відповідачем за даним договором було отримано теплову енергію на загальну суму 20 987 970,24 грн., яка станом на грудень 2008 р. була сплачена лише частково в сумі 1 556 500,00 грн.

За таких обставин, станом на момент подачі позову заборгованість відповідача за поставлену теплову енергію склала 19 431 470,24 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, вказана сума боргу під час розгляду справи була частково погашена, у зв"язку з чим станом на 23.02.2009 р. заборгованість відповідача становить суму 5 921 470,24 грн., що також визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості відповідачем не сплачена. Відповідач не надав на вимогу суду докази виконання своїх зобов’язань. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в сумі основної заборгованості у розмірі 5 921 470,24 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційний втрат в сумі 826 905,03 грн., нарахованих за період з листопада 2008 р. по січень 2009 р. підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 25500,00 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 гривень, слід покласти на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 625, 626 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановоёю Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Прийняти заяву про уточнення позовних вимог та продовжити розгляд справи з їх урахуванням.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, п/р 26003301968 в Першій ХФ АКБ "Базис", МФО 351599, ідентифікаційний код 31557119) на користь Закритого акціонерного товариства “Теплоелектроцентраль-3” (61036, м. Харків, вул. Енергетична, 3, п/р 2600602314663 в АКБ “Базис”, МФО 351760, ідентифікаційний код 30657701) 5 921 470,24 грн. - основної заборгованості, 826 905,03 - інфляційних втрат, 25500 грн.- витрат по оплаті державного мита та 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 26 лютого 2009 р.

Суддя

справа № 60/05-09