Ухвала суду № 30855189, 19.04.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

19 квітня 2013 року Справа №11/5026/267/2012

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Довганя К.І., при секретарі Бойко Т.В. за участю представників сторін: стягувач - не з'явився, боржник - Медведенко В.Г. за довіреністю, відділу ДВС - Авраменко Є.В. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси скаргу державного підприємства "Косарський спиртовий завод" на дії відділу примусового виконання рішення управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Полісервіс" до державного підприємства "Косарський спиртовий завод" про стягнення 6758688,20 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 15.03.2012р. позов товариства з обмеженою відповідальністю "Полісервіс" до державного підприємства "Косарський спиртовий завод" про стягнення 6758688,20 грн. задоволено повністю.

На виконання рішення було видано наказ від 02.04.2012 р.

Боржник - державне підприємство "Косарський спиртовий завод" звернувся до суду зі скаргою на дії відділу примусового виконання рішення управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області, в якій просить суд зобов'язати державну виконавчу службу припинити вчиняти дії по незаконному відчуженню майна державного підприємства "Косарський спиртовий завод".

Орган ДВС у відзиві на скаргу проти її задоволення заперечив пославшись на її невідповідність фактичним обставинам справи.

Стягувач про час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином, однак в судове засідання не з'явився. Причину неявки суду не повідомив.

Суд вважає можливим розглянути скаргу за відсутності стягувача, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу ДВС в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Представник скаржника у судовому засіданні скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Представник відділу ДВС проти задоволення скарги заперечила з підстав, викладених у запереченні на скаргу.

З матеріалів справи вбачається, що 15.03.2012 р. у даній справі прийнято рішення про повне задоволення позову. Після набрання рішенням законної сили на його виконання 02.04.2012 р. було видано наказ, який направлено стягувачеві. В свою чергу стягувач направив цей наказ до органу ДВС, у зв'язку з чим останнім відкрито зведене виконавче провадження щодо виконання наказів, які крім виданого у даній справі, вже знаходились на виконанні. 08.02.2013 р. органом ДВС прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

В обґрунтування скарги, скаржник послався на те, що 27.03.2013 р. державний виконавець відділу примусового виконання рішення управління ДВС Головного управління юстиції у Черкаській області Вакуленко С.М. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження по стягненню з державного підприємства "Косарський спиртовий завод" суми боргу на користь юридичних осіб прибув на підприємство для вилучення 16 одиниць транспортних засобів з метою їх подальшої реалізації. Скаржник (боржник) зазначає, що задоволення вимог кредиторів за рахунок майна боржника неможливе, оскільки заборонено законом з тих підстав, що підприємство внесено до "Переліку об'єктів права державної власності та не підлягають приватизації" та підпадає під дію Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", статтею першою якого встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків. ДП "Косарський спиртовий завод" повністю засновано на державній власності, а отже, і відчуження його майна заборонено законом. Таким чином, на думку скаржника, державний виконавець безпідставно звернув стягнення на майно, на яке згідно з Законом не може бути звернено стягнення.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця. У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється. У такому разі державний виконавець зобов'язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

- винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна. Для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: - звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Дослідивши матеріали скарги, заслухавши думку представника скаржника та представника органу ДВС, суд приходить до наступних висновків.

Органом ДВС вчинялись дії по опису та арешту майна боржника направлені в ході зведеного виконавчого провадження на забезпечення реального виконання рішення судів. Доказів примусової реалізаціїї майна боржника всупереч приписам Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" скаржником суду не подано.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що орган ДВС при вчинені оскаржуваних виконавчих дій в ході зведеного виконавчого провадження по стягненню з державного підприємства "Косарський спиртовий завод" присуджених судами сум боргу діяв в межах повноважень, визначених Законом України "Про виконавче провадження", а тому доводи скаржника є безпідставними.

Виходячи із викладеного у задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись ст. 121-2 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволені скарги відмовити повністю.

Ця ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду.

СУДДЯ К.І. Довгань