Рішення № 30854401, 01.04.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2013 р.Справа № 922/555/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальніковой Г.І.

при секретарі судового засідання Близнюковой А.І.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс-2005" (м. Дніпропетровськ) до Іноземного підприємства "Індра" (м. Харків) про стягнення 18445,04 грн. за участю представників сторін:

позивача - Ускова О.В., довіреність від 24.01.13 р.;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Осіріс-2005", звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ІП "Індра" на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань по договору поставки №31/11 від 04.05.12 р. Відповідно до вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 18445,04 грн., з яких 18205,84 грн. - сума основного боргу; 239,20 грн. - сума пені. Судові витрати в розмірі 1720,50 грн. просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 лютого 2013 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі №922/555/13-г та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25 лютого 2013 р. об 10:30.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 лютого 2013 р. розгляд справи було відкладено на 11 березня 2013 р., а також прийнято заяву позивача про уточнення позовних вимог як заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки №31/11 від 04.05.12 р. в розмірі 18515,56 грн., суму пені в розмірі 309,72 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1720,50 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 березня 2013 р. розгляд справи було відкладено на 25 березня 2013 р.

25 березня 2013 р. до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів згідно додатку.

Суд, розглянувши клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи документів згідно додатку, вирішив за можливе задовольнити її.

В судовому засіданні 25 березня 2013 р. було оголошено перерву до 01 квітня 2013 р.

26 березня 2013 р. від представника позивача факсом надійшла заява (про уточнення позовних вимог), в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки №31/11 від 04.05.12 р. в розмірі 18205,84 грн., суму пені в розмірі 309,72 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1720,50 грн.

Також 01 квітня 2013 р. до канцелярії суду від представника позивача надійшов оригінал заяви (про уточнення позовних вимог).

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Суд, розглянувши заяву представника позивача про уточнення позовних вимог, вирішив за можливе прийняти її.

Представник позивача в судовому засіданні 01 квітня 2013 р. підтримує позов у повному обсязі з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 01 квітня 2013 р. не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином в попередньому судовому засіданні, про що свідчить повідомлення про дату, час та місце наступного засідання суду у справі № 922/555/13-г від 25 березня 2013 р., яке долучене судом до матеріалів справі.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

04 травня 2011 р. між ТОВ "Осіріс-2005" (постачальником) та ІП "Індра" (покупцем) був укладений договір поставки № 31/11.

Відповідно до предмету даного договору, постачальник продає, а покупець купує і сплачує на умовах цього договору продукцію (далі - «товар») у кількості, асортименті та за цінами, вказаними в видаткових накладних, які є невід'ємними частинами цього договору.

04 травня 2011 р. сторони уклали протокол розбіжностей до договору поставки № 31/11 від 04 травня 2011 р.

Відповідно до узгодженої редакції п. 2.1 договору, товар, за даним договором, поставляється окремими партіями у відповідності з накладними на основі заявок Покупця. Постачання конкретної партії товару здійснюється на підставі замовлення "покупця". Замовлення надаються "постачальникові" за допомогою електронної пошти, зв'язку факсиміле або способами зв'язку, що забезпечують фіксацію тексту і дати замовлення, або іншим способом, прийнятним для "покупця". Замовлення повинне містити наступну інформацію: а) асортимент товару; б) кількість товару; у) дату і час доставки товару "постачальником" на склад, вказаний "покупцем"; г) адреса складу "покупця". Замовлення вважається прийнятим і підтвердженим "постачальником" після отримання "покупцем" замовлення з відміткою про ухвалення замовлення до виконання. "Постачальник" зобов'язаний розглянути замовлення впродовж 24 годин з моменту відправлення його "покупцем". У випадку, якщо "постачальник" не може здійснити постачання товару по прийнятому і підтвердженому замовленню, то останній зобов'язується направити "покупцеві" повідомлення про неможливість виконання замовлення і вказати дату виконання замовлення.

Відповідно до узгодженої редакції п. 4.1 договору, ціна товару на кожну окрему партію товару вказується в видатковій накладній, яка є невід"ємною частиною цього договору. Ціна на товар, що поставляється за цим договором може бути змінена виключно з погодженням сторін. У випадку якщо ініціатором зміни ціни товару є "постачальник", то він зобов"язаний письмово повідомити про це "покупця" за десять днів до фактичного введення в дію нових цін. Зміна ціни на вже поставлений "покупцеві" товар не допускається.

Відповідно до узгодженої редакції п. 4.6 договору, ціна товару визначається в національній валюті України.

Відповідно до узгодженої редакції п. 4.7 договору, датою оплати товару вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Факт отримання відповідачем від позивача товару підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних, які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств. Також в матеріалах справи наявні довіреності на отримання від ТОВ "Осіріс-2005" цінностей за договором поставки напоїв №ХА-189/09 від 04.08.2011 р.

У відзиві на позов позивач посилається увагу суду на те, що видаткові накладні за період 27.05.11 р. по 15.12.11 р. не містять посилання на договір, що є предметом спору.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення стосовно відсутності між сторонами інших договірних чи позадоговірних зобов"язань окрім договору поставки №31/11 від 04.05.12 р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вказує, що відповідачем не доведені жодним доказом посилання на те, що поставка товару за накладними, наданими в додатках до позову є без договірною поставкою товару.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків станом за період: липень 2012 р. - листопад 2012 р., підписаний представниками сторін та скріплені печатками товариств, який також підтверджує наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 18205,84 грн. по договору поставки №31/11 від 04.05.12 р.

Судом встановлено, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, поставив відповідачеві товар на загальну суму 33957,48 грн., проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору поставки №31/11 від 04.05.12 р., лише частково оплатив отриману продукцію в розмірі 15044,06 грн.

В порядку досудового врегулювання спору, відповідно до частини 2 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, позивачем на адресу відповідача рекомендованим листом було надіслано претензії №274 від 10.12.12 р. та №279 від 19.12.12 р. з вимогою погасити заборгованість на суму 18205,84 грн. та 239,20 грн. - суму пені.

Відповідач у відповідь на претензії позивача надіслав факсом позивачу графік погашення заборгованості, але залишив без виконання.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення заборгованості за отриманий товар в сумі 18205,84 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст.193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно п.6.1. договору, за несвоєчасну оплату за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню за кожний протермінований день від простроченої суми у розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виникло таке прострочення. Сплата пені не звільняє покупця від виконання договірних зобов'язань.

Позивачем зроблений розрахунок пені в розмірі 309,72 грн., оскільки надані розрахунки не відповідають вимогам чинного законодавства, тому нарахована сума пені підлягає стягненню з відповідача частково в розмірі 289,61 грн. В іншій частині стягнення пені слід відмовити.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 612, 625, 629, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Іноземного підприємства "Індра" (61124, Харківська обл., м. Харків, Комінтернівський р-н, пр.-т Гагаріна, 167/1; п/р 26001000123290 в ХФ АТ «Укрексімбанк», МФО 351618, код ЄДРПОУ 34756148, ІПН 347561420327, Св-во ПДВ 100047062) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс-2005" (49000, м. Дніпропетровськ, Жовтневий р-н., вул. Панікахи, буд. 2, корп.11, к. 105; п/р 26001276008500 у АКІБ «УкрСіббанк», МФО 351005, ЄДРПОУ 33669463, Св-во платника ПДВ № 04214069 Іпн:336694604637) основний борг у розмірі 18205,84 грн., пеню у розмірі 289,61 грн. та судовий збір у розмірі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з відповідача пені в розмірі 20,11 грн. в позові відмовити.

Повне рішення складено 05.04.2013 р.

Суддя Сальнікова Г.І.