Постанова № 30855545, 15.04.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 квітня 2013 р. Справа № 802/866/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової І.А.,

за участю:

секретаря судового засідання: Панченка Т.Д.

представників позивача: Глімбоцької З.Г., Яворської О.Г., Кравчук А.П.

представників відповідача: Радзіковської І.Т., Назаренко І.М., Волкодава П.М.

спеціаліста: Сокрути В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: комунального підприємства "Вінницяоблводоканал"

до: Вінницької об"єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов комунального підприємства «Вінницяоблводоканал» (КП «Вінницяоблводоканал», комунальне підприємство, позивач) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (Вінницька ОДПІ Вінницької області ДПС, податковий орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0000031602 від 18.02.2013 р.

На обґрунтування позову зазначено, що податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку комунального підприємства з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства та правильності нарахування, сплати екологічного податку, за наслідком якої складено акт, в якому зафіксовані порушення вимог п.п. 240.1.3 п.240.1 ст. 240, п.п.242.1.3 п.242.1 ст.242, п.246.5 ст. 246, п. 249.6 ст. 249 ПК України, а саме неподача до податкового органу розрахунку податкового зобов'язання з екологічного податку, що справляється за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з екологічного податку на суму 165392,98 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000031602 від 18.02.2013 р., яким визначено податкове зобов'язання в сумі 193962,43 грн. На думку позивача, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вказано у акті, позивач як платник екологічного податку повинен сплачувати такий згідно вимог статей 240, 242 ПК України за розміщення відходів, якими є кек та мул, що знаходяться на очисних спорудах КП «Вінницяоблводоканал». З такою позицією податкового органу позивач не погоджується, вказуючи на те, що кек та мул не розміщуються у спеціально відведених для цього місцях, а на промисловому майданчику очисних споруд каналізації КП «Вінницяоблводоканал» відбувається оброблення (перероблення) відходів, за що не передбачено сплату екологічного податку. Вивезений на мулові майданчики осад та мул проходять технологічну операцію зневоднення. Остаточний обсяг та маса зазначених відходів (сухий залишок) при цьому значно зменшується. Під час операції зневоднення відбувається також і очистка води через шари ґрунту. Таким чином, розміщення зазначених відходів (мул та осад) відбувається лише після закінчення всіх складових (етапів) очистки, у т. ч., що відбуваються на полях фільтрації. Відтак, сплата екологічного податку має справлятись лише після проведення всього процесу оброблення (перероблення) кеку і мулу та саме за розміщення відходів, які залишаться в результаті такого оброблення та не будуть підлягати подальшій переробці.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представники відповідача позов не визнали, просили відмовити в його задоволені з підстав викладених у письмових запереченнях. Зокрема, зазначили, що відповідно до довідки Державної екологічної інспекції у Вінницькій області від 21.01.2013 р. № 215/04 на КП «Вінницяоблводоканал» протягом 2011-2012 років у процесі господарської діяльності утворювались надлишковий активний мул та осад (кек). Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області КП «Вінницяоблводоканал» видано дозволи на розміщення відходів. Згідно підпункту 14.1.223 пункту 14.1 статті 14 ПК України під "розміщенням відходів" розуміється зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами. В свою чергу згідно статті 1 Закону України «Про відходи», відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення. До відходів, зокрема, належать осади очисних промислових споруд, споруд комунальних та інших служб.

Підпунктом «і» статті 17 Закону України «Про відходи» встановлено, що суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані, зокрема, своєчасно в установленому порядку сплачувати екологічний податок.

