Постанова № 30855540, 06.03.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2013 р. 11:53 Справа №801/1257/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., за участю секретаря Бездушної І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Привітне"

до Державної податкової інспекції в м. Алушта АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

за участю представників:

позивача - Фенько О.В., довіреність №б/н від 22.02.13р.;

відповідача - не з'явився;

Суть спору: Державне виноробне підприємство «Привітне» Національного виробничо-аграрного об`єднання «Масандра» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушта АР Крим ДПС (далі - відповідач, ДПІ у м. Алушта ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.01.13р. №0000172301, мотивуючи свої вимоги тим, що зазначене рішення прийняте із порушенням норм податкового законодавства.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ Окружного адміністративного суду АР Крим, справу № 801/1257/13-а призначено на розгляд судді Трещової О.Р.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 31.01.13р.. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження по справі, призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 13.02.13р. задоволено заявлено самовідвід судді Трещової Р.О. по адміністративній справі за позовом Державного виноробного підприємства «Привітне» Національного виробничо-аграрного об`єднання «Масандра» до Державної податкової інспекції у м. Алушта АР Крим ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.01.13р. №0000172301.

У зв'язку із самовідводом судді Трещової О.Р., відповідно до протоколу повторного розподілу автоматизованого розподілу справ Окружного адміністративного суду АР Крим, справу №801/1257/13-а призначено на розгляд судді Котаревої Г.М.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.02.13р. суддею Котаревою Г.М. справу прийнято до свого провадження.

Під час судового розгляду було встановлено, що назва позивача як юридичної особи відповідно до свідоцтва про Державну реєстрацію № 148589 серії А01 (т.1.а.с.228) зареєстровано як Державне підприємство «Привітне».

Назва «Державне виноробне підприємство «Привітне» Національного виробничо-аграрного об'єднання «Масандра» відповідно до п.1.1. статуту позивача (т.1.а.с.218) є статусом підприємства та свідчить про його належність до об'єднання «Масандра».

Таким чином, суд зазначає, що вірною назвою позивача є Державне підприємство «Привітне».

Позивач та представник позивача у судовому засіданні наполягали на задоволенні позовних вимог.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, наведених в письмових запереченнях від 22.02.2013 (т.2.а.с.8), згідно з якими вважає, що перевірка, за результатами якої було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, була проведена відповідно до вимог чинного законодавства, працівниками відповідача вірно встановлені порушення в діяльності позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, день та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши думку представника позивача, керуючись ст. 128 КАС України ухвалив продовжити розгляд справи за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Привітне» є юридичною особою, зареєстроване 03.07.1992 виконавчим комітетом Алуштинської міської ради, ідентифікаційни1 код 00412725 (т.1.а.с.228).

До основних видів діяльності позивача за КВЕД віднесено:

Вирощування винограду, забір, очищення та постачання води, будівництво житлових та нежитлових будівель, оптова торгівля напоями, виробництво виноградних вин (т.1.а.с.229).

15.01.13р. посадовими особами відповідача була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та ПДВ при здійсненні фінансово-господарських операцій з БВП «Строітель-плюс» та ПП «Ротонда Торг» за період з 01.01.09р. по 31.03.10р. За результатами перевірки було складено акт від 15.01.13р. №52/22/00412725 (а.с. 16-26, том 1).

Перевіркою було встановлені порушення позивачем:

- ч. 1 ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 655, ст. 656, ст. 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених з постачальниками: БВП «Строітель-плюс» та ПП «Ротонда Торг»;

- п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму ПДВ, яка повністю залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства (ряд 18.1) Декларації №2 (скорочена), всього на загальну суму 166622,00грн., у тому числі, по періодам:

січень 2009 року - 26966,00грн.;

червень 2009 року - 9407,00грн.;

серпень 2009 року - 27554,00грн.;

вересень 2009 року - 8776,00грн.;

жовтень 2009 року - 6480,00грн.;

грудень 2009 року - 78782,00грн.;

лютий 2010 року - 8657,00грн.;

На підставі зазначених порушень відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 17.01.13р. №0000172301 про донарахування податку на додану вартість у сумі 87439,00грн. та штрафних санкцій у сумі 21860,00грн. (а.с. 11, том 1).

