Постанова № 30855538, 23.04.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/7168/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 року 11 год.03 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.

секретар судового засідання Чебан О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Бессарабія-В» до Арцизької міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, суд, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «Бессарабія-В» (далі - ТОВ «Бессарабія-В») до Арцизької міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (далі - Арцизька МДПІ), в якому позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Арцизької МДПІ від 19.07.2012 року № 0001362200, від 19.10.2012 року № 0002092200 про збільшення податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 315483,80 грн. і штрафної фінансової санкції на суму 1 грн., та від 19.10.2012 року № 0002102200 про зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 287579 грн. та штрафної (фінансової) санкцій на суму 1 грн. як незаконні.

У своєму позові позивач зазначив, що Арцизькою МДПІ було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «Бессарабія-В» з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість, отриманих від особи, яка мала відносини з платником податків ПП «Південь-Агросервіс» за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 06.07.2012 року № 425/230035434347. Позивач не погодився із висновками акта та направив заперечення на нього, які не були взяті до уваги відповідачем, у зв'язку з чим було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.07.2012 року № 0001362200 про застосування фінансової санкції за основним платежем на суму 582904,3 грн., та за штрафними фінансовими санкціями на суму 291452,20 грн. за результатами процедури адміністративного оскарження скарга позивача була частково задоволена, внаслідок чого відповідно до акта перевірки від 12.09.2012 року № 595/22-35434347 з урахуванням рішення ДПА в Одеській області Арцизькою МДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.10.2012 року № 0002092200 про збільшення податку на додану вартість на суму 315483,80 грн. і штрафної фінансової санкції на суму 1 грн., від 19.10.2012 року № 0002102200 про зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість на суму 287579 грн. та штрафної санкції на суму 1 грн. Позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню зазначені податкові повідомлення-рішення. З приводу встановлених перевіркою порушень позивач зазначив, що висновки про встановлені з його боку порушення були зроблені відповідачем на підставі даних, отриманих від ДПІ у Приморському районі м. Одеси як результат перевірки його контрагента - ПП «Південь-Агросервіс», які містили висновок про недійсність підприємства, відсутність у нього необхідних умов для ведення господарської діяльності, у зв'язку з чим відповідачем було зроблено висновок про нікчемність правочинів, що укладались між позивачем та вказаним підприємством. Посилаючись на норми ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, позивач наголосив у позові на відсутність правових підстав вважати укладений ним правочин нікчемним, а також на відсутність висновків в акті перевірки про неспрямованість укладених угод на настання реальних наслідків. Також з приводу встановленого порушення позивач зазначив, що для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за угодами, укладеними з ПП «Південь-Агросервіс», має досліджуватись та враховуватись реальність здійснення вказаних господарських операцій, факти поставки, використання у власній господарській діяльності та обліку товарів саме ПП «Бессарабія-В», яке не несе відповідальності за дотримання податкової дисципліни ПП «Південь-Агросервіс». Укладений договір, зі слів позивача, був фактично виконаний сторонами, що підтверджується оформленими належним чином первинним бухгалтерськими документами. Також позивач зауважив на порушенні процедури прийняття податкового повідомлення-рішення, оскільки відповідно до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону, не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Відповідач надав до суду заперечення (т. 1 а.с. 173-178), в яких зазначив, що на підставі пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75, пп. 78.1.1.11 п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Одеській області Арцизькою МДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Бессарабія-В» з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість, отриманих від особи, яка мала відносини з платником податків ПП «Південь-Агросервіс» за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено відповідний акт перевірки, на підставі якого були прийняті податкове повідомлення-рішення від 19.07.2012 року № 0001362200 про сплату податку на додану вартість у сумі 874356,50 грн., в тому числі основного платежу - 582904,30 грн., штрафних (фінансових) санкцій - у сумі 281452,20 грн. Під час розгляду скарги позивача на вищезазначене податкове повідомлення-рішення було попередньо встановлено, що окремі суми ПДВ, сплачені контрагенту ПП «Південь-Агросервіс», не включались позивачем до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді. З урахуванням зазначеного, на підставі рішення про продовження розгляду скарги та пп. 78.1.5. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України була призначена невиїзна документальна перевірка позивача. В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на акт, складений ДПІ у Приморському районі м. Одеси 07.04.2011 року, про неможливість проведення документальної перевірки ПП «Південь-Агросервіс» з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за період березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, яким встановлено відсутність у контрагента позивача умов для ведення господарської діяльності через відсутність основних фондів, технічного персоналу, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень тощо. Посилаючись на вимоги ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, відповідач зазначив, що угоди, укладені ПП «Південь-Агросервіс» із контрагентами є нікчемними, у зв'язку з чим, на думку відповідача, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах із вказаним підприємством є безпідставним.