Водночас, згідно підпункту 240.1.3 пункту 240.1 статті 240 ПК України платниками екологічного податку є суб"єкти господарювання, під час провадження діяльності яких здійснюється розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об"єктах. Таким чином, в порушення вимог податкового законодавства, комунальним підприємством не подавався до податкового органу розрахунок податкового зобов'язання з екологічного податку, що справляється за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з екологічного податку на суму 165392,98 грн. А отже оскаржуване рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

За клопотанням представника позивача в судове засідання викликано свідка - ОСОБА_8 (начальник відділу дозволів та природоохоронних програм Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області), який суду пояснив, що кек та мул, які утворені у 2011-2012 роках знаходяться в процесі обробки (технологічний процес) та можуть ставитись на бух.облік лише в 2014 та 2015 роках, коли завершиться технологічний процес (оброблення). Зазначив, що мул йде на переробку, а не на відходи, за розміщення яких сплачується екологічний податок. Пояснив, що законодавець передбачив надання підприємствам дозволи на розміщення відходів та не вимагає наявності дозволу на обробку таких. Вказав, дозволи які надані комунальному підприємству у 2011 та 2012 роках розповсюджуються на відходи (кек і мул), які надійшли ще в 2008 та 2009 роках та вже пройшли технологічний процес і не підлягають подальшій переробці чи використанню як добрива.

Крім того, в судове засідання також викликано в якості спеціаліста старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області - ОСОБА_7, який зазначив, що під час перебування на обробці фізичні, хімічні та біологічні властивості кеку та мулу змінюються. У листі № 215/04 від 21.01.2013 р. зазначено саме «фактичні обсяги утворення та розміщення відходів за період з 1.01.2011 р. по 1.10.2012 р.», оскільки такого поняття як «оброблення» не має. Проте «розміщення» відходів та «оброблення» відходів це різні поняття, оскільки у першому випадку - властивості не змінюються, а у випадку «оброблення» - властивості міняються. Показники, зазначені у вказаному листі є змінними та відповідали дійсності лише станом на 21.01.2013р. У даному випадку (у листі), йдеться про кількість відходів, які перебувають в процесі оброблення, а не їх розміщення.

Розглянувши матеріли справи, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі та учасників судового процесу, суд встановив наступне.

Згідно наказу ДПС у Вінницькій області № 5 від 11.01.2013р., на підставі направлення № 1 від 11.01.2013р. податковим інспектором проведена позапланова виїзна перевірка КП «Вінницяоблводоканал» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах з ПП «Торгтехсиз» та правильності нарахування, сплати екологічного податку за період з 1.01.2011 р. по 31.12.2012р., за результатом якої складено акт № 2/16-02/03339012 від 31.01.2013р. , в якому зафіксовані виявлені перевіркою порушення.

Зокрема, перевіркою повноти визначення екологічного податку за період з 1.01.2011 р. по 31.12.2012 р. виявлено його заниження на загальну суму 165392,98 грн. Встановлено, що на порушення підпункту 240.1.3 пункту 240.1 статті 240, підпункту 242.1.3 пункту 242.1 статті 242, пункту 246.5 статті 246 пункту 249.6 статті 249 ПК України «не подавався до податкового органу розрахунок податкового зобов'язання з екологічного податку, що справляється за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з екологічного податку на суму 165392,98 грн.».

За наслідком проведеної перевірки та складеного акту прийнято податкове повідомлення рішення № 0000031602 від 18.02.2013 р., яким визначено податкове зобов'язання в сумі 193962,43 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням позивач звернувся з цим позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Спеціальним Законом, який регулює відносини, пов'язані з утворенням, збиранням і заготівлею, перевезенням, зберіганням, обробленням (переробленням), утилізацією, видаленням, знешкодженням та захороненням відходів, що утворюються в Україні, перевозяться через її територію, вивозяться з неї, а також з перевезенням, обробленням та утилізацією відходів, що ввозяться в Україну як вторинна сировина, є Закон України «Про відходи» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (Закон № 187/98-ВР).

Згідно визначення, наведеного у статті 1 Закону №187/98-ВР «відходи» - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

«Розміщення відходів», в розумінні цієї ж статті, це зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

«Оброблення (перероблення) відходів» - здійснення будь-яких технологічних операцій, пов'язаних із зміною фізичних, хімічних чи біологічних властивостей відходів, з метою підготовки їх до екологічно безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи видалення (ст. 1 ЗУ «Про відходи»).