При чому донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість відбулось за період грудень 2009 - лютий 2010, оскільки відповідно до п.102.1 ст. 102 Податкового кодексу України період січень 2009 - жовтень 2009 знаходиться поза межами 1095 днів строку, протягом якого контролюючий орган має право нарахувати грошове зобов'язання зі сплати податків та інших обов'язкових платежів.

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист правий, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень із боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при виконанні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що при вирішенні цієї справи він керувався положеннями нормативних актів, у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно п.п.41.1.1 п.41.1. ст. 41 ПК України органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є контролюючими органами в розумінні Кодексу.

Відповідачем вказується, що діяльність контрагентів позивача - БВП «Строітель-плюс» та ПП «Ротонда торг», була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій, надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, та не мають реального товарного характеру. До того ж, зазначені контрагенти не мають основний стан.

Такі висновки відповідач зробив на підставі:

- акту від 11.04.12р. №37/22/31263808 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки БВП «Строітель-плюс», код за ЄДРПОУ 31263808, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.09р. по 31.03.12р.»(т.1 а.с.15);

- акту від 06.04.12р. №33/22/36165656 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Ротонда торг», код за ЄДРПОУ 36165656, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.09р. по 31.03.12р.»(т.1 а.с.26).

Так, відповідач посилається на те, що вказані підприємства є - «вигодо набувачами» у зв'язку з порушенням кримінальної справи № 69-0146, за обвинуваченням директора ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_2, за ч.3 ст.212 КК України та інших осіб, у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч.3 ст. 212 КК України.

При чому акті перевірки використані матеріали досудового слідства по вказаній кримінальній справі.

У зв'язку з зазначеним, відповідачем правочини між позивачем так контрагентами визнано нікчемними відповідно до ч.ч. 1,5 ст. 203, ч.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, як такі, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства, а також моральним засадам суспільства, при цьому як зазначає Відповідач визнання таких правочинів судом не вимагається.

Надаючи оцінку правомірності використання відповідачем при проведені перевірки даних досудового слідства та обов'язковість їх врахування при розгляді адміністративної справи судом, суд зазначає.

Відповідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже вирок суду по кримінальні справі має набрати законної сили, та стосуватись дій чи бездіяльності особи, правові наслідки яких розглядає адміністративний суд, та у вироку повинно бути надано оцінку питанням, чи мало місце діяння, та чи вчинене воно конкретною особою.

Самі по собі окремі процесуальні документи в кримінальній справі не можуть бути доказами відсутності або наявності будь-яких обставин, які є предметом доказування в адміністративній справі.

Більш того, законодавством не передбачена можливість використання під час проведення перевірок платників податків та складання акта перевірки матеріалів досудового слідства. Це співвідноситься, зокрема, і з положеннями КАСУ та й взагалі з доктриною процесуального права України, відповідно до яких заздалегідь є встановленим і не потребує доведення та доказування вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили. Тобто преюдиціальний характер має лише вирок суду, який набрав законної сили, а не матеріали досудового слідства, особливо постанова про порушення кримінальної справи та протоколи допиту. Факт порушення кримінальної справи має наслідком та зумовлює законне проведення уповноваженими органами дізнання та досудового слідства певних слідчих дій з метою підтвердження або спростування факту вчинення певного злочину конкретною особою, але не може безперечно свідчити про винуватість такої особи, що підтверджується і закріпленим ст. 62 Конституції України принципом невинуватості особи у вчиненні злочину. Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено поняття первинного документу, - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

На підставі вказаних висновків відповідачем було зроблено висновок про завищення податкового кредиту з ПДВ в сумі 2351853,00 грн., внесеного до Декларації №2 (скорочена).