У судовому засіданні представник позивача. В підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на доводи, викладені ним у запереченнях проти позову.

Суд, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову, заперечень проти нього, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.

З 02.07.2012 року по 04.07.2012 року на підставі пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75, пп. 78.1.11. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, постанови старшого слідчого з ОВС ПМ ДПА в Одеській області старшого лейтенанта податкової міліції Вдовиченка Д.М. від 26.09.2011 року (т. 1 а.с. 245), відповідно до наказу Арцизької МДПІ від 02.07.2012 року № 311 (т. 1 а.с. 239) Арцизькою МДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Бессарабія-В», код за ЄДРПОУ 35434347, з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість з ПП «Південь-Агросервіс», код за ЄДРПОУ 37009585, за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року.

За результатами вказаної перевірки було складено акт перевірки від 06.07.2012 року № 425/22 (т. 1 а.с. 12-19). У висновках до вказаного акта перевірки зазначено, що оскільки угоди з ПП «Південь-Агросервіс» за період з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року визнано нікчемними, та відповідно податковий кредит з ПДВ по операціях з придбання товарів (послуг), то на підставі п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, встановлені порушення податкового обліку ПП «Бессарабія-В», що призвело до завищення задекларованих ПП «Бессарабія-В» показників у рядку 10.1 декларації «Придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів, послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20%», рядку 17 декларації «Усього податкового кредиту» в сумі 582904,31 грн..

Представник позивача підписав вищезгаданий акт перевірки із зазначенням, що заперечення до нього будуть надані у встановлений законодавством термін. Відповідні заперечення були подані до Арцизької МДПІ листом від 12.07.2012 року № 12/07 (т. 1 а.с. 34-39), які не були враховані відповідачем, у зв'язку з чим Арцизької МДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.07.2012 рок № 0001362200, яким ПП «Бессарабія-В» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 874356,50 грн., в тому числі за основним платежем - у сумі 582904,3 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - у сумі 291452,2 грн. (т. 1 а.с. 31).

За результатами розгляду первинної скарги на вказане податкове повідомлення-рішення, поданої позивачем у встановленому порядку, рішенням ДПА в Одеській області від 02.10.2012 року № 26838/10/10-2007 податкове повідомлення-рішення Арцизької МДПІ від 19.07.2012 року № 0001362200 скасовано у частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 267420,50 грн. та у частині застосування штрафних санкцій з цього податку на суму 291452,2 грн., а первинну скаргу позивача в цій частині задоволено, в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга ПП «Бессарабія-В» - без задоволення (т. 1 а.с. 47-51).

Рішенням ДПС України від 02.11.2012 року № 4631/0/61-12/10-2115 про результати розгляду скарги податкове повідомлення-рішення Арцизької МДПІ від 19.07.2012 року № 0001362200 з урахуванням рішення, прийнятого за результатом розгляду первинної скарги, залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення (т. 1 а.с. 51-54).

На підставі пп. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.5. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу Арцизької МДПІ від 30.08.2012 року № 436 (т. 1 а.с. 209), рішення ДПС в Одеській області про продовження строку розгляду первинної скарги ПП «Бессарабія-В» від 21.08.2012 року № 22506/10/10-2007 (т. 1 а.с. 210), листа ДПС в Одеській області про проведення перевірки та надання документів (т. 1 а.с. 211) Арцизькою МДПІ було проведено документальну позапланову перевірку ПП «Бессарабія-В» з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ПП «Південь-Агросервіс», за період з 01.10.2010 року по 30.04.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 12.09.2012 року № 595/22-35434347 (т. 1 а.с. 20-30).