Статтею 17 Закону № 187/98-ВР встановлено, що суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані своєчасно в установленому порядку сплачувати екологічний податок, що справляється за розміщення відходів.

В свою чергу, порядок обчислення, сплати, ставки, подання податкової звітності з екологічного податку регулює розділ VІІІ (ст.ст. 240-250) ПК України.

Так, відповідно до підпункту 240.1.3 пункту 240.1 статті 240 ПК України (в редакції чинній до 1.07.12 р.) платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюється розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.

Згідно з підпунктом 14.1.223 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції чинній до 1.07.12 р.) розміщення відходів - це зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

В свою чергу, стаття 5 ПК України визначає, що у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення зазначеного Кодексу.

А тому при вирішенні даного спору визначення поняття «розміщення відходів» застосовується в розумінні саме положень ПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини склалися навколо наявності чи відсутності підстав для сплати екологічного податку, зокрема, за розміщення відходів, що передбачено підпунктом 240.1.3 пункту 240.1 статті 240 ПК України. При цьому, позивач стверджує про те, що в ході провадження його діяльності відходи ним не розміщуються, а обробляються, що виключає виникнення обов'язку сплати екологічного податку, принаймні при надходженні відходів (кеку та мулу) до очисних споруд.

В свою чергу, відповідач наголошує на тому, що Податковим кодексом України розкрито значення поняття «розміщення відходів», зміст якого, на думку останнього, відповідає діяльності позивача. Більш того, відповідач посилається на наявність дозволів уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами, що також відповідає змісту вищенаведеного визначення, та на лист Державної екологічної інспекції у Вінницькій області № 215/04 від 21.01.2013 р., в якому чітко зазначено обсяг утворення та розміщення відходів за період з 1.01.2011 р. по 1.10.2012 р.

Разом з тим, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що визначення поняття «розміщення відходів», наведене у ПК України розкриває останнє як «зберігання», в тому рахунку «тимчасове розміщення до утилізації чи видалення», та «захоронення» відходів. Тобто відповідне поняття пов'язане саме з утилізацією, видаленням чи захороненням і не містить в собі поняття «обробки» відходів. Тут слід звернути увагу на те, що зберігання та захоронення відходів в розумінні Податкового кодексу України, обробки останніх, не передбачає. Адже утилізація, видалення, оброблення самі по собі не передбачають виготовлення нового продукту, в той час як саме на виготовлення органічних добрив, серед іншого, спрямована діяльність позивача. Наведене вбачається та підтверджується Технологічним регламентом центральних очисних споруд каналізації м. Вінниці та Технологічним регламентом використання осадів стічних вод, що утворюються на очисних спорудах каналізації м. Вінниці. В регламентах виписано механізм очищення стоків, контролю якості кеку та мулу, формування партій та оформлення посвідчення якості тощо. Крім того, використання кеку та мулу в якості добрива, передбачене в «Перспективному плані щодо подальшого поводження з осадом та мулом з ОСК на 2011-2013 роки», погодженому державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області.

Додатково суд акцентує увагу на тому, що ключовою різницею між визначеннями «оброблення» та «розміщення» є те, що у першому випадку - відбувається зміна властивостей відходів (зміна, фізичних, біологічних та хімічних властивостей мулу та кеку), адже, серед іншого, відбувається технологічна операція по зневодненню. При цьому, остаточний обсяг та маса зазначених відходів (сухий залишок) значно зменшується. Таким чином, розміщення відходів (кеку та мулу може відбуватись лише після закінчення всіх складових (етапів) очистки та наявності залишку, що не підлягатиме подальшій переробці та використанню як добрива.

В другому випадку (розміщення) - це сталість(незмінність) властивостей відходів. Саме після завершення технологічного процесу отримуються: органічне добриво та ті відходи, які не підлягають подальшій переробці та за зберігання яких і є необхідним сплачувати екологічний податок, адже саме після завершення технологічного процесу стане відомо остаточну масу та об'єм мулу та кеку, з яких і обраховуватиметься податок.

