Рішення № 30854378, 16.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2999/13 16.04.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТГ Полімерконсалтінг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авекс-Груп»

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Чемерис М.С.

У засіданні брали участь:

від позивача: Андраш А.О. (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 16 квітня 2013 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

15 лютого 2013 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТГ Полімерконсалтінг» (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява б/н від 13.02.2013р. в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авекс-Груп» (відповідач) заборгованості за договором поставки № СО-05/01/265К від 05 січня 2012 року в сумі 27 358,04 грн. з них основного боргу - 12 590,62 грн. (дванадцять тисяч п'ятсот дев'яносто гривень 62 копійки), пені - 2 379,74 грн. (дві тисячі триста сімдесят дев'ять гривень 74 копійки), 0,2% річних /п. 4.3. договору/ - 11 898,69 грн. (одинадцять тисяч вісімсот дев'яносто вісім гривень 69 копійок) та 3% річних - 488,99 грн. (чотириста вісімдесят вісім гривень 99 копійок).

Під час перебування справи на розгляді в суді позивач, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, 19.03.2013р. через канцелярію подав до суду заяву б/н б/д «Про зменшення позовних вимог» в якій Товариство з обмеженою відповідальністю «ТГ Полімерконсалтінг» просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авекс-Груп» заборгованості за договором поставки № СО-05/01/265К від 05 січня 2012 року в сумі 14 279,47 грн. з них пені - 2 301,17 грн., 0,2% річних /п. 4.3. договору/ - 11 489,31 грн. та 3% річних - 488,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Покупець, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором поставки № СО-05/01/265К від 05 січня 2012 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив в повному обсязі оплату вартості поставленого йому позивачем, як Продавцем, товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечував. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»). Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» від 15.03.2007р.01-8/123 передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 19.03.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2013 року відкладено розгляд справи до 16.04.2013 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

05 січня 2012 року між позивачем (надалі - Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту - Покупець або Отримувач) (разом - сторони) було укладено договір поставки № СО-05/01/265К (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію/по тексту - товар/, у кількості, асортименті та по ціні вказаній у рахунку Постачальника.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму - 174 078,25 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець лише частково розрахувався за товар в розмірі - 161 487,63 грн., а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за Договором, яка становить 12 590,62 грн.

При цьому, під час перебування справи на розгляді в суді позивач, у зв'язку з обставинами сплати відповідачем 12 590,62 грн. заборгованості по Договору, зменшив свої позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції за невиконання умов Договору щодо оплати товару в сумі 14 279,47 грн.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги, з урахуванням поданих уточнень, підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 05 січня 2012 року між сторонами укладено договір поставки № СО-05/01/265К згідно п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію у кількості, асортименті та по ціні вказаній у рахунку Постачальника.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору в період з лютого по жовтень 2012 року позивач передав товар на суму 174 078,25 грн., що підтверджується видатковими накладними (належним чином засвідчені копії накладних містяться в матеріалах справи), а відповідач отримав товар, що підтверджується підписом Отримувача на накладних.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що товар оплачується Покупцем в 20-денний термін з моменту відвантаження, якщо інше не передбачено Додатковою угодою/Специфікацією.

З матеріалів слідує, що на загальну суму 161 487,63 грн. Покупець частково оплатив отриманий по Договору товар, що підтверджується банківськими виписками (копії містяться в справі).

Як стверджує позивач, а відповідачем не спростовано, взяті на себе зобов'язання за Договором Покупець не виконав, в передбаченому Договором порядку та строк, Отримувач товару в повному обсязі не оплатив, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість за Договором перед Продавцем в розмірі 12 590,62 грн., що і стало підставами заявленого позову б/н від 13.02.2013р.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

В березні 2013 року відповідач перерахував позивача 13 000,00 грн. за товар по Договору, що підтверджується платіжними дорученнями №№: 476 та 483 (копії виписок в справі), у зв'язку із чим позивач уточнив заявлені позовні вимоги в частині основного боргу.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

З пункту 7.2. Договору випливає, що за порушення Покупцем термінів оплати, відповідно до умов договору він оплачує Постачальнику штрафну неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати, за весь період нарахування пені.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбечено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного, за порушення термінів оплати товарів, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з Покупця на користь Продавця 2 301,17 грн. пені.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати товару, в межах заявленого періоду нарахування, стягненню з Покупця на користь Продавця підлягає 488,99 грн. 3% річних.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 0,2% річних в розмірі 11 489,31 грн. то суд зазначає, що відповідні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Частиною 2 статті 63 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Положеннями п. 4.3. Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати товару, з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються відсотки за користування чужими грошовими коштами по ставці 0,2% за кожний день користування.

Нарахування позивачем штрафу в розмірі 0,2% на суму заборгованості, по суті є нарахованими, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, 3% річних за неналежне виконання Покупцем грошового зобов'язання за Договором.

Таким чином, задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 11 489,31 грн. 0,2% річних призведе до подвійного притягнення до відповідальності останнього за одне й те саме порушення, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги, з урахуванням поданої позивачем заяви б/н б/д «Про зменшення позовних вимог», підлягають частковому задоволенню про стягнення 2 790,16 грн. з них пені - 2 301,17 грн. та 3% річних - 488,99 грн.

Щодо господарських витрат у справі № 910/2999/13.

В інформаційному листі від 20.10.2006р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року» Вищий господарський суд України з приводу запитання: «Якими є правові наслідки зменшення розміру позовних вимог?» довів до відома Господарським судам України наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Загальна сума ціни позову, з урахування поданої представником позивача заяви про зменшення позовних вимог, становить - 14 279,47 грн.

Таким чином, судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 336,19 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авекс-Груп» (ідентифікаційний код: 34613469, адреса: 04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, р/р 26001105935 у «Райффайзен Банк Аваль» м. Києва, МФО 380805, ІПН 346134626542, № св-ва ПДВ 36791110), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТГ Полімерконсалтінг» (ідентифікаційний код: 36641330, адреса: 49087, м. Дніпропетровськ, вул. Калинова, буд. 64, кв. 229, р/р 26007010063224 у ПАТ «ВТБ БАНК», м. Київ, МФО 321767, ІПН 366413304641, № св-ва ПДВ 100250332), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: пені - 2 301,17 грн. (дві тисячі триста одна гривня 17 копійок), 3% річних - 488,99 грн. (чотириста вісімдесят вісім гривень 99 копійок) та судові витрати - 336,19 грн. (триста тридцять шість гривень 19 копійок). Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Копію даного рішення направити відповідачу у справі № 910/2999/13.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 22.04.2013р.

Суддя О.В. Котков