Як вбачається з матеріалів справи, що позивач в періоді, що перевірявся був платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 05.02.2009 № 100168283.

Крім того, позивач був платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Питання обліку, сплати та визначення податкових пільг в період, що перевірявся було врегулювано Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), відповідно до ст. 8/1 якого резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 81.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування подає податкову декларацію у строки та в порядку, що встановлені для інших платників податку. Форма податкової декларації, яка надається сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування, затверджується у порядку, встановленому підпунктом "ї" підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (п.8/1.13 ст. 8/1 Закону).

Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 р. за № 250/2054 затверджено форми декларації з ПДВ за скороченою формою , у якій підприємство декларує операції з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, та форму декларації повну, яку підприємство подає в разі здійснення операцій з продажу підакцизної продукції та продукції власного виробництва.

Під час проведення перевірки відповідачки було зазначено, що суми ПДВ, сплачені позивачем по операціям з БВП «Строітель-плюс» та ПП «Ротонда Торг» внесені до Декларації № 2 за скороченою формою.

Податкове повідомлення -рішення від 17.01.2013 № 0000172301 було прийнято у в'язку з порушення норм ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та визначено , що нарахована сума 87439,00 грн. основного платежу та 21860,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій повинна бути сплачена до бюджету протягом 10 календарних днів.

Проте, відповідачем не враховано те, що ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» регламентує нарахування та сплати податку на додану вартість до бюджету, в той час коли згідно матеріалів справи вбачається, що позивачем вказані суми було включено до скороченої декларації та в силу приписів ст. 8/1 Закону суми податкових зобов'язань з ПДВ суб'єкта спеціального режиму оподаткування не підлягають сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей

Відповідачем не встановлено порушень в порядку оформлення податкової декларації позивача за скороченою формою.

Згідно ст. 14 п. 14.1.156 Податкового кодексу України, якій діяв на час винесення спірного податкового повідомлення-рішення, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Враховуючи встановлені судом обставини, сума податкового зобов'язання з ПДВ суб'єкта спеціального режиму оподаткування не є податковим зобов'язанням в розумінні Податкового кодексу України.

Крім того, позивачу було нараховано штрафні (фінансові)санкції, проте в податковому повідомлені-рішенні відсутні посилання на будь-які норми Закону відповідно до якого відповідачем було здійснено нарахування вказаних санкцій.

Порядок нарахування штрафних санкцій в разі заниження податкового зобов'язання встановлено п. 123.1 ст. 123 Податкового Кодексу України. На вказану норму посилається й відповідач в доданому до оскаржуваного рішення розрахунку (т.1.а.с.12).

Отже відповідачем нараховано штрафні санкції за нарахування сум ПДВ, які не є податковим зобов'язанням.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо фіктивність операцій позивача з контрагентами, зазначеними в акті перевірки судом встановлено таке.

Частинам 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже зазначений закон визначає вимоги саме до документів бухгалтерського обліку, а не податкового.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.199р. №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7 Положення первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної - вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків (ч.5 п.п.7.2.3 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту).

Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст. 7 вищевказаного Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Суд зазначає, що, враховуючи донарахування податкового зобов'язання з ПДВ тільки за грудень 2009, лютий 2010, суд надає оцінку операціям позивача з контрагентами тільки в ці періоди.

Судом встановлено, що між позивачем та БВП «Строітель-Плюс» було укладено договори ген підряду:

- від 01.06.2009 № 2514 (т.1.а.с.57), предметом якого є виконання електромонтажних робі на він заводі ДП «Привітне», вул. Горького,68б;

- від 01.06.2009 № 2515, предметом якого є виконання робіт по об'єкту: монтажні роботи - (цех лінії розливу) ДП «Привітне», вул. Горького, 68б (т.1.а.с.32);

- від 01.06.2009 № 2516(т.1.а.с.184), предметом якого є виконання монтажних робіт по цеху охолодження виноматеріалу вин заводу ДП «Привітне, вул. Горького,68б;

- від 01.06.2009 № 2517 (т.1.а.с.152), предметом якого є виконання монтажних робіт по Цеху зберігання гарячого виноматеріалу) ДП «Привітне», вул. Горького, 68б;

- від 01.06.2009 № 2518 (т.1.а.с.118), предметом якого є виконання робіт по бойлерної він заводу ДП «Привітне»;

- від 01.06.2009 № 2519 (т.1.а.с.79), предметом якого є виконання монтажних робіт (Лінії нагріву виноматеріалу) ДП «Привітне», вул. Горького, 68б.