Слід також зазначити, що у визначенні, наведеному у ПК України щодо поняття «розміщення», а також у підпункті 242.1.3 пункту 242.1 статті 242 ПК України (відповідно до якого об'єктом та базою оподаткування екологічного податку є «обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання), йдеться про «спеціально відведені місця» для розміщення відходів. Натомість суду надано копію державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ВН № 002216, виданого 7.06.2004р., згідно якого землю виділено саме для водозабезпечення та очищення стічних вод, а не для зберігання відходів, адже основне призначення «спеціально відведених місць чи об'єктів», в яких зберігаються відходи - видалення відходів шляхом захоронення або знешкодження.

Податковим органом не доведено, що територія на який перебувають у процесі оброблення кек та мул виділена саме для зберігання (захоронення, знешкодження, утилізація) відходів.

Сукупність наведеного вказує на некоректність ототожнення податковим органом процесу «оброблення/перероблення» відходів/стоків із процесом їх «розміщення».

Окрім того, приймаюче відповідне рішення, суд бере до уваги пояснення спеціаліста, який в судовому засіданні розкрив зміст листа Державної екологічної інспекції у Вінницькій області № 215/04 від 21.01.2013 р., адресованого першому заступнику голови ДПС у Вінницькій області, як відповідь на лист за № 154/10/16-02-11 від 10.01.2013 р. про залучення працівників Держекоінспекції до перевірки КП «Вінницяоблводоканал» щодо перевірки правильності визначення фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів.

Зокрема, останній суду пояснив, що при зазначені у листі про обсяги утворення та розміщення відходів за період з 1.01.2011 р. по 1.10.2012 р. мається на увазі обсяги відходів, що надійшли на переробку за процедурою, визначено у Технологічних регламентах. Разом з тим, поняття «розміщення» ним використано в іншому значені ніж це передбачено Податковим кодексом України, що покликано відсутністю в останньому поняття «обробки/переробки».

Стосовно наявності дозволів на розміщення відходів, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що такі дозволи видані на 2011 та 2012 роки. При цьому, як вбачається з Технологічного регламенту процес обробки відходів (кеку та мулу) становить 3 роки. В зв'язку з чим не можна вважати, що ці дозволи видані на розміщення відходів, що надійшли на КП «Вінницяоблводоканал» саме у 2011-2012 роках. Навіть якщо і розцінювати надані дозволи як докази здійснення діяльності по розміщенню відходів, то їх дія не розповсюджується на відходи/стоки, за період надходження яких здійснено перевірку.

На підтвердження таких висновків суд враховує також пояснення свідка, який підтвердив, що законодавець вимагає наявності дозволів на розміщення відходів та не вимагає таких при здійснені обробки відходів, що має місце у даному випадку.

Окремо суд вважає за необхідне також зазначити й про наступне.

Згідно пункту «г» частини першої статті 17 Закону України «Про відходи» суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку.

В свою чергу, порядок ведення первинного обліку відходів та пакувальних матеріалів і тари за типовою формою N 1-ВТ "Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари" (далі - типова форма № 1-ВТ), яку заповнюють підприємства, установи, організації усіх форм власності, видів економічної діяльності та організаційно-правових форм господарювання і фізичні особи-підприємці (далі - підприємства), у процесі діяльності яких утворюються відходи, у тому числі відходи пакувальних матеріалів і тари встановлює Інструкція щодо заповнення типової форми первинної облікової документації № 1-ВТ "Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари", затверджена Наказом Мінприроди України 07.07.2008 р. № 342, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 9 вересня 2008 р. за № 824/15515 (Інструкція).

Вказаною Інструкцією затверджено Типову форму №1-ВТ обліку відходів та пакувальних матеріалів і тари, яка також ведеться КП «Вінницяоблводоканал».