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення п. 198.1., п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого зменшено залишок від'ємного значення з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 декларації з ПДВ) на суму 603062,80 грн., в тому числі за листопад 2010 року - у сумі 67145,40 грн., за грудень 2010 року - у сумі 470228,14 грн., за січень 2011 року - у сумі 45530,76 грн., за квітень 2011 року - у сумі 20158,50 грн..

На підставі вказаного акта перевірки Арцизькою МДПІ були прийняті податкове повідомлення рішення від 19.10.2012 року № 0002102200, яким ПП «Бессарабія-В» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 287579 грн. за лютий 2011 року та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1 грн. (т. 1 а.с. 32), а також податкове повідомлення-рішення від 19.10.2012 року № 0002092200, яким ПП «Бессарабія-В» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 315484,80 грн., в тому числі за основним платежем - у сумі 315483,80 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - у сумі 1 грн. (т. 1 а.с. 33).

Суд вважає, що вищезазначені податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню з огляду на таке.

Згідно з відомостями, зазначеними в актах перевірки, встановлені з боку позивача порушення пов'язуються Арцизькою МДПІ із відомостями про нікчемність всіх правочинів, що укладались контрагентом позивача - ПП «Південь-Агрос», про що зазначено в складеному ДПІ у Приморському районі м. Одеси акті про неможливість проведення документальної перевірки ПП «Південь-Агрос» з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за період березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року (т. 1 а.с. 240-244), на підставі чого відповідач дійшов висновку про нікчемність правочину, укладеного безпосередньо між позивачем та вказаним підприємством.

Надаючи оцінку зазначеним твердженням відповідача, суд звертає увагу на таке.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з тим, цією нормою прямо не встановлена недійсність (нікчемність) угод, які не відповідають вищевказаним вимогам, у зв'язку з чим така угода не є нікчемною, а є оспорюваним правочином.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена Законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно з якою правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Однак нікчемність такого правочину відповідачем не доведена, а саме, до суду не надано судового рішення, яким засвідчено вину хоча б однієї із сторін цього правочину.

В свою чергу, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, згідно з положеннями ст. 234 Цивільного кодексу України є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Поряд з цим, ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи у суді відповідачем не наведено жодних доводів щодо визнання недійсним у встановленому законодавством порядку правочину, укладених між позивачем та ПП «Південь- Агросервіс», або встановлення вироком суду факту фіктивного підприємництва відносно керівника підприємства-контрагента.

Оскільки нікчемність таких правочинів прямо не встановлена законом, а належних документальних доказів недійсності договорів відповідачем до суду не надано, суд критично оцінює висновок відповідача щодо нікчемності укладеного між позивачем та його контрагентом договору.

З огляду на той факт, що нікчемність укладеного правочину, що визначено відповідачем як довід, яким він обґрунтовує встановлене з боку позивача порушення, за своєю правовою природою полягає у відсутності реального характеру відповідних господарських операцій, суд вважає за необхідне також дослідити факт реального виконання укладеного позивачем правочину, що має вплив на визначення правомірності формування ним податкового кредиту з податку на додану вартість.

Протягом періоду, що охоплений проведеною перевіркою, питання оподаткування податком на додану вартість до 01.01.2011 року регулювалося Законом України «Про податок на додану вартість», а з 01.01.2011 року - Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з пп. 7.2.1. п. 7.2. вказаного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Положеннями пп. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп.7.2.4. п.7.2. ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).

Згідно з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість, зокрема, є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Виходячи з положень п. 187.1 ст. 187 зазначеного нормативно-правового акта датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Досліджуючи обставини справи, суд встановив, що 30.10.200 року між позивачем (покупець) та ПП «Південь-Агросервіс» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 30/10, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити соняшник відповідно до умов цього договору (т. 1 а.с. 68-69).

На виконання умов зазначеного договору ПП «Південь-Агросервіс» здійснювалось постачання товару, що засвідчувалось відповідними видатковими накладними (т. 1 а.с. 90-99).

Доставка товару відповідно до умов згаданого договору підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними (т. 1 а.с. 72-89).

При цьому ПП «Південь-Агросервіс», яке є платником податку на додану вартість, виписувались відповідні податкові накладні (т. 1 а.с. 108-117), на підставі яких позивачем формувався податковий кредит з податку на додану вартість.

Оплата поставленого товару підтверджується відповідними платіжним дорученнями (т.1. а.с. 100-107). Крім того, відсутність кредиторської заборгованості ПП «Південь-Агросервіс» підтверджена висновками акта перевірки.

Облік придбаного товару на підприємстві підтверджується бухгалтерськими документами, які складались ПП «Бессарабія-В», а саме прибутковими накладними, накладними на приховування продукції на склад, актами списання відповідного товару (т. 2 а.с. 1-36).

Використання позивачем в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності придбаного у ПП «Південь-Агросервіс» товару потверджується договорами, які укладались позивачем із сторонніми особами з метою реалізації придбаного товару, митною декларацією, якою оформлена партія товару, що експортувалась позивачем, відповідними видатковими накладними (т. 2 а.с. 37-50).

Дослідивши вищевказані первинні бухгалтерські документи, суд встановив, що вони складені із дотриманням вимог чинного законодавства, що не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні, а також не спростовувалось у складеному акті перевірки.

В свою чергу, відомості, вказані відповідачем у складеному акті перевірки щодо відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та ПП «Південь-Агросервіс» не підтверджуються будь-якими доказами у справі, окрім акта про неможливість проведення перевірки контрагента позивача, тоді як сам по собі акт перевірки не є доказом тих обставин, про які в ньому зазначено, а становить собою лише документ, який акумулює певну відому інформацію з приводу діяльності підприємства та не має преюдиціального значення.

Суд критично оцінює твердження відповідача про відсутність у контрагента позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності, що пов'язано із відсутністю власних складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, низькою чисельністю працівників тощо, оскільки чинним законодавством взагалі не визначено обов'язкових для виконання вимог щодо провадження того чи іншого видів господарської діяльності, окрім тих, що підлягають ліцензуванню. Поряд з цим, зазначені доводи відповідача не підтверджуються відповідними доказами у справі.

Крім того, суд враховує, що підприємства у своїй діяльності не обмежені в праві укладати цивільно-правові угоди щодо оренди приміщень, устаткування та автотранспорту, використовувати залучені цивільно-правовими угодами трудові та інші ресурси тощо.

При цьому з акта перевірки не вбачається, що податковим органом вчинялись будь-які дії щодо встановлення факту наявності чи відсутності у контрагента позивача основних фондів, транспортних засобів, виробничих приміщень, технічного персоналу, що суперечить вимогам п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, згідно з яким факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд критично оцінює посилання відповідача на відсутність контрагента ПП «Бессарабія-В» за його місцезнаходженням, яке засвідчено у відповідному акті, оскільки сам по собі факт відсутності контрагента платника податку за його місцезнаходженням або неподання ним певного виду звітності не свідчить про протиправність ведення ним господарської діяльності та не може створювати негативних наслідків для контрагентів такого платника податку.

Поряд з вищенаведеним, суд також враховує, що вищезгадана позапланова перевірка ПП «Бессарабія-В» була призначена на підставі постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПА в Одеській області ст. лейтенанта податкової міліції Вдовиченка Д.М. від 26.09.2011 року про призначення документальної позапланової перевірки (т. 1 а.с. 245).

Проте, відповідно до положень п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України у редакцій, чинній на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Таким чином, проведення перевірки, призначеної в межах кримінальної справи, на що посилається відповідач як підставу для її проведення, на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення виключало можливість прийняття податкових повідомлень-рішень до набрання законної сили відповідним рішенням суду. При цьому відповідачем не надано до суду доказів, які б свідчили про набрання законної сили вироком, прийнятим за результатами розгляду відповідної кримінальної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши у взаємному зв'язку наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що висновки, викладені в актах перевірки, складених за результатами вищевказаних позапланових перевірок ПП «Бессарабія-В» не підтверджуються документально. Поряд з цим, наявні у матеріалах справи первинні документи свідчать про правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Південь-Агросервіс».

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94, 158-163, 167,186, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємства «Бессарабія-В» до Арцизької міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Арцизької міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби від 19.07.2012 року № 0001362200, від 19.10.2012 року № 0002092200, від 19.10.2012 року № 0002102200.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 23.04.2013 року.

Суддя С.М.Корой

23 квітня 2013 року

.