На підтвердження виконання робіт позивачем надано до суду підсумкові відомості ресурсів, локальний кошторис, рахунки-фактури, акти виконаних робіт (т.1.а.с.38-56,63- 78,85-117,124-151,158-183,190-200, т. 2 а.с. 29-52).

БВП «Строітель - плюс» було виписано податкові накладні від 04.12.2009 № 5589 на суму ПДВ 23911,00 грн., № 5591 на суму ПДВ 11634,60 грн., № 5592 на суму ПДВ 8293,80 грн., № 5593 на суму ПДВ 6276,80 грн., № 5594 на суму ПДВ 3688,20 грн., № 5590 на суму ПДВ 12313,00 грн.(т.1.а.с.201-206).

Оплата виконаних робіт була проведена в безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (т.1.а.с.207-208, т. 2 а.с.55-62).

Розрахунки з контрагентом відображені в бухгалтерському обліку позивача по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (т.1.а.с.210).

Також, реальне виконання договорів генерального підряду та обсяг проведених робіт підтверджено актом ревізії фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.08 по 31.12.2010 (т.2.а.с.82).

На підтвердження господарських взаємовідносин позивача з ПП «Ротонда Торг» суду було надано витратні накладні та податкові накладні від 01.12.2009 № 1650 на суму ПДВ - 12664,00 грн. на придбання кіл залізобетонних, та від 03.02.10 № 227 на суму ПДВ 8657,33 грн. на придбання пічного палива(т.1.а.с. 29-31, т. 2 а.с. 53-54).

Суд також зазначає, що відповідачем в порядку ст. 71 КАС України не доведено та обставина, що транспортування отриманого товару повинен був здійснювати саме позивач.

Оплата отриманого товару була здійснена в безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками ( т. 2.а.с. 63).

Судом встановлено, що спірні суми ПДВ включені за фактом отримання від постачальників - БВП «Строітель-Плюс» та ПП «Ротонда торг», податкових накладних , які є належним чином оформленими.

Таким чином, висновки відповідача не відповідають зазначеним приписам Закону України «Про податок на додану вартість».

Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту), а саме п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7, єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Жодної з наведених підстав, відповідачем під час перевірки встановлено не було.

Крім того, законом не передбачений зв'язок між виникненням права платника податку на податковий кредит та наданням податкової звітності його контрагентом.

На час виписки податкових накладних та отримання зазначеної податкової накладної позивач є платником податку на додану вартість.

Натомість в судовому засіданні було перевірено факт здійснення господарських операцій та встановлено, що товар ПП «Ротонда торг», та роботи від БВП «Строітель-Плюс» та позивач отримав, що підтверджується видатковими накладними сплатив вартість товару, втому числі ПДВ та використав придбаний товар в своїй господарській діяльності.

Відповідно до актів приймання-передачі основних засобів по формі №0З-1 від 25.12.2009№ ПВ-81,№ПВ-82, №ПВ-89 було прийнято об'єкти «Лінія нагріву виноматеріалів» за інвентарним № 237, Цех зберігання гарячого виноматеріалу» за інвентарним № 238, поліпшення (збільшення вартості) об'єкту «Камера холодильна для охолодження вин» за інвентарним № 235 (т.2.а.с.94-97).

Нежитлові будівлі винзаводу ДП «Привітне» є власністю позивача, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим на підставі Рішення виконавчого комітету Привітненської сільської ради від 20.05.2011 № 7(т.2.а.с.73).

Збільшення вартості основних засобів відображено в бухгалтерському обліку проводкою за дебетом рахунку 103 «Будинки та споруди» та кредитом рахунку 152 «Придбання(виготовлення) основних засобів"(т.2.а.с.118-129).

Використання у господарській діяльності позивача колу виноградного, придбаного у ПП «Ротонда Торг» підтверджується актами на писання матеріалів, використаних при ремонті шпалери, відображено в бухгалтерському обліку у складі витрат на виробництво по дебіту рахунків 23 «Виробництво», 15 «Капітальні інвестиції» (т.2.а.с.134-154).

Використання в господарській діяльності позивача пічного палива підтверджується актами на списання та бухгалтерським обліком позивача - рахунок 203 «Паливо», рахунок 23 «Виробництво» (т.2.а.с.130-133) .

Крім того, обставини, на які посилається позивач щодо реальності здійснення господарських операцій підтверджено в судовому засіданні показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які є працівниками позивача.

Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, суд приходить до висновку про те, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Податкового кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.

Таким чином, позивачем, під час формування податкового кредиту, булу дотримані положення Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Статтею 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

З наведеного вище вбачається, що контрагент позивача, як юридична особа, наділений цивільною правоздатністю та дієздатністю, має відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Відповідно до статей 204, 205 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 Кодексу встановлено, що підставою для здійснення підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підстави недійсності господарського зобов'язання також встановлені ч.1 статті 207 ГК України, також до них законом віднесено вчинення угод з метою, що суперечить інтересам суспільства та держави.

У судовому засіданні що на підтвердження господарських операцій, що відбулися у перевіряємий відповідачем період, були надані копії відповідних банківських виписок та інших первинних документів. Всі первинні документи, що підтверджують здійснення між позивачем та контрагентом вищезазначеної господарської операції, є в матеріалах справи, оцінені судом та визнані такими, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Суд зазначає, що відповідачем в акті перевірки не надано оцінку первинним документам позивача, натомість суд зазначає, що акти про неможливість проведення зустрічних звірок по БВП «Строітель-Плюс» та ПП «Ротонда торг» не є належним доказом відсутності реального виконання господарських операцій між вказаними особами та позивачем.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил ведення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Судом також враховано, що у разі коли встановлюється, що правочин вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною 1 статті 208 ГК. Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Суд також враховує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків, що відображено в бухгалтерському обліку платника податків , що під час судового розгляду було доведено позивачем, а саме наданим документами оприбуткування придбаного товару та його подальше використання в господарські діяльності.

Судом було перевірено факт здійснення господарських операцій та встановлено, що товар від контрагентів позивач отримав, що підтверджується видатковими накладними, сплатив вартість товару, в тому числі ПДВ, що підтверджується виписками з банку та використав придбаний товар в своїй господарській діяльності.

Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, суд приходить до висновку про те, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Податкового Кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.

Таким чином, суд вважає, необґрунтованими висновки відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту за період, що перевірявся.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі шляхом визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.01.13р. №0000172301 про донарахування податку на додану вартість у сумі 87439,00грн. та штрафних санкцій у сумі 21860,00грн.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи майновий характер спору,суд вважає за можливим стягнути на користь позивача з Державного бюджету України 1092,99грн. судових витрат.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

В судовому засіданні 06.03.13р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.ст.160,163 КАС України повний текст постанови виготовлено 11.03.13р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушта АР Крим ДПС від 17.01.13р. №0000172301 про донарахування податку на додану вартість у сумі 87439,00грн. та штрафних санкцій у сумі 21860,00грн.

3. Стягнути з Державного бюджету на користь Державного підприємства «Привітне» (98521, АР Крим, м. Алушта, с. Привітне, вул. Леніна, 2, ЄДРПОУ 00412725) за рахунок коштів на утримання Державної податкової інспекції у м. Алушта АР Крим ДПС 1092,99грн. судового збору.

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі - з дня отримання нею копії постанови).

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Котарева Г.М.