Так, згідно Форми № 1-ВТ за І квартал 2011 р. у графах (8-а, 8б, 9а, 9б) «кількість створеного відходу чи використаної упаковки» та «кількість створеного відходу чи використаної упаковки, яка утилізується підприємством*» вказано 7457,1 т, що відповідає кількості, відображеній у акті перевірки за цей же період. Водночас, у графі «куди і для чого надходять відходи або упаковка, указані в графах 9-а, 9-б» розшифровано цю кількість та віднесено її до «технологічного процесу (оброблення, перероблення) на території ОГСЕ та мулових майданчиків». Одночасно у примітці (*) вказано «мул та кек знаходяться в технологічному процесі у відповідності до «Технологічного регламенту очисних споруд каналізації м. Вінниці».

Аналогічного змісту (щодо перебування мулу та кеку в технологічному процесі) міститься інформація й у формах № 1-ВТ за період з ІІ кварталу 2011 року по ІІІ квартал 2012 р. з кількістю мулу та кеку, яка відповідає зазначеній у акті перевірки.

Наведене підтверджує те, що мул та кек за вказаний у акті період, обліковуються як такі, що перебувають у технологічному процесі (оброблення), а не зберігається на підприємстві як сталі (незмінні) відходи.

Крім того, слід зауважити, що згідно визначення, наведеного у підпункті 14.1.57 пункту 14.1 статті 14 ПК України), екологічний податок - це загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року.

КП «Вінницяоблводоканал» як платник екологічного податку звітує перед податковим органом про податкові зобов'язання з екологічного податку, зокрема, за викиди в атмосферне повітря, що відбувається в процесі оброблення мулу та кеку і за скиди у водні об'єкти, а тому нарахування екологічного податку на відходи (кек та мул), що перебувають в процесі оброблення призведе до подвійної сплати екологічного податку, що чинне законодавство не вимагає.

При вирішені даного спору суд також враховує, що період, за який нараховано суму грошового зобов'язання визначено з І кварталу 2011 р. по ІІІ квартал 2012 р. Разом з тим, з 1.07.2012 р. набрали чинності зміни до Податкового кодексу України. Зокрема, згідно нового визначення, під «розміщенням відходів» слід розуміти - постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.

Таким чином, навіть якщо припустити, що позивачем у період з І кварталу 2011 року по ІІ квартал 2012 року здійснювалось «тимчасове розміщення» відходів, як вважає відповідач, то, враховуючи наведені, зміни, ніяк не можна прийти висновку про те, що відходи (мул та кек), які надійшли у ІІІ кварталі 2012 р. саме розміщувались, а не перебували у процесі переробки. За такої умови суд не міг би виокремити, невірно нараховану суму податку за ІІІ квартал 2012 р.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що наслідком не підтвердження та безпідставно вказаної частини зазначеної в акті суми (що виникла після 1.07.12 р.), стало неправильне донарахування податковим органом в цілому податкового зобов'язання (основний платіж та, відповідно, штрафна санкція), що визначені в оскаржуваному рішенні.

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі. В даному випадку, суд вважає, що невірно нараховану суму податкового зобов'язання в т. р. штрафну санкцію виокремити було б неможливо.

За сукупністю наведених вище обставин, суд дійшов висновку, що податковий орган здійснив нарахування екологічного податку на «оброблення», а не за «розміщення» відходів (кеку та мулу), що не передбачено податковим законодавством.

Отже, висновки податкового органу щодо порушення позивачем процитованих у акті норм Податкового кодексу України та, відповідно заниження сум екологічного податку є помилковими та такими, що не відповідають дійсності з зазначених підстав.

При вирішені даного спору суд також враховує положення частини 3 статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин першої та другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не було надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про наявність виявлених та зафіксованих у відповідному акті порушень чинного законодавства України та, як наслідок, про правомірність збільшення податкового зобов'язання з екологічного податку на підставі акту перевірки та застосування штрафних санкцій.

Суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні за участю присутніх учасників процесу, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби за № 0000031602 від 18.02.2013 р